Отже, минулого разу ми з вами почали говорити про кров. Вірно. Ми трохи торкнулися загальних принципів кровотоку і, зокрема, загальних функцій крові. Ми говорили, скільки крові міститься в нашому тілі, наводячи різні аналогії. Вірно.

Сьогодні я хотів би детальніше розібратися у вмісті крові, тобто що там знаходиться. І, звичайно, якщо поглянути на кров, то можна виділити її рідку та клітинну частину. Вірно. Для початку зупинимося на рідкій частині.

Отже, рідка частина крові. Перш за все, я хочу звернути вашу увагу на те, що рідка частина крові містить розчинені матеріали. І одразу хочу зазначити, що я буду використовувати термін “розчинені речовини”. Отже, коли йдеться про розчинені речовини, по суті, мається на увазі розформовані матеріали, тобто матеріали, розчинені в рідині. Так. І, звичайно ж, у цьому випадку ми говоримо про речовини, розчинені в рідкій частині крові. Добре.

Отже, перші в нашому списку – це іони. Як відомо, іони – заряджені частинки. Практично будь-який заряджений елемент з таблиці Менделєєва може бути розчинений у крові. Але більша їх частина знаходиться у дуже малих кількостях. Так. Певні частинки містяться у набагато більших кількостях. Знову ж таки, якщо подумати, уявіть, що взяли склянку води і насипали туди ложку натрій хлор, тобто звичайної кухонної солі. Цей приклад допомагає зрозуміти суть даної теми.

Далі варто зазначити наступне: концентрація цих іонів і в плазмі, і в тканинній рідині однакова. Розумієте? Якщо я виміряю концентрацію якогось іона в плазмі, тобто в рідкій частині крові, то вона буде такою ж, як і в тканинній рідині. Ідея в тому, що якщо поглянути на найдрібніші кровоносні судини, якщо поглянути на капіляри – ось наші капілярчики, – то виявимо, що вони пористі. І ми обов’язково поговоримо про це набагато детальніше, коли дійдемо до кровоносної системи. Але зупинимося на тому, що, коли уявляєте капіляри, завжди уявляйте віконну сітку. Ось вам аналогія. Іншими словами, дрібні частинки, як, наприклад, іони, можуть вільно проходити через стінки капілярів у тканинну рідину. І, звичайно, плазма знаходиться всередині судини, всередині капіляра, а тканинна рідина – зовні. Так.

Я хочу сказати, що всі маленькі частинки – і, мабуть, варто сказати про це зараз, щоб потім не повторювати, і щоб ви запам’ятали цей принцип, – коротше кажучи, ідея полягає в тому, що будь-який компонент менший за білок може вільно проходити через стінку капіляра. Все, що менше білків. Тепер, коли йдеться про молекули, наприклад, про білки, як ви собі уявляєте розміри цих самих білків, розчинених у рідині? Ну, перш за все, ви думаєте про молекулярну масу. Так? Білки, найменші білки у вашому тілі, матимуть молекулярну масу в районі десяти тисяч, а більшість білків набагато більші – досягають п’ятдесяти тисяч, ста тисяч, ну, або навіть п’ятисот тисяч. Тож будь-яка молекула молекулярної маси менше десяти тисяч може вільно проходити через стінки капілярів. Всім зрозуміло?

Тепер подумайте про аналізи крові. Ось що я намагаюся до вас донести: коли ви йдете до лікарні, і у вас беруть кров на аналіз, а потім аналізують її вміст, тобто вимірюють вміст таких речовин, як глюкоза та іони, і інші речовини, як думаєте, хіба їх цікавить концентрація всіх цих речовин у самій крові? Ні. Їх цікавить концентрація речовин у тканинах, тобто навколо ваших клітин. Вірно. Вони хочуть дізнатися концентрацію речовин у тканинній рідині. І як же це зробити? Можна взяти голку, вставити всередину тканин, знайти крихітний компартмент із рідиною навколо клітин. Виходить уявити так, що, як бачите, це завдання не з легких, і роблять такі речі вкрай рідко, принаймні, точно не в повсякденній практиці. Але хіба не ясно: для цього нам всього лише потрібно взяти зразок вашої плазми, рідкої частини крові, виміряти концентрацію іонів або ще чогось там і таким чином дізнатися концентрацію цих самих речовин у вашій тканинній рідині. Ось основна ідея. Добре.

