Синдром Мак-К’юна-Олбрайта (McCune-Albright syndrome, MAS) — це рідкісне генетичне захворювання, яке характеризується тріадою основних проявів: фіброзною дисплазією кісток, пігментними плямами на шкірі типу «кава з молоком» (café-au-lait spots) та ендокринними порушеннями, зокрема передчасним статевим дозріванням. Захворювання виникає внаслідок постзиготичної соматичної мутації в гені GNAS1, що призводить до мозаїцизму, тобто різні тканини мають різний генетичний склад.

Етіологія та патогенез

Синдром Мак-К’юна-Олбрайта спричинений мутацією в гені GNAS1, розташованому на хромосомі 20q13. Цей ген кодує альфа-субодиницю G-протеїну (Gsα), який відіграє ключову роль у передачі сигналів через аденілатциклазну систему. Мутація призводить до конститутивної активації Gsα, що викликає надмірну продукцію циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у клітинах. Це порушує нормальну регуляцію клітинного метаболізму, проліферації та диференціації в уражених тканинах.

Оскільки мутація є соматичною (виникає після запліднення), захворювання характеризується мозаїцизмом: уражені тканини містять мутантний ген, тоді як інші можуть бути здоровими. Ступінь і локалізація мутації визначають тяжкість і спектр клінічних проявів. Мутація не передається у спадок, оскільки є летальною для ембріона, якщо виникає в зиготі.

Клінічні прояви

Синдром Мак-К’юна-Олбрайта має широкий спектр проявів, які залежать від тканин, уражених мутацією. Основні компоненти:

1. Фіброзна дисплазія кісток (ФД):

• Це ураження кісткової тканини, при якому нормальна кістка замінюється фіброзною тканиною та аномальними кістковими структурами.
• Може бути моноостотичною (одна кістка) або поліостотичною (декілька кісток).
• Найчастіше уражаються кістки черепа, кінцівок, таза та хребта.
• Клінічні ознаки: деформації кісток, біль, патологічні переломи, асиметрія обличчя (при ураженні черепа), кульгавість.
• Ураження кісток черепа може призводити до компресії нервів, наприклад, зорового чи слухового, викликаючи порушення зору або слуху.

1. Пігментні плями типу «кава з молоком»:

• Характерні пігментовані плями на шкірі, які зазвичай з’являються при народженні або в ранньому дитинстві.
• Мають нерівні краї («берегова лінія»), що відрізняє їх від пігментації при нейрофіброматозі.
• Локалізуються переважно на тулубі, сідницях, кінцівках, часто з одного боку тіла, відповідаючи дерматомам.
• Колір варіює від світло-коричневого до темно-коричневого.

1. Ендокринні порушення:

• Передчасне статеве дозрівання (gonadotropin-independent precocious puberty): найпоширеніший ендокринний прояв, частіше у дівчат. У дівчаток спостерігаються ранні менструації, ріст молочних залоз, а у хлопчиків — збільшення яєчок і ріст пеніса. Це пов’язано з автономною активацією яєчників або яєчок через підвищений рівень цАМФ.
• Гіпертиреоз: надмірна продукція тиреоїдних гормонів через автономну активність щитоподібної залози.
• Синдром Кушинга: рідше, спричинений автономною секрецією кортизолу наднирниками.
• Гіперпролактинемія: може виникати через аденоми гіпофіза.
• Гіпо- або гіперфосфатемія: порушення метаболізму фосфатів через надмірну секрецію фактора росту фібробластів 23 (FGF23) ураженими кістковими клітинами.

1. Інші рідкісні прояви:

• Гепатобіліарні порушення (холестаз, гепатит).
• Кардіоміопатія або аритмії через ураження серцевих тканин.
• Рак (дуже рідко), зокрема остеосаркома в ділянках фіброзної дисплазії або рак щитоподібної залози.

Діагностика

Діагноз синдрому Мак-К’юна-Олбрайта базується на клінічних, лабораторних і інструментальних даних. Основні етапи:

1. Клінічна оцінка:

• Виявлення тріади: фіброзна дисплазія, пігментні плями, ендокринні порушення.
• Оцінка анамнезу (ранній початок статевого дозрівання, переломи, деформації кісток).

2. Візуалізаційні методи:

• Рентгенографія: виявляє характерні зміни при фіброзній дисплазії (кісткові кісти, «матове скло», деформації).
• КТ/МРТ: для оцінки ураження кісток черепа, хребта або м’яких тканин.
• Сцинтиграфія кісток: виявляє множинні осередки фіброзної дисплазії.

3. Лабораторні дослідження:

• Гормональний профіль: оцінка рівнів статевих гормонів, тиреоїдних гормонів, кортизолу, пролактину.
• Рівень FGF23 (при гіпо- чи гіперфосфатемії).
• Генетичне тестування: виявлення мутації в гені GNAS1 у біоптатах уражених тканин (шкіри, кісток). Через мозаїцизм мутація може бути відсутньою в периферичній крові.

4. Біопсія (за потреби): для підтвердження фіброзної дисплазії або виключення злоякісних змін.

Диференційна діагностика

• Нейрофіброматоз типу 1: пігментні плями мають рівні краї, наявні нейрофіброми.
• Остеогенна дисплазія: відсутні ендокринні порушення та пігментація.
• Гіпертиреоз іншої етіології.
• Синдром Кушинга іншої етіології.

Лікування

Лікування синдрому Мак-К’юна-Олбрайта є симптоматичним і спрямоване на корекцію окремих проявів. Основні підходи:

1. Фіброзна дисплазія:

• Бісфосфонати (памідронат, золедронова кислота): зменшують кістковий біль і ризик переломів.
• Хірургічне втручання: для корекції деформацій, стабілізації переломів або декомпресії нервів.
• Фізіотерапія для підтримки рухливості.

2. Ендокринні порушення:

• Передчасне статеве дозрівання: аналоги гонадотропін-рилізинг гормону (GnRH) або інгібітори ароматази (летрозол) для придушення секреції статевих гормонів.
• Гіпертиреоз: антитиреоїдні препарати (тіамазол), за потреби — радіойодтерапія або тиреоїдектомія.
• Синдром Кушинга: інгібітори стероїдогенезу (кетоконазол) або адреналектомія.
• Корекція фосфатного обміну: фосфатні добавки, кальцитріол.

3. Пігментні плями: косметична корекція за бажанням (лазерна терапія).

4. Мультидисциплінарний підхід:

• Залучення ендокринологів, ортопедів, дерматологів, генетиків.
• Регулярне спостереження для раннього виявлення ускладнень (злоякісних трансформацій, компресії нервів).

Прогноз

Прогноз залежить від тяжкості ураження та своєчасності діагностики. Фіброзна дисплазія може призводити до інвалідизації через деформації та переломи, але адекватне лікування зменшує ці ризики. Ендокринні порушення зазвичай добре контролюються медикаментозно. Злоякісні трансформації (остеосаркома, рак щитоподібної залози) рідкісні, але потребують пильного моніторингу.

Висновок

Синдром Мак-К’юна-Олбрайта — це складне захворювання, що вимагає індивідуального підходу до діагностики та лікування. Рання діагностика та мультидисциплінарний підхід дозволяють ефективно управляти симптомами та покращувати якість життя пацієнтів. Регулярне спостереження необхідне для контролю ускладнень і своєчасного втручання.