Хвороба Крона (Crohn’s disease)

Від | 24.02.2025
0 Коментарів

Хвороба Крона (Crohn’s disease) — це хронічне запальне захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ), яке належить до групи запальних захворювань кишечника (ЗЗК). Воно характеризується трансмуральним (на всю товщу стінки) запаленням, що може вражати будь-який сегмент ШКТ від рота до анального отвору, але найчастіше локалізується в термінальному відділі клубової кишки та товстій кишці. Це складний стан із системними проявами, що потребує мультидисциплінарного підходу.

Визначення та патогенез

Хвороба Крона — це аутоімунне захворювання з невстановленою точною причиною, що виникає через взаємодію генетичних, імунних і зовнішніх факторів.

Механізм розвитку

1. Генетична схильність:

  • Мутації в генах, наприклад, NOD2/CARD15 (на 16-й хромосомі), порушують розпізнавання бактерій імунною системою.
  • Сімейний анамнез: ризик у 10-20 разів вищий у родичів першого ступеня.

2. Імунна дисрегуляція:

  • Надмірна активація Т-хелперів (Th1 і Th17), що продукують прозапальні цитокіни (TNF-α, IL-6, IFN-γ).
  • Порушення бар’єрної функції слизової → проникнення бактерій → хронічне запалення.

3. Мікробіом:

  • Дисбіоз кишкової флори (зменшення Faecalibacterium prausnitzii, збільшення Escherichia coli).

4. Зовнішні тригери:

  • Куріння (подвоює ризик і тяжкість).
  • Інфекції (наприклад, Mycobacterium paratuberculosis — спірно).
  • Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).

Патологічні зміни

  • Трансмуральне запалення: ураження всіх шарів стінки (слизова, підслизова, м’язова, серозна).
  • Сегментарність: “стрибкоподібні” ураження з чергуванням здорових і хворих ділянок.
  • Утворення гранульом: некасеїфікуючих (без некрозу), у 20-50% випадків — патогномонічна ознака.

Класифікація

За Монреальською класифікацією:

1. Вік діагностики:

  • A1: <16 років.
  • A2: 17-40 років.
  • A3: >40 років.

2. Локалізація:

  • L1: Термінальна клубова кишка.
  • L2: Товста кишка.
  • L3: Клубово-толстокишкова.
  • L4: Верхній ШКТ (стравохід, шлунок).

3. Перебіг:

  • B1: Запальний (без стриктур чи фістул).
  • B2: Стенозуючий (стриктури).
  • B3: Пенетруючий (фістули, абсцеси).

Клінічна картина

Симптоми варіюють залежно від локалізації, тяжкості та ускладнень.

Кишкові прояви

  • Біль у животі: Хронічний, спазматичний, часто в правій здухвинній ділянці (клубова локалізація).
  • Діарея: Часта (5-10 разів/день), може бути з кров’ю чи слизом при ураженні товстої кишки.
  • Втрата ваги: Через мальабсорбцію, зниження апетиту.
  • Нудота, блювання: При стенозах чи обструкції.
  • Лихоманка: Низька (<38°C) при активному запаленні.

Позакишкові прояви (30-40% випадків)

  • Суглоби: Артрит, сакроілеїт.
  • Шкіра: Вузлова еритема, гангренозна піодермія.
  • Очі: Увеїт, епісклерит.
  • Печінка: Первинний склерозуючий холангіт.
  • Анемія: Через крововтрату чи дефіцит В12/заліза.

Ускладнення

  • Стриктури: Звуження просвіту → кишкова непрохідність.
  • Фістули: Клубово-шкірні, міжкишкові, ректовагінальні.
  • Абсцеси: У черевній порожнині чи біля анального отвору.
  • Перфорація: Рідко, але веде до перитоніту.
  • Рак: Товстої чи тонкої кишки (ризик у 2-3 рази вищий після 10 років хвороби).

Діагностика

Діагноз базується на клініці, ендоскопії, гістології та візуалізації.

1. Анамнез:

  • Хронічна діарея, біль, втрата ваги, куріння.

2. Лабораторні тести:

  • Анемія (мікроцитарна чи В12-дефіцитна).
  • Підвищення СРБ, ШОЕ, фекального кальпротектину (>50 мкг/г — маркер запалення).
  • Гіпоальбумінемія (мальабсорбція).

3. Інструментальні методи:

  • Колоноскопія з ілеоскопією:
    • Виразки (“бруківка”), сегментарність, гранульоми при біопсії.
  • КТ/МРТ-ентерографія:
    • Потовщення стінки кишки (>3 мм), стриктури, фістули, абсцеси.
  • Капсульна ендоскопія: Для тонкої кишки (при негативній колоноскопії).
  • Рентген з барієм: Звуження, “симптом струни” при стриктурах.

Диференційна діагностика

  • Виразковий коліт (без тонкої кишки, суцільне ураження).
  • Апендицит (гострий початок).
  • Туберкульоз кишечника (касеїфікуючі гранульоми).
  • Синдром подразненого кишечника (без запальних маркерів).

Лікування

Мета: індукція ремісії, її підтримка, профілактика ускладнень.

Консервативне

1. Медикаменти:

  • Кортикостероїди: Будесонід (9 мг/день, локальна дія), преднізолон (40-60 мг/день) — для індукції ремісії.
  • Аміносаліцилати: Месаламін (2-4 г/день) — при легкому коліті.
  • Імуносупресанти: Азатіоприн (2-2,5 мг/кг/день), метотрексат — для підтримання ремісії.
  • Біологічна терапія: Анти-TNF (інфліксимаб 5 мг/кг в/в кожні 8 тижнів), антиінтегрини (ведолізумаб).
  • Антибіотики: Метронідазол, ципрофлоксацин — при фістулах чи абсцесах.

2. Дієта:

  • Ентеральне харчування (рідкі суміші) — індукція ремісії у дітей.
  • Виключення тригерів (молочне, груба клітковина).

Хірургічне

  • Показання: Стриктури, фістули, абсцеси, перфорація, рефрактерність до ліків.
  • Методи:
  • Резекція ураженого сегмента (збереження максимуму кишки).
  • Дренування абсцесів.
  • Частота: 50-70% хворих потребують операції протягом життя.

Спостереження

  • Регулярна колоноскопія (кожні 1-2 роки після 8-10 років хвороби) для скринінгу раку.

Прогноз

  • Хронічний рецидивуючий перебіг із періодами загострення та ремісії.
  • Якість життя: знижена через симптоми та операції.
  • Смертність: низька, але зростає при ускладненнях (рак, сепсис).

Епідеміологія

  • Частота: 50-200 на 100 000 (вища в Західних країнах).
  • Вік: два піки — 15-30 і 50-70 років.
  • Стать: трохи частіше у жінок.

Хвороба Крона — це виклик через непередбачуваний перебіг і потребу в персоналізованій терапії (від кортикостероїдів до біопрепаратів). Раннє виявлення ускладнень (КТ, ендоскопія) і контроль запалення критично важливі для уникнення операцій.

Переглядів: 17