Ще одна ідея щодо іонної концентрації плазми полягає в тому, що дев’яносто п’ять відсотків розчинених речовин, дев’яносто п’ять відсотків з них у позаклітинній рідині складає… Коли я кажу “у позаклітинній рідині”, ви розумієте, що я маю на увазі? Так? Позаклітинна рідина – це рідина зовні клітин, тобто плазма і тканинна рідина. Усі вони є частиною позаклітинної рідини. Вірно. Так ось, дев’яносто п’ять відсотків усіх розчинених речовин позаклітинної рідини – це просто натрієва сіль, тобто натрій хлор. У натрію, звичайно ж, позитивний іон, у хлору – негативний іон. Думаю, ви розумієте, що якщо взяти зразок рідини зовні клітин і провести аналіз речовин цієї рідини, то дев’яносто п’ять відсотків з них буде натрієва сіль. Тож натрієва сіль за своєю концентрацією значно перевищує інші розчинені матеріали.

І, нарешті, пропоную перелічити інші важливі іони позаклітинної рідини. Один такий іон – калій. І, гадаю, ви всі знаєте позначення цих хімічних елементів. Вірно? Отже, калій. Потім йде гідрокарбонат (HCO₃^–) – це негативний іон. І найосновніша форма гідрокарбонату – це гідрокарбонат натрію: є позитивний натрій і негативний іон гідрокарбонату. І знову ж таки, ми обов’язково повернемося до цього і розберемо деталі. Потім наступний у списку – це кальцій (Ca₂⁺) – незвичайний, оскільки це двовалентний катіон із двома позитивними зарядами. Отже, кальцій. Далі – фосфат (PO₄^3-), він же негативний іон. Швидше за все, кальцій буде присутній у вашій крові у формі фосфату кальцію: позитивного кальцію, з’єднаного з цим негативним фосфатом. Тож кальцій зазвичай знаходиться у формі фосфату кальцію або ще карбонату кальцію, мабуть, у якихось інших формах. І, звичайно ж, є ще безліч інших сполук, просто я перелічив найпоширеніші: кальцій, гідрокарбонат, калій, фосфат. Тож, коли вимірюється іонна концентрація біологічної рідини, зазвичай вимірюють ці елементи. Так.

Отже, у вашій позаклітинній рідині міститься досить багато заряджених частинок, багато іонів. Далі, на додаток до цього, у вашій позаклітинній рідині, у плазмі і в тканинній рідині, буде також ряд поживних речовин. Я хочу, щоб ви правильно це уявляли. Коли йдеться про поживні речовини, ну, тобто про клітинні поживні речовини, варто пам’ятати, що вони надходять до нас в організм звідки? Із травного тракту. Зрозуміло, ви споживаєте їжу, розщеплюєте її в травному тракті на молекулярні складові, а потім всмоктуєте ці компоненти у свою позаклітинну рідину. Отже, ви абсорбуєте перетравлені речовини через стінку травного тракту в позаклітинну рідину, в циркулюючу кров. А потім, уявіть добре, потім ці речовини переносяться в печінку, щоб зафіксуватися і обробитися, тим самим перетворюючись у форму, корисну для наших клітин. Класичний приклад поживної речовини позаклітинної рідини – це глюкоза. Ні, біохімічний аспект не особливо важливий для нас, але все ж варто згадати про нього, щоб ви мали загальне уявлення про роботу печінки. Очевидно, що глюкоза – це моносахарид, так, проста молекула цукру, шестикарбоновий цукор (C₆H₁₂O₆). Тож, якщо поглянути на їжу, яку ми їмо, ця їжа може містити шістнадцять різних моносахаридів. Іншими словами, я можу скласти шістнадцять різних структурних комбінацій із формули C₆H₁₂O₆. Ну, якщо бути точніше, вісім унікальних комбінацій і ще вісім їхніх дзеркальних еквівалентів. Тож, по суті, ми маємо шістнадцять вуглеводів у їхній найпростішій формі. І, звичайно ж, ми абсорбуємо всі шістнадцять із них через стінки травного тракту. А потім кров, що містить ці абсорбовані речовини, ці вуглеводи, циркулює в нашій печінці. Клітини печінки обробляють ці моносахариди, перетворюють їх у глюкозу, у звичну всім нам форму глюкози. Зрозуміло? Ви абсорбуєте поживні речовини всіляких форм і видів, ваша печінка перетворює їх, вона перетворює ці речовини, так, перетворює їх у кілька найбільш поширених видів, необхідних нашим клітинам. Наприклад, глюкоза як вуглевод надає клітині енергію, так, і забезпечує її функціонування. Отже, це поживна речовина номер один.

