Верхня та нижня порожнисті вени (vena cava superior (верхня) та vena cava inferior (нижня) ). Ці структури є ключовими елементами венозної системи, які забезпечують повернення венозної крові з усього тіла до правого передсердя серця. Вони представляють собою магістральні венозні стовбури, що збирають кров від верхньої та нижньої половин тіла відповідно. Використана термінологія з Міжнародної анатомічної номенклатури (Terminologia Anatomica), щоб забезпечити точність.
Порожнисті вени є частиною системного венозного кола, де венозна кров, насичена вуглекислим газом і продуктами метаболізму, транспортується назад до серця для подальшого збагачення киснем у легенях. Вони не мають клапанів (на відміну від периферичних вен), оскільки тиск у них підтримується за рахунок гравітації, м’язових скорочень та дихальних рухів. Тепер перейдемо до детального аналізу кожної з них.
Верхня порожниста вена (Vena Cava Superior)
Верхня порожниста вена (ВПВ) – це коротка, але потужна венозна магістраль, яка збирає венозну кров від голови, шиї, верхніх кінцівок та частини грудної стінки. Вона є продовженням венозної системи, що розвивається з кардинальних вен ембріона.
Ембріологічне походження
ВПВ формується на ранніх стадіях ембріогенезу (приблизно на 4-8 тижні розвитку) з правої передньої кардинальної вени та частини спільної кардинальної вени. Ліві аналоги регресують, утворюючи асиметричну систему. Аномалії, такі як персистуюча ліва верхня порожниста вена (приблизно 0,3-0,5% населення), виникають через неповну регресію лівої кардинальної вени і часто асоціюються з вадами серця.
Топографія та шлях
- Довжина та діаметр: ВПВ має довжину близько 6-8 см і діаметр 2-2,5 см. Вона є відносно короткою, що робить її вразливою до компресії.
- Початок: Формується злиттям правої та лівої брахіоцефальних вен (venae brachiocephalicae dextra et sinistra) на рівні нижнього краю першого правого реберного хряща, позаду груднини.
- Шлях: Проходить вертикально вниз у верхньому середостінні (superior mediastinum), праворуч від висхідної аорти. Вона розташована в правій половині грудної порожнини, прилягаючи до правої плевральної оболонки та трахеї.
- Кінець: Вливається в праве передсердя серця на рівні третього реберного хряща (приблизно на рівні хребця T4-T5). У місці впадіння є невелике розширення – sinus venosus, залишок ембріональної структури.
Притоки
ВПВ отримує кров від кількох основних приток:
- Непарна вена (vena azygos): Вливається в ВПВ на рівні T4, збираючи кров від міжреберних вен, вен стравоходу, бронхів та перикарду. Це ключовий анастомоз між верхньою та нижньою порожнистими венами.
- Внутрішня грудна вена (vena thoracica interna): Іноді впадає безпосередньо, збираючи кров від передньої грудної стінки.
- Верхні міжреберні вени: Дрібні притоки від грудної стінки.
- Перикардіальні та медіастинальні вени: Дрібні судини від оточуючих тканин.
Брахіоцефальні вени, що формують ВПВ, збирають кров від:
- Підключичних вен (верхні кінцівки).
- Внутрішніх яремних вен (голова та шия).
- Зовнішніх яремних вен (поверхневі структури шиї).
Відносини з оточуючими структурами
- Передня поверхня: Прилягає до груднини та тимуса (у дорослих – жирової клітковини).
- Задня поверхня: Контактує з трахеєю, правим
блукаючим нервом
та правою легеневою артерією. - Латерально: Праворуч – права плевра, ліворуч – висхідна аорта.
- Медіально: Аорта та дуга аорти.
ВПВ оточена щільною сполучною тканиною середостіння, що захищає її, але також може спричиняти компресію при пухлинах (наприклад, тимоми).
Варіації та аномалії
- Подвоєння ВПВ (рідко, <0,1%).
- Персистуюча ліва ВПВ: Кров від лівої сторони впадає в вінцеву пазуху серця через ліву брахіоцефальну вену.
- Аневризми або стенози: Вроджені чи набуті.
Клінічне значення
ВПВ чутлива до обструкції, що призводить до синдрому верхньої порожнистої вени (SVC syndrome): набряк обличчя, шиї, верхніх кінцівок, ціаноз, задишка. Причини – рак легень (70% випадків), лімфоми, тромбози (від катетерів). Діагностика: КТ, МРТ. Лікування: стенти, хіміотерапія. У хірургії – важлива при кардіохірургічних втручаннях, оскільки пошкодження може спричинити масивну кровотечу.
