Симптом Оппенгейма (Oppenheim’s sign) — це патологічний рефлекс, який, подібно до симптому Бабінського, вказує на ураження пірамідного шляху (кортикоспінального тракту) в центральній нервовій системі (ЦНС). Його описав німецький невролог Герман Оппенгейм у 1902 році як альтернативний метод для виявлення порушення функції верхнього моторного нейрона.
Механізм виникнення
Симптом Оппенгейма виникає через втрату інгібіторного контролю верхнього моторного нейрона над спинними рефлекторними дугами, що є наслідком ураження пірамідного шляху. У нормі:
- Подразнення шкіри чи м’язів гомілки викликає локальну рефлекторну реакцію, яка пригнічується корою через пірамідний шлях.
- Пірамідні нейрони забезпечують координовані рухи та блокують примітивні рефлекси.
При ураженні пірамідного шляху (наприклад, через інсульт, травму чи демієлінізацію):
- Дизінгібіція: Втрата пригнічення дозволяє спинним рефлексам проявитися у патологічній формі.
- Рефлекторна реакція: Подразнення передньої поверхні гомілки викликає дорсальне розгинання великого пальця стопи (аналогічно до симптому Бабінського), а іноді й веєроподібне розходження інших пальців.
- Патологічний рефлекс: Це повернення до примітивного спинального рефлексу, який у нормі зникає з дозріванням ЦНС.
Механізм схожий із симптомом Бабінського, але стимуляція відбувається не на підошві, а вздовж гомілки, що робить тест альтернативним способом оцінки.
Техніка виконання
1. Положення пацієнта: Пацієнт лежить на спині або сидить із розслабленою ногою, стопа вільна, коліно злегка зігнуте для уникнення напруження м’язів.
2. Інструмент: Використовують тупий предмет (неврологічний молоточок, пальці руки), щоб не травмувати шкіру.
3. Процедура:
- Лікар проводить сильний, але контрольований тиск уздовж передньої поверхні гомілки (вздовж гребеня великогомілкової кістки, tibia) від колінного суглоба вниз до щиколотки.
- Рух виконується плавно, із помірним натиском на шкіру та прилеглі тканини.
4. Оцінка:
- Позитивний симптом: Великий палець стопи розгинається вгору (дорсальне згинання), можливе веєроподібне розходження інших пальців або їхнє легке згинання.
- Негативний симптом: Відсутність реакції пальців або слабке згинання вниз (фізіологічна норма).
- Сумнівний результат: Незначний рух великого пальця без чіткого розгинання.
Тест повторюють на обох ногах для порівняння, щоб виявити одностороннє чи двостороннє ураження.
Клінічне значення
Симптом Оппенгейма є маркером ураження пірамідного шляху і використовується для діагностики тих самих станів, що й симптом Бабінського:
1. Гострі ураження ЦНС:
- Інсульт (ішемічний чи геморагічний) у моторній корі, внутрішній капсулі чи стовбурі мозку.
- Черепно-мозкова травма з ушкодженням пірамідного шляху.
2. Хронічні захворювання:
- Розсіяний склероз (демієлінізація кортикоспінального тракту).
- Бічний аміотрофічний склероз (БАС) із ураженням верхнього нейрона.
- Пухлини головного чи спинного мозку (гліоми, менінгіоми).
3. Спинальні ураження:
- Травма спинного мозку вище рівня L5–S1.
- Компресійна мієлопатія (грижа диска, стеноз хребетного каналу).
4. Метаболічні стани:
- Тимчасовий позитивний симптом при гіпоглікемії чи токсичній енцефалопатії.
Симптом Оппенгейма особливо корисний, коли:
- Підошва стопи нечутлива (наприклад, при діабетичній нейропатії) або травмована, що ускладнює перевірку симптому Бабінського.
- Пацієнт із гіперчутливістю підошви реагує на тест Бабінського неспецифічно.
Особливості інтерпретації
- Фізіологічна норма: У здорових дорослих подразнення гомілки не викликає розгинання пальців; у немовлят до 1–2 років позитивний симптом є нормою через незрілість пірамідного шляху.
- Односторонність: Позитивний симптом лише з одного боку вказує на ураження протилежної півкулі чи спинного мозку (наприклад, лівий інсульт — правий Оппенгейм).
- Чутливість і специфічність: Симптом має високу специфічність для ураження верхнього моторного нейрона, але менш чутливий, ніж Бабінський, і може бути негативним у легких випадках.
- Помилкові результати:
- Позитивний без патології: Сильний біль у гомілці, судоми чи інтоксикація (алкоголь, наркотики) можуть імітувати рефлекс.
- Негативний при ураженні: У гострій фазі спинального шоку чи при неповному ушкодженні шляху рефлекс може не проявитися.
- Периферичні причини: Ураження нижнього нейрона (поліневропатія, травма нерва) пригнічує реакцію через слабкість м’язів.
Диференціальна діагностика
Симптом Оппенгейма оцінюють у комплексі з іншими ознаками ураження верхнього моторного нейрона:
- Симптом Бабінського: Розгинання великого пальця при подразненні підошви.
- Гіперрефлексія: Посилення сухожильних рефлексів (колінного, ахіллового).
- Спастичність: Підвищений тонус м’язів із опором при пасивному русі.
- Клонус: Ритмічні скорочення при розтягненні м’язів.
- Інструментальні методи: МРТ/КТ для локалізації ураження (кора, капсула, спинний мозок).
Відсутність симптому при підозрі на ураження може вказувати на:
- Ураження нижнього моторного нейрона (атрофія, фасцикуляції).
- Локалізацію нижче рівня L5–S1, де пірамідний шлях не впливає на стопу.
Історичний контекст
Герман Оппенгейм, відомий німецький невролог, запропонував цей тест у 1902 році як альтернативу симптому Бабінського. Він шукав спосіб перевірити пірамідний шлях у випадках, коли подразнення підошви було неможливим або ненадійним, і його метод став важливим доповненням до неврологічного огляду.
Практичні застереження
- Тест виконують із помірним тиском, уникаючи травмування шкіри чи надмірного болю, особливо у пацієнтів із порушеннями чутливості.
- Нога має бути розслабленою; напруження м’язів може спотворити результат.
- У пацієнтів із контрактурами чи артритом колінного суглоба тест може бути ускладненим.
Висновок
Симптом Оппенгейма — це цінний неврологічний тест, що підтверджує ураження пірамідного шляху через патологічне розгинання великого пальця стопи при подразненні гомілки. Він є альтернативою симптому Бабінського, особливо корисний при нечутливості підошви чи неоднозначних результатах. Позитивний результат вказує на органічне ураження ЦНС (інсульт, травма, демієлінізація), а його оцінка в комплексі з іншими рефлексами (Бабінського, клонус) і візуалізацією (МРТ) дозволяє точно локалізувати ураження. Простий у виконанні, цей симптом залишається важливим інструментом у неврологічній діагностиці.