Далі, у вашій крові, у вашій позаклітинній рідині, також буде циркулювати купа різних ліпідів, вірно? Ну, і, звичайно, у крові циркулюють прості форми ліпідів. І перша форма – це Жирна кислота. Ми вже якось обговорювали жирні кислоти, коли говорили про клітину. По суті, це довгі ланцюжки з вуглецю, з шістнадцяти, вісімнадцяти, двадцяти, двадцяти двох атомів вуглецю. Уявіть собі прості ланцюжки з вуглецю з воднем з боків. І всі вони належать до вуглеводнів, до масел. Ми спалюємо їх для отримання енергії. І, звичайно, їх компоненти також використовуються для будівництва частин клітини, але в основному вони потрібні для енергії. Це жирні кислоти.

Друга форма ліпідів у крові – це так звані тригліцериди. Ми так часто чуємо цей термін, але якщо в голові немає чіткого уявлення, що це, то виникає відчуття, ніби я щось важливе пропустив. Так? Тригліцериди – це проста маленька молекула. Так, це гліцерин. Гліцерин складається з трьох молекул вуглецю. Уявіть: один, два, три вуглеці, і до кожного вуглецю тут, тут і тут кріпиться жирна кислота. Так. Отже, тригліцерид – це своєрідна камера зберігання жирних кислот перед тим, як їх використовувати. Якщо подивитися на жир, наприклад, на вершкове масло, іншими словами, на тваринний жир, в основному він складається з тригліцеридів, тобто з ліпідів, так, і, мабуть, ви чули про це, коли кажуть, що вміст тригліцеридів занадто високий, або показники тригліцеридів є аномальними, якраз маються на увазі ці жири.

Потім третій вид ліпідів, що циркулює в нашій позаклітинній рідині, – це холестерин. Отже, пропоную на хвилинку задуматися над цим. Тригліцериди і холестерин є ліпідними маслами. І яка, на вашу думку, їх розчинність у воді? Якщо я спробую розчинити їх у воді, чи вийде у мене? Якщо ваша біологічна рідина, позаклітинна рідина, по суті, є водою, як же ми тоді зможемо розчинити в цій рідині всі ці тригліцериди, холестерин, певною мірою жирні кислоти? Ніяк. Нам доведеться прикріпити їх до чогось, що може розчинятися у воді. І що ж це, як ви думаєте? З чим ми можемо їх з’єднати, щоб мати можливість вільно переміщати по водному середовищу організму, наприклад, переміщати їх з ваших жирових запасів до м’язових клітин, де ці жири будуть спалюватися для отримання енергії? Згадайте про дизельне паливо, звичайне солярне масло. Думайте про жири, уявляйте дизельне паливо, адже це масло, густі вуглеводні. То як же нам розчинити ці жири? Потрібно прикріпити їх до білків. Так? Можливо, ви знаєте, що це за білки? Чули про ці сполуки?

Говорять про так звані ліпопротеїни високої щільності і ліпопротеїни низької щільності, вірно? Чули ці терміни? Їх позначають ЛПВЩ і, відповідно, ЛПНЩ. Якщо ви здасте аналіз крові на холестерин, вимірюють саме ліпопротеїни високої щільності і ліпопротеїни низької щільності. Один вважається хорошим, інший – поганим. Хтось знає, який з них хороший? Ліпопротеїни високої щільності, мабуть. Тобто бажано мати вищу концентрацію ліпопротеїнів високої щільності і нижчу – ліпопротеїнів низької щільності. Це всього-на-всього різні форми транспорту ліпідів. Отже, при аналізі не вимірюють сам холестерин, хоча ви, звичайно, можете його виміряти, вимірюють його транспортну форму, розумієте? Його вимірюють у складі цих самих білків. Тож вам варто пам’ятати про ці базові моменти.

