Моноцити – це тип лейкоцитів, що належать до агранулоцитів (клітин без гранул у цитоплазмі), які складають 2–8% від загальної кількості лейкоцитів у периферичній крові (приблизно 200–800 клітин на мкл у здорових людей). Вони є найбільшими за розміром лейкоцитами і відіграють ключову роль у вродженому імунітеті, виступаючи попередниками макрофагів і дендритних клітин. Моноцити беруть участь у фагоцитозі, презентації антигенів і регуляції запальних процесів, забезпечуючи зв’язок між вродженим і адаптивним імунітетом.

Будова

• Розмір: 12–20 мкм у діаметрі, що робить їх найбільшими серед лейкоцитів у крові.
• Ядро: велике, бобоподібне, овальне або підковоподібне, займає значну частину клітини, але залишає більше цитоплазми, ніж у лімфоцитів.
• Цитоплазма: рясна, сіро-блакитна при фарбуванні, містить дрібні азурофільні гранули (лізосоми), багаті ферментами (лізоцим, пероксидаза). Має «пошарпаний» вигляд через наявність вакуолей і псевдоподій.

Утворення та життєвий цикл

• Місце утворення: кістковий мозок, із гемопоетичних стовбурових клітин через мієлоїдну лінію.
• Процес диференціації: моноцити розвиваються через стадії монобласт → промоноцит → зрілий моноцит під впливом цитокінів, таких як GM-CSF (гранулоцитарно-моноцитарний колонієстимулюючий фактор) і M-CSF (макрофагальний колонієстимулюючий фактор).
• Час у крові: циркулюють у кровоносному руслі 10–20 годин (іноді до 3 діб).
• Міграція: після виходу з крові моноцити проникають у тканини, де диференціюються в:
• Макрофаги: фагоцитуючі клітини, що живуть у тканинах тижні чи місяці.
• Дендритні клітини: спеціалізовані на презентації антигенів.
• Локалізація: у тканинах макрофаги мають специфічні назви залежно від органу (наприклад, клітини Купфера в печінці, альвеолярні макрофаги в легенях).

Функції

1. Фагоцитоз:

• Моноцити поглинають бактерії, віруси, грибки, а також мертві клітини й уламки тканин.
• У тканинах (як макрофаги) вони більш ефективні фагоцити, ніж у крові.

2. Презентація антигенів:

• Після фагоцитозу моноцити/макрофаги розщеплюють патогени й представляють їхні антигени Т-лімфоцитам через молекули MHC II, активуючи адаптивний імунітет.
• Дендритні клітини, похідні моноцитів, є найпотужнішими антигенпрезентуючими клітинами.

3. Секреція цитокінів:

• Виробляють прозапальні цитокіни (IL-1, IL-6, TNF-α), які залучають інші імунні клітини до вогнища запалення.
• Синтезують протизапальні медіатори (IL-10) для завершення запального процесу.

4. Очищення тканин:

• Макрофаги видаляють апоптотичні клітини, старі еритроцити (наприклад, у селезінці) і фібрин, сприяючи загоєнню.

5. Регуляція імунітету:

• Впливають на баланс Th1/Th2-відповіді через цитокіни.

Механізм дії

• Хемотаксис: моноцити мігрують до місця інфекції чи травми за сигналами хемокінів (наприклад, CCL2, CCL5).
• Розпізнавання: використовують рецептори, такі як TLR (Toll-подібні рецептори), для виявлення патогенів, і Fc-рецептори для опсонізованих частинок.
• Фагоцитоз: утворюють фагосоми, які зливаються з лізосомами, де патогени руйнуються ферментами та реактивними формами кисню (ROS).
• Активація: при запаленні моноцити переходять у «прозапальний» стан (M1-макрофаги) або «протизапальний» (M2-макрофаги), залежно від сигналів середовища.

Роль у патології

• Моноцитоз (підвищення >800/мкл):
• Хронічні інфекції (туберкульоз, ендокардит).
• Запальні захворювання (ревматоїдний артрит, хвороба Крона).
• Гематологічні хвороби (хронічний мієломоноцитарний лейкоз).
• Відновлення після гострих інфекцій.
• Моноцитопенія (зниження):
• Апластична анемія, хіміотерапія.
• Гострі інфекції (початкова фаза сепсису).
• Дефіцит вітаміну B12 або фолієвої кислоти.
• Патологічна активність:
• Надмірне запалення: при сепсисі чи атеросклерозі макрофаги сприяють ушкодженню тканин.
• Хронічні захворювання: накопичення макрофагів у тканинах (наприклад, гранульоми при саркоїдозі).

Діагностика

• Загальний аналіз крові: відсоток і абсолютна кількість моноцитів (норма: 0,2–0,8 × 10⁹/л).
• Мазок крові: оцінка морфології (велике ядро, рясна цитоплазма).
• Проточна цитометрія: маркери CD14 і CD16 для ідентифікації підтипів моноцитів (класичні, проміжні, некласичні).
• Біопсія тканин: виявлення макрофагів у вогнищах запалення.

Особливості

• Підтипи моноцитів:
• Класичні (CD14++CD16-): 80–90%, фагоцитоз і запалення.
• Проміжні (CD14++CD16+): синтез цитокінів, залучення при хронічному запаленні.
• Некласичні (CD14+CD16++): патрулювання судин, ремонт тканин.
• Мобільність: моноцити активно проникають у тканини через ендотелій (діапедез).
• Пластичність: здатність диференціюватися у різні клітини залежно від потреб організму.

Лікування при патологіях

• Протизапальні препарати: глюкокортикоїди (преднізолон) пригнічують активність моноцитів/макрофагів.
• Імуномодулятори: при хронічних інфекціях чи аутоімунних станах.
• Антибіотики: для усунення інфекцій, що стимулюють моноцитоз.

Цікаві факти

• Моноцити можуть «тренуватися» (тренований імунітет), зберігаючи пам’ять про попередні контакти з патогенами.
• У печінці макрофаги (клітини Купфера) щодня переробляють мільйони старих еритроцитів.
• При атеросклерозі моноцити перетворюються на пінні клітини, накопичуючи холестерин у судинних бляшках.

Моноцити – це універсальні «солдати й прибиральники» імунної системи, які забезпечують захист, очищення та координацію імунної відповіді.