Анафілактичний шок

Від | 15.06.2025
0 Коментарів

Анафілактичний шок — це гостра, загрозлива для життя системна алергічна реакція, що виникає внаслідок швидкого вивільнення медіаторів запалення (зокрема гістаміну, цитокінів, лейкотрієнів) із тучних клітин і базофілів після повторного контакту з алергеном у сенсибілізованих осіб.

1. Етиологія

Анафілактичний шок є реакцією гіперчутливості I типу за класифікацією Джелла і Кумбса, опосередкованою імуноглобуліном E (IgE). Основні тригери включають:

  • Медикаменти: антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини), нестероїдні протизапальні препарати (аспірин, ібупрофен), контрастні речовини для рентгенографії.
  • Харчові алергени: горіхи, морепродукти, яйця, молоко, соя, пшениця.
  • Укуси комах: бджоли, оси, мурахи.
  • Латекс: медичні рукавички, катетери.
  • Інші: вакцини, алергени вдихання (рідко), фізичні фактори (наприклад, холод у поєднанні з алергією).

У рідкісних випадках анафілаксія може бути не-IgE-опосередкованою (раніше називалася анафілактоїдною), наприклад, через активацію комплементу або пряме вивільнення гістаміну (радіоконтрастні речовини, опіоїди).

2. Патофізіологія

Анафілактичний шок розвивається внаслідок каскаду імунологічних і біохімічних подій:

1. Сенсибілізація: при першому контакті з алергеном антиген-презентуючі клітини активують Th2-лімфоцити, які стимулюють В-клітини до продукування IgE. Ці антитіла зв’язуються з рецепторами FcεRI на поверхні тучних клітин і базофілів.

2. Повторний контакт: алерген зв’язується з IgE на тучних клітинах, викликаючи дегрануляцію. Вивільняються:

  • Гістамін: спричиняє вазодилатацію, підвищує проникність судин, викликає бронхоспазм.
  • Лейкотриєни та простагландини: посилюють бронхоконстрикцію та запалення.
  • Цитокіни (TNF-α, IL-4, IL-13): підтримують запальну реакцію.

3. Системні ефекти:

  • Вазодилатація та підвищена проникність судин: призводять до гіпотензії, набряку тканин (ангіоневротичний набряк).
  • Бронхоспазм: звуження дихальних шляхів, що ускладнює дихання.
  • Гіповолемія: через витік плазми в інтерстиційний простір.
  • Активація коагуляції: може призвести до дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдрому) у тяжких випадках.

У не-IgE-опосередкованих реакціях медіатори вивільняються через пряму активацію тучних клітин або комплементу (C3a, C5a).

3. Клінічні прояви

Анафілактичний шок зазвичай розвивається протягом кількох хвилин (рідше годин) після контакту з алергеном. Симптоми залежать від залучених систем:

  • Шкіра та слизові (80–90% випадків): кропив’янка, свербіж, почервоніння, ангіоневротичний набряк (губи, язик, повіки).
  • Дихальна система (50–70%): задишка, стридор, хрипи, ціаноз, набряк гортані, бронхоспазм.
  • Серцево-судинна система (30–45%): гіпотензія, тахікардія, аритмії, у тяжких випадках — зупинка серця.
  • Шлунково-кишковий тракт (30–40%): нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль.
  • Неврологічні прояви: запаморочення, втрата свідомості, судоми (рідко).

Двофазна реакція: у 20% випадків симптоми можуть рецидивувати через 4–12 годин після початкового епізоду, навіть без повторного контакту з алергеном.

4. Діагностика

Діагноз анафілактичного шоку базується на клінічних критеріях, розроблених Всесвітньою організацією алергії (WAO):

1. Гострий початок (хвилини–години) із залученням:

  • Шкіри/слизових (кропив’янка, свербіж, набряк) І/АБО
  • Дихальних шляхів (бронхоспазм, стридор) І/АБО
  • Гіпотензії чи симптомів зниженого кровообігу (синкопе, слабкість).

2. Два або більше симптоми після контакту з ймовірним алергеном: шкірні, дихальні, серцево-судинні, шлунково-кишкові.

3. Гіпотензія після контакту з відомим алергеном (наприклад, <90/60 мм рт. ст. у дорослих).

Лабораторні тести:

  • Підвищення рівня триптази в сироватці (пік через 1–2 години після реакції, нормалізується через 24 години).
  • Гістамін у плазмі (короткий період напіввиведення, менш інформативний).
  • Загальний і специфічний IgE до алергенів (для підтвердження сенсибілізації).

