Панкреатит є запаленням підшлункової залози, що може проявлятися в гострій або хронічній формі, з потенційно серйозними наслідками для здоров’я. За епідеміологічними оцінками, гострий панкреатит має інцидентність від 5 до 80 випадків на 100 000 населення на рік, з летальністю 1-7%, що зростає до 20% при некрозі підшлункової залози. Хронічний панкреатит, натомість, є прогресуючим фіброзно-запальним захворюванням, що призводить до необоротних ушкоджень і впливає на ендокринну та екзокринну функції залози.
Етіологія та класифікація
Панкреатит класифікується на гострий (ГП) і хронічний (ХП). Гострий панкреатит поділяється на легкий, помірно тяжкий і тяжкий за переглянутою Атлантською класифікацією (Revised Atlanta Classification, RAC), базуючись на наявності органної недостатності, локальних ускладнень (наприклад, рідинні скупчення, некроз) та системних ускладнень. Хронічний панкреатит класифікується за етіологією (наприклад, алкогольний, ідіопатичний) та морфологічними змінами (фіброз, кальцифікація).
Основні етіологічні фактори ГП включають:
- Жовчнокам’яну хворобу (холелітіаз): 30-50% випадків, коли камені обструктують жовчні протоки.
- Алкоголь: 20-30%, через пряму токсичну дію на ацинарні клітини.
- Інші: Гіперкальціємія, гіпертригліцеридемія (>1000 мг/дл), медикаменти (наприклад, азатіоприн), інфекції, травми, аутоімунні процеси.
Для ХП провідні причини:
- Алкоголь: 60-70% випадків, з дозозалежним ризиком.
- Генетичні фактори: Мутації генів PRSS1, SPINK1, CFTR.
- Куріння, обструкція проток, ідіопатичний (20-30%).
Епідеміологія: ГП частіший у жінок через холелітіаз, ХП – у чоловіків через алкоголь. Інцидентність ГП зростає з віком, з піком у 50-60 років.
| Класифікація | Опис | Приклади ускладнень |
|---|---|---|
| Гострий легкий | Без органної недостатності, без локальних ускладнень | – |
| Гострий помірно тяжкий | Транзиторна органна недостатність (<48 год) або локальні ускладнення | Рідинні скупчення |
| Гострий тяжкий | Персистуюча органна недостатність (>48 год) | Некроз, системні ускладнення |
| Хронічний | Необоротні фіброзні зміни | Кальцифікація, діабет |
Патофізіологія
Патофізіологія панкреатиту базується на передчасній активації панкреатичних ферментів (трипсин, ліпаза) всередині залози, що призводить до аутодигестії тканин. У ГП це ініціюється обструкцією проток (камінь) або токсичною дією (алкоголь), з активацією запальної каскади: вивільнення цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α), набряк, ішемія, некроз. Системна запальна відповідь (SIRS) може призвести до органної недостатності.
У ХП повторювані епізоди запалення викликають фіброз, атрофію ацинарних клітин, кальцифікацію проток і порушення функцій: екзокринна недостатність (мальабсорбція), ендокринна (діабет 3с типу). Нейрогенне запалення та нейропластичність сприяють хронічному болю.
Клінічні прояви
ГП проявляється раптовим сильним болем у верхній частині живота, що іррадіює в спину, нудотою, блювотою, лихоманкою, тахікардією. Фізикально: тендерність, здуття, можливі екумози (симптоми Каллена/Грея-Тернера при геморагічному панкреатиті). У 20% розвивається тяжка форма з органною недостатністю.
ХП характеризується хронічним болем (80-90% пацієнтів), стеатореєю, втратою ваги, діабетом. Ускладнення: псевдокісти, тромбоз селезінкової вени, рак підшлункової залози (ризик підвищений у 16 разів).
Діагностичний підхід
Діагностика ГП вимагає двох з трьох критеріїв: характерний біль, підвищення амілази/ліпази (>3 разів від норми), візуалізація (УЗД, КТ). КТ з контрастом для оцінки некрозу (після 72 год). Лабораторно: лейкоцитоз, гіпокальціємія, підвищення СРБ.
Для ХП: МРТ/ЕУЗ для виявлення фіброзу, кальцифікації; фекальна еластаза для екзокринної функції. Диференціальна діагностика: виразкова хвороба, холедохолітіаз, інфаркт міокарда.
Терапевтичні стратегії
Лікування ГП: підтримуюча терапія – IV-рідини (агресивна гідратація), знеболення, голодування; антибіотики лише при інфікованому некрозі. ERCP для біліарного панкреатиту. Хірургія (некректомія) при ускладненнях.
Для ХП: замісна терапія ферментами (PERT), контроль болю (опіоїди, целіакальний блок), відмова від алкоголю/куріння, ендоскопічні втручання (стентування), хірургія (панкреатектомія) при рефрактерних випадках. Профілактика рецидивів: холецистектомія при біліарному ГП.
Висновок
Панкреатит вимагає мультидисциплінарного підходу для запобігання ускладнень і покращення прогнозу. Рання діагностика та лікування зменшують летальність. Подальші дослідження фокусуються на генетичних маркерах і мініінвазивних методах.