Стравохід Барретта (Barrett’s esophagus)

Від | 24.02.2025
0 Коментарів

Стравохід Барретта (Barrett’s esophagus) — це патологічний стан, при якому нормальний плоский багатошаровий епітелій стравоходу заміщується циліндричним епітелієм із келихоподібними клітинами (метаплазія), що нагадує слизову шлунку чи кишечника. Ця зміна виникає як адаптація до хронічного впливу кислотного рефлюксу і є передраковим станом. Захворювання потребує детального аналізу через його зв’язок із гастроезофагеальним рефлюксом (ГЕРХ) і ризик аденокарциноми.

Визначення та патогенез

Стравохід Барретта — це метаплазія слизової оболонки дистального відділу стравоходу, яка розвивається внаслідок тривалого подразнення кислотою та/або жовчю при ГЕРХ.

Механізм розвитку

1. Хронічний рефлюкс:

  • Шлунковий сік (HCl, пепсин) і дуоденальний вміст (жовчні кислоти) ушкоджують плоский епітелій стравоходу.
  • Найчастіше асоціюється з ослабленням нижнього стравохідного сфінктера (НСС) і грижею стравохідного отвору діафрагми (ГСОД).

2. Запалення:

  • Постійний езофагіт призводить до хронічного запалення з вивільненням цитокінів (IL-8, TNF-α).

3. Метаплазія:

  • Плоский епітелій гине, і стовбурові клітини в базальному шарі замінюють його на циліндричний епітелій із келихоподібними клітинами, що продукують слиз для захисту.
  • Цей процес — адаптація до агресивного середовища, але він підвищує ризик малігнізації.

4. Прогресія до раку:

  • Метаплазія → дисплазія низького ступеня → дисплазія високого ступеня → аденокарцинома.

Фактори ризику

  • Тривалий ГЕРХ (>5-10 років).
  • Чоловіча стать (співвідношення 3:1).
  • Вік >50 років.
  • Ожиріння (особливо абдомінальне).
  • Куріння, алкоголь.
  • Кавказька раса.
  • Сімейний анамнез аденокарциноми стравоходу.

Класифікація

1. За довжиною ураження (Празька класифікація):

  • C (circumferential): Окружне ураження в см від Z-лінії (стравохідно-шлункового переходу).
  • M (maximal): Максимальна довжина (включаючи “язички”).
  • Наприклад, C2M5: 2 см окружного + 5 см максимального ураження.
  • Короткий сегмент (<3 см), довгий сегмент (>3 см).

2. За гістологією:

  • Без дисплазії.
  • З дисплазією низького ступеня (LGD).
  • З дисплазією високого ступеня (HGD).

Клінічна картина

Стравохід Барретта сам по собі не має специфічних симптомів — вони пов’язані з основним ГЕРХ.

Симптоми

  • Печія (хронічна, >5 років).
  • Регургітація кислого вмісту.
  • Дисфагія (при прогресуванні до стриктур чи раку).
  • Біль за грудиною чи в епігастрії.

Ускладнення

  • Аденокарцинома: Ризик 0,1-0,5% на рік (зростає до 5-10% при дисплазії високого ступеня).
  • Стриктури: Фіброзні звуження стравоходу через хронічний езофагіт.
  • Кровотеча: Виразки в зоні метаплазії (рідко).

Діагностика

Діагноз встановлюється ендоскопічно з гістологічним підтвердженням.

1. Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС):

  • Візуалізація: рожевувато-червона слизова (замість блідої стравохідної) вище Z-лінії, часто у вигляді “язичків” чи острівців.
  • Біопсія: мінімум 4 зразки з кожного квадранта кожні 1-2 см (протокол Сіетла).
  • Хромоендоскопія (з барвниками чи вузькосмуговим зображенням, NBI) для виявлення дисплазії.

2. Гістологія:

  • Наявність циліндричного епітелію з келихоподібними клітинами (фарбування альціановим синім підтверджує слиз).
  • Дисплазія: атипія клітин (низька чи висока).

3. Додаткові методи:

  • pH-метрія: Підтвердження рефлюксу (pH <4 >4% часу).
  • Манометрія: Виключення ахалазії чи склеродермії.
  • Рентген з барієм: Виявлення ГСОД, але не діагностує Барретта.

Диференційна діагностика

  • Ерозивний езофагіт (без метаплазії).
  • Кардіальна слизова шлунку (анатомічно нижче Z-лінії).
  • Плоскоклітинний рак стравоходу (інший тип епітелію).

Лікування

Мета: контроль рефлюксу, запобігання прогресуванню до раку, спостереження за дисплазією.

Консервативне

1. Модифікація способу життя:

  • Зниження ваги, уникнення переїдання, підняте положення голови під час сну.
  • Обмеження тригерів: жирне, кофеїн, алкоголь.

2. Медикаменти:

  • Інгібітори протонної помпи (ІПП): Омепразол 20-40 мг/добу (довічно при Барретті), зменшують кислотність і запалення.
  • H2-блокатори: Ранітидин — при легких формах.
  • Ефект: не усуває метаплазію, але знижує ризик дисплазії.

Хірургічне

  • Показання: ГСОД, стійкий рефлюкс, неефективність ІПП.
  • Метод: Фундоплікація за Ніссеном (лапароскопічна) — відновлення НСС і кута Гіса.
  • Ефективність: контроль рефлюксу у 85-90%, але регресія Барретта рідкісна.

Ендоскопічне

  • При дисплазії:
  • Радіочастотна абляція (RFA): Знищення метаплазованого епітелію теплом (успіх 80-90% при HGD).
  • Ендоскопічна резекція слизової (EMR): Видалення локальних ділянок із дисплазією.
  • Фотодинамічна терапія (рідше): Застосування світлочутливих речовин.

Спостереження

  • Без дисплазії: Ендоскопія кожні 3-5 років.
  • Низька дисплазія: Кожні 6-12 місяців.
  • Висока дисплазія: Абляція або езофагектомія (видалення стравоходу).

Прогноз

  • Без дисплазії: Низький ризик раку (0,1-0,3% на рік).
  • З дисплазією: Ризик зростає (до 10% на рік при HGD).
  • Контроль ГЕРХ: Зменшує прогресування, але не усуває метаплазію.

Епідеміологія

  • Поширеність: 5-15% серед хворих із ГЕРХ, 1-2% у загальній популяції.
  • Вік: пік у 50-70 років.
  • Стать: переважають чоловіки.

Стравохід Барретта — це “червоний прапор”, який вимагає регулярного моніторингу через ризик аденокарциноми. Ключове — раннє виявлення дисплазії (ендоскопія з біопсією) та агресивний контроль рефлюксу.

Переглядів: 18