Диференційна діагностика:

  • Вазовагальний синкопе.
  • Септичний шок.
  • Астматичний статус.
  • Синдром карциноїдного кризу.
  • Набряк Квінке неалергічного генезу.

5. Лікування

Лікування анафілактичного шоку вимагає негайних дій за протоколом ABC (Airway, Breathing, Circulation):

1. Адреналін (епінефрин) — препарат першого вибору:

  • Дозування: 0,3–0,5 мг (0,01 мг/кг у дітей) внутрішньом’язово в передньолатеральну поверхню стегна кожні 5–15 хвилин за потреби.
  • Механізм: α1-агонист (звужує судини, усуває гіпотензію), β2-агонист (розслабляє бронхи), пригнічує дегрануляцію тучних клітин.
  • При рефрактерному шоці: внутрішньовенне введення (1 мкг/хв титрування).

2. Кисень: 100% кисень через маску при SpO2 <92%.

3. Положення тіла: лежачи з піднятими ногами (якщо немає дихальної недостатності).

4. Інфузійна терапія: кристалоїди (0,9% NaCl) 1–2 л для дорослих (20 мл/кг у дітей) для відновлення об’єму циркулюючої крові.

5. Додаткові препарати:

  • Антигістамінні засоби: H1-блокатори (дифенгідрамін 25–50 мг в/в) для зменшення свербежу та кропив’янки; H2-блокатори (ранітидин 50 мг в/в) для профілактики рецидивів.
  • Глюкокортикостероїди: гідрокортизон 200 мг в/в або метилпреднізолон 1–2 мг/кг для запобігання двофазній реакції (ефект через 4–6 годин).
  • Бронхолітики: сальбутамол через небулайзер при бронхоспазмі.

6. Моніторинг: ЕКГ, пульсоксиметрія, артеріальний тиск. Госпіталізація на 6–24 години для спостереження за двофазною реакцією.

6. Профілактика

  • Уникнення алергенів: ідентифікація тригерів за допомогою шкірних проб або визначення специфічного IgE.
  • Навчання пацієнтів: використання автоінжекторів адреналіну (EpiPen, Anapen).
  • Десенсибілізація: специфічна імунотерапія (наприклад, при алергії на бджолину отруту).
  • Медична документація: браслети або картки з інформацією про алергію.

7. Прогноз

При своєчасному введенні адреналіну летальність становить <1%. Без лікування смертність може досягати 10–20% через асфіксію або серцево-судинний колапс. Рецидиви можливі при повторному контакті з алергеном.

Висновок

Анафілактичний шок — це багатосистемна алергічна реакція, що вимагає негайного розпізнавання та агресивного лікування. Ключовим є швидке введення адреналіну, підтримка дихання та кровообігу, а також профілактика рецидивів. Розуміння патофізіології та чітке дотримання протоколів дозволяють значно знизити ризик фатальних наслідків. Освіта медичного персоналу та пацієнтів відіграє критичну роль у менеджменті цього стану.

Додаток

Алгоритм невідкладної допомоги при анафілаксії (дорослі та діти):

1. Негайна оцінка

  • Усунути контакт з алергеном (якщо можливо).
  • Оцінка ABC (Airway, Breathing, Circulation).
  • Покласти пацієнта горизонтально, ноги підняті (якщо немає блювання чи утрудненого дихання).

2. Введення адреналіну

  • Внутрішньом’язово у передньо-бокову поверхню стегна:
    • Дорослі: 0.3–0.5 мг (0.3–0.5 мл 1:1000 = 1 мг/мл)
    • Діти: 0.01 мг/кг (макс. 0.3 мг)
  • Повтор кожні 5–15 хв за потреби.

3. Інфузійна терапія

  • В/в болюсно 0.9% NaCl:
    • Дорослі: 1–2 літри швидко.
    • Діти: 10–20 мл/кг (повторювати при гіпотензії).

4. Кисень

  • Носова канюля або маска: 6–15 л/хв.
  • При зупинці дихання — інтубація або вентиляція.

5. Додаткові препарати

  • Антигістамінні:
    • H1-блокатори (дезлоратадин, димедрол).
    • H2-блокатори (ранитидин).
  • Глюкокортикоїди:
    • Метилпреднізолон 1–2 мг/кг в/в.
    • Дексаметазон 4–20 мг в/в.
  • Бронходилататори:
    • Сальбутамол інгаляційно (при бронхоспазмі).

6. Моніторинг та транспортування

  • Пульсоксиметрія, АТ, ЕКГ, рівень свідомості.
  • Госпіталізація мінімум на 6–12 год (ризик двофазної реакції).
Переглядів: 35