Отже, ласкаво просимо на курс анатомії та фізіології!
Ви готові розпочати заняття? Так? Брехня. Було б непогано відпочити ще кілька тижнів, згодні? Раніше ми починали навчання десь на третій тиждень вересня. Було б чудово, правда? А ще й навчання закінчувалося приблизно десятого червня. Хотіли б так? Звичайно, ні. Кому це потрібно? Ви ж прийшли сюди навчатися. Ну гаразд, почнемо.
Ви, мабуть, чули про цей курс, чи не так? Мабуть, чули й про мене, правда? Так ось, усе це неправда. Ви самі сформуєте власну думку.
Я дуже радий вести цей курс, навіть сказав би, надміру радий. Він принесе вам чимало задоволення, повірте. Тут ви навчитеся розуміти речі, які завжди вас цікавили. Ну і, звісно, це, мабуть, найважливіший курс у вашому житті.
Звичайно, я розумію, що ви всі тут, бо цей курс є обов’язковим. Так. Присутні тут студенти спеціальностей сестринської справи, підготовчої фізіотерапії, підготовчої трудової терапії, фізичної культури, управління інформацією у сфері охорони здоров’я чи ще чогось там.
А хтось узяв цей курс як факультативний? Не бачу жодної руки. Отже, всі ви мусите бути тут. І, звичайно ж, ви зобов’язані пройти цей курс з простої причини: це основа будь-якої професії в галузі охорони здоров’я, згодні?
Це те, що ви маєте знати, працюючи з людським тілом, незалежно від виду діяльності, правда? І, звісно, наступним курсом для вас буде патофізіологія, принаймні для більшості, так?
І цей курс, по суті, не про вивчення проблем у механізмах, про які йтиметься тут. Адже патофізіологія – це вивчення хвороб. Хвороба – це щось аномальне в анатомії та фізіології. Ви зіткнетеся з цим незалежно від ваших подальших планів у житті.
І що вам справді потрібно знати, так це матеріал цього курсу. Бо я знаю, що потрібно знати працівникам охорони здоров’я, і ми говоритимемо саме про це, добре? Тож можете бути певні: усе, що ми розглядатимемо цього року на курсі, вам знадобиться рано чи пізно.
Нам доведеться обговорити багато аспектів анатомії та фізіології. Знаєте, є стільки цікавих деталей про наше тіло і його роботу, про які ви колись чули і які здавалися вам загадковими. І, звісно, не всі ці деталі відповідають дійсності. Ми зосередимося лише на найважливішому, добре?
Що я маю на увазі? Ніщо з матеріалів цього курсу ігнорувати не можна, абсолютно. Ви не можете просто сказати: «О, цю частину я пропущу, втрачу кілька балів, отримую трійку і швидше піду звідси». Так не піде. Ви повинні знати все, про що ми говоритимемо, кожну деталь. І, можливо, вам це не знадобиться одразу, але рано чи пізно ці знання точно знадобляться.
Отже, подивимося. Сьогодні ми поговоримо про загальний устрій курсу та підхід до вивчення матеріалу. Курс складається з двох частин: лекцій і лабораторних занять. На лекціях ми обговорюватимемо матеріали, необхідні для складання тестів.
Я хочу, щоб ви зрозуміли, чим ми тут займатимемося. Цей курс може відрізнятися від тих, що ви проходили раніше. Зокрема, він може відрізнятися від ваших очікувань до курсу природничих наук. Зрозумійте, наше завдання тут не полягає в запам’ятовуванні сухої термінології.
Адже мені не важливі всі ці визначення і назви анатомічних структур чи ще чогось. Ви все одно вивчите це на лабораторних, вам доведеться це вивчити. А говорити ми будемо про те, як працює наше тіло. І, звісно, для цього нам потрібно знати його частини, так?
І, звичайно, нам доведеться знати багато термінів, розуміти мову, що пояснює ці речі, згодні? Якщо я, наприклад, говорю про градієнти тиску, концентрації чи заряду, або якщо я говорю про концентрацію речовин чи інші наукові речі, ви повинні знати, що вони означають. Але наше першочергове завдання не в цьому. Нам не потрібно знати детальну будову квітки, як цього вимагає ботаніка, наша мета – створити чітку ментальну картину роботи тіла, правда?
