Аденома простати

Від | 29.10.2025
0 Коментарів

Аденома простати, або доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ), — це поширене захворювання у чоловіків, переважно старшого віку, що характеризується доброякісним розростанням тканин передміхурової залози.

Анатомія та патофізіологія

Передміхурова залоза — це м’язово-залозистий орган, розташований навколо початкової частини уретри (сечівника) під сечовим міхуром. Вона складається з кількох зон: периферичної, центральної, транзиторної та фіброзно-м’язової строми. ДГПЗ переважно розвивається в транзиторній зоні, де відбувається гіперплазія (збільшення кількості клітин) залозистих і стромальних елементів. Цей процес призводить до утворення вузлів, які здавлюють уретру, викликаючи обструкцію сечовивідних шляхів.

Основні фактори, що сприяють ДГПЗ, включають:

  • Гормональні зміни: З віком у чоловіків змінюється баланс між андрогенами (тестостерон, дигідротестостерон) та естрогенами. Дигідротестостерон (ДГТ), активний метаболіт тестостерону, стимулює проліферацію клітин простати через фермент 5-альфа-редуктазу.
  • Вікові зміни: ДГПЗ рідко діагностується у чоловіків до 40 років, але її частота зростає до 50–60% у віці 60 років і до 80% у віці 80 років.
  • Запальні процеси та метаболічні фактори: Хронічне запалення простати та метаболічний синдром можуть посилювати гіперплазію.

Клінічна картина

ДГПЗ проявляється симптомами нижніх сечовивідних шляхів (СНЩ), які поділяються на:

  1. Обструктивні симптоми (пов’язані з механічним здавленням уретри):
  • Слабкий струмінь сечі.
  • Переривчасте сечовипускання.
  • Напруження під час сечовипускання.
  • Відчуття неповного спорожнення сечового міхура.
  • Затримка початку сечовипускання.

2. Іритативні симптоми (пов’язані з подразненням сечового міхура через обструкцію):

    • Часте сечовипускання, особливо вночі (ніктурія).
    • Нагальна потреба в сечовипусканні.
    • Печіння або дискомфорт під час сечовипускання.

    Симптоми оцінюються за допомогою міжнародної шкали IPSS (International Prostate Symptom Score), яка дозволяє кількісно визначити їхню тяжкість (легка: 0–7 балів, помірна: 8–19, тяжка: 20–35).

    Ускладнення

    Нелікована ДГПЗ може призвести до серйозних ускладнень:

    • Гостра затримка сечі: Повна неможливість сечовипускання, що вимагає катетеризації.
    • Інфекції сечовивідних шляхів: Через застій сечі в міхурі, що сприяє розмноженню бактерій.
    • Камені сечового міхура: Утворюються через залишкову сечу.
    • Гідронефроз і ниркова недостатність: Постійний тиск на верхні сечовивідні шляхи може пошкодити нирки.
    • Декомпенсація детрузора: М’яз сечового міхура втрачає здатність ефективно скорочуватися.

    Діагностика

    Діагностика ДГПЗ ґрунтується на комплексному підході:

    1. Анамнез і оцінка симптомів: Використання IPSS, збір даних про супутні захворювання, медикаменти, спосіб життя.
    2. Фізикальне обстеження: Пальцеве ректальне дослідження (ПРД) дозволяє оцінити розмір, консистенцію та поверхню простати. При ДГПЗ простата зазвичай збільшена, еластична, безболісна, з гладкою поверхнею.
    3. Лабораторні тести:
    • Аналіз сечі для виключення інфекцій або гематурії.
    • Рівень простат-специфічного антигену (ПСА) для диференціації ДГПЗ від раку простати (ПСА може бути помірно підвищеним при ДГПЗ через збільшення об’єму залози).
    • Креатинін сироватки для оцінки функції нирок.