Отже, глюкоза, жири, ліпіди, і третій тип поживних речовин – це Амінокислота. Звичайно, амінокислоти є сировиною, з якої створюються білки, вірно? Тут у нас та ж історія: ви отримуєте білки з їжі, яка потрапляє у ваш травний тракт. У травному тракті ферменти розщеплюють білки на окремі амінокислоти, які потім всмоктуються у вашу позаклітинну рідину, яка потім циркулює до ваших клітин. Будьте здорові. І вони будують з них необхідні білки. Ці білки відрізняються від з’їдених вами білків. Отже, циркулюють амінокислоти, щоб використовувати їх для створення необхідних нам білків, так? І, звичайно, якщо у нас є надлишок амінокислот, ми їх спалюємо. Це досить часте явище, ми постійно спалюємо багато амінокислот. Отже, ось основні поживні речовини вашої позаклітинної рідини.

Наступними компонентами нашої позаклітинної рідини є Білки. Отже, білки містяться як у плазмі, одному з видів позаклітинної рідини, так і в тканинній рідині навколо клітин, але в плазмі білків буде набагато більше. Тому зараз обговоримо саме білки в плазмі крові. Отже, концентрація білків у плазмі становить сім грамів на децилітр. Повторю: вміст білків у плазмі становить сім грамів на децилітр. І чи говорить вам це число про щось? Ми вимірюємо його в лікарні при аналізі, тож ви цілком можете з ним зіткнутися і побачити, який вміст білків у плазмі пацієнта. Але ще раз, я не впевнений, що це число щось для вас означає. Сподіваюся, що в ході курсу воно буде мати більше значення. А зараз для мене важливо, щоб ви задумалися: якщо я кажу, що концентрація білка становить сім грамів на децилітр, що я маю на увазі? Це означає, що на кожні сто мілілітрів плазми припадає сім грамів білка.

Сто мілілітрів плазми – це трохи менше третини банки газованої води. Вірно. Тож уявіть собі сто мілілітрів у банці газованої води, і там розчинено сім грамів білка. Одна з моїх улюблених аналогій – це таблетка аспірину. Її вага становить приблизно пів грама. Тобто сім грамів – це чотирнадцять таблеток аспірину. Якщо взяти стільки таблеток у руку, вийде досить велика жменя, так? Якщо взяти ці таблетки і розтерти в порошок, можете собі уявити. А тепер візьмемо і розчинимо цей порошок у ста мілілітрах води. Як вам здається, це багато чи ні? Як на мене, дуже багато, чи не так? І так воно є. І, само собою, всі ці білки роблять воду липкою, правда? Вода стає більш в’язкою, звичайно, не настільки в’язкою, як фруктовий сироп, але більш в’язкою, ніж чиста вода, і більш липкою. Саме такими властивостями і володіє плазма. І коли уявляєте плазму, коли уявляєте рідку частину крові, пам’ятайте, що вона більш в’язка, ніж вода. Якщо ви намочите нею пальці, то відчуєте, наскільки вона липка. До речі, активний компонент більшості видів клею – це якраз білки. Гаразд, такою є концентрація білків у крові.

Тепер моє питання до вас: що ці білки роблять з вашою плазмою? Ну, по-перше, у плазмі міститься цілий ряд різних білків, почнемо з цього. І першочергова функція цих білків – це створення так званого осмотичного тиску. Вони притягують і утримують воду. Я ще мільйон разів повторю це перед завершенням курсу: білки притягують і утримують воду. Знову уявіть собі молекулу білка. Як вона виглядає? Як змотана мотузка, так? Якщо поглянути на молекулу білка, незалежно від того, про який вид білка йде мова, завжди уявляйте мотузку, скручену або змотану, так, змотану в певну тривимірну форму. І цей білок заряджений, у ньому містяться заряджені амінокислоти: деякі позитивні, деякі негативні. І, звичайно, ці заряджені ділянки притягують заряджені молекули води, полярні молекули води, так? Отже, порожнечі всередині білка заповнені молекулами води, а також навколо самого білка утримується велика кількість молекул води, так? Уявіть собі таку водну оболонку. Як магніт, вода притягується до білка. Тому, коли думаєте про молекулу білка, завжди пам’ятайте, що вона притягує і утримує воду. Справа в тому, знаєте що, зараз це не надто важливо для вас, але я розповім, щоб ви розуміли, до чого я веду. Справа в тому, що у вашій крові дуже багато білка, і весь цей білок не може покинути капіляри. Ми говорили, що капіляри проникні, і через них проходять усі частинки, які менші за білки, так? Тому білки не проходять, так? Отже, уявляючи капіляри, не забувайте про білки всередині них, які притягують воду і утримують її всередині капіляра. Ось що означає осмотичний тиск. І ми обговоримо приклади цього явища детальніше, розглянемо всі моменти, коли дійдемо до теми кровообігу.

