Шкала коми Глазго (Glasgow Coma Scale, GCS) є стандартизованим інструментом для оцінки рівня свідомості пацієнта, який широко застосовується в клінічній практиці, зокрема в неврології, нейрохірургії, реаніматології та екстреній медицині. Розроблена в 1974 році Гремом Тіздейлом і Брайаном Дженнетом у Глазго, Шотландія, вона дозволяє об’єктивно оцінити неврологічний статус шляхом аналізу трьох основних компонентів: відкривання очей, вербальної відповіді та моторної реакції. Шкала є універсальною, оскільки її можна застосовувати до дорослих і дітей (з адаптаціями для педіатричних пацієнтів), а також у різних клінічних умовах — від травматичних ушкоджень мозку до оцінки стану при інсультах, інтоксикаціях чи інших порушеннях свідомості.
Компоненти шкали Глазго
Шкала оцінює три аспекти поведінки пацієнта, кожен з яких має певний діапазон балів. Максимальна сума балів становить 15 (повна свідомість), мінімальна — 3 (глибока кома або смерть). Розглянемо детально кожен компонент:
1. Відкривання очей (Eye Opening, E)
Цей параметр оцінює здатність пацієнта відкривати очі, що відображає рівень активації ретикулярної формації стовбура мозку, яка регулює стан свідомості.
- 4 бали: Очі відкриваються спонтанно, без зовнішнього стимулу. Це свідчить про нормальну функцію ретикулярної формації та кортикальних структур.
- 3 бали: Очі відкриваються у відповідь на голосовий стимул (наприклад, коли до пацієнта звертаються або видають гучний звук). Це вказує на часткове пригнічення свідомості.
- 2 бали: Очі відкриваються лише у відповідь на больовий стимул (наприклад, натискання на нігтьове ложе або трапецієподібний м’яз). Це свідчить про значне пригнічення свідомості.
- 1 бал: Очі не відкриваються навіть при больовому стимулі. Це може вказувати на глибоку кому або тяжке ураження стовбура мозку.
Примітка: Якщо очі не відкриваються через набряк, травму чи інші фізичні перешкоди (наприклад, параліч очних м’язів), це зазначається як “неможливо оцінити” (E=NT, not testable), але оцінка за іншими компонентами проводиться.
2. Вербальна відповідь (Verbal Response, V)
Цей параметр оцінює здатність пацієнта до мовлення та розуміння, що відображає функцію кортикальних і підкоркових структур, зокрема скроневих часток і асоціативних зон.
- 5 балів: Пацієнт орієнтований у часі, просторі та власній особі, відповідає чітко і доречно. Наприклад, може назвати своє ім’я, місце перебування та дату.
- 4 бали: Пацієнт дезорієнтований, але здатний вести зв’язну розмову. Відповіді можуть бути плутаними або частково неправильними.
- 3 бали: Пацієнт видає окремі слова, але не формує зв’язних речень. Це може бути результатом афазії або значного порушення свідомості.
- 2 бали: Пацієнт видає лише нечленороздільні звуки (наприклад, стогін) у відповідь на стимули.
- 1 бал: Відсутність будь-якої вербальної реакції, навіть на больовий стимул.
Примітка: Якщо пацієнт інтубований, має трахеостому або фізичні перешкоди для мовлення (наприклад, травма обличчя), вербальна оцінка позначається як V=NT. У таких випадках клініцисти можуть орієнтуватися на невербальні сигнали, але це не входить до стандартної оцінки.
3. Моторна реакція (Motor Response, M)
Цей параметр є найважливішим для оцінки функціонального стану кори головного мозку та пірамідних шляхів, що відповідають за рухову активність.
- 6 балів: Пацієнт виконує цілеспрямовані рухи за командою (наприклад, піднімає руку або стискає пальці на прохання). Це свідчить про збереження вищих кіркових функцій.