Ми говоритимемо про такі речі, як кровотік, рух повітря в легенях, клітинні мембрани, утворення градієнтів заряду в нейронах, механізми скорочення в м’язах. Ми говоритимемо про механізми, про те, як усе це працює.
І все, що від вас потрібно, усе, що потрібно вам самим, не для мене чи для високої оцінки, а для себе, для своєї професійної діяльності, – це створити ментальну картину того, про що ми говоритимемо.
Мені часто пишуть випускники. Хтось із них став лікарем, хтось – медсестрою чи ще кимось, і вони розповідають, що кожного разу, коли роблять внутрішньовенну ін’єкцію, вводять ліки, проводять операцію чи реабілітацію, виконуючи будь-яку роботу медичного працівника, вони малюють у голові ті візуальні образи, які вивчили на моїх заняттях. Розумієте, про що я?
Ви просто не зможете запам’ятати всі терміни й визначення. Звісно, на лабораторних заняттях з анатомії ви будете вивчати назви різних м’язів, кісток, заглиблень і горбків на них, а також багато інших деталей. Але як довго це залишиться у вашій пам’яті? Я сам через це проходив, вивчав усі ці подробиці, а тепер викладаю цей курс.
Лабораторні заняття включатимуть практичний іспит. По суті, це візуальний іспит, де на столі будуть представлені зразки кісток, препарованих тіл і їхніх частин. Вам потрібно буде визначити ці зразки, назвати заглиблення на кістках, м’язи на руці тощо. Ви повинні будете вивчити всі ці назви й скласти іспит наприкінці семестру. Вам доведеться освіжити всі анатомічні знання, які ви накопичите, до моменту, коли асистент підготує все необхідне.
Я досить часто сам присутній на цих іспитах, щоб перевірити свої знання. Я беру аркуш паперу й намагаюся записати назви того, що бачу. Як думаєте, наскільки успішно мені це вдається? Думаєте, я знаю все на сто відсотків? Зовсім ні. Якщо я наберу хоча б сімдесят п’ять відсотків, це буде чудово. Чому? Я вивчив назви всіх цих частин дуже давно, і хоча деякі з них використовую, більшість – ні. Цілком природно, що приблизно двадцять п’ять відсотків цих знань забувається.
Можу посперечатися, що ви забудете сімдесят п’ять відсотків матеріалу вже через рік. Хіба я не маю рації? Ви запам’ятаєте тільки те, що потрібно для вашої професійної діяльності. Але ви забудете багато сухих термінів і назв м’язів, нервів та тканин. Чому? Бо це не так важливо для вас у повсякденній практиці. Коли вам потрібно буде щось згадати, ви просто відкриєте підручник з анатомії й знайдете потрібний термін.
Але що справді важливо знати, так це, наприклад, як циркулює кров, як виглядає цей процес. Я розумію, що у вас є загальне уявлення про те, як кров тече судинами, але насправді цей процес набагато складніший. Наприклад, важливо розуміти вплив діаметра судини, вплив клітин на властивості плазми крові, як клітини рухаються судинами. І поки що ви цього не знаєте.
Або, скажімо, рух повітря дихальними шляхами, газообмін, абсорбція, тобто всмоктування кисню в кров із легень, чи рух вуглекислого газу з крові в альвеолярні мішечки у ваших легенях і далі назовні.
Повторюся: ваше уявлення про ці процеси на цьому етапі дуже поверхневе, якщо воно взагалі є. Я можу поставити вам безліч питань, на які у вас, імовірно, немає відповідей. Наприклад, як ви вдихаєте повітря і видихаєте його? Що відбувається, коли я дихаю? Гарантую, ви цього не знаєте. Вам здається, що знаєте, але коли ми дійдемо до цієї теми, ви зрозумієте, що ні. Або як ми утворюємо сечу? Що таке сеча передусім? «Продукт життєдіяльності», – скажете ви. Я не зовсім згоден. Це лише десять відсотків відповіді.
Ось загальна картина того, про що йтиметься на наших заняттях. Ось що ви повинні знати: не потрібно намагатися запам’ятати назви всіх структур і елементів. Усе, що вам потрібно, – це уявити картину.