Далі, наступна функція білків – ми якраз розглядали один приклад – це функція транспорту, транспорту чого? Ну, всього, що не розчиняється у воді, наприклад, жирів і ліпідів, як ми вже говорили. Ми прикріплюємо різні жири, тригліцериди, гліцерин, прикріплюємо їх до білка і потім можемо транспортувати їх по водному середовищу організму. Також білки переносять інші компоненти, наприклад, залізо. Яка розчинність заліза у воді? Скільки заліза можна розчинити у воді? Не дуже багато, правда? Але потрібно переносити багато заліза по всьому тілу. Тому ми виробляємо спеціальний білок, який кріпиться до заліза, і тепер ми можемо спокійно циркулювати залізо, використовуючи білок як переносник. Отже, ми прикріплюємо до білків різноманітні речовини і переносимо їх по нашому тілу, так. Іноді їх концентрація аномальна, і ми її вимірюємо. Гаразд.

Наступна функція білків – це гормони. Дуже багато гормонів. Що таке гормон? Це посланець, так, це хімічна речовина, що виробляється і виділяється однією клітиною, яка потім циркулює до іншої клітини і змінює функцію цієї іншої клітини. І велика кількість гормонів, які ми виробляємо, якраз є білками. Так, ще функції? Окремі види білків також відповідають за захист. Перше, що спадає на думку, принаймні мені, – це антитіла, і, впевнений, ви постійно чуєте про антитіла. Ну, і, звісно ж, антитіла – це білки. Є ще інші білки, що циркулюють у нашій крові, і ми поговоримо про них, коли дійдемо до систем захисту.

Ще одна функція білків – це фактори згортання. Вони формують кров’яні згустки або тромби. Цікаво, про що ви думаєте, коли уявляєте кров’яний згусток? Ви уявляєте струп, засохлу кров на шкірі, чи не так? Хіба ви не про це подумали? Так? Про що ви подумали? Ні про що? Гаразд. Думаю, що більшість із нас все ж таки уявляє струп, тобто згорнуту кров, кров’яні згустки, щось схоже на журавлинове желе. Тобто, коли кров згортається, вона перетворюється на гель. Якщо ви пам’ятаєте, ми говорили про гелі у контексті сполучної тканини. Тож можете уявляти ту ж картину. У момент згортання білки крові починають формувати тривимірний каркас, який затримує у своїй структурі червоні кров’яні тільця і зрештою формує масу, схожу на журавлинове желе. І коли, і тоді, згодом, вода випаровується, і у нас залишається зменшений, висушений згусток, який усім знайомий як струп на поверхні шкіри. А що, якщо згусток сформувався всередині кровоносної системи? Ви чули про такі випадки, правда? У когось десь у нозі утворився тромб, потім він відірвався і рушив потоком крові, дістався до легень або ще кудись і закупорив важливу судину. Коли уявляєте такі згустки, думайте про них як про шматочки журавлинового желе, іншими словами – желеподібну кров. І ключовим елементом кров’яного згустку є білки, розумієте? Гаразд.

Що ще я хотів обговорити? Ось ще один важливий момент: білки в плазмі також виконують роль ферментів. Звісно ж, ферменти – це білки, що контролюють темп хімічних реакцій. Іноді виникає необхідність контролювати певні реакції в нашій позаклітинній рідині, так? У позаклітинній рідині постійно відбуваються різні хімічні реакції. Деякі з них контролюються активністю ферментів, розумієте? У клінічній практиці найбільший інтерес становлять ферменти, які виходять у тканини з пошкоджених клітин, тобто ті ферменти, ті білки, які знаходилися всередині клітин, а тепер через пошкодження клітини вони витекли назовні та потрапили у позаклітинну рідину. Для прикладу, і впевнений, ви чули про це раніше, просто не розуміли всіх деталей, наведу ситуацію з серцевим нападом. Серцевий напад – це, по суті, загибель клітин серцевого м’яза, так? Частина міокардіальних клітин, м’язових клітин серця, гине через нестачу кисню з коронарних артерій. Отже, клітини гинуть, розпадаються і виливають свій вміст, включаючи ферменти, у позаклітинну рідину. Можете уявити? І тепер усі ці ферменти плавають у позаклітинній рідині, потрапляють у кров, і ми можемо виміряти їх наявність і концентрацію, щоб визначити, чи стався у людини серцевий напад, іншими словами, чи є у неї пошкодження клітин серцевого м’яза, адже ці ферменти характерні виключно для цих клітин. Також можна виміряти ферменти печінки і визначити, чи є у людини пошкодження печінки в тій чи іншій формі, тобто вимірюються ферменти, які можуть потрапити в кров із пошкоджених клітин печінки. Таким чином, ми можемо розпізнати пошкодження конкретного органа в нашому тілі, так? І ми можемо зробити це лише за концентрацією ферментів, що циркулюють у нашій крові. Такі от справи. Отже, ми обговорюємо вміст крові.

