Верхній стравохідний сфінктер (ВСС), також відомий як верхній езофагеальний сфінктер, — це м’язова структура, розташована на межі глотки та стравоходу. Він функціонує як зона високого тиску, яка регулює проходження їжі та рідин з ротоглотки в стравохід і запобігає потраплянню повітря в травний тракт.
Анатомія та будова:
- Розташування: між глоткою та шийним відділом стравоходу, зазвичай на рівні хребців C5–C6. На рівні нижнього краю пластинки песнеподібного хряща.
- Склад: утворений переважно персне-глотковим м’язом (m. cricopharyngeus), з внеском нижнього глоткового звужувача (m. constrictor pharyngis inferior) та проксимальних циркулярних м’язових волокон стравоходу.
- Іннервація: контролюється гілками блукаючого нерва n. vagus (черепний нерв X), зокрема зворотним гортанним нервом (n. laryngeus recurrens) і глотковим сплетенням (plexus pharyngeus), з модуляцією автономною нервовою системою.
Функція:
- Ковтання (деглютиція):
- Рефлекторно відкривається для пропускання їжі та рідин під час ковтання.
- Закривається відразу після проходження харчової грудки, щоб запобігти регургітації та аспірації.
- Захист дихальних шляхів:
- Запобігає потраплянню повітря в стравохід під час дихання.
- Профілактика рефлюксу:
- Діє як бар’єр, що перешкоджає потраплянню шлункового вмісту в глотку.
Фізіологія:
- У стані спокою підтримується тонус, щоб утримувати сфінктер закритим (тиск ~30–100 мм рт. ст.).
- Розслабляється під час ковтання (тривалість ~0,5 секунди).
- Дисфункція може призвести до таких станів, як
Орофарингеальна дисфагіядивертикул Ценкера (Zencker's diverticulum)аспіраційна пневмонія
Клінічне значення:
- Дисфункція: може спричинити дисфагію, аспірацію або фаринго-езофагеальний рефлюкс.
- Діагностична оцінка: манометрія, флюороскопія (з барієвим контрастом) та ендоскопія є основними методами оцінки функції.
- Лікування: включає логопедичну терапію, процедури дилатації або хірургічні втручання, такі як крікоглоткова міотомія в тяжких випадках.