Лімфоцити

Від | 21.02.2025
0 Коментарів

Лімфоцити – це тип лейкоцитів, що належать до агранулоцитів (клітин без гранул у цитоплазмі), які є центральними компонентами адаптивної імунної системи. Вони складають 20–40% від загальної кількості лейкоцитів у периферичній крові (приблизно 1000–4000 клітин на мкл у здорових дорослих). Лімфоцити відповідають за специфічну імунну відповідь, тобто розпізнавання та знищення конкретних патогенів, а також за формування імунної пам’яті. Їхня унікальність полягає в здатності адаптуватися до нових загроз і зберігати інформацію про них на роки чи навіть десятиліття.

Види лімфоцитів

Лімфоцити поділяються на три основні типи залежно від функцій і місця дозрівання:

1. Т-лімфоцити (70–80% лімфоцитів):

  • Дозрівають у тимусі (звідси «Т»).
  • Поділяються на:
    • Т-хелпери (CD4+): координують імунну відповідь, активуючи інші клітини (В-лімфоцити, макрофаги) через цитокіни (IL-2, IFN-γ).
    • Т-кілери (CD8+): знищують інфіковані або пухлинні клітини шляхом вивільнення перфоринів і гранзимів.
    • Т-регуляторні (Treg): пригнічують імунну відповідь, запобігаючи аутоімунітету.

2. В-лімфоцити (10–20%):

  • Дозрівають у кістковому мозку (звідси «В», від англ. “bone marrow”).
  • Основна функція: синтез антитіл (імуноглобулінів – IgM, IgG, IgA тощо) для нейтралізації патогенів.
  • Після активації перетворюються на плазматичні клітини (виробляють антитіла) або клітини пам’яті.

3. NK-клітини (природні кілери) (5–15%):

  • Належать до вродженого імунітету, але мають риси лімфоцитів.
  • Знищують вірусні та пухлинні клітини без попередньої сенсибілізації, використовуючи перфорини та гранзими.

Будова

  • Розмір: 6–15 мкм (маленькі лімфоцити – 6–9 мкм, великі – до 15 мкм).
  • Ядро: велике, кругле, займає більшу частину клітини, з тонким обідком цитоплазми навколо.
  • Цитоплазма: бідна на органели, без гранул, містить мітохондрії та рибосоми.
  • Активовані лімфоцити (лімфобласти) збільшуються в розмірі, мають більше цитоплазми.

Утворення та життєвий цикл

  • Місце утворення: кістковий мозок із гемопоетичних стовбурових клітин.
  • Дозрівання:
  • Т-лімфоцити: мігрують у тимус, де проходять селекцію (позитивну та негативну) для розпізнавання власних і чужорідних антигенів.
  • В-лімфоцити: дозрівають у кістковому мозку, де формуються їхні В-клітинні рецептори (BCR).
  • NK-клітини: дозрівають у кістковому мозку та периферичних тканинах.
  • Тривалість життя:
  • Наївні лімфоцити (неактивовані): тижні-місяці.
  • Клітини пам’яті: роки чи все життя.
  • Активовані ефекторні клітини: дні-тижні.

Функції

1. Т-лімфоцити:

  • Клітинний імунітет: Т-кілери знищують заражені клітини (віруси, внутрішньоклітинні бактерії).
  • Регуляція: Т-хелпери активують В-лімфоцити, макрофаги, NK-клітини.
  • Контроль: Т-регуляторні клітини запобігають надмірній імунній відповіді.

2. В-лімфоцити:

  • Гуморальний імунітет: синтез антитіл для нейтралізації токсинів, вірусів, бактерій.
  • Формування імунної пам’яті через клітини пам’яті.

3. NK-клітини:

  • Розпізнають клітини з низьким рівнем MHC I (пухлинні, вірусні) і знищують їх.
  • Виділяють цитокіни (IFN-γ) для активації інших імунних клітин.

Механізм дії

  • Розпізнавання антигенів:
  • Т-лімфоцити: через Т-клітинний рецептор (TCR), який розпізнає антигени, представлені на молекулах MHC (MHC I для Т-кілерів, MHC II для Т-хелперів).
  • В-лімфоцити: через BCR (поверхневі антитіла), що зв’язують вільні антигени.
  • NK-клітини: через рецептори (KIR, NKG2D), що виявляють змінені клітини.
  • Активація: потребує двох сигналів – антигенного (через TCR/BCR) і костимуляторного (наприклад, CD28 для Т-клітин).
  • Ефекторна функція: синтез антитіл (В-клітини), цитотоксичність (Т-кілери, NK), секреція цитокінів (Т-хелпери).

Роль у патології

  • Лімфоцитоз (підвищення >4000/мкл):
  • Вірусні інфекції (мононуклеоз, гепатит).
  • Хронічний лімфолейкоз, лімфоми.
  • Стрес, поствакцинальний період.
  • Лімфопенія (зниження <1000/мкл):
  • Імунодефіцити (ВІЛ/СНІД).
  • Хіміотерапія, променева терапія.
  • Аутоімунні захворювання (вовчак).
  • Патологічна активність:
  • Аутоімунітет: Т- і В-лімфоцити атакують власні тканини (ревматоїдний артрит).
  • Лімфоми: злоякісне розростання лімфоцитів (лімфома Ходжкіна, неходжкінські лімфоми).

Діагностика

  • Загальний аналіз крові: відсоток і абсолютна кількість лімфоцитів (норма: 1–4 × 10⁹/л).
  • Імунофенотипування: за допомогою проточної цитометрії визначають маркери (CD3 для Т-клітин, CD19 для В-клітин, CD56 для NK).
  • Мазок крові: оцінка морфології (маленькі лімфоцити чи активовані лімфобласти).
  • Біопсія лімфовузлів: при підозрі на лімфому.

Особливості

  • Імунна пам’ять: Т- і В-клітини пам’яті забезпечують швидшу та сильнішу відповідь при повторному контакті з антигеном.
  • Локалізація: циркулюють у крові, але більшість перебуває в лімфоїдних органах (лімфовузли, селезінка, тимус).
  • Клональна селекція: кожен лімфоцит має унікальний рецептор, що дозволяє розпізнавати мільйони антигенів.

Лікування при патологіях

  • Імуносупресори (циклоспорин): при аутоімунних захворюваннях.
  • Хіміотерапія/променева терапія: при лімфомах.
  • Імунотерапія: моноклональні антитіла (ритуксимаб) проти В-клітин при лейкозах.

Цікаві факти

  • Лімфоцити можуть жити десятиліттями, зберігаючи пам’ять про дитячі інфекції (наприклад, кір).
  • NK-клітини назвали «природними», бо вони не потребують попередньої активації, як Т- і В-клітини.
  • У новонароджених лімфоцити переважають над нейтрофілами (60–70%), але з віком співвідношення змінюється.

Лімфоцити – це «розум» імунної системи, який забезпечує її точність і довготривалий захист.

Переглядів: 18