Гемохроматоз — це спадкове або набуте захворювання, що характеризується надмірним накопиченням заліза в організмі, що призводить до його відкладення в органах і тканинах, викликаючи їх дисфункцію.

---

1. Визначення

Гемохроматоз — це патологічний стан, що характеризується надмірним накопиченням заліза в організмі через порушення регуляції його метаболізму. Найпоширенішою формою є спадковий гемохроматоз (СГ), пов’язаний із мутаціями в гені HFE, що призводить до підвищеного всмоктування заліза в кишечнику та його відкладення в печінці, серці, підшлунковій залозі, суглобах та інших органах. Набуті форми (вторинний гемохроматоз) виникають через повторні переливання крові, хронічні захворювання печінки або надмірне споживання заліза.

2. Епідеміологія

• Поширеність: СГ є одним із найпоширеніших спадкових захворювань у популяціях європейського походження, з частотою гомозиготної мутації HFE (C282Y) приблизно 1:200–1:300. Вища частота в Північній Європі (Скандинавія, Ірландія).
• Стать: Чоловіки хворіють частіше і раніше через відсутність фізіологічних втрат заліза (менструації, вагітність). Співвідношення чоловіків до жінок — 3:1.
• Вік: Симптоми зазвичай проявляються у віці 40–60 років у чоловіків і після менопаузи у жінок, хоча раннє виявлення можливе при скринінгу.

3. Етиологія

Спадковий гемохроматоз (СГ)

• Генетична основа: Найчастіше спричинений мутаціями в гені HFE (6-та хромосома), зокрема гомозиготна мутація C282Y (80–90% випадків) або гетерозиготна C282Y/H63D. Рідше — мутації в генах HJV (ювенільний гемохроматоз), HAMP, TFR2.
• Тип успадкування: Аутосомно-рецесивний.
• Рідкісні форми: Ювенільний гемохроматоз (важчий перебіг, ранній початок), асоційований із мутаціями в генах HJV або HAMP.

Вторинний гемохроматоз

• Переливання крові: При таласемії, серпоподібноклітинній анемії.
• Хронічні захворювання печінки: Алкогольний цироз, гепатит C.
• Надмірне споживання заліза: Тривале вживання залізовмісних добавок.
• Інші: Порфірія, хронічна гемолітична анемія.

Фактори ризику:

• Сімейний анамнез гемохроматозу.
• Хронічне вживання алкоголю (посилює ураження печінки).
• Дієта з високим вмістом заліза або вітаміну C (підвищує абсорбцію заліза).

4. Патофізіологія

Гемохроматоз виникає через порушення регуляції гомеостазу заліза:

1. Патогенез спадкового гемохроматозу:

• Мутація в гені HFE порушує регуляцію гепсидину — ключового гормону, що інгібує всмоктування заліза в дванадцятипалій кишці.
• Підвищене всмоктування заліза (2–4 мг/добу проти норми 1–2 мг) призводить до його накопичення в тканинах.

2. Відкладення заліза:

• Печінка: накопичення в гепатоцитах викликає окислювальний стрес, фіброз, цироз.
• Серце: кардіоміопатія через відкладення заліза в кардіоміоцитах.
• Підшлункова залоза: пошкодження β-клітин, що призводить до діабету.
• Суглоби: відкладення заліза викликає артропатію.
• Гіпоталамо-гіпофізарна система: гіпогонадизм через ураження гонадотропних клітин.

3. Окислювальний стрес:

• Надлишок вільного заліза генерує реактивні форми кисню, що пошкоджують ДНК, ліпіди та білки.

4. Вторинний гемохроматоз:

• Повторні переливання крові призводять до перевантаження залізом (1 одиниця еритроцитів містить ~250 мг заліза).

5. Клінічні прояви

Симптоми зазвичай з’являються на пізніх стадіях через повільне накопичення заліза:

• Ранні симптоми (неспецифічні):
• Слабкість, втома, зниження працездатності.
• Біль у суглобах (особливо II–III п’ястно-фалангових суглобів).
• Біль у правому підребер’ї.
• Пізні симптоми (класична тріада: цироз, діабет, бронзова пігментація шкіри):
• Печінкові: Гепатомегалія, цироз, портальна гіпертензія, асцит, гепатоцелюлярна карцинома.
• Ендокринні: Цукровий діабет (через ураження підшлункової залози), гіпогонадизм (зниження лібідо, імпотенція, аменорея), гіпотиреоз.
• Шкірні: Бронзова або сірувата пігментація шкіри (особливо на відкритих ділянках).
• Серцеві: Дилатаційна кардіоміопатія, серцева недостатність, аритмії.
• Суглобові: Артропатія, хондрокальциноз.
• Рідкісні прояви:
• Гіпопаратиреоз, остеопороз.
• Інфекційна схильність (через стимуляцію росту бактерій залізом, наприклад, Yersinia).

6. Діагностика

Діагностика гемохроматозу базується на клінічних, лабораторних і інструментальних методах.

1. Клінічна оцінка:

• Анамнез: сімейна історія, хронічні захворювання печінки, переливання крові.
• Огляд: пігментація шкіри, гепатомегалія, ознаки цирозу, артропатія.

2. Лабораторні тести:

• Сироваткове залізо: Підвищення (>30 мкмоль/л).
• Феритин: Значне підвищення (>300 мкг/л у чоловіків, >200 мкг/л у жінок).
• Трансферин (насичення): >45% (у гомозигот часто >80%).
• Печінкові проби: Підвищення АЛТ, АСТ, ГГТП при ураженні печінки.
• Генетичний тест: Виявлення мутацій HFE (C282Y, H63D).

3. Інструментальні методи:

• УЗД печінки: Гепатомегалія, ознаки цирозу, портальної гіпертензії.
• МРТ печінки: Оцінка вмісту заліза (низький сигнал у T2-режимі).
• Біопсія печінки: Визначення вмісту заліза (>1,9 мг/г сухої ваги), оцінка фіброзу/цирозу.
• Ехокардіографія: Виявлення кардіоміопатії.
• Рентген суглобів: Хондрокальциноз, артропатія.

4. Диференціальна діагностика:

• Хронічний гепатит (B, C).
• Алкогольна хвороба печінки.
• Хвороба Вільсона, НАЖХП.
• Вторинний гемохроматоз (переливання, гемолітичні анемії).

7. Лікування

Лікування спрямоване на зменшення рівня заліза в організмі та профілактику ускладнень.

1. Етіотропна терапія:

• Флеботомія: Золотий стандарт для СГ. Видалення 400–500 мл крові (200–250 мг заліза) щотижня до досягнення феритину 50–100 мкг/л, потім підтримуюча флеботомія кожні 2–3 місяці.
• Хелатна терапія: Дефероксамін, деферасирокс при вторинному гемохроматозі або протипоказаннях до флеботомії (анемія, серцева недостатність).

2. Симптоматична терапія:

• Цироз: Діуретики (спіронолактон), бета-блокатори (пропранолол) для профілактики кровотеч.
• Діабет: Інсулін, пероральні гіпоглікемічні препарати.
• Кардіоміопатія: Інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики.
• Гіпогонадизм: Гормонозамісна терапія (тестостерон, естрогени).

3. Хірургічне лікування:

• Трансплантація печінки: при декомпенсованому цирозі або гепатоцелюлярній карциномі.

4. Дієта:

• Обмеження продуктів із високим вмістом заліза (червоне м’ясо, печінка).
• Уникнення вітаміну C (підвищує абсорбцію заліза).
• Обмеження алкоголю для зменшення ураження печінки.

8. Ускладнення

• Цироз печінки: Портальна гіпертензія, асцит, кровотечі.
• Гепатоцелюлярна карцинома: Ризик підвищується у 20–200 разів при цирозі.
• Кардіоміопатія: Серцева недостатність, аритмії.
• Цукровий діабет: Через ураження підшлункової залози.
• Артропатія: Хронічний біль у суглобах, обмеження рухливості.
• Інфекції: Підвищена чутливість до Vibrio vulnificus, Yersinia.

9. Прогноз

• Раннє виявлення: При своєчасній флеботомії прогноз сприятливий, тривалість життя наближається до нормальної.
• Пізня діагностика: Цироз, гепатоцелюлярна карцинома або серцева недостатність значно погіршують прогноз (5-річна виживаність <50% при цирозі).
• Ювенільний гемохроматоз: Важкий перебіг, швидке прогресування.

10. Профілактика

• Первинна:
• Генетичне консультування для сімей із СГ.
• Уникнення надмірного споживання заліза, алкоголю.
• Вторинна:
• Скринінг родичів першого ступеня (генетичний тест, феритин, трансферин).
• Раннє виявлення у групах ризику (моніторинг феритину, УЗД печінки).
• Третинна:
• Регулярна флеботомія для підтримання нормального рівня заліза.
• Скринінг на гепатоцелюлярну карциному (УЗД, АФП кожні 6 місяців).

11. Сучасні дослідження

• Розробка нових хелаторів із меншою токсичністю.
• Генна терапія для корекції мутацій HFE або HJV.
• Неінвазивні методи оцінки вмісту заліза (МРТ, біомаркери).
• Дослідження ролі гепсидину в регуляції метаболізму заліза.
• Ідентифікація модифікаторів генів для прогнозування тяжкості захворювання.

Висновок

Гемохроматоз є серйозним метаболічним розладом, що призводить до накопичення заліза та ураження багатьох органів. Рання діагностика за допомогою генетичних тестів і маркерів заліза (феритин, трансферин) дозволяє своєчасно розпочати флеботомію, що значно покращує прогноз. Комплексне лікування, скринінг ускладнень і профілактика відіграють ключову роль у менеджменті хворих із гемохроматозом.