Професійна медична допомога при гострих отруєннях — це комплексний, структурований процес, спрямований на швидку стабілізацію пацієнта, мінімізацію всмоктування токсину, його елімінацію та лікування ускладнень. На відміну від базової першої допомоги, професійне втручання включає діагностичні інструменти, фармакологічні антидоти, інвазивні процедури та багатопрофільну команду (токсикологи, реаніматологи, лаборанти). Рекомендації базуються на оновлених гайдлайнах від організацій, таких як American Academy of Clinical Toxicology (AACT), WHO та UpToDate, з урахуванням актуальних даних на 2025 рік, включаючи нові протоколи для країн з обмеженими ресурсами. Процес описано крок за кроком, з акцентом на загальний підхід, але пам’ятайте: кожен випадок індивідуальний, і лікування залежить від типу токсину, дози, часу з моменту експозиції та стану пацієнта.

1. Початкова оцінка та стабілізація (ABCDE-підхід)

При надходженні пацієнта до відділення невідкладної допомоги або токсикологічного центру першим кроком є швидка оцінка життєво важливих функцій за протоколом ABCDE (Airway, Breathing, Circulation, Disability, Exposure). Це критично, оскільки отруєння часто викликає респіраторну недостатність, протоколом ABCDE чи кому.

• A: Прохідність дихальних шляхів (Airway). Перевіряємо, чи дихальні шляхи вільні. Якщо є обструкція (наприклад, через набряк від кислот чи алергію), проводимо інтубацію трахеї або крикотиреотомію. У випадках опіоїдного отруєння (наприклад, героїном) може знадобитися негайне введення налоксону для відновлення дихання.
• B: Дихання (Breathing). Оцінюємо частоту, глибину дихання та сатурацію кисню. Якщо є гіпоксія (наприклад, від чадного газу чи ціанідів), призначаємо кисневу терапію або штучну вентиляцію легень (ШВЛ). Моніторимо гази крові (артеріальні гази) для виявлення ацидозу чи алкалозу.
• C: Кровообіг (Circulation). Вимірюємо артеріальний тиск, пульс, ЕКГ. При гіпотензії (наприклад, від бета-блокаторів) вводимо інфузію рідин, вазопресори (норадреналін) або проводимо кардіоверсію при аритміях. У 2025 році оновлені рекомендації AHA для токсикологічного кардіального арешту підкреслюють використання ліпідної емульсії при отруєнні місцевими анестетиками чи кардіотоксичними речовинами.
• D: Неврологічний статус (Disability). Оцінюємо рівень свідомості за шкалою Глазго (GCS), зіниці, судоми. При судомах (наприклад, від теофіліну чи пестицидів) вводимо бензодіазепіни (діазепам) або фенобарбітал. Якщо GCS <8, інтубуємо для захисту дихальних шляхів.
• E: Експозиція (Exposure). Повністю оглядаємо пацієнта, знімаємо забруднений одяг, вимірюємо температуру. Проводимо деконтамінацію шкіри чи очей, якщо потрібно. Під час оцінки збираємо анамнез: тип токсину, доза, час експозиції, супутні захворювання. Лабораторні тести включають загальний аналіз крові, біохімію (печінкові ферменти, креатинін), токсикологічний скринінг (наприклад, на парацетамол, саліцилати). ЕКГ, рентген грудної клітки та УЗД — стандарт.

2. Деконтамінація та запобігання всмоктуванню токсину

Мета — видалити токсин до його повного всмоктування. Це ефективно в перші 1-2 години після експозиції.

• Гастроінтестинальна деконтамінація:
  • Активоване вугілля (1 г/кг, максимум 50-100 г) вводимо перорально або через зонд, якщо пацієнт притомний. Воно адсорбує токсини (наприклад, антидепресанти, теофілін), але не ефективне для алкоголю, металів чи кислот.
  • Промивання шлунка: Використовуємо зонд для аспірації вмісту шлунка, зазвичай у першу годину, при великих дозах (наприклад, таблетки з повільним вивільненням). Ризик аспірації, тому тільки в інтубованих пацієнтів.
  • Цільне промивання кишечника: Поліетиленгліколь (наприклад, GoLYTELY) для евакуації токсинів, що не адсорбуються вугіллям (наприклад, літій, залізо).
• Шкірна/очна деконтамінація: Промивання водою або фізіологічним розчином протягом 15-30 хвилин. Для органічних розчинників — мило.
• Інгаляційна: Кисень або гіпербарична оксигенація при отруєнні CO. У 2025 році гайдлайни AACT підкреслюють вибіркову деконтамінацію, щоб уникнути ускладнень, як аспіраційна пневмонія.

3. Специфічна терапія: Антидоти та елімінація

Антидоти — ключовий елемент, якщо вони доступні. Вибір залежить від токсину; консультація з центром отруєнь обов’язкова.

• Приклади антидотів:
  • Парацетамол: N-ацетилцистеїн (NAC) внутрішньовенно, за номограмою Румак-Метью.
  • Опіоїди: Налоксон (0.4-2 мг IV, повторно).
  • Бензодіазепіни: Флумазеніл (обережно, ризик судом).
  • Ціаніди: Гідроксокобаламін або тіосульфат натрію.
  • Метанол/етиленгліколь: Фомепізол або етанол для інгібування алкогольдегідрогенази, плюс гемодіаліз.
  • Органічні фосфати (пестициди): Атропін та пралідоксим.
• Посилена елімінація: Гемодіаліз, гемоперфузія або перитонеальний діаліз для токсинів з низькою молекулярною вагою (наприклад, літій, теофілін).

4. Підтримуюча та симптоматична терапія

• Рідинна терапія: Для корекції дегідратації чи шоку (наприклад, кристалоїди при саліцилатному отруєнні).
• Контроль судом: Бензодіазепіни, фенітоїн.
• Корекція метаболічних порушень: Бікарбонат натрію при ацидозі (наприклад, від метанолу).
• Моніторинг: Постійний ЕКГ, лабораторний контроль (наприклад, рівень токсину в крові), підтримка функцій органів (ШВЛ, гемодіаліз при нирковій недостатності).
• Психосоціальна підтримка: При навмисних отруєннях (суїцидальних) — консультація психіатра.

5. Специфіка для типів отруєнь та прогноз

• Лікарські отруєння: Найпоширеніші (парацетамол, бензодіазепіни). Фокус на антидотах і моніторингу печінки/нирок.
• Пестициди/хімікати: У країнах з низьким доходом (як Україна) — атропін та підтримка дихання.
• Гази (CO, ціаніди): Гіпербарична оксигенація.
• Прогноз залежить від часу: летальність висока при затримці (наприклад, >4 години для парацетамолу). У 2025 році дослідження показують кращі результати з телемедициною для віддалених регіонів.

Не займайтеся самолікуванням; при підозрі на отруєння — негайно до лікарні. Ці рекомендації еволюціонують, тому консультуйтеся з актуальними гайдлайнами.