Синдрому Шегрена (Sjögren’s syndrome) — хронічне аутоімунне захворювання, що характеризується лімфоцитарною інфільтрацією екзокринних залоз, переважно слинних і слізних, з системними проявами та ризиком лімфом. Цей синдром є однією з найпоширеніших аутоімунних хвороб, з поширеністю 0.5–1% населення, і його діагностика часто затримується через неспецифічні симптоми. Використано настанови American College of Rheumatology (ACR/EULAR 2016), Європейської антиревматичної ліги (EULAR 2023) та актуальні дані станом на серпень 2025 року.

1. Визначення та класифікація

Синдром Шегрена — це хронічне аутоімунне захворювання, що характеризується лімфоцитарною інфільтрацією екзокринних залоз (слинних, слізних), що призводить до сухості слизових оболонок (сухий кератокон’юнктивіт і ксеростомія), а також системними проявами (артрит, васкуліти, ураження легень). За критеріями ACR/EULAR (2016), діагноз ставиться за сумою балів ≥4 з 9 можливих, оцінюючи біопсію слинних залоз, антитіла (анти-SSA/Ro, анти-SSB/La), сухість очей/рота та інші маркери.

Класифікація:

Первинний синдром Шегрена: Ізольований, без інших аутоімунних хвороб (60%).
Вторинний: Асоційований з іншими аутоімунними (РА — 30%, СЧВ — 15%, склеродермія).
За тяжкістю: Легкий (локальна сухість), помірний (системні прояви), тяжкий (васкуліти, лімфома).
Особливі форми: Ювенільний (у дітей), асоційований з HCV (гепатит C).

2. Етіологія

Синдром Шегрена виникає через взаємодію генетичних, імунологічних та зовнішніх факторів:

Генетична схильність:
Асоціація з HLA-DR3, HLA-DR4, генами IRF5, STAT4.
Сімейний анамнез підвищує ризик у 5–10 разів.
Аутоімунний механізм: Центральна роль анти-SSA/Ro та анти-SSB/La антитіл, які викликають апоптоз епітелію залоз.
Зовнішні тригери:
Вірусні інфекції (EBV, CMV, HCV, HTLV-1) як ініціатори аутоімунітету.
Гормональні фактори (естрогени: жінки:чоловіки = 9:1, пік у 40–60 років).
Екологічні: Сигарети, силіка, забруднення.
Стрес, вагітність.

Епідеміологія: Поширеність 0.5–1%, жінки:чоловіки = 9:1, пік у постменопаузі.

3. Патогенез

Синдром Шегрена — це аутоімунне захворювання з лімфоцитарною інфільтрацією екзокринних залоз:

Імунологічний процес:
Активація B-клітин і вироблення антитіл (анти-SSA/Ro, анти-SSB/La), які зв’язуються з антигенами в епітелії залоз.
Т-клітини (CD4+) і дендритні клітини інфільтрують залози, викликаючи апоптоз і фіброз.
Запальний каскад:
Цитокіни (IFN-α, IL-12, BAFF) стимулюють гіперпроліферацію B-клітин.
Порушення толерантності: Молекулярна мімікрія між вірусними антигенами та білками залоз (Ro/La).
Системні прояви: Васкуліти через імунні комплекси, лімфопроліферація (ризик лімфоми у 5–15%).
Патофізіологія:
Сухість: Зниження секреції сліз/слини через руйнування протоків.
Хронічний процес: Фіброз залоз, системне запалення (артрит, інтерстиціальне захворювання нирок).

4. Клінічні прояви

Синдром Шегрена має системний характер з переважним ураженням екзокринних залоз:

Локальні (90%):
Сухість рота (ксеростомія): Труднощі з ковтанням, карієс, кандидоз.
Сухість очей (ксерофтальмія): Печіння, відчуття піску, фотофобія, сухий кератокон’юнктивіт.
Сухість інших слизових: Вагінальна сухість (диспареунія), сухість носа/горла.
Суглобові: Артралгії/артрит (40–60%), неерозивний, симетричний.
Позазалозові (30–50%):
Шкіра: Васкуліти (пурпура, виразки), сухість шкіри.
Легені: Інтерстиціальне захворювання, плеврит.
Нирки: Тубулоінтерстиціальний нефрит, дистальний нирковий канальцевий ацидоз.
Нервова система: Периферична невропатія (10–20%), васкуліти ЦНС.
Серце: Перикардит, міокардит (рідко).
Лімфопроліферація: Збільшення слинних залоз (паротит), лімфаденопатія, ризик B-клітинної лімфоми (5–15%).
Інші: Тиреоїдит (20%), анемія, лейкопенія.
Особливості:
Первинний: Більше позазалозових проявів.
Вторинний: Домінують симптоми основного захворювання (РА, СЧВ).

5. Діагностика

Діагностика базується на клінічних, лабораторних і інструментальних методах:

Анамнез:
Симптоми сухості >3 місяців, сімейна історія аутоімунних хвороб.
Супутні: РА, СЧВ, HCV.
Фізикальне обстеження:
Сухість слизових, збільшення слинних залоз.
Васкуліти, невропатія, лімфаденопатія.
Лабораторні тести:
Антитіла: Анти-SSA/Ro (70%), анти-SSB/La (40%).
РФ, ANA: Позитивні у 50–70%.
Запалення: Підвищений ШОЕ, СРБ, гіпергамаглобулінемія.
Сухість: Тест Ширмера (<5 мм/5 хв для сліз), тест на слинну секрецію (<0.1 мл/хв).
Інструментальні методи:
Біопсія малої слинної залози: Фокальна лімфоцитарна інфільтрація (фокусний бал >1, >50 лімфоцитів/4 мм²).
Сцинтиграфія слинних залоз: Знижена секреція.
Сіалогрофія: Розширення протоків.
УЗД/КТ/МРТ: Збільшення залоз, васкуліти легень/нирок.
Офтальмоскопія: Кератокон’юнктивіт (тест Ширмера, фарбування бенгальським рожевим).
Диференціальна діагностика:
Сухість від ліків (антихолінергічні), радіації.
Інші аутоімунні (СЧВ, склеродермія).
HCV-асоційований синдром, саркоїдоз, амілоїдоз.

