Десята пара черепно-мозкових нервів — блукаючий нерв (Nervus vagus, X)
Походження
Блукаючий нерв є найдовшим і найбільш розгалуженим черепно-мозковим нервом, із змішаними функціями, що беруть початок у кількох ядрах довгастого мозку (medulla oblongata):
- Рухове ядро (nucleus ambiguus): Розташоване в довгастому мозку, спільне з IX нервом, відповідає за іннервацію м’язів глотки, гортані та стравоходу.
- Грідчасте ядро (nucleus dorsalis nervi vagi): Парасимпатичне ядро, розташоване під дном четвертого шлуночка, контролює вегетативну іннервацію внутрішніх органів (серце, легені, травна система).
- Чутливе ядро одиночного шляху (nucleus tractus solitarii): Отримує вісцеральні чутливі сигнали від глотки, гортані, легень, серця й шлунково-кишкового тракту, а також смакові сигнали від надгортанника.
- Спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi trigemini): Частково бере участь у сприйнятті загальної чутливості від зовнішнього вуха й твердої мозкової оболонки.
Ці ядра інтегрують сигнали від кори мозку, гіпоталамуса, трійчастого (V) і язикоглоткового (IX) нервів для координації рухів, вегетативних функцій і чутливості.
Шлях
Блукаючий нерв виходить із довгастого мозку через бічні борозни (sulci laterales), нижче язикоглоткового нерва (IX), у вигляді 8–10 корінців, які зливаються в один стовбур. Він покидає череп через яремний отвір (foramen jugulare) разом із IX і XI нервами та яремною веною.
У яремному отворі блукаючий нерв утворює два ганглії:
- Верхній ганглій (ganglion superius, або jugulare): Малий, містить нейрони для загальної чутливості (шкіра вуха, тверда мозкова оболонка).
- Нижній ганглій (ganglion inferius, або nodosum): Більший, пов’язаний із вісцеральною чутливістю внутрішніх органів.
Після виходу з черепа нерв спускається вздовж шиї в складі сонного трикутника, між внутрішньою яремною веною та загальною сонною артерією, у піхві сонного пучка. Далі він проходить через грудну порожнину й черевну порожнину, утворюючи численні гілки:
- Шийні гілки: До глотки (plexus pharyngeus), гортані (n. laryngeus superior), серця (rami cardiaci).
- Грудні гілки: До легень (plexus pulmonalis) і серця, утворюючи грудну частину парасимпатичної системи.
- Стравохідний сплетення (plexus oesophagealis): Навколо стравоходу, де правий і лівий блукаючі нерви формують передній і задній стовбури (truncus vagalis anterior et posterior).
- Черевні гілки: До шлунка, печінки, підшлункової залози, тонкої кишки й частини товстої кишки (до селезінкового згину).
Функція
Блукаючий нерв має три основні функції:
1. Рухова:
- Іннервує м’язи глотки й гортані (крім шило-глоткового й піднебінного, які належать IX і XI нервам), забезпечуючи ковтання й мовлення (n. laryngeus recurrens для голосових зв’язок).
2. Парасимпатична:
- Регулює роботу серця (уповільнення ритму), легень (бронхоконстрикція), травної системи (перистальтика, секреція шлункового соку й ферментів). Це основний нерв парасимпатичної системи, що діє за принципом “відпочинок і травлення”.
3. Чутлива:
- Вісцеральна: Сприймає сигнали від внутрішніх органів (серце, легені, шлунок), беручи участь у рефлексах (кашель, блювання, барорецепція).
- Смак: Невелика зона надгортанника.
- Загальна: Шкіра зовнішнього вуха й задня частина твердої мозкової оболонки.
Анатомічні особливості
- Довжина: Найдовший черепно-мозковий нерв, що сягає від мозку до товстої кишки (понад 1 м).
- Асиметрія: Правий і лівий блукаючі нерви мають різні зони впливу в грудній і черевній порожнинах через ротацію стравоходу.
- Рекурентні гілки: N. laryngeus recurrens огинає аорту (зліва) і підключичну артерію (справа), що робить його вразливим до судинних патологій.
Клінічне значення
- Тестування:
- Голос: Оцінка хриплості (n. laryngeus recurrens).
- Ковтання: Перевірка рухів глотки, положення язичка (відхилення в здоровий бік при паралічі).
- Рефлекси: Глотковий (з IX нервом) і кашльовий.
- Патології:
- Параліч X нерва: Односторонній — хриплість, слабкість ковтання, відхилення язичка; двосторонній — критичний стан із зупинкою дихання й серця.
- Компресія: Пухлини яремного отвору (гломусна пухлина) вражають IX, X, XI нерви.
- Ваготомія: Хірургічне перерізання для лікування виразок (застаріле).
- Стимуляція блукаючого нерва: Використовується для лікування епілепсії та депресії.
- Діагностика: МРТ, ларингоскопія, ЕКГ для оцінки серцевих впливів.
Цікаві факти
- Назва “vagus” (блукаючий) відображає його широке “мандрування” тілом.
- X нерв відіграє роль у “вагусному гальмуванні” — заспокоєнні організму після стресу.
- Його ураження може викликати парадоксальні симптоми, як-от тахікардію через втрату гальмівного впливу.
Таким чином, блукаючий нерв (Nervus vagus) — це потужна система, що об’єднує рухові, чутливі й парасимпатичні функції, забезпечуючи гомеостаз і зв’язок мозку з тілом!