Екзема (атопічний дерматит) — хронічне запальне захворювання шкіри, що характеризується свербежем, еритемою, сухістю та поліморфними висипаннями. Розглянемо екзему з погляду патофізіології, клінічних проявів, діагностики, лікування та прогнозу.
Патофізіологія
Екзема виникає через складну взаємодію генетичних, імунологічних та екологічних факторів:
- Генетична схильність: мутації в гені філлагріну (FLG) порушують бар’єрну функцію шкіри, підвищуючи проникність для алергенів та подразників.
- Імунна дисрегуляція: гіперактивність Th2-клітин призводить до підвищеного вироблення цитокінів (IL-4, IL-13, IL-31), що спричиняють запалення та свербіж. У хронічній фазі домінують Th1-клітини.
- Порушення шкірного бар’єру: зниження рівня церамідів у роговому шарі сприяє трансепідермальній втраті вологи та проникненню патогенів.
- Мікробіом: дисбаланс мікробіоти шкіри, зокрема колонізація Staphylococcus aureus, посилює запалення.
- Екологічні тригери: алергени (пилові кліщі, пилок), подразники (мило, синтетичні тканини), стрес і кліматичні фактори.
Клінічні прояви
Екзема проявляється залежно від віку та тяжкості:
- Немовлята (0–2 роки): еритематозні, мокнучі висипання на щоках, волосистій частині голови, розгинальних поверхнях кінцівок. Сильний свербіж.
- Діти (2–12 років): ураження згинальних поверхонь (ліктьові, колінні ямки), сухість, ліхенізація (потовщення шкіри).
- Дорослі: хронічні ліхенізовані бляшки, ураження кистей, шиї, обличчя. Часто асоціюється з атопічною тріадою (екзема, астма, алергічний риніт).
- Ускладнення: вторинні бактеріальні (S. aureus) або вірусні (герпес) інфекції, екзематозний дерматит кистей, психосоціальний дистрес через свербіж.
Діагностика
Діагноз базується на клінічних критеріях (UK Working Party’s Diagnostic Criteria):
- Основний критерій: свербіж.
- Додаткові критерії (≥3):
- Початок у віці до 2 років.
- Атопія в анамнезі (особистому чи сімейному).
- Сухість шкіри.
- Ураження згинальних поверхонь або щік/розгинальних поверхонь у дітей.
- Хронічний чи рецидивуючий перебіг.
Лабораторні та інструментальні методи:
- IgE-рівень: підвищений у 80% випадків, але неспецифічний.
- Шкірні тести: для виявлення алергенів (пилок, їжа).
- Біопсія шкіри (рідко): спонгіоз, лімфоцитарна інфільтрація, потовщення епідермісу.
Диференційна діагностика
Екзему слід відрізняти від:
- Псоріазу (чітко окреслені бляшки, сріблясті лусочки).
- Себорейного дерматиту (жирні лусочки, волосиста частина голови).
- Контактного дерматиту (локалізація в зоні контакту з подразником).
- Грибкових інфекцій (мікроскопія для виключення).
Лікування
Лікування спрямоване на відновлення шкірного бар’єру, зменшення запалення та контроль свербежу:
- Базовий догляд:
- Зволоження: емоленти (церамід-вмісні креми) 2–3 рази на день для зменшення сухості.
- Уникнення тригерів: агресивних мийних засобів, алергенів, стресу.
2. Місцева терапія:
- Кортикостероїди: низької (гідрокортизон) або середньої (мометазон) активності для легких/середніх форм; високої (бетаметазон) для тяжких, короткими курсами.
- Інгібітори кальциневрину: такролімус, пімекролімус для обличчя та чутливих зон.
- PDE-4 інгібітори: кризоборол для легких форм.
3. Системна терапія (при тяжкому перебігу):
- Імуносупресанти: циклоспорин, метотрексат, азатіоприн.
- Біологічна терапія: дупіліксімаб (анти-IL-4/IL-13) для рефрактерних випадків.
- Фототерапія: вузькосмуговий UVB для хронічних форм.
4. Лікування ускладнень:
- Антибіотики (еритроміцин, цефалоспорини) при бактеріальних інфекціях.
- Антивірусні препарати (ацикловір) при герпетичній екземі.
5. Психологічна підтримка: антигістамінні препарати (лоратадин) для зменшення свербежу, психотерапія при стресі.
Прогноз
Екзема — хронічне захворювання з періодами загострень і ремісій. У 60–70% дітей симптоми зникають до підліткового віку, але у 30–40% зберігаються в дорослому віці. Тяжкість залежить від генетики, тригерів та адекватності терапії. Раннє лікування та профілактика ускладнень покращують якість життя.
Висновок
Екзема — комплексне захворювання, що потребує індивідуалізованого підходу. Ключ до успіху — відновлення шкірного бар’єру, контроль запалення та уникнення тригерів. Пацієнти потребують тривалого спостереження для профілактики рецидивів та ускладнень.