Тепер останнє в нашому списку – це відходи або продукти метаболізму. Це, звісно, не зовсім відходи, а скоріше речовини, утворені в результаті біохімічних процесів у клітинах. Так. Класичний приклад, про який, здається, я вже розповідав, – це сечовина і сечова кислота. Здається, ми про них вже говорили, не пам’ятаю, та й неважливо. Так ось, через вміст азоту їх ще називають азотистими відходами. Гаразд. Тож коли згадуються азотисті відходи, маються на увазі азотовмісні відходи, що утворюються клітинами. Сечовина утворюється внаслідок згоряння амінокислот, а сечова кислота – внаслідок згоряння нуклеїнових кислот. Як я казав кілька хвилин тому, коли ми спалюємо амінокислоти, ми, по суті, спалюємо базовий компонент білків, так? Тож при надлишку амінокислот ми їх спалюємо. Спалюючи нуклеїнові кислоти, ми спалюємо базові компоненти ДНК та РНК. І, як ви вже зрозуміли, вони потрапляють до нас із їжею.

Ви коли-небудь замислювалися над тим, що таке їжа? Що ви споживаєте для живлення свого організму? Клітини, чи не так? Візьмемо м’язи, які складаються з клітин. Візьмемо капусту, яка складається з клітин. Візьмемо багато іншого, і практично все складається з клітин. Вся ваша їжа – це суцільні клітини. Дев’яносто дев’ять відсотків, якщо не брати до уваги сіль і цукор. У всіх цих клітинах є ядро, а в ядрі міститься ДНК. У ядрі й цитоплазмі міститься РНК. І все це ви споживаєте, а ваш травний тракт розщеплює їх на базові компоненти ДНК та РНК, які є нуклеїновими кислотами. Потім ви абсорбуєте ці нуклеїнові кислоти, доставляєте їх до клітин і з них будуєте свої ДНК та РНК, правильно? Але ви споживаєте значно більше, ніж потрібно, тож надлишок спалюється, так? І, зрозуміло, всі ці компоненти містять азот, від якого ми позбуваємося у вигляді сечової кислоти. Іноді виникає хвороба, при якій у людей накопичується надлишкова кількість сечової кислоти. По телевізору постійно рекламують препарати для лікування цієї патології.

Ви випадково не знаєте, як називається ця хвороба, коли у когось надлишок сечової кислоти? Подагра. Це подагра. Відбувається наступне: сечова кислота у вашій позаклітинній рідині з’єднується з іншою молекулою сечової кислоти, і в результаті утворюються кристали, подібні до кристалів натрієвої солі, точно так само. Потім ці кристали, як правило, відкладаються в певних місцях. Як правило, сечова кислота кристалізується у ваших суглобах. Вважаєте це гарною ідеєю? Ось ваш суглоб, і в рідині суглоба раптом починають утворюватися кристали. Ви рухаєте суглобом, кристал врізається у тканини, поступово руйнуючи їх своїми гострими краями. І, звісно ж, усе це зазвичай називають подагричним артритом. Чули про це? Слово «артрит» походить від слова «артра», що означає суглоб. Частка «іт» у кінці означає запалення, так? Тобто подагричний артрит – це запалення суглобів у зв’язку з утворенням кристалів сечової кислоти в синовіальній рідині, тобто в суглобовій рідині. У результаті у таких людей набряклі, почервонілі, болючі суглоби. Так. Подагричний артрит часто виникає як побічний ефект або внаслідок лікування хіміотерапевтичними препаратами, іншими словами, хіміотерапією.

