---

Базофіли – це тип лейкоцитів, що належать до гранулоцитів, тобто клітин із зернистою цитоплазмою. Вони є найменш чисельними серед лейкоцитів, складаючи 0–1% від їхньої загальної кількості в периферичній крові (зазвичай менше 100 клітин на мкл). Базофіли відіграють важливу роль у алергічних реакціях та імунній відповіді на паразитарні інфекції, зокрема гельмінтози. Їхня назва походить від здатності гранул у цитоплазмі забарвлюватися основними (лужними) барвниками, такими як метиленовий синій, у темно-фіолетовий колір.

Будова

• Розмір: 10–14 мкм у діаметрі, подібні до інших гранулоцитів.
• Ядро: зазвичай дволопатеве або S-подібне, але часто погано видно через щільне заповнення цитоплазми гранулами.
• Цитоплазма: містить великі, грубі гранули темно-фіолетового кольору, які багаті:
• Гістамін: викликає запалення, розширення судин і скорочення гладких м’язів.
• Гепарин: антикоагулянт, запобігає згортанню крові у вогнищі запалення.
• Лейкотрієни та простагландини: підсилюють запальні та алергічні реакції.
• Цитокіни (наприклад, IL-4, IL-13): стимулюють Th2-імунну відповідь.
• Гранули також містять ферменти, такі як триптаза, які беруть участь у запальних процесах.

Утворення та життєвий цикл

• Місце утворення: кістковий мозок, із гемопоетичних стовбурових клітин через мієлоїдну лінію.
• Диференціація: базофіли дозрівають під впливом цитокінів, зокрема IL-3, який є ключовим регулятором їхнього розвитку.
• Час у крові: циркулюють у кровоносному руслі лише кілька годин (зазвичай 4–8 годин).
• Міграція: швидко проникають у тканини при активації, особливо в шкіру, слизові оболонки дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту.
• Тривалість життя: у тканинах можуть залишатися активними до кількох днів, після чого гинуть шляхом апоптозу.

Функції

1. Участь в алергічних реакціях:

• Базофіли мають рецептори високої афінності до IgE (FcεRI). При зв’язуванні IgE з алергеном (наприклад, пилком, шерстю) відбувається дегрануляція – швидке вивільнення гістаміну, лейкотрієнів і цитокінів.
• Це викликає симптоми алергії: свербіж, набряк, бронхоспазм, кропив’янку.

2. Захист від паразитів:

• Разом із еозинофілами базофіли беруть участь у боротьбі з гельмінтами (наприклад, шистосомами).
• Гістамін і лейкотрієни сприяють залученню інших імунних клітин до місця інфекції.

3. Регуляція запалення:

• Виділяють IL-4 та IL-13, які спрямовують імунну відповідь на Th2-тип (гуморальний імунітет), важливий для боротьби з паразитами та алергенами.
• Гепарин локально запобігає тромбоутворенню у вогнищі запалення.

4. Взаємодія з тучними клітинами:

• Базофіли схожі за функціями на тучні клітини (мастоцити), які є їхніми тканинними аналогами. Однак базофіли циркулюють у крові, а тучні клітини постійно розташовані в тканинах.

Механізм дії

• Дегрануляція: при активації (наприклад, через IgE або комплемент) базофіли швидко викидають вміст гранул у позаклітинний простір.
• Секреція медіаторів: крім дегрануляції, базофіли синтезують і вивільняють лейкотрієни (наприклад, LTC4) протягом кількох хвилин після активації.
• Хемотаксис: залучають еозинофіли та інші клітини до місця запалення за допомогою хемокінів.

Роль у патології

• Базофілія (підвищення рівня >100–200/мкл):
• Рідкісне явище, може бути пов’язане з:
  • Хронічними алергіями (астма, екзема).
  • Паразитарними інфекціями.
  • Гематологічними захворюваннями: хронічний мієлоїдний лейкоз, поліцитемія.
  • Запальними захворюваннями кишечника (виразковий коліт).
• Гіперчутливість негайного типу: базофіли є ключовими в анафілаксії, коли масивне вивільнення гістаміну призводить до системного набряку, гіпотензії та бронхоспазму.
• Зниження базофілів: рідко діагностично значуще, може бути при гострих інфекціях або кортикостероїдній терапії.

Діагностика

• Загальний аналіз крові: визначає відсоток базофілів у лейкоцитарній формулі (норма: 0–1%, або 0–0,1 × 10⁹/л).
• Мазок периферичної крові: візуалізація великих темно-фіолетових гранул, що часто закривають ядро.
• Тести на алергію: підвищення рівня IgE та активність базофілів (наприклад, тест вивільнення гістаміну) підтверджують їхню роль у алергічних станах.
• Біомаркери: підвищення триптази чи лейкотрієнів у сироватці.

Особливості

• Рідкісність у крові: через низьку кількість базофіли важко виявити в мазку, якщо немає патології.
• Швидка реакція: дегрануляція відбувається за секунди після контакту з алергеном.
• Тканинна активність: хоча базофіли циркулюють у крові, їхня основна дія розгортається в тканинах.

Лікування при патологіях

• Антигістамінні препарати (цетризин, лоратадин): блокують ефекти гістаміну при алергіях.
• Глюкокортикоїди: пригнічують активність базофілів і синтез лейкотрієнів.
• Стабілізатори тучних клітин (кромолін): запобігають дегрануляції.
• Анти-IgE терапія (омалізумаб): зменшує чутливість базофілів до алергенів.

Цікаві факти

• Базофіли складають менше 0,5% лейкоцитів, але їхній внесок у алергічні реакції величезний.
• Вони були описані Паулом Ерліхом у 1879 році разом із еозинофілами та нейтрофілами.
• Базофіли можуть бути активовані не лише алергенами, а й комплементом (C5a) або навіть механічним подразненням.

Базофіли – це «сторожі» алергічних і паразитарних загроз, які діють швидко й ефективно, але можуть спричинити значний дискомфорт при надмірній активації.