Пригадайте свої шкільні роки в молодших класах. Згадайте, як ви читали книгу, оповідання чи повість, наприклад. Тож якщо я попрошу вас переказати цю історію, про що ви думаєте? Про слова на сторінці? Чи зможете ви переказати зміст слово в слово? Звісно, ні. Отже, коли я прошу переказати прочитане, про що ви думаєте? Ви уявляєте картини, образи, події, подібно до вистави на сцені, так?
Ви, напевно, чули про поділ людей на типи: візуали й аудіали. Думаєте, існує аудіальний тип людей? Ні, це все дурниці. Ми з вами всі без винятку – візуальні створіння. Просто задумайтеся: згадуючи книгу чи читаючи її, ви краще сприймаєте зміст, коли уявляєте картину того, що відбувається, правда? Щось схоже на сцену.
От автор пише про стіл біля стіни, лампу на столі, стільці навколо столу, камін у стіні навпроти столу, люстру, що висить зі стелі, і ще купу інших предметів. Потім автор пише, як хтось заходить до кімнати, і у вашій голові створюється маленький фільм. І коли ви згадуєте зміст цієї книги, ви згадуєте саме цей фільм. Ви не думаєте про слова на сторінці, розумієте, про що я?
Отже, коли ви читаєте що-небудь – книгу з психології, роман, підручник з анатомії й фізіології чи інший підручник – і читаєте абзац, доходите до його кінця, і якщо до цього моменту ви не сформували візуального образу, у вас у голові порожньо, ніби ви взагалі не читали. Тоді ви усвідомлюєте, що нічого не зрозуміли, і змушені перечитувати абзаци знову. Хіба не так?
Тож, коли ви читаєте матеріал, готуєтеся до тестів чи слухаєте лекції – завжди створюйте візуальний образ, добре?
Добре, рухаємося далі. Наскільки я розумію, ви проходили курс хімії, так? Хіба ви не вивчали хімію — базовий чи поглиблений курс? Коли викладач розповідав вам про молекули, про що ви тоді думали? Отже, викладач говорить про молекули: «Ця молекула складається з атомів вуглецю, до яких прикріплений один атом водню, потім ще один атом водню, а далі ще один атом вуглецю». І поки він говорить, ви створюєте картину в голові. І як довго вам вдавалося тримати цю картину перед очима протягом усього курсу? Приблизно перші два дні, так? Після цього все стало настільки заплутаним, що ви подумали: «Це повна безнадія, я не можу уявити, про що він говорить, просто спробую запам’ятати назви, скласти на трійку і якомога швидше втекти звідси». Я вгадав? Знайома ситуація, правда? Думаю, більшості вона знайома.
Або вища математика, наприклад. Чи вдалося вам створити набір візуальних образів під час занять із математики? І скільки з усього курсу ви пам’ятаєте? Скільки задач зможете розв’язати? Скільки матеріалу ви дійсно розумієте? Закладаюся, це число наближається до нуля. Я не правий? Ви вивчили купу термінів і понять, здали тест і якнайшвидше втекли звідти. Я маю рацію? Звісно, маю.
Я не хочу, щоб так було тут. Тут це не пройде, зрозуміло? Звісно, під час тесту вам потрібно озброїтися термінологією, щоб забезпечити себе інструментами для розуміння матеріалу — це зрозуміло, адже одна з вимог полягає в тому, щоб знати назви й терміни, необхідні для освоєння теми. І цього достатньо, щоб набрати близько сімдесяти відсотків. Але для отримання вищої оцінки вам потрібно зрозуміти матеріал, вам слід створити той самий візуальний образ. Я докладатиму зусиль, поки ви не опануєте цей навик, і ви також будете старатися, поки не освоїте його.
Адже одна з головних проблем навчання — не лише на цьому курсі, а взагалі — це вміння концентруватися на матеріалі протягом тривалого часу. Як довго ви можете зосереджуватися на чомусь, що важко уявити? Приблизно десять хвилин. Після цього все розмивається. Скажіть, що я помиляюся. Коли ви сидите у своїй кімнаті й готуєтеся до тесту з психології, вивчаючи матеріал, і вам потрібно прочитати п’ять абзаців, скільки часу ви зможете чітко й ясно концентруватися на прочитаному? Якщо десять або п’ятнадцять хвилин — це буде чудо. Мене довше не вистачає. Після цього стає нудно, я втомлююся, мені нецікаво. Я можу навчатися протягом десяти хвилин, уявляти картину, концентруватися й у результаті щось запам’ятати. Думаю, у вас усе точно так само.