- 5 балів: Пацієнт локалізує больовий стимул, тобто намагається усунути джерело болю (наприклад, відштовхує руку, що натискає на нігтьове ложе). Це вказує на збереження кортикальних і частково підкоркових функцій.
- 4 бали: Пацієнт реагує на біль неспецифічним відтягуванням кінцівки (флексія без цілеспрямованості). Це свідчить про порушення кіркової регуляції, але збереження спинальних рефлексів.
- 3 бали: Аномальна згинальна реакція (декортикаційна постава): кінцівки згинаються в ліктях, кисті повертаються до тулуба у відповідь на біль. Це вказує на тяжке ураження кори або підкоркових структур.
- 2 бали: Аномальна розгинальна реакція (децеребраційна постава): кінцівки розгинаються, голова закидається назад. Це свідчить про ураження стовбура мозку.
- 1 бал: Відсутність моторної реакції на больовий стимул, що може вказувати на глибоку кому або смерть мозку.
Примітка: Якщо моторна реакція неможлива через параліч, седацію чи нейром’язову блокаду, це позначається як M=NT.
Загальна оцінка
Сума балів за трьома компонентами (E + V + M) дає загальний результат від 3 до 15. Класифікація рівня свідомості за шкалою Глазго:
- 13–15 балів: Легке порушення свідомості (ясна свідомість або легка дезорієнтація).
- 9–12 балів: Помірне порушення свідомості (оглушення або сопор).
- 3–8 балів: Тяжке порушення свідомості (кома). Зокрема:
- 3–5 балів: Глибока кома, високий ризик летального результату.
- 6–8 балів: Помірна кома, потребує інтенсивного спостереження.
Клінічне застосування
Шкала Глазго використовується для:
- Первинної оцінки: Визначення тяжкості черепно-мозкової травми (ЧМТ) або інших неврологічних станів.
- Моніторингу: Відстеження динаміки стану пацієнта в реанімації чи після операції.
- Прогнозування: Низькі бали (особливо ≤8) асоціюються з гіршим прогнозом при ЧМТ, інсульті чи гіпоксії.
- Комунікації: Забезпечує стандартизовану мову для медичних працівників у всьому світі.
Обмеження та нюанси
Фактори, що впливають на оцінку:
- Седація, інтубація або медикаментозний параліч можуть спотворити результати.
- Мовний бар’єр або афазія ускладнюють оцінку вербальної відповіді.
- Травми обличчя чи кінцівок можуть перешкоджати оцінці очей або моторної реакції.
- Дитяча шкала Глазго: Для дітей до 5 років використовується модифікована версія, де вербальна відповідь оцінюється за віковими особливостями (наприклад, плач, лепет).
- Культурні та мовні особливості: У деяких випадках потрібна адаптація для пацієнтів із різним культурним або мовним фоном.
- Суб’єктивність: Хоча шкала є стандартизованою, інтерпретація реакцій (особливо локалізації болю) може варіювати залежно від досвіду оцінювача.
Практичні рекомендації
- Оцінку слід проводити в спокійній обстановці, уникаючи зайвих стимулів.
- Больові стимули повинні бути стандартизованими (наприклад, натискання на нігтьове ложе або трапецієподібний м’яз).
- Повторні оцінки (наприклад, кожні 1–2 години в реанімації) дозволяють виявити зміни в стані.
- Результати фіксуються у форматі E_V_M (наприклад, E4V5M6 = 15).
Висновок
Шкала коми Глазго є простим, але потужним інструментом, який забезпечує швидку, об’єктивну та відтворювану оцінку свідомості. Її цінність полягає в універсальності, можливості використання в різних клінічних сценаріях і стандартизації даних для міждисциплінарної комунікації. Однак для точної інтерпретації необхідно враховувати клінічний контекст, обмеження та можливі фактори, що впливають на оцінку. У руках досвідченого клініциста GCS є незамінним інструментом для прийняття рішень щодо діагностики, лікування та прогнозування.