Тверда мозкова оболонка (лат. dura mater) — це одна з трьох оболонок, що оточують головний і спинний мозок, відома своєю міцністю та захисною функцією.
Анатомічне визначення
Тверда мозкова оболонка — це найзовнішня і найміцніша з трьох менінгеальних оболонок (dura mater, arachnoidea mater, pia mater), що захищають центральну нервову систему (ЦНС). Вона складається з щільної сполучної тканини, переважно колагенових волокон, і має два основні шари:
- Періостальний шар (stratum periosteale): Прилягає до внутрішньої поверхні кісток черепа, виконуючи роль окістя (periosteum). Цей шар відсутній у спинномозковому каналі, де dura mater вільно оточує спинний мозок.
- Менінгеальний шар (stratum meningeale): Розташований глибше, відокремлюється від періостального шару в певних зонах, утворюючи синуси та перегородки.
Ці шари щільно з’єднані, але можуть розщеплюватися, формуючи венозні синуси (sinus durae matris), які відіграють ключову роль у відтоці венозної крові від мозку.
Анатомічні особливості
У черепній порожнині
- Структура: Тверда мозкова оболонка утворює міцний захисний “мішок” навколо головного мозку, прикріплюючись до кісток черепа в зонах швів (suturae cranii), foramen magnum та інших отворів.
- Відростки (перегородки):
- Серп великого мозку (falx cerebri): Вертикальна перегородка між півкулями мозку, прикріплена до cristа galli спереду та tentorium cerebelli ззаду.
- Намет мозочка (tentorium cerebelli): Горизонтальна перегородка, що відокремлює мозочок від потиличних часток великого мозку; має отвір для стовбура мозку (incisura tentorii).
- Серп мозочка (falx cerebelli): Невелика перегородка між півкулями мозочка.
- Діафрагма сідла (diaphragma sellae): Покриває гіпофіз у турецькому сідлі, має отвір для ніжки гіпофіза.
- Венозні синуси: Простори між шарами dura mater, куди стікає венозна кров (наприклад, sinus sagittalis superior, sinus transversus, sinus cavernosus).
У спинномозковому каналі
- Структура: Тут dura mater утворює циліндричний мішок, що оточує спинний мозок від foramen magnum до рівня S2 (крижовий відділ), де закінчується дуральним мішком (saccus duralis). Вона підвішена в хребетному каналі за допомогою зубчастих зв’язок (ligamenta denticulata) через павутинну оболонку.
- Епідуральний простір: Між твердою оболонкою та стінками хребетного каналу розташована жирова клітковина та венозне сплетення (plexus venosus vertebralis).
Гістологія
- Склад: Тверда мозкова оболонка складається з щільних колагенових волокон, орієнтованих у різних напрямках, із незначною кількістю еластичних волокон і фібробластів. Вона не має судин у своїй товщі, але живиться від прилеглих артерій (наприклад, a. meningea media).
- Іннервація: Багата чутливими нервовими закінченнями від трійчастого нерва (n. trigeminus) у черепі та спинномозкових нервів у хребті, що пояснює її чутливість до розтягнення чи травми (наприклад, при головному болю від субдуральної гематоми).
Функції
- Захисна: Dura mater слугує фізичним бар’єром, захищаючи мозок і спинний мозок від механічних пошкоджень.
- Структурна підтримка: Перегородки стабілізують мозок у черепній порожнині, запобігаючи його зміщенню при рухах.
- Венозний дренаж: Венозні синуси відводять кров і спинномозкову рідину (через арахноїдальні грануляції) у системний кровообіг.
- Фіксація: У спинному каналі утримує спинний мозок у центральному положенні.
Клінічне значення
Тверда мозкова оболонка відіграє важливу роль у низці патологічних станів:
1. Гематоми:
- Епідуральна гематома: Крововилив між черепом і твердою оболонкою, часто через розрив a. meningea media (наприклад, при переломі скроневої кістки).
- Субдуральна гематома: Кров накопичується між твердою і павутинною оболонками, зазвичай через розрив вен-мостів.
2. Інфекції:
- Менінгіт: Гнійне чи серозне запалення може поширюватися на тверду оболонку, особливо при проникненні інфекції через переломи чи хірургічні дефекти.
- Абсцес: Епідуральний чи субдуральний абсцес як ускладнення отитів чи синуситів.
3. Травми:
- Розриви чи проколи dura mater (наприклад, при ЧМТ чи спинальній пункції) можуть призводити до витоку спинномозкової рідини (ліквореї) і зниження внутрішньочерепного тиску.
4. Пухлини:
- Менінгіоми часто походять із клітин твердої оболонки (арахноїдальних грануляцій), ростуть повільно і тиснуть на мозок.
5. Головний біль:
- Розтягнення чи подразнення dura mater (наприклад, при гематомах чи зниженні тиску СМР) викликає характерний біль через її іннервацію.
Діагностика
- КТ/МРТ: Виявляють гематоми, абсцеси, тромбози синусів чи пухлини, пов’язані з твердою оболонкою.
- Люмбальна пункція: Проводиться нижче L1–L2, проколюючи дуральний мішок для забору СМР; порушення цілісності може спричинити постпункційний головний біль.
- Рентген: Ознаки перелому черепа чи хребта можуть вказувати на пошкодження dura mater.
Хірургічні аспекти
- Краніотомія: Тверда оболонка розкривається для доступу до мозку, а потім ушивається чи закривається синтетичними матеріалами (дурапластика).
- Дренування: При гематомах чи абсцесах виконують трепанацію з евакуацією вмісту.
- Спинальна анестезія: Прокол dura mater голкою вводить анестетик у субарахноїдальний простір.
Висновок
Тверда мозкова оболонка — це не лише захисна структура, а й ключовий елемент анатомії ЦНС, що бере участь у кровообігу, стабілізації та патологічних процесах. Її міцність і топографічні особливості (синуси, перегородки) роблять її незамінною для нормального функціонування мозку, але водночас уразливою до травм, інфекцій і судинних ускладнень. Розуміння її будови та функцій дозволяє нейрохірургам, неврологам і анестезіологам ефективно діагностувати й лікувати пов’язані стани, мінімізуючи ризики для пацієнта.