Глоткове кільце Вальдеєра – Анатомія і Фізіологія

Глоткове кільце Вальдеєра (Waldeyer’s tonsillar ring). Ця структура, названа на честь німецького анатома Генріха Вільгельма Готфріда фон Вальдеєра-Гарца, який описав її в 1884 році, є ключовим елементом лімфатичної системи в глотці. Вона формує кільцеподібну бар’єрну зону на вході в дихальні та травні шляхи, захищаючи організм від патогенів, що надходять з повітрям чи їжею. Глоткове кільце Вальдеєра часто називають “першою лінією оборони” імунної системи, оскільки воно відіграє критичну роль у первинній імунній відповіді. Цей матеріал базується на авторитетних джерелах, таких як Kenhub, TeachMeAnatomy, StatPearls та інших медичних публікаціях.

Анатомія глоткового кільця Вальдеєра

Глоткове кільце Вальдеєра – це кільцеподібне скупчення лімфоїдної тканини, розташоване в носоглотці (назофаринкс), ротоглотці (орофаринкс) та на межі з гортаноглоткою (гіпофаринкс). Воно охоплює вхід у глотку, формуючи неповне кільце з чотирьох основних компонентів (мигдаликів) та додаткових елементів. Ця структура не є суцільним кільцем, а радше сегментованою, з лімфоїдними тканинами, що з’єднані лімфатичними судинами. Загальна вага лімфоїдної тканини в кільці у дорослих становить близько 5-10 г, але в дітей вона більша через активний розвиток імунної системи.

Основні компоненти кільця:

Глотковий мигдалик (фарингеальний тонзила, або аденоїди – pharyngeal tonsil/adenoids): Розташований на задній стінці носоглотки, під основою черепа, між отворами хоан (задніми носовими отворами). Він має форму піраміди або трапеції, з вертикальними борознами (складками), що збільшують поверхню для контакту з антигенами. Розмір у дітей до 7 років – до 2-3 см у висоту, але після пубертатного періоду атрофується. Кровопостачання: від висхідної глоткової артерії (ascending pharyngeal artery) та гілок лицевої артерії. Іннервація: від глоткового сплетіння (n. glossopharyngeus та n. vagus).
Трубні мигдалики (тубальні тонзили, або мигдалики Герлаха – tubal tonsils): Розташовані біля отворів євстахієвих труб (слухових труб) у носоглотці, з обох боків від глоткового мигдалика. Вони невеликі (1-2 см), але важливі для захисту середнього вуха. Складаються з дифузної лімфоїдної тканини та фолікулів. Кровопостачання: від висхідної глоткової артерії. Іннервація: подібна до глоткового мигдалика.
Піднебінні мигдалики (палатинні тонзили – palatine tonsils): Найбільші та найбільш видимі, розташовані в ротоглотці, між передньою та задньою піднебінними дужками (arcus palatoglossus та arcus palatopharyngeus). Кожен мигдалик має форму мигдалеподібного горіха, розміром 2-3 см у довжину, з 10-20 криптами (заглибинами), що проникають глибоко в тканину. Крипти збільшують поверхню для захоплення антигенів, але можуть накопичувати детрит, спричиняючи інфекції. Кровопостачання: від гілок зовнішньої сонної артерії (лицева, висхідна глоткова, піднебінна артерії). Венозний відтік: у глоткове венозне сплетіння. Іннервація: від піднебінних нервів (n. trigeminus) та глоткового сплетіння. Лімфатичний дренаж: у шийні лімфатичні вузли (jugulodigastric nodes).
Язиковий мигдалик (лінгвальний тонзила – lingual tonsil): Розташований на задній третині кореня язика, у гіпотонзиллярній ямці. Складається з численних фолікулів (30-100), розділених борознами, і покритий багатошаровим плоским епітелієм з криптами. Розмір варіюється, але в дорослих – близько 2-3 см у ширину. Кровопостачання: від язикової артерії (lingual artery). Іннервація: від n. glossopharyngeus та n. lingualis.

Додаткові елементи: Бічні глоткові валики (lateral pharyngeal bands) та ізольовані лімфоїдні фолікули на задній стінці глотки, які заповнюють проміжки між основними мигдаликами, формуючи повне кільце. Загальна анатомічна конфігурація: глотковий і трубні мигдалики – у верхній частині (носоглотка), піднебінні – з боків (ротоглотка), язиковий – внизу (корінь язика).

