Перша пара черепно-мозкових нервів — нюховий нерв (Nervus olfactorius, I)

Походження

Нюховий нерв бере початок у верхній частині носової порожнини, а саме в слизовій оболонці нюхової ділянки (regio olfactoria), яка розташована на верхній носовій раковині, частині носової перегородки та склепінні носової порожнини. Тут знаходяться спеціалізовані нюхові рецепторні клітини — біполярні нейрони, які є первинними чутливими клітинами. Ці клітини мають війки, що контактують із молекулами odorant’ів (речовин, які ми сприймаємо як запахи) у слизу носової порожнини. Аксони цих нейронів формують тонкі нитки, які і складають нюховий нерв.

На відміну від інших черепно-мозкових нервів, нюховий нерв не має єдиного компактного ядра в центральній нервовій системі (ЦНС), а його початок є периферичним — прямо в слизовій оболонці.

Шлях

Аксони нюхових рецепторних клітин об’єднуються в приблизно 15–20 тонких пучків (fila olfactoria), які проходять через численні отвори в решітчастій пластинці решітчастої кістки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis). Ця структура черепа слугує “ситом”, через яке нервові волокна проникають із носової порожнини в порожнину черепа. Після проходження решітчастої пластинки ці волокна досягають нюхової цибулини (bulbus olfactorius), розташованої на нижній поверхні лобової долі головного мозку, в нюховій борозні.

У нюховій цибулині аксони рецепторних клітин утворюють синапси з нейронами другого порядку — мітральними клітинами та іншими типами клітин (наприклад, пучковими клітинами). Від нюхової цибулини інформація передається через нюховий тракт (tractus olfactorius) до нюхових центрів мозку, зокрема до первинної нюхової кори (cortex olfactorius primarius) у скроневій долі, а також до інших структур, як-от мигдалеподібне тіло та гіпокамп, які пов’язані з емоціями та пам’яттю.

Функція

Нюховий нерв є виключно чутливим (сенсорним) і відповідає за сприйняття запахів. Він забезпечує передачу сигналів від хімічних подразників у повітрі до мозку, де вони інтерпретуються як конкретні аромати. Цей процес називається ольфакція. Нюховий нерв унікальний тим, що це один із двох черепно-мозкових нервів (другий — зоровий, II), який передає інформацію безпосередньо до кори головного мозку, минаючи таламус як проміжний “фільтр”.

Анатомічні особливості

• Периферична регенерація: Нюхові рецепторні клітини постійно оновлюються (приблизно кожні 30–60 днів) завдяки базальним клітинам у слизовій оболонці, що робить цей нерв здатним до регенерації — рідкісна властивість для ЦНС.
• Уразливість: Через проходження через решітчасту пластинку він може бути пошкоджений при травмах черепа (наприклад, переломах основи черепа), що часто призводить до втрати нюху (аносмії).
• Ембріологічне походження: Нюховий нерв і нюхова цибулина розвиваються з нюхового плакода — потовщення ектодерми в ембріона, що робить його частиною так званої “плаkodної” системи нервів (разом із II нервом).

Клінічне значення

• Тестування: Функцію нюхового нерва перевіряють, пропонуючи людині розпізнати знайомі запахи (наприклад, каву чи спеції) із закритими очима.
• Патології: Аносмія (втрата нюху) може бути симптомом травм, інфекцій (наприклад, після COVID-19), пухлин (як-от менінгіоми нюхової борозни) або нейродегенеративних захворювань (наприклад, хвороби Альцгеймера).

Таким чином, нюховий нерв (Nervus olfactorius) — це не лише “провідник” запахів, а й складна система, що пов’язує зовнішнє середовище з глибокими структурами мозку, відіграючи важливу роль у сприйнятті, пам’яті та навіть виживанні!