Позаклітинна рідина

Від | 21.02.2025

Позаклітинна рідина — це сукупність усіх рідин, що знаходяться поза клітинами організму. Рідке середовище організму, що розташоване поза клітинами й становить значну частину загального об’єму рідини в тілі. Вона відіграє ключову роль у підтримці гомеостазу, забезпеченні транспорту речовин до клітин і від них, а також у створенні умов для міжклітинної взаємодії. У людини загальний об’єм рідини в тілі становить приблизно 60% маси тіла (у середньому 40–45 л для дорослої людини вагою 70 кг), з яких:

  • Внутрішньоклітинна рідина (ВКР): ~60–65% (25–28 л).
  • Позаклітинна рідина (ПЗР): ~35–40% (15–17 л).

ПЗР поділяється на кілька основних компонентів:

  1. Плазма крові (~20% ПЗР, 3–3,5 л): рідка частина крові, що циркулює в судинах.
  2. Міжклітинна (інтерстиціальна) рідина (~75% ПЗР, 11–12 л): оточує клітини в тканинах.
  3. Трансклітинна рідина (~5% ПЗР, 1–2 л): спеціалізовані рідини, такі як спинномозкова, синовіальна, перитонеальна, внутрішньоочна тощо.

Склад позаклітинної рідини

Склад ПЗР варіюється залежно від її типу (плазма, міжклітинна чи трансклітинна), але основні компоненти схожі з плазмою крові:

1. Вода

  • Частка: 90–95%.
  • Функція: основа для розчинення речовин і транспорту.

2. Електроліти

  • Основні катіони: натрій (Na⁺, 135–145 ммоль/л), калій (K⁺, 3,5–5 ммоль/л у плазмі, але нижче в інтерстиції), кальцій (Ca²⁺), магній (Mg²⁺).
  • Основні аніони: хлориди (Cl⁻, 95–105 ммоль/л), бікарбонати (HCO₃⁻, 22–26 ммоль/л), фосфати (PO₄³⁻).
  • Відмінність: у міжклітинній рідині концентрація Na⁺ і Cl⁻ трохи нижча, ніж у плазмі, через ефект Доннана (вплив білків плазми).

3. Білки

  • У плазмі: висока концентрація (60–80 г/л), переважно альбуміни, глобуліни, фібриноген.
  • У міжклітинній рідині: значно нижча концентрація (5–20 г/л), оскільки більшість білків залишаються в судинах через їхній розмір і онкотичний тиск.
  • У трансклітинній рідині: варіюється (наприклад, низька в спинномозковій рідині, вища в синовіальній).

4. Органічні речовини

  • Глюкоза (~3,3–5,5 ммоль/л), амінокислоти, сечовина, креатинін, ліпіди (у плазмі більше через транспорт із білками).
  • У міжклітинній рідині концентрація глюкози та інших метаболітів залежить від обміну з клітинами.

5. Гази

  • Кисень (O₂) і вуглекислий газ (CO₂) у розчиненому вигляді, особливо в плазмі.

6. Інші компоненти

  • Гормони, вітаміни, ферменти, продукти обміну — присутні в невеликих кількостях.

Основні типи позаклітинної рідини

1. Плазма крові

  • Розташування: у кровоносних судинах.
  • Особливість: містить більше білків (особливо фібриноген) і циркулює завдяки роботі серця.
  • Функція: транспорт речовин, згортання крові, імунний захист.

2. Міжклітинна (інтерстиціальна) рідина

  • Розташування: у просторах між клітинами в тканинах.
  • Особливість: фільтрат плазми, що проходить через капіляри; має нижчу концентрацію білків.
  • Функція: обмін речовин між кров’ю та клітинами.

3. Трансклітинна рідина

  • Приклади:
    • Спинномозкова рідина (ліквор) — захищає мозок і спинний мозок.
    • Синовіальна рідина — змащує суглоби.
    • Перикардіальна, плевральна, перитонеальна — змащують і захищають органи.
  • Особливість: склад адаптований до специфічних функцій (наприклад, низький вміст білків у лікворі).

Функції позаклітинної рідини

1. Транспортна:

  • Доставка кисню, глюкози, амінокислот, гормонів до клітин (через плазму й інтерстицій).
  • Виведення CO₂, сечовини та інших відходів до органів виділення.

2. Підтримка гомеостазу:

  • Регуляція водного балансу й осмотичного тиску (завдяки Na⁺, Cl⁻).
  • Стабілізація pH (буферні системи: бікарбонатна, фосфатна).
  • Контроль температури тіла.

3. Механічна й захисна:

  • Амортизація органів (спинномозкова, синовіальна рідина).
  • Імунна функція (антитіла в плазмі, лімфі).

4. Обмінна:

  • Служить посередником між кров’ю та клітинами, забезпечуючи дифузію речовин.

Регуляція об’єму та складу

Об’єм і склад ПЗР регулюються кількома механізмами:

  • Осмотичний тиск: залежить від концентрації Na⁺ і білків (особливо альбумінів).
  • Гормони:
  • Альдостерон (з надниркових залоз) — утримує Na⁺ і воду.
  • Антидіуретичний гормон (АДГ) — регулює реабсорбцію води в нирках.
  • Натрійуретичні пептиди — виводять надлишок Na⁺ і рідини.
  • Капілярний обмін: за законом Старлінга рух рідини між плазмою та інтерстицієм залежить від гідростатичного й онкотичного тиску.

Відмінність від внутрішньоклітинної рідини

ПараметрПозаклітинна рідинаВнутрішньоклітинна рідина
Основний катіонNa⁺ (135–145 ммоль/л)K⁺ (120–150 ммоль/л)
Основний аніонCl⁻ (95–105 ммоль/л)PO₄³⁻, білки
БілкиВисокі в плазмі, низькі в інтерстиціїВисокі (ферменти, структурні)
Об’єм35–40% від загальної рідини60–65% від загальної рідини

Ці відмінності зумовлені різними функціями: ПЗР — транспорт і гомеостаз, ВКР — внутрішньоклітинний метаболізм.


Патології позаклітинної рідини

1. Набряки: надлишок ПЗР у міжклітинному просторі (при низькому рівні альбумінів, серцевій недостатності, лімфатичному застої).

2. Зневоднення: зменшення об’єму ПЗР (втрата води й електролітів).

3. Дисбаланс електролітів:

  • Гіпонатріємія (низький Na⁺) — набряк мозку.
  • Гіперкаліємія (високий K⁺ у плазмі) — порушення роботи серця.

4. Ацидоз/алкалоз: зміна pH через порушення буферних систем.


Цікаві факти

  • У новонароджених частка ПЗР вища (~50% маси тіла), ніж у дорослих, що пояснює їхню більшу схильність до зневоднення.
  • Спинномозкова рідина (частина ПЗР) оновлюється 3–4 рази на добу.
  • ПЗР становить основу лімфи, яка утворюється з міжклітинної рідини.