    4. Інструментальні методи:

      • УЗД сечовивідних шляхів: оцінка об’єму простати, залишкової сечі, стану нирок і сечового міхура.
      • Урофлоуметрія: вимірювання швидкості потоку сечі для оцінки ступеня обструкції.
      • Цистоскопія: за наявності підозри на патології сечового міхура або уретри.
      • МРТ або КТ: у складних випадках для виключення інших патологій.

      Диференційна діагностика

      ДГПЗ необхідно відрізняти від:

      • Раку передміхурової залози (аномально високий ПСА, тверді вузли при ПРД).
      • Хронічного простатиту (біль у тазу, запальні зміни в аналізі сечі).
      • Стриктури уретри або нейрогенного сечового міхура.
      • Каменів або пухлин сечового міхура.

      Лікування

      Лікування ДГПЗ залежить від тяжкості симптомів, наявності ускладнень і загального стану пацієнта. Основні підходи:

      1. Спостереження (активне спостереження):
      • Показане при легких симптомах (IPSS < 8) без ускладнень.
      • Рекомендації: зменшення споживання рідини ввечері, уникнення кофеїну та алкоголю, регулярне сечовипускання.

      2. Медикаментозна терапія:

        • Альфа-1-адреноблокатори (тамсулозин, альфузозин): розслаблюють гладку мускулатуру простати та шийки сечового міхура, полегшуючи сечовипускання. Ефект настає через 1–2 тижні.
        • Інгібітори 5-альфа-редуктази (фінастерид, дутастерид): зменшують об’єм простати шляхом блокування перетворення тестостерону в ДГТ. Ефективні при простаті >40 см³, ефект через 6–12 місяців.
        • Антихолінергічні препарати (оксибутинін, толтеродин): зменшують іритативні симптоми при гіперактивності детрузора.
        • Інгібітори фосфодіестерази-5 (тадалафіл): застосовуються при супутній еректильній дисфункції та СНЩ.
        • Фітотерапія (екстракт сереноа): має обмежену доказову базу, але може полегшувати легкі симптоми.

        3. Хірургічне лікування:

          • Показане при тяжких симптомах, ускладненнях (гостра затримка сечі, ниркова недостатність, рецидивуючі інфекції) або неефективності медикаментів.
          • Трансуретральна резекція простати (ТУРП): золотий стандарт, видалення частини простати через уретру.
          • Трансуретральна інцизія простати (ТУІП): для менших простат (<30 см³).
          • Лазерна енуклеація або вапоризація: сучасні методи з меншим ризиком кровотеч.
          • Відкрита простатектомія: при дуже великих простатах (>80–100 см³).
          • Мініінвазивні методи: емболізація артерій простати, мікрохвильова терапія, UroLift (механічне розширення уретри).

          4. Ускладнення хірургії:

            • Ретроградна еякуляція (70–80% після ТУРП).
            • Еректильна дисфункція (рідко).
            • Стриктура уретри або склероз шийки сечового міхура (2–10%).
            • Нетримання сечі (1–2%, зазвичай тимчасове).

            Профілактика та прогноз

            Профілактика ДГПЗ складна через гормональну та вікову природу захворювання, але здоровий спосіб життя (контроль ваги, фізична активність, уникнення хронічного запалення) може знизити ризик. Регулярні обстеження після 50 років (ПСА, ПРД) дозволяють виявити захворювання на ранніх стадіях.

            Прогноз при ДГПЗ сприятливий за умови своєчасного лікування. Без терапії прогресування симптомів може значно погіршити якість життя та призвести до ускладнень. Сучасні методи дозволяють ефективно контролювати симптоми та уникати ускладнень у більшості пацієнтів.

            Висновок

            Аденома простати — це хронічне захворювання, яке вимагає індивідуального підходу до діагностики та лікування. Наголошується на важливості раннього звернення до лікаря при появі СНЩ, комплексної діагностики для виключення злоякісних процесів і вибору оптимальної стратегії — від спостереження до хірургії. Сучасна урологія пропонує широкий спектр ефективних методів, які дозволяють зберегти якість життя пацієнтів.

            Переглядів: 7