Підключичні вени (v v. subclavia) є ключовими структурами венозної системи верхньої частини тіла людини. Ці вени є парними — по одній на кожній стороні тіла — і належать до глибоких вен, які забезпечують повернення венозної крові до серця. Вони мають діаметр приблизно з мізинець і відіграють критичну роль у венозному відтоку, а також у клінічних процедурах, таких як центральний венозний доступ.

Походження

Підключична вена є безпосереднім продовженням аксилярної (пахвової) вени (vena axillaris), яка змінює свою назву на підключичну вену на рівні зовнішнього краю першого ребра (lateral border of the first rib). Це відбувається в ділянці, де вена переходить з аксилярної ямки в підключичний простір. Такий перехід є анатомічно чітким і слугує орієнтиром для розрізнення вен верхньої кінцівки.

Хід

Вена проходить горизонтально під ключицею (clavicula), попереду однойменної артерії (arteria subclavia), у підключичному трикутнику. Вона починається на зовнішньому краю першого ребра, піднімається вгору (cephalad), огинає медіальну частину ключиці ззаду, а потім спускається вниз (caudally). Хід завершується на рівні медіального краю переднього драбинчастого м’яза (musculus scalenus anterior), де підключична вена з’єднується з внутрішньою яремною веною (vena jugularis interna), утворюючи брахіоцефальну вену (vena brachiocephalica, або innominate vein). Кут з’єднання цих вен називається венозним кутом (venous angle). На лівій стороні цей кут є місцем впадіння грудної протоки (ductus thoracicus), а на правій — правої лімфатичної протоки (ductus lymphaticus dexter). Вена лежить попереду переднього драбинчастого м’яза, тоді як артерія — позаду нього, що створює чітку сепарацію між артеріальною та венозною системами в цій ділянці.

Притоки

Підключична вена збирає венозну кров з кількох ключових джерел, забезпечуючи дренаж верхньої кінцівки, шиї та плечового пояса. Основні притоки включають:

• Зовнішню яремну вену (vena jugularis externa): Дренажує латеральну частину шиї та голову, впадає на рівні латерального краю переднього драбинчастого м’яза.
• Дорсальну лопаткову вену (vena dorsalis scapulae): Відповідає за дренаж дорсальної поверхні лопатки.
• Передню яремну вену (vena jugularis anterior): Дренажує передню частину шиї, іноді впадає безпосередньо або через зовнішню яремну вену.
• Інші можливі притоки: В деяких випадках — поперечну шийну вену (vena transversaria colli) або надлопаткову вену (vena suprascapularis).

Ліва підключична вена додатково отримує лімфу від грудної протоки, що робить її ключовим пунктом для лімфатичного дренажу всього тіла нижче діафрагми. На кінці вени є пари клапанів, які запобігають ретроградному току крові.

Відносини з сусідніми структурами

Анатомічні відносини підключичної вени є критичними для розуміння потенційних ускладнень під час хірургічних втручань. Вена розташована:

• Попереду: Ключиця (clavicula) та підключичний м’яз (musculus subclavius).
• Ззаду: Передній драбинчастий м’яз (musculus scalenus anterior), субклавіальна артерія (arteria subclavia), плечеве сплетення (plexus brachialis) та перше ребро (costa prima).
• Знизу: Плевра (pleura) та верхівка легені, що робить її вразливою до пошкоджень з ризиком пневмотораксу.
• Зверху: Шкіра та фасції шиї.

Діафрагмальний нерв (nervus phrenicus) проходить попереду вени, оббігаючи внутрішню яремну вену та передній драбинчастий м’яз. Ці відносини пояснюють, чому підключична вена часто використовується для катетеризації, але з обережністю через близькість до артерії та нервів.

Варіації

Анатомічні варіації підключичної вени не є частими, але можуть включати вроджені дефекти, такі як аномалії розвитку під час ембріогенезу (наприклад, подвійні вени або аномальні з’єднання з іншими венами). Ці варіації рідкісні порівняно з іншими судинними аномаліями, але описані в окремих клінічних випадках. Зазвичай, варіації стосуються притоку зовнішньої яремної вени або лімфатичних проток, але вони не впливають на загальну функцію в більшості людей.

Клінічне значення

З клінічної точки зору, підключичні вени є важливими для центрального венозного доступу, особливо права вена, завдяки її передбачуваному ходу та розміру. Однак, це пов’язано з ризиками: пневмотораксом (завдяки близькості до плеври), гемотораксом, пункцією артерії або тромбозом (наприклад, у синдромі Педжета-Шреттера, спричиненому фізичними навантаженнями). Переломи ключиці можуть пошкодити вену, а тромбоз призводить до набряку, болю та ціанозу руки. У синдромі грудного виходу (thoracic outlet syndrome) вена може стискатися, вимагаючи негайного втручання. Крім того, стеноз вени після венопункції або катетеризації може ускладнити лікування, вимагаючи антикоагулянтів або тромболізису. У ембріологічному контексті, вени розвиваються з кардинальних вен, і аномалії можуть бути пов’язані з вадами розвитку.

У висновку, підключичні вени — це не просто “трубопроводи” для крові, а складні структури, інтегровані в судинно-нервовий комплекс шиї та плеча. Розуміння їхньої анатомії є фундаментальним для студентів-медиків, хірургів та клініцистів, щоб уникнути ускладнень і ефективно застосовувати знання на практиці.