Тільця Гассаля (Hassall’s corpuscles) — унікальні структури у тимусі (вилочковій залозі), які відіграють ключову роль у розвитку імунної системи. Ці тільця були відкриті британським анатомом Артуром Гіллом Гассалем у 1849 році і є характерною ознакою медулярної зони тимусу. Вони не тільки є морфологічним маркером дозрівання тимусу, але й беруть участь у регуляції імунної толерантності.

1. Визначення

Тільця Гассаля — це концентричні структури в медулярній зоні тимусу, складаються з епітеліальних клітин і є унікальною гістологічною ознакою цього органу. Вони являють собою округлі утворення діаметром 30–150 мкм (іноді до 500 мкм), що нагадують цибулину або перлину, і є результатом дегенерації та кератинізації ретикулоепітеліальних клітин (тимоепітеліальних клітин) медули. Тільця Гассаля є виключно в тимусі людини та деяких ссавців, і їх кількість збільшується з віком, відображаючи інволюцію органу.

2. Структура та розвиток

Тільця Гассаля формуються в медулярній зоні тимусу, де відбувається негативна селекція тимоцітів (Т-лімфоцитів). Їх структура є багатошаровою:

Центральна частина: Кератинізовані, дегенеровані епітеліальні клітини з пікнотичними ядрами, гіаліновими включеннями та кальцифікаціями (в старшому віці).
Периферичні шари: Концентричні кільця живих епітеліальних клітин, фібробластів і макрофагів.
Гістологічні особливості: На зрізах забарвлюються еозінофільно (рожево) через кератин, часто з центральним некрозом або кістозними порожнинами.

Розвиток:

Тільця Гассаля з’являються на 15–16 тижні ембріогенезу, коли тимус диференціюється з ентодерми зябрових кишень.
У новонароджених вони рідкі, але кількість зростає з віком: у дітей — 1–5 на поле зору (при мікроскопії), у дорослих — 10–20, у літніх — до 50 з кальцифікацією.
Інволюція тимусу (після 20 років) супроводжується збільшенням тілець Гассаля, заміщенням лімфоїдної тканини жировою.

Гістологічно, тільця Гассаля відрізняються від інших структур (наприклад, від перлинних тілець у плоскоклітинному раку) своєю локалізацією та відсутністю злоякісності.

3. Функції

Хоча тільця Гассаля традиційно вважалися “могилками” дегенерованих клітин, сучасні дослідження (2025) показують їх активну роль у імунній системі:

Негативна селекція тимоцітів: Тільця Гассаля експресують аутоантигени (наприклад, інсулін, тиреоглобулін) через ген AIRE (autoimmune regulator), допомагаючи видаляти аутореактивні Т-клітини та забезпечувати центральну толерантність.
Регуляція імунної толерантності: Вони продукують тимічні стромальні лімфопоетини (TSLP), які стимулюють диференціацію регуляторних Т-клітин (Treg), запобігаючи аутоімунітету.
Апоптоз і фагоцитоз: Центральний некроз приваблює макрофаги, очищаючи тимус від мертвих клітин під час селекції.
Розвиткова роль: У фетальному періоді сприяють формуванню медули тимусу.

Дефіцит AIRE (синдром APECED) призводить до відсутності або зменшення тілець Гассаля, що викликає аутоімунні хвороби (гіпопаратиреоз, кандидоз).

4. Клінічні аспекти

Тільця Гассаля не викликають самостійних симптомів, але їх вивчення важливо в контексті патології тимусу:

Нормальні варіації: У дітей тільця рідкі, але їх гіперплазія може вказувати на гіперфункцію тимусу (наприклад, при міастенії gravis).
Патологічні стани:
Міастенія gravis: Гіперплазія медули з збільшенням тілець Гассаля через аутоімунну дисрегуляцію.
Тимоми: Тільця Гассаля можуть бути в тимомах типу B (WHO класифікація), що допомагає диференціації від інших пухлин.
Аплазія/гіпоплазія тимусу: Відсутність тілець Гассаля при дигеоргівському синдромі (22q11 делеція), що призводить до Т-клітинного імунодефіциту.
Інволюція тимусу: Збільшення тілець Гассаля з віком корелює з зниженням імунної функції, але не є патологією.
Клінічна значимість: У біопсії тимусу (при тимектомії для міастенії) наявність тілець Гассаля підтверджує нормальну структуру, тоді як їх аномалії вказують на неоплазію.

5. Діагностика

Діагностика тілець Гассаля проводиться гістологічно, оскільки вони є мікроскопічними структурами:

Гістологічне дослідження: На зрізах тимусу (H&E фарбування) — концентричні еозінофільні утворення в медулі з центральним некрозом.
Імуногістохімія: Позитивне фарбування на цитокератин (AE1/AE3), негативне на лімфоцитарні маркери (CD3, CD20).
Інструментальні методи: КТ/МРТ тимусу для виявлення гіперплазії, але тільця не візуалізуються безпосередньо.
Диференціальна діагностика: Від перлинних тілець у раку (злоякісні клітини), цист тимусу (кістозні порожнини).

7. Прогноз і клінічне значення

Тільця Гассаля самі по собі не впливають на прогноз, але їх зміни відображають стан тимусу:

У нормі: Кількість зростає з віком, корелюючи з інволюцією тимусу (зниження імунітету).
Патологія: Гіперплазія при аутоімунних хворобах (міастенія) погіршує прогноз без тимектомії.
Ускладнення: Відсутність тілець при вроджених дефектах призводить до імунодефіциту, інфекцій.
Прогноз: Залежить від основного захворювання; у міастенії тимектомія покращує симптоми у 70–80%.

8. Сучасні дослідження та перспективи (2025)

Біомаркери: Дослідження AIRE-гена для прогнозування аутоімунітету.
Імунологія: Роль тілець Гассаля в розвитку Treg-клітин для терапії аутоімунних хвороб (CAR-Treg).
Гістопатологія: AI-аналіз біопсій для кількісної оцінки тілець (чутливість >95%).
Генна терапія: Корекція AIRE-дефіциту для запобігання APECED-синдрому.
Перспективи: Роль у регенеративній медицині — культивування тимусу для трансплантації у імунодефіцитних пацієнтів.

У висновку, тільця Гассаля — це елегантний приклад еволюційної адаптації тимусу, де структура поєднується з функцією регуляції імунітету. Їх вивчення допомагає зрозуміти аутоімунітет і селекцію Т-клітин.

Тільця Гассаля: короткий огляд

Визначення

Тільця Гассаля — концентричні структури в медулі тимусу, складