Жовтяниця (icterus)

Від | 02.08.2025

Жовтяниця (icterus) — це клінічний синдром, що характеризується пожовтінням шкіри, слизових оболонок і склер внаслідок накопичення білірубіну в тканинах.


1. Визначення

Жовтяниця — це клінічний стан, що проявляється пожовтінням шкіри, слизових оболонок і склер через підвищення рівня білірубіну в сироватці крові (гіпербілірубінемія, зазвичай >34 мкмоль/л або 2 мг/дл). Білірубін, пігмент, що утворюється при розпаді гемоглобіну, накопичується в тканинах, надаючи їм характерний жовтий відтінок. Жовтяниця є симптомом, а не самостійною хворобою, і може бути спричинена широким спектром патологій.

2. Класифікація

Жовтяницю класифікують за механізмом розвитку та типом гіпербілірубінемії:

  • За типом білірубіну:
  • Некон’юговано-білірубінова (некон’югатна): Підвищення рівня некон’югованого (вільного) білірубіну через надмірне утворення або порушення захоплення/кон’югації в печінці.
  • Кон’юговано-білірубінова (кон’югатна): Підвищення рівня кон’югованого (прямого) білірубіну через порушення виведення з печінки або обструкцію жовчовивідних шляхів.
  • Змішана: Поєднання обох механізмів.
  • За патофізіологічним механізмом:
  • Надпечінкова (гемолітична): Пов’язана з надмірним розпадом еритроцитів.
  • Печінкова (паренхіматозна): Зумовлена ураженням гепатоцитів, що порушує метаболізм білірубіну.
  • Підпечінкова (механічна, обструктивна): Спричинена порушенням відтоку жовчі через обструкцію жовчовивідних шляхів.

3. Етіологія

Надпечінкова (гемолітична) жовтяниця

  • Гемолітичні анемії:
  • Спадкові: серпоподібноклітинна анемія, таласемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
  • Набуті: аутоімунна гемолітична анемія, мікроангіопатична гемолітична анемія.
  • Гемоліз при переливанні крові: несумісність за групами або резус-фактором.
  • Інші: малярія, сепсис, токсини (зміїна отрута).

Печінкова (паренхіматозна) жовтяниця

  • Вірусні гепатити: гепатити A, B, C, D, E, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр.
  • Токсичні ураження печінки: алкоголь, медикаменти (парацетамол, ізоніазид), токсини (гриби).
  • Аутоімунний гепатит.
  • Спадкові захворювання: хвороба Вільсона, гемохроматоз, дефіцит α1-антитрипсину.
  • Цироз печінки: будь-якої етіології.
  • Печінкова недостатність: гостра (фульмінантна) або хронічна.

Підпечінкова (механічна) жовтяниця

  • Обструкція жовчовивідних шляхів:
  • Жовчнокам’яна хвороба (холедохолітіаз).
  • Пухлини: рак підшлункової залози, холангіокарцинома, метастази.
  • Стриктури жовчних проток: після запалення, травм, операцій.
  • Зовнішня компресія: пухлини, кісти, лімфаденопатія.
  • Первинний склерозуючий холангіт, первинний біліарний цироз.

Інші причини

  • Спадкові порушення метаболізму білірубіну:
  • Синдром Жильбера: зниження активності ферменту UGT1A1, що призводить до некон’югованої гіпербілірубінемії.
  • Синдром Криглера-Найяра: тяжкий дефіцит UGT1A1.
  • Синдром Дабіна-Джонсона, Ротора: порушення виведення кон’югованого білірубіну.
  • Фізіологічна жовтяниця новонароджених: тимчасова незрілість ферментних систем печінки.

4. Патофізіологія

Білірубін утворюється при розпаді гемоглобіну в ретикулоендотеліальній системі (печінка, селезінка, кістковий мозок). Метаболізм білірубіну включає:

  1. Утворення некон’югованого білірубіну:
  • Гем розщеплюється до білірубіну в макрофагах.
  • Некон’югатний білірубін, нерозчинний у воді, транспортується в кров, зв’язаний з альбуміном.

2. Захоплення та кон’югація в печінці:

    • Гепатоцити захоплюють білірубін, де він кон’югується з глюкуроновою кислотою за допомогою ферменту UGT1A1, утворюючи кон’югатний (прямий) білірубін.

    3. Виведення:

      • Кон’югатний білірубін секретується в жовч і виводиться через кишечник, де перетворюється на уробіліноген і стеркобілін.

      Порушення на різних етапах:

      • Надпечінкова: Надмірне утворення некон’югованого білірубіну через гемоліз.
      • Печінкова: Порушення захоплення, кон’югації або секреції білірубіну через ураження гепатоцитів.
      • Підпечінкова: Обструкція відтоку жовчі, що призводить до накопичення кон’югованого білірубіну в крові.

      Наслідки гіпербілірубінемії:

      • Некон’югатний білірубін: токсичний для ЦНС (особливо у новонароджених, викликаючи ядерну жовтяницю).
      • Кон’югатний білірубін: накопичення в шкірі, викликає свербіж, темну сечу, знебарвлення калу.

      5. Клінічні прояви

      • Основний симптом: Пожовтіння склер, шкіри, слизових оболонок. Найраніше виявляється на склерах, язиці та твердому піднебінні.
      • Супутні симптоми (залежать від етіології):
      • Надпечінкова:
        • Блідість (анемія), спленомегалія.
        • Темна сеча (уробіліноген), нормальний колір калу.
      • Печінкова:
        • Слабкість, нудота, втрата апетиту, біль у правому підребер’ї.
        • Гепатомегалія, асцит, енцефалопатія (при цирозі).
        • Темна сеча, нормальний або знебарвлений кал.
      • Підпечінкова:
        • Свербіж шкіри, темна сеча, знебарвлений (ахолічний) кал.
        • Біль у животі, лихоманка (при холангіті).
        • Пальпована пухлина (при раку підшлункової залози).
      • Загальні симптоми: Слабкість, втрата ваги, лихоманка (при інфекціях або пухлинах).

      6. Діагностика

      Діагностика спрямована на визначення типу гіпербілірубінемії та її причини.

      1. Лабораторні тести:
      • Загальний і прямий білірубін:
        • Некон’югатна гіпербілірубінемія: підвищення загального білірубіну, прямий <15%.
        • Кон’югатна: підвищення прямого білірубіну (>50% від загального).
      • Печінкові проби: АЛТ, АСТ (підвищення при гепатиті), лужна фосфатаза, ГГТП (підвищення при обструкції).
      • Загальний аналіз крові: Анемія, ретикулоцитоз (при гемолізі).
      • Коагулограма: Подовження протромбінового часу при печінковій недостатності.
      • Маркери гепатиту: Антитіла/ПЛР до вірусів гепатиту A, B, C, D, E.
      • Специфічні тести: Церулоплазмін (хвороба Вільсона), α1-антитрипсин, феритин (гемохроматоз).

      2. Інструментальні методи:

        • УЗД черевної порожнини: Оцінка печінки, селезінки, жовчних проток, виявлення каменів, пухлин.
        • КТ/МРТ: Деталізація обструкції, пухлин, метастазів.
        • ЕРХПГ (ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія): Діагностика та усунення обструкції проток.
        • Біопсія печінки: Для підтвердження гепатиту, цирозу, пухлин.

        3. Диференціальна діагностика:

          • Виключення фізіологічної жовтяниці новонароджених, синдрому Жильбера.
          • Відмінність від каротинової псевдожовтяниці (жовтушність шкіри без ураження склер).

          7. Лікування

          Лікування спрямоване на усунення основної причини та симптоматичну корекцію.

          1. Надпечінкова жовтяниця:
          • Лікування гемолітичної анемії: глюкокортикоїди (аутоімунна анемія), спленектомія, переливання крові.
          • Фототерапія у новонароджених із фізіологічною жовтяницею.

          2. Печінкова жовтяниця:

            • Вірусні гепатити: Противірусна терапія (інтерферон, софосбувір для гепатиту C).
            • Токсичний гепатит: Відміна токсичного агента, детоксикація (N-ацетилцистеїн при отруєнні парацетамолом).
            • Хвороба Вільсона: Хелатори (пеніциламін, тріентін), цинк.
            • Цироз: Трансплантація печінки при декомпенсації.

            3. Підпечінкова жовтяниця:

              • Хірургічне лікування: Холецистектомія, видалення каменів, стентування проток при ЕРХПГ.
              • Паліативна терапія: Дренування при неоперабельних пухлинах.
              • Медикаментозна терапія: Урсодезоксихолева кислота для покращення відтоку жовчі, протисвербіжні засоби (холестирамін).

              4. Симптоматична терапія:

                • Гепатопротектори (есенціале, адеметіонін) для підтримки функції печінки.
                • Вітамін K при коагулопатії.
                • Гідратація, корекція електролітів.

                8. Ускладнення

                • Керніктерус (ядерна жовтяниця): Ураження ЦНС у новонароджених через некон’югатну гіпербілірубінемію.
                • Печінкова енцефалопатія: При тяжкому ураженні печінки.
                • Холангіт, сепсис: При обструктивній жовтяниці.
                • Кровотечі: Через порушення синтезу факторів згортання.
                • Гепатоцелюлярна карцинома: При хронічному гепатиті або цирозі.

                9. Прогноз

                Прогноз залежить від причини та своєчасності лікування:

                • Фізіологічна жовтяниця новонароджених: сприятливий, зазвичай проходить самостійно.
                • Гемолітична: залежить від основного захворювання (наприклад, виліковна при медикаментозному гемолізі).
                • Печінкова: несприятливий при цирозі або фульмінантній недостатності без трансплантації.
                • Підпечінкова: залежить від можливості усунення обструкції (сприятливий при каменях, несприятливий при пухлинах).

                10. Профілактика

                • Первинна:
                • Вакцинація проти гепатиту B.
                • Уникнення гепатотоксичних речовин (алкоголь, медикаменти).
                • Контроль за переливанням крові.
                • Вторинна:
                • Скринінг новонароджених на гіпербілірубінемію.
                • Раннє виявлення гепатитів, цирозу, холелітіазу.
                • Третинна:
                • Регулярний моніторинг хворих із хронічними захворюваннями печінки.
                • Дотримання дієти з низьким вмістом міді при хворобі Вільсона.

                11. Сучасні дослідження

                • Розробка неінвазивних методів діагностики гіпербілірубінемії (транскутанні білірубінометри).
                • Нові противірусні препарати для гепатиту C.
                • Генна терапія для спадкових порушень метаболізму білірубіну (синдром Жильбера, Криглера-Найяра).
                • Удосконалення методів ЕРХПГ і малоінвазивного видалення обструкцій.

                Висновок

                Жовтяниця є важливим клінічним симптомом, що відображає порушення метаболізму білірубіну або функції печінки та жовчовивідних шляхів. Її діагностика вимагає ретельного аналізу типу гіпербілірубінемії, клінічних даних і результатів інструментальних досліджень. Лікування залежить від причини і може варіювати від медикаментозної терапії до хірургічного втручання. Раннє виявлення та усунення основного захворювання значно покращують прогноз і знижують ризик ускладнень.