Тріада Шарко є класичною клінічною ознакою, що використовується для діагностики гострого холангіту – серйозного запального захворювання жовчних проток, зазвичай спричиненого їхньою обструкцією. Названа на честь французького лікаря Жана-Мартена Шарко, який у 1877 році описав цей симптомокомплекс, тріада включає три ключові ознаки: біль у правому підребер’ї, лихоманку (або озноб) і жовтяницю. За літературними оцінками, тріада Шарко наявна у 15–72% випадків гострого холангіту, але її чутливість обмежена, що вимагає інтеграції з іншими діагностичними методами.

Історичний фон

Тріада Шарко була вперше описана Жаном-Мартеном Шарко під час його досліджень гепатобіліарних захворювань у XIX столітті. Він зазначив, що комбінація болю в правому підребер’ї, лихоманки та жовтяниці є характерною для запалення жовчних проток, спричиненого обструкцією, часто через холелітіаз. У 1960-х роках тріада була доповнена концепцією пентади Рейнольдса, яка додала шок і змінений психічний статус для позначення тяжкого (гнійного) холангіту. З появою сучасних методів візуалізації (УЗД, КТ, МРХПГ) і Токійських настанов (TG18), тріада Шарко залишається важливим, але не єдиним критерієм діагностики гострого холангіту, особливо в умовах первинної медичної допомоги.

Патофізіологічна основа

Тріада Шарко відображає патофізіологічні зміни, пов’язані з обструкцією жовчних проток і вторинною бактеріальною інфекцією. Основні механізми:

• Біль у правому підребер’ї: Виникає через підвищення тиску в жовчних протоках внаслідок обструкції (зазвичай каменем, рідше пухлиною чи стриктурою). Застій жовчі подразнює ноцицептори вісцеральної очеревини, а запалення (холангіт) посилює біль через вивільнення прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α).
• Лихоманка/озноб: Зумовлені бактеріальною інфекцією (Escherichia coli, Klebsiella, Enterococcus) у застійній желчі, що призводить до бактеріємії. Ендотоксини та цитокіни активують гіпоталамус, викликаючи системну запальну відповідь.
• Жовтяниця: Результат холестазу через обструкцію, що блокує відтік білірубіну. Прямий білірубін накопичується в крові, викликаючи пожовтіння шкіри, склер і зміну кольору сечі/калу.

Обструкція найчастіше спричинена холедохолітіазом (60–70%), рідше – пухлинами (наприклад, рак ЗЖП, панкреатична пухлина), стриктурами, паразитами (Ascaris lumbricoides) або синдромом Міріззі. Без своєчасного лікування холангіт може прогресувати до сепсису, органної недостатності чи летального результату (летальність 5–30% у тяжких випадках).

Клінічні прояви та діагностична цінність

Тріада Шарко є класичним, але не завжди повним проявом гострого холангіту. Клінічні ознаки включають:

• Біль у правому підребер’ї: Постійний або нападоподібний, іррадіює в спину чи праве плече, посилюється після їжі.
• Лихоманка/озноб: Температура >38°C, часто з ознобом, у 60–80% випадків.
• Жовтяниця: Видима у 50–70%, з темною сечею та знебарвленим калом.

Діагностична цінність тріади Шарко, за даними літератури, варіює:

• Чутливість: 15–72%, що вказує на її обмежену здатність виявляти всі випадки холангіту, особливо в атипових чи легких формах.
• Специфічність: 85–95%, що робить її цінною для підтвердження діагнозу при наявності всіх трьох компонентів.
• Прогностична цінність: Позитивна тріада асоціюється з необхідністю термінового втручання (ERCP, антибіотики), особливо при тяжкому перебігу.

Токійські настанови (TG18) включають тріаду Шарко до діагностичних критеріїв, але рекомендують поєднувати її з лабораторними (лейкоцитоз, підвищення білірубіну, ЛФ, ГГТ) та інструментальними даними.

Діагностичний підхід

Діагностика гострого холангіту, за наявності тріади Шарко, потребує підтвердження:

• Лабораторні тести:
• Підвищення прямого білірубіну, АЛТ, АСТ, ЛФ, ГГТ.
• Лейкоцитоз, С-реактивний білок, прокальцитонін при інфекції.
• Культури крові/жовчі для ідентифікації збудника.
• Інструментальні методи:
• УЗД: Виявляє дилатацію ЗЖП, камені (чутливість 50–70%).
• КТ/МРХПГ: Візуалізує обструкцію, абсцеси, пухлини (чутливість 80–90%).
• ERCP: Діагностично-терапевтичний метод для підтвердження обструкції та дренування.
• ЕУЗ: Для оцінки пухлин чи дрібних каменів.

Диференціальна діагностика охоплює гострий холецистит, синдром Міріззі, панкреатит, гепатит, первинний склерозуючий холангіт, пухлину Клатскіна.

Обмеження тріади Шарко

Незважаючи на клінічну цінність, тріада має обмеження:

• Низька чутливість: Лише 15–50% пацієнтів із холангітом мають повну тріаду, особливо літні чи імуносупресовані, де симптоми атипові.
• Неспецифічність окремих компонентів: Біль, лихоманка чи жовтяниця можуть бути при інших станах (холецистит, гепатит, панкреатит).
• Відсутність тяжкості: Тріада не відображає ступеня холангіту (легкий, середній, тяжкий за TG18).

Пентада Рейнольдса (тріада + шок + змінений психічний статус) є більш специфічною для гнійного холангіту, але її чутливість ще нижча (5–7%).

Клінічне значення та сучасні перспективи

Тріада Шарко залишається важливим інструментом для первинної оцінки гострого холангіту, особливо в умовах обмеженого доступу до інструментальних методів. Її інтеграція з Токійськими настановами та сучасними методами візуалізації (МРХПГ, ERCP) підвищує діагностичну точність до 95%. У 2025 році дослідження зосереджені на використанні штучного інтелекту для аналізу клінічних і лабораторних даних для раннього виявлення холангіту, що може зменшити залежність від суб’єктивних ознак, таких як тріада. Наголошується на важливості швидкого розпізнавання тріади для термінового направлення на ERCP чи хірургію, що знижує летальність.

Висновок

Тріада Шарко є класичним діагностичним інструментом для гострого холангіту, але її обмежена чутливість вимагає комплексного підходу з використанням лабораторних та інструментальних методів. Її висока специфічність робить її цінною для первинної оцінки, особливо в невідкладних ситуаціях. Клініцистам слід поєднувати тріаду з Токійськими критеріями та сучасними технологіями для забезпечення своєчасного лікування та запобігання ускладненням, таких як сепсис чи органна недостатність.