А для чого взагалі потрібна хіміотерапія? Що спадає на думку, коли чуєте слово «хіміотерапія»? Якийсь вид раку, правильно? І в чому суть хіміотерапії? У знищенні ракових клітин. Адже зрозуміло: якщо я знищую ракові клітини, і вони починають розпадатися, їхній вміст виливається в тканинну рідину, так? Виливається їх ДНК – нуклеїнова кислота, і, звісно ж, наш метаболізм починає активно розщеплювати ці нуклеїнові кислоти на нуклеотиди, які потім спалюються, утворюючи сечову кислоту. Тому люди, які проходять курс хіміотерапії, часто мають високу концентрацію сечової кислоти, що може призвести до подагричного артриту, так? Викликати запалення і сильний біль у суглобах. Тому цілком логічно, що при оцінці ефективності хіміотерапії одним із факторів, що аналізуються, є концентрація сечової кислоти в біологічній рідині пацієнта, розумієте? Якщо ми знищуємо величезну кількість ракових клітин, вони всі розпадаються, і одним із продуктів цього розпаду буде саме сечова кислота, що утворюється при спалюванні надлишкових нуклеотидів, які потрапили до організму з тих самих зруйнованих ракових клітин, так? Ну гаразд, це лише кілька прикладів. І знову головний момент, який я завжди намагаюся донести до вас, полягає в тому, що я розповідаю про всі ці речі не просто так, а щоб показати, наскільки широко ці знання застосовуються на практиці. Розумієте, усе, про що ми тут говоримо, має масу практичних застосувань у повсякденній клінічній практиці. Ну гаразд. Це все, що я хотів розповісти про рідку частину крові та розчинені в ній речовини.

Отже, давайте тепер розглянемо наступну частину крові, а саме клітинну частину, іншими словами, клітини, що містяться в крові. Звичайно, в першу чергу, це червоні кров’яні тільця або еритроцити, їх скорочено позначають латинськими буквами RBC. А чому їх називають червоними кров’яними тільцями? Тому що вони червоні, так? Саме тому ваша кров червоного кольору через ці самі клітини та їх вміст. Їх також називають еритроцитами. «Еритро» означає червоний. Тому еритроцити – це науковий еквівалент червоних кров’яних клітин. Далі. Ці клітини без’ядерні, а це означає, що в них немає ядра. Якщо бути точнішими, то на одному етапі циклу вони мають ядро, на ранньому етапі розвитку, як і в усіх інших клітинах, у них є ядро, але вони в буквальному сенсі його випльовують, щоб виконувати свої функції. Як і іншим еритроцитам, їм не потрібне ядро, тому вони його виштовхують, потім воно розпадається, клітини поглинають його і розщеплюють на базові компоненти. Таким чином, у нас залишаються без’ядерні клітини, а виробляються вони в кістковому мозку. Давайте зупинимось на кістковому мозку на хвилину. Знову ж таки, мені цікаво, про що ви думаєте, коли уявляєте кістковий мозок? Ми вже працювали з кістками і знаєте, що вони порожнисті, так? Всередині кісток є порожнечі, і зазвичай це маленькі порожнини. Якщо придивитись до кістки, наприклад, до стегнової кістки і звернути увагу на її кінці, є в моїй кортикальний шар, зовнішній шар кісток, то він досить зношений чи стертий, або взагалі відсутній, і тоді можна побачити внутрішню частину самої кістки. Звертали на це увагу, коли працювали з зразками кісток? Ось у вас в руках ця кістка, ось тут, тут торцева частина, ось кінець кістки, якщо подивитись на нього, то побачите, що там повно маленьких плоских кісткових пластинок, так званих трабекул. Не пам’ятаю, Ліндсі розповідала вам про це, показувала вам фотографії внутрішньої будови кістки? Ні? Вона не розповідала про губчасту кістку? Це такі плоскі кісткові пластинки, що утворюють багато крихітних відділень всередині кістки, всередині живої кістки, прямо як губка. І ці відділення, відгороджені плоскими пластинками, і прилеглі до цих пластинок зони – всі вони заповнені так званою ретикулярною або сітчастою сполучною тканиною. Мені здається, на лабораторній по гістології ви проходили ретикулярну сполучну тканину. Вона за структурою нагадує розпущений бавовняний або вату, схожу на вату, тому кожного разу, коли чуєте слово «ретикулярна», пам’ятайте, що «ретикулум» означає мережа, не забувайте. У випадку з ретикулярною сполучною тканиною уявляйте собі вату. Само собою, волокна тканини набагато менші, ніж волокна вати, але тим не менше загальна структура та сама.