Ембріологія та розвиток

Глоткове кільце Вальдеєра розвивається з ендодермальних виростів глоткових кишень (pharyngeal pouches) на 3-5 тижні ембріогенезу. Лімфоїдна тканина інфільтрується лімфоцитами на 3-4 місяці внутрішньоутробного розвитку. Максимального розвитку досягає в дитинстві (3-7 років), коли імунна система активно “навчається” розпізнавати антигени. Після 10-12 років відбувається інволюція (атрофія), особливо аденоїдів і піднебінних мигдаликів, через гормональні зміни. У дорослих кільце зменшується, але зберігає функцію.

Гістологія

Мигдалики кільця Вальдеєра складаються з лімфоїдної тканини, покритої епітелієм. Поверхня: багатошаровий плоский епітелій (у піднебінних і язиковому) або псевдобагатошаровий війчастий (у глотковому). Під епітелієм – фолікули з гермінативними центрами (місця проліферації B-лімфоцитів), оточені T-лімфоцитами в паракортексі. Крипти проникають глибоко, вистелені ретикулярним епітелієм, що полегшує проникнення антигенів. Макрофаги, дендритні клітини та плазматичні клітини присутні для фагоцитозу та вироблення антитіл. Гістологічно це вторинний лімфоїдний орган, подібний до лімфатичних вузлів, але без капсули (крім піднебінних мигдаликів, які мають часткову фіброзну капсулу).

Фізіологія та функції

Фізіологія глоткового кільця Вальдеєра тісно пов’язана з імунною системою. Воно діє як “сенсор” для антигенів, що входять через ніс і рот, фільтруючи повітря та їжу. Лімфа з мигдаликів дренується в шийні лімфатичні вузли, а кровообіг забезпечує циркуляцію імунних клітин.

Основні функції:

Імунний захист: Як частина MALT (mucosa-associated lymphoid tissue), кільце захоплює патогени (бактерії, віруси, гриби) у криптах, де антигени презентуються дендритними клітинами T- і B-лімфоцитам. Це ініціює гуморальну (виробництво IgA, IgG) та клітинну імунну відповідь. Кільце виробляє до 50% IgA в організмі, що секретується на слизові для локального захисту.
Розвиток імунних клітин: У дитинстві сприяє дозріванню B- і T-лімфоцитів, формуючи імунну пам’ять. Аденоїди та піднебінні мигдалики особливо активні в виробництві антитіл проти респіраторних інфекцій.
Фільтрація та детоксикація: Поглинає токсини та алергени, запобігаючи їхньому поширенню в організм.

Під час інфекції мигдалики гіперплазуються, збільшуючись у розмірі для посилення відповіді, але це може призводити до обструкції (наприклад, аденоїдна гіперплазія блокує євстахієві труби, спричиняючи отити).

Захворювання та клінічні аспекти

Глоткове кільце Вальдеєра вразливе до інфекцій, автоімунних процесів та неоплазій через постійний контакт з антигенами. Поширені захворювання:

Інфекційні захворювання: Тонзиліт (запалення піднебінних мигдаликів, часто стрептококовий, з симптомами болю в горлі, лихоманки, гнійних нальотів). Аденоїдит (запалення глоткового мигдалика, призводить до хронічного нежитю, хропіння, апное сну). Язиковий тонзиліт рідкісний, але викликає біль при ковтанні. Причини: віруси (Епштейн-Барр, аденовіруси), бактерії (Streptococcus pyogenes). Лікування: антибіотики, симптоматична терапія; рецидивуючий тонзиліт – показання до тонзилектомії.
Гіперплазія та обструкція: У дітей – гіперплазія аденоїдів і піднебінних мигдаликів, що викликає обструктивне апное сну, рецидивуючі отити, затримку розвитку. Діагностика: ендоскопія, рентген. Лікування: аденотонзилектомія.
Онкологічні захворювання: Лімфоми (Ходжкінська та неходжкінська, часто в піднебінних мигдаликах) та плоскоклітинний рак (особливо в курців і алкоголіків). Симптоми: асиметричне збільшення, виразки, лімфаденопатія. Діагностика: біопсія, КТ/МРТ. Лікування: хіміотерапія, радіація, хірургія.
Інші патології: Абсцеси (паратонзилярний абсцес), мононуклеоз (інфекційний, з набряком мигдаликів), автоімунні (наприклад, при ревматоїдному артриті). У дорослих атрофія кільця підвищує ризик респіраторних інфекцій.

Діагностика: Клінічний огляд, фарингоскопія, культура з мазків, біопсія. Профілактика: Вакцинація (проти Haemophilus influenzae, пневмокока), гігієна рота.

У висновку, глоткове кільце Вальдеєра – це геніальна структура, що поєднує анатомічну простоту з імунною складністю, забезпечуючи захист на “вхідних воротах” організму. У клінічній практиці його захворювання часто зустрічаються в педіатрії та отоларингології, і розуміння його ролі допомагає в ефективному лікуванні.