Ось так і треба вчити матеріал, а не по чотири години поспіль. Так ніхто нічого не засвоїть, повірте. Тому на заняттях, де вас так учили, ви нічого не запам’ятали. З іншого боку, якщо ви будете приділяти запам’ятовуванню по десять хвилин, це доведеться робити дуже багато разів. Ось що можна зробити: виберіть частину матеріалу, на яку вам вистачить десять хвилин, введіть ці думки в мозок, прокрутіть їх кілька разів і займіться іншими справами. Потім у той же день знову поверніться до матеріалу й проаналізуйте наступні десять хвилин. У вас знайдуться десятихвилинні проміжки вільного часу протягом дня? Наприклад, у вас є перерви між парами. Знайдіть місце в коридорі, знайдіть порожню аудиторію.
Всього лише десять хвилин — сконцентруйтеся. Не думайте про майбутні пари й ваші плани на день. Забудьте про все інше, просто зосередьтеся й постарайтеся ввести інформацію в мозок. Далі ваш мозок засвоїть ці знання й почне їх обробляти. Він почне створювати картину для вас.
Пробували так робити? Може, ви намагаєтеся розв’язати математичну задачу чи знайти рішення в життєвій ситуації, але рішення ніяк не приходить. Потім ви лягаєте спати, прокидаєтеся наступного ранку — і що відбувається? Ви згадуєте про задачу й думаєте: «Це ж так очевидно! Чому я вчора про це не подумав?» Справа в тому, що ваш мозок продовжував обробляти цю задачу вночі, коли ви свідомо про неї не думали.
Ось що вам потрібно робити: введіть у мозок десятихвилинний обсяг інформації, а потім відволічіться на деякий час. Дайте цій інформації вкластися у вашій голові. Потім протягом дня «нагодуйте» мозок новою десятихвилинною порцією інформації. І так далі. Робіть це сім днів на тиждень. Кажу вам, саме так потрібно навчатися. Вам більше ніколи не доведеться відкривати книгу, щоб згадати забутий матеріал перед іспитом. Зрозуміло?
І ще одна порада: припиніть вивчати матеріал, який ви вже знаєте. Наприклад, я бачу студентів, які намагаються вивчити назви кісток. У них у руках список структур нижніх кінцівок, і ось вони йдуть по списку: «Отже, стегнова кістка…» Це ви знаєте — викресліть. Викреслюйте всі елементарні й очевидні терміни. Навіть не витрачайте на них часу. Думайте про те, чого ви не знаєте. Думайте про те, чого ви не розумієте.
До речі, ви ходили в музичну школу на фортепіано? Який твір ви любили грати: щось нове й незнайоме чи знайоме й відпрацьоване? Звісно, знайоме. Коли ви граєте мелодію, це приклад освоєного навику. Коли ви вивчаєте новий твір на фортепіано, завжди знайдеться якийсь складний уривок. І що, вам подобається грати складний уривок? Ні, ви любите грати легкі елементи, ті, які вже вмієте грати вільно. А які елементи вам потрібно грати? Які навички вам потрібно відпрацьовувати? Складні. Грати те, що не вмієте. Саме цим займаються успішні люди. Вони витрачають свій час, практикуючи складні навички, а не затерті до дір уміння. Зрозуміли? Думайте про те, чого ви не знаєте, і не витрачайте час на речі, які вам уже відомі. Зрозуміли, що я маю на увазі?
Важливо вміти створювати в голові візуальні образи. Описуючи щось, я просто прокручую фільм у своїй голові, який показує, як я бачу функцію серця, або як я бачу потік крові в судинах, або як я бачу скорочення м’язів тощо. Ваше завдання — уловити цей образ, «скопіювати цей фільм». Чи легко це? Ні, нелегко, іноді навіть доволі складно.
