Пілефлебіт (pylephlebitis)

Від | 24.02.2025

Пілефлебіт (pylephlebitis) — це рідкісне, але надзвичайно серйозне ускладнення інфекційних процесів у черевній порожнині, що характеризується гнійним тромбофлебітом ворітної вени (vena portae) та її гілок. Цей стан часто асоціюється з високою летальністю через ризик сепсису та печінкових абсцесів.

Патофізіологія

Пілефлебіт виникає, коли інфекція з черевної порожнини поширюється на венозну систему портального кровообігу. Основні етапи:

  1. Первинне вогнище: Запальний або гнійний процес у зоні, що дренується ворітною веною (кишківник, апендикс, підшлункова залоза тощо), наприклад, при гострому апендициті, дивертикуліті чи панкреатиті.
  2. Поширення інфекції: Бактерії (часто змішана флора: Escherichia coli, Bacteroides fragilis, Klebsiella spp., Streptococcus spp.) проникають через слизову оболонку у венозні сплетення (наприклад, мезентеріальні вени), викликаючи локальний флебіт.
  3. Тромбоутворення: Запалення стінки вени призводить до активації коагуляційного каскаду, утворення тромбів і порушення кровотоку. Гнійний тромбофлебіт поширюється ретроградно чи антеградно до ворітної вени.
  4. Системні ускладнення: Тромби, насичені бактеріями, можуть емболізувати в печінку, викликаючи множинні абсцеси, або призводити до септичного шоку через системне поширення інфекції.

Причини

  • Гострий апендицит: Найчастіша причина, особливо при перфорації чи периапендикулярному абсцесі.
  • Дивертикуліт: Перфорація дивертикулів сигмовидної чи товстої кишки.
  • Панкреатит: Гнійне ускладнення чи абсцес підшлункової залози.
  • Інфекції органів малого тазу: Наприклад, сальпінгоофорит чи післяпологові ускладнення.
  • Хірургічні ускладнення: Витік анастомозу після операцій на кишківнику.
  • Інші: Виразковий коліт, хвороба Крона, рак із некрозом.

Клінічна картина

Симптоми пілефлебіту неспецифічні, що ускладнює ранню діагностику:

  • Лихоманка: Гектична температура (>38–39°C) із ознобом і профузним потовиділенням, що свідчить про септичний процес.
  • Біль у животі: Розлитий або локалізований у правому підребер’ї (через залучення печінки), часто тупий, постійний.
  • Гепатомегалія: Печінка збільшена, болюча при пальпації через тромбоз чи абсцеси.
  • Жовтяниця: Виникає при порушенні функції печінки чи обструкції портального кровотоку.
  • Системна інтоксикація: Слабкість, нудота, блювання, тахікардія.
  • Пізні ознаки: Асцит, спленомегалія (при портальній гіпертензії), порушення свідомості при сепсисі.

При прогресуванні можуть з’являтися ознаки печінкової недостатності (коагулопатія, енцефалопатія) чи шоку.

Діагностика

1. Фізикальне обстеження:

  • Болючість у правому підребер’ї, гепатомегалія.
  • Можлива пальпація первинного вогнища (наприклад, інфільтрату в правій клубовій ямці при апендициті).

2. Лабораторні дані:

  • Лейкоцитоз (>15,000–20,000/мкл) із зсувом вліво або лейкопенія при сепсисі.
  • Підвищення СРБ, ШОЕ, лактату (ознака системного запалення).
  • Порушення печінкових проб: підвищення АЛТ, АСТ, білірубіну, зниження альбуміну.
  • Позитивні гемокультури (виявлення збудника).

3. Інструментальні методи:

  • УЗД: Тромбоз ворітної вени (гіперехогенний вміст), порушення кровотоку за доплером, абсцеси печінки.
  • КТ з контрастом: Золотий стандарт — виявляє тромби у ворітній вені та її гілках, множинні абсцеси печінки, первинне вогнище (наприклад, перфорацію).
  • МРТ: Рідше, але корисно для деталізації при сумнівах.
  • Ангіографія: Застосовується вкрай рідко, якщо потрібна оцінка судин.

Ускладнення

  • Множинні абсцеси печінки (найчастіше летальний результат).
  • Септичний шок і поліорганна недостатність.
  • Портальна гіпертензія (асцит, варикоз вен стравоходу).
  • Хронічний тромбоз ворітної вени з кавернозною трансформацією.
  • Метастатичні абсцеси (легені, мозок) при септичній емболії.

Лікування

Пілефлебіт вимагає агресивного комплексного підходу:

1. Антибіотикотерапія:

  • Широкий спектр: комбінація карбапенемів (меропенем), цефалоспоринів (цефепім) і метронідазолу для анаеробів.
  • Тривалість: 4–6 тижнів, залежно від відповіді та санації вогнища.

2. Хірургічне втручання:

  • Усунення первинного джерела: апендектомія, дренування абсцесів, резекція кишки при перфорації.
  • Лапаротомія чи лапароскопія для санації черевної порожнини.

3. Антикоагулянтна терапія:

  • Гепарин (нефракціонований чи низькомолекулярний) або варфарин для запобігання прогресуванню тромбозу (спірне питання, застосовується при підтвердженому тромбозі без кровотечі).
  • Тривалість: 3–6 місяців за відсутності протипоказань.

4. Дренування абсцесів:

  • Черезшкірне дренування печінкових абсцесів під контролем УЗД/КТ.

5. Інтенсивна терапія:

  • Інфузії для стабілізації гемодинаміки.
  • Вазопресори (норадреналін) при шоку.
  • Корекція коагулопатії та печінкової недостатності.

Прогноз

Прогноз украй серйозний:

  • Без лікування летальність наближається до 80–100% через сепсис і абсцеси.
  • При своєчасній терапії смертність знижується до 20–50%, але залежить від швидкості діагностики, стану печінки та супутніх хвороб.
  • Повне одужання можливе лише при ранньому усуненні джерела та контролі інфекції.

Висновок

Пілефлебіт — це рідкісне, але катастрофічне ускладнення абдомінальних інфекцій, що вимагає високої настороженості, швидкої діагностики (КТ, УЗД) і багатокомпонентного лікування (антибіотики, хірургія, антикоагулянти). Його перебіг відображає системний інфекційний процес із залученням портальної системи, а успіх залежить від раннього виявлення первинного вогнища та запобігання септичним ускладненням. Для лікаря ключовим є розуміння зв’язку між локальною патологією та системними проявами.