6. Лікування

Лікування синдрому Шегрена спрямоване на полегшення сухості, контроль запалення та профілактику ускладнень:

Симптоматичне:
Сухість очей: Штучні сльози (гіпромелоза), циклоспорин очні краплі (0.05%).
Сухість рота: Пілокарпін (5 мг 4 р/день), цевімелін (30 мг 3 р/день), штучна слина.
Сухість шкіри/вагіни: Зволожувачі, естрогени локально.
Імуносупресивне:
Легкий: Гідроксихлорохін (200–400 мг/день) для суглобів/шкіри.
Помірний/тяжкий: Метотрексат (7.5–15 мг/тиждень), азатіоприн (1–2 мг/кг/день).
Біологічні препарати: Ритуксимаб (1 г в/в, повтор через 6 міс) для васкулітів/лімфом; белімумаб (анти-BAFF) для системних проявів.
Глюкокортикоїди: Преднізолон (5–10 мг/день) для васкулітів, нефриту.
Локальне:
Для очей: Пунктуація слізних протоків.
Для слинних: Інгібітори протонної помпи при рефлюксі.
Профілактика ускладнень:
Вакцинація: Проти грипу, пневмококу.
Моніторинг лімфом: УЗД/КТ слинних залоз, біопсія при підозрі.
Гігієна рота: Фторування для запобігання карієсу.
Особливості вторинного: Лікування основного захворювання (РА — метотрексат).

7. Прогноз і ускладнення

Прогноз:
Легкий: Стабільний, хороша якість життя з симптоматичним лікуванням.
Тяжкий: Прогресування у 20–30%, ризик лімфоми (5–15%, MALT-лімфома слинних залоз).
Летальність: Низька (5–10% через лімфоми/васкуліти).
Ускладнення:
Інфекції (кандидоз рота, кон’юнктивіт).
Васкуліти (пурпура, виразки, нейропатія).
Інтерстиціальне захворювання легень/нирок.
Лімфома (ризик +40 разів).
Вагітність: Ризик неонатального вовчака (анти-SSA).

8. Сучасні дослідження та перспективи (2025)

Біомаркери: Анти-SSA для прогнозування лімфоми, мікроРНК для ранньої діагностики.
Імунотерапія: Інгібітори BAFF (белімумаб), анти-CD20 (ритуксимаб) для тяжких форм.
Генна терапія: Дослідження для пригнічення аутоімунного процесу (CRISPR на генах IRF5).
AI у ревматології: Аналіз сіалометрії/біопсії для класифікації.
Нові препарати: Інгібітори JAK (тофацитinib) для системних проявів.

У висновку, синдром Шегрена — це аутоімунне захворювання з сухістю слизових і системними проявами, що вимагає точної діагностики (анти-SSA, біопсія) та симптоматичного/імуносупресивного лікування. Раннє втручання запобігає ускладненням, таким як лімфома.

Синдром Шегрена: короткий огляд

Визначення

Синдром Шегрена — хронічне аутоімунне захворювання з лімфоцитарною інфільтрацією екзокринних залоз (слинних, слізних), сухістю слизових і системними проявами (васкуліти, лімфома).

Класифікація

Первинний: Ізольований (60%).
Вторинний: З РА, СЧВ (40%).
Тяжкість: Легкий (локальна сухість), тяжкий (васкуліти).
Форми: Ювенільний, HCV-асоційований.

Етіологія

Генетика: HLA-DR3, IRF5.
Аутоімунне: Анти-SSA/Ro, анти-SSB/La.
Тригери: Віруси (EBV), гормони, куріння.
Епідеміологія: 0.5–1%, жінки:чоловіки = 9:1, 40–60 років.

Патогенез

Активація B-клітин, антитіла викликають апоптоз епітелію.
Цитокіни (IFN-α, BAFF), фіброз залоз.
Системне: Васкуліти, лімфопроліферація (ризик лімфоми +40).

Клінічні прояви

Локальні: Ксеростомія, ксерофтальмія, сухість слизових.
Суглобові: Артралгії (40–60%).
Позазалозові: Васкуліти, нефрит, невропатія, легеневий фіброз.
Лімфома: 5–15% (MALT слинних залоз).

Діагностика

Анамнез: Сухість >3 місяців.
Фізикально: Збільшення слинних, сухість слизових.
Лабораторія: Анти-SSA (70%), анти-SSB (40%), ШОЕ.
Інструментально: Біопсія (фокусний бал >1), тест Ширмера (<5 мм), УЗД залоз.

Лікування

Симптоматичне: Штучні сльози, пілокарпін, цевімелін.
Імуносупресивне: Гідроксихлорохін (легкий), метотрексат, ритуксимаб (тяжкий).
Локальне: Пунктуація протоків, гігієна рота.
Моніторинг: Лімфоми, вакцинація.

Прогноз

Стабільний при легкому, прогресування у 20–30%.
Летальність: Низька (5–10% через лімфоми).
Ускладнення: Інфекції, васкуліти, лімфома.

Перспективи

Біомаркери (мікроРНК).
Імунотерапія (анти-BAFF).
AI для біопсії.
Генна терапія.