Суть у тому, що всередині кожної кістки, в багатьох кістках, є ця «вата», і в цій «ваті» знаходиться рідина, що містить білки. Якщо ми збільшимо цю ретикулярну сполучну тканину, то знайдемо там тонкі волокна, нитки. І на цих нитках, точніше, в порожнинах, огороджених цими нитками, знаходяться клітини. Округлі утворення на схемі – це клітини з ядром всередині, а навколо клітин знаходиться рідина. Всі ці клітини разом з позаклітинною (тканинною) рідиною навколо в сумі називаються кістковим мозком. Коли говорять про кістковий мозок, то називають його м’якою тканиною. Це означає клітини разом з позаклітинною, точніше, з тканинною рідиною. Ця тканина зміцнюється і утримується ретикулярною сполучною тканиною – мережею волокон всередині кістки. Частина кістки, заповнена цією сполучною тканиною, називається кістковомозковим каналом або кістковомозковою порожниною – це простір, де знаходиться кістковий мозок.

Якщо потрібно взяти пробу цієї тканини, за допомогою спеціальної голки можна проткнути зовнішній шар кістки і потрапити в порожнину з кістковим мозком. Потім проводиться аспірація – висмоктування невеликої частини кісткового мозку, яка на вигляд буде нагадувати кров. Єдина різниця в тому, що цей зразок буде темнішим, червоно-коричневого кольору і густішим, тому що в ньому набагато більше клітин, ніж у крові. Коротше кажучи, так виглядає кістковий мозок. Клітини всередині кісткового мозку постійно діляться і виробляють все більше нових клітин. І один з головних видів цих клітин – це червоні кров’яні клітини (еритроцити).

В кістковомозковій порожнині знаходиться мережа капілярів. Уявіть собі мережу мікроскопічних кровоносних судин всередині кістковомозкової порожнини кістки. Уявіть щось подібне до тривимірної мережі баскетбольного кошика. Це й будуть капіляри всередині кістковомозкової порожнини. Ці капіляри дуже пористі, і коли клітина ділиться і виробляє зрілу червону кров’яну клітину, вона може проникати всередину цих капілярів і продовжувати свій рух у крові. Ось звідки беруться червоні кров’яні клітини – вони виробляються в кістковому мозку.

Важливо зазначити, що якщо перевірити стегнову кістку дорослої людини, то ми не знайдемо там кісткового мозку, оскільки у дорослого організму немає потреби в такій кількості кісткового мозку. Зі збільшенням віку кістковий мозок у довгих кістках деактивується, і замість нього в кістковомозкових каналах знаходиться жир. Кістковий мозок залишаються в плоских кістках, таких як ребра, грудина, плоскі кістки черепа, тазова кістка, тіла хребців, лопатки. Якщо потрібен зразок кісткового мозку, його зазвичай беруть з грудини, оскільки вона знаходиться близько до поверхні, або з клубової кістки.

Кістковий мозок виробляє не лише червоні кров’яні тільця, але й інші кров’яні клітини, такі як білі кров’яні тільця (лейкоцити), про які ми поговоримо пізніше. Важливо візуалізувати всі ці поняття та процеси, щоб чітко розуміти, як все працює насправді.

Червоні кров’яні клітини містять гемоглобін (Hb або HGB) – білок, який заповнює еритроцит. Еритроцит – це, по суті, мембранний мішок, наповнений гемоглобіном. У ньому немає ядра, мітохондрій, рибосом, ендоплазматичного ретикулуму. Гемоглобін утримує кисень, приєднуючи його і тим самим збільшуючи загальний об’єм кисню на одиницю об’єму крові. Гемоглобін не стільки переносить кисень, скільки збільшує його розчинність у воді. Кисень сам рухається завдяки дифузії по градієнту концентрації.

Концентрація червоних кров’яних тілець складає близько п’яти мільйонів на один кубічний міліметр. Кубічний міліметр – це дуже маленький кубик зі стороною в один міліметр (приблизно товщина копійчаної монети). Уявіть, що в такому крихітному об’ємі міститься п’ять мільйонів клітин. Це говорить про те, що ці клітини неймовірно маленькі – близько семи мікрон в діаметрі, тоді як розмір середньої клітини тіла складає близько двадцяти мікрон.