Нижня порожниста вена (Vena Cava Inferior)
Нижня порожниста вена (НПВ) – це найдовша та найбільша вена в тілі людини, яка збирає венозну кров від нижніх кінцівок, тазу, черевної порожнини та частини грудної. Вона є основним шляхом для венозного відтоку нижньої половини тіла.
Ембріологічне походження
НПВ розвивається з задньої кардинальної вени, супракардинальної, субкардинальної та вітеллінової вен. Формування відбувається на 6-8 тижні ембріогенезу. Аномалії включають подвоєння НПВ (0,2-3%), лівосторонню НПВ або перервну НПВ з продовженням через непарну вену, часто асоційовані з situs inversus або вадами нирок.
Топографія та шлях
- Довжина та діаметр: Довжина близько 20-25 см, діаметр до 3-3,5 см. Вона ширша за ВПВ через більший об’єм крові.
- Початок: Формується злиттям правої та лівої загальних клубових вен (venae iliacae communes) на рівні хребця L5, праворуч від черевної аорти.
- Шлях: Проходить ретроперитонеально (поза очеревиною) вздовж правої сторони хребта, праворуч від аорти. Перетинає черевну порожнину, проходить через сухожильний центр діафрагми (foramen venae cavae) на рівні хребця T8, входить у грудну порожнину та середостіння.
- Кінець: Вливається в праве передсердя на рівні T6-T7, де є клапан Eustachii (рудиментарний, у дорослих часто атрофований).
НПВ поділяється на черевну (абдомінальну) та грудну (торакальну) частини.
Притоки
НПВ має численні притоки, що відображають її роль у дренажі органів:
- Парієтальні притоки:
- Поперекові вени (venae lumbales, 3-4 пари): Дренаж спинних м’язів, хребта.
- Діафрагмальні вени (venae phrenicae inferiores): Від нижньої поверхні діафрагми.
2. Вісцеральні притоки:
- Ниркові вени (venae renales): Права коротша, ліва довша і перетинає аорту.
- Надниркові вени (venae suprarenales): Права впадає безпосередньо, ліва – в ниркову.
- Яєчкові/яєчникові вени (venae testicularis/ovaricae): Права впадає в НПВ, ліва – в ниркову.
- Печінкові вени (venae hepaticae): 3-4 великі вени від печінки, впадають у НПВ безпосередньо перед діафрагмою.
3. Інші: Загальні клубові вени збирають кров від нижніх кінцівок (зовнішні та внутрішні клубові вени).
Анастомози: Через непарну та напівнепарну вени з ВПВ, що важливо при обструкції.
Відносини з оточуючими структурами
- Передня поверхня: В черевній частині – печінка, підшлункова залоза, дванадцятипала кишка, корінь брижі.
- Задня поверхня: Хребет, права нирка, наднирник, симпатичні ганглії.
- Латерально: Права нирка, сечовід.
- Медіально: Черевна аорта (НПВ праворуч від неї).
У діафрагмі НПВ проходить через власний отвір, оточений м’язовими волокнами, що допомагає венозному поверненню під час дихання.
Варіації та аномалії
- Подвоєння НПВ: Дві вени, що зливаються на рівні нирок.
- Лівостороння НПВ: Продовжується як непарна вена.
- Агенезія сегментів: Може призводити до колатерального дренажу через поверхневі вени.
Клінічне значення
НПВ вразлива до тромбозів (глибокий венозний тромбоз нижніх кінцівок може поширюватися), що призводить до легеневої емболії. Синдром нижньої порожнистої вени: компресія у вагітних (за рахунок матки) або при пухлинах, з набряками ніг, варикозом. Діагностика: УЗД, КТ-ангіографія. Хірургія: Фільтри НПВ для профілактики емболії, резекція при травмах. Важлива в трансплантології (наприклад, пересадка печінки включає анастомоз НПВ).
Порівняння верхньої та нижньої порожнистих вен
Для кращого розуміння, ось таблиця порівняння:
Аспект | Верхня порожниста вена (ВПВ) | Нижня порожниста вена (НПВ) |
---|---|---|
Довжина | 6-8 см | 20-25 см |
Початок | Злиття брахіоцефальних вен (T1) | Злиття клубових вен (L5) |
Кінець | Праве передсердя (T4-T5) | Праве передсердя (T6-T7) |
Дренаж | Голова, шия, верхні кінцівки | Нижні кінцівки, таз, живіт |
Основні притоки | Непарна вена, брахіоцефальні | Ниркові, печінкові, поперекові |
Ембріональне походження | Передня кардинальна вена | Задня та субкардинальна вени |
Клінічні синдроми | SVC syndrome (обструкція) | IVC syndrome (тромбоз, компресія) |
Висновок
Верхня та нижня порожнисті вени – це фундаментальні структури, розуміння яких є критичним для анатомії, фізіології та клінічної практики. Їх асиметрія, притоки та відносини пояснюють багато патологій.