Симптом Мерфі, названий на честь американського хірурга Джона Бенджаміна Мерфі (1857–1916), є ключовим клінічним ознакою, що використовується для діагностики гострого холециститу та інших патологій гепатобіліарної системи. Цей фізикальний симптом характеризується болем або зупинкою дихання під час пальпації правого підребер’я на глибокому вдиху, що вказує на запалення жовчного міхура. За літературними оцінками, симптом Мерфі має чутливість 50–97% і специфічність 48–97% для гострого холециститу, що робить його важливим, але не єдиним діагностичним інструментом.
Історичний фон
Симптом Мерфі був описаний Джоном Мерфі наприкінці XIX століття як клінічна ознака запалення жовчного міхура, зокрема при гострому холециститі. Його спостереження базувалися на зв’язку між локальним запаленням і болем, викликаним контактом запаленого жовчного міхура з черевною стінкою під час дихальних рухів. У 1884 році Мерфі опублікував свої висновки, які згодом стали частиною стандартного фізикального огляду в хірургії та гастроентерології. З появою сучасних методів візуалізації, таких як ультразвукове дослідження (УЗД), значення симптому дещо зменшилося, але він залишається невід’ємним у первинній оцінці, особливо в умовах обмеженого доступу до інструментальних методів. Сучасні рекомендації, такі як Токійські настанови (Tokyo Guidelines), включають симптом Мерфі як один із ключових критеріїв для діагностики гострого холециститу.
Патофізіологічна основа
Симптом Мерфі виникає внаслідок запального процесу в жовчному міхурі, зазвичай спричиненого обструкцією міхурової протоки (калькульозний холецистит) або ішемією/застоєм жовчі (акалькульозний холецистит). Запалена стінка жовчного міхура стає чутливою до тиску, а глибокий вдих, який опускає діафрагму та зміщує печінку і жовчний міхур до черевної стінки, підсилює біль через механічний контакт із пальпуючою рукою лікаря. Патофізіологічно, запалення викликає вивільнення прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α), що сенсибілізують ноцицептори вісцеральної очеревини, а перихолецистичний набряк або локальний перитоніт підсилюють больову відповідь. У рідкісних випадках (наприклад, при емпіємі чи перфорації міхура) біль може бути більш вираженим через поширення запалення на парієтальну очеревину.
Техніка виявлення симптому Мерфі
Виявлення симптому Мерфі є простим і не потребує спеціального обладнання, що робить його цінним у первинній медичній допомозі. Покрокова процедура:
- Положення пацієнта: Пацієнт лежить на спині на кушетці, із зігнутими в колінах ногами або без, для розслаблення черевних м’язів.
- Пальпація: Лікар розміщує пальці правої руки в правому підребер’ї, під краєм печінки, приблизно в проекції жовчного міхура (точка Мерфі). Тиск має бути м’яким, але достатнім для контакту з глибшими структурами.
- Інструкція: Пацієнта просять зробити глибокий вдих. Під час вдиху діафрагма опускається, зміщуючи печінку та жовчний міхур донизу, що призводить до контакту запаленого міхура з пальцями лікаря.
- Оцінка: Позитивний симптом Мерфі визначається як раптовий біль або зупинка дихання (через біль) під час глибокого вдиху. Пацієнт може повідомити про різке посилення дискомфорту чи неспроможність завершити вдих.
Варіація – «ультразвуковий симптом Мерфі» – виявляється під час УЗД, коли тиск датчиком у правому підребер’ї викликає біль, що підвищує діагностичну точність до 87–97%.
Діагностична цінність
Симптом Мерфі є частиною діагностичних критеріїв Токійських настанов (TG18) для гострого холециститу, де його наявність разом із локальним болем і запальними маркерами (лихоманка, лейкоцитоз) підтверджує діагноз. Його діагностичні характеристики:
- Чутливість: 50–97%, залежно від досвіду лікаря та тяжкості холециститу. Вища при гострому калькульозному холециститі.
- Специфічність: 48–97%, знижується при інших станах, таких як гепатит чи панкреатит.
- Прогностична цінність: Позитивний симптом асоціюється з необхідністю термінового хірургічного втручання (холецистектомія) у 70–80% випадків гострого холециститу.
Симптом менш надійний у літніх, імуносупресованих або атипових випадках (наприклад, акалькульозний холецистит), де запалення може бути менш вираженим.
Обмеження та диференціальна діагностика
Симптом Мерфі не є патогномонічним і може бути позитивним при інших станах, що ускладнює діагностику. Диференціальна діагностика включає:
- Гострий гепатит: Біль при пальпації через запалення печінки.
- Панкреатит: Біль у верхній частині живота, що іррадіює в спину.
- Холедохолітіаз або холангіт: Супроводжується жовтяницею, лихоманкою (
тріада Шарко). - Виразкова хвороба,
апендицит, ниркова колька.
Обмеження включають суб’єктивність оцінки, залежність від техніки лікаря, знижену чутливість у хворих з ожирінням або атиповою анатомією, а також хибнонегативні результати при хронічному холециститі чи ранніх стадіях захворювання. У таких випадках УЗД або КТ є необхідними для підтвердження діагнозу.
Клінічне значення та сучасні перспективи
Симптом Мерфі залишається цінним інструментом у первинній оцінці, особливо в умовах обмеженого доступу до діагностичних технологій. Його інтеграція з УЗД (ультразвуковий симптом Мерфі) підвищує точність діагностики до рівня, порівнянного з інструментальними методами. У 2025 році тривають дослідження щодо вдосконалення фізикальних методів за допомогою штучного інтелекту для аналізу больових реакцій та інтеграції з портативними УЗД-пристроями.
Висновок
Симптом Мерфі є простим, економічним і ефективним інструментом для первинної діагностики гострого холециститу, хоча його інтерпретація потребує клінічного контексту та підтвердження інструментальними методами. Його висока чутливість у поєднанні з іншими ознаками (лихоманка, лейкоцитоз, УЗД) робить його незамінним у клінічній практиці. Подальші дослідження спрямовані на підвищення специфічності симптому через інтеграцію з сучасними технологіями. Клініцистам слід використовувати симптом Мерфі як частину комплексного підходу до діагностики гепатобіліарних захворювань.