Це потрібно робити на молекулярному рівні, коли ми думаємо про білки, які взаємодіють з іншими білками або молекулами в клітинному середовищі. Це потрібно робити на клітинному рівні, коли ми описуємо речовини навколо клітинної мембрани чи речовини всередині клітини. Це потрібно робити на тканинному рівні, коли ми розглядаємо сукупність клітин, що формують певну тканину, наприклад, кістку. Коли я кажу «кістка», що ви уявляєте? Ви думаєте про стегнову кістку чи череп, наприклад, так? Але я можу уявити її на молекулярному рівні. Я можу уявити молекули, які формують клітини цієї кістки. Я можу уявити її на тканинному рівні, побачити клітини, які склеєні разом і формують цю кістку. Я також можу «відступити трохи назад» і побачити кістку як цілісний компонент, як інтегровану частину нашого тіла. Розумієте? І вам дійсно потрібно навчитися цієї здатності, щоб по-справжньому розуміти всі ці речі, щоб це стало для вас очевидним, чи не так?
І навіщо вам усе це знати? Адже зрештою ви станете лікарем, чи медсестрою, чи фізіотерапевтом, чи ще кимось, і ви будете працювати з пацієнтами. Вони прийдуть до вас зі своїми проблемами зі здоров’ям, і ви повинні будете проаналізувати цю проблему, розумієте, проаналізувати симптоми. І вам потрібно зробити це на молекулярному рівні, на клітинному рівні, на тканинному рівні, зрештою, на організменному рівні. Це зрозуміло? Необхідно вибудувати покроковий перехід від проявлених симптомів до самих основ роботи механізмів у їхньому тілі. Якщо вам це вдасться, тоді можна вже думати, як «копатися» в цьому механізмі і як усувати несправність, чи не так? Ви зможете уявити взаємодію активних компонентів ліків і молекулярних механізмів клітини, в результаті чого ці механізми почнуть працювати інакше. Наприклад, замість таблеток ви призначите пацієнту процедуру. Розумієте, про що я? Створіть картину у своїй голові. Цим ми тут і займатимемося. Такий наш план.
Тепер подивимося, які книги вам знадобляться для цього курсу. Перша — «Фізіологія людини» доктора Фокса. У ній в основному описується, як усе працює і функціонує. Це тринадцяте видання. До речі, як ви думаєте, наскільки сильно змінюється наука фізіологія з року в рік? Та особливо жодних значних змін не було за останні сімдесят п’ять років. Тож якщо вирішите використовувати старе видання — без проблем, заодно й гроші зекономите. Далі ще одна книга, без якої я не уявляю студента-медика, — це «Атлас анатомії людини» Френка Неттера. Це набір детальних ілюстрацій і термінів до них. Я просто уявляю, як ви взяли цей курс, купили цю книгу, прийшли додому, відкрили її і подумали: «О, це так цікаво!» Так, правда ж? Якщо хтось має цю книгу і жодного разу не «залипав» у цих ілюстраціях, це для мене щонайменше дивно. До речі, доктор Неттер, який намалював ці ілюстрації, помер років двадцять тому. І виникає питання: як видавництво встигає оновлювати видання, коли самого автора вже немає? Думаєте, шосте видання сильно відрізняється від четвертого? Тому без проблем також можете використовувати старі видання і зекономити гроші.
Ну, і ще: на моїх заняттях є два суворих правила. Перше: коли говорю я — ви мовчите. Якщо хочете щось сказати, скажіть це на всю аудиторію. Жодних розмов, що б там не було, добре? Перший раз я зроблю зауваження, другий раз я вас вижену, зрозуміло? Це дратує мене, і це дратує ваших сусідів, і це верх нахабства — заважати тим, хто прийшов сюди вчитися. Тож жодних розмов, будь ласка. Друге правило: лише після того, як я закінчу говорити, можна виходити. Ви завжди поспішаєте. Нам так «пече», чи що, закінчити пару і втекти звідси? Якщо я використаю дві-три зайві хвилини вашого часу, це ж не критично, правда? Ваша наступна пара в кращому випадку почнеться за двадцять хвилин, тож у вас більш ніж достатньо часу дійти до аудиторії, добре? Не треба починати шелестіти конспектами та сумками, заважаючи мені й іншим. Коли я закінчу, я дам вам знати, добре? Чудово. Я закінчив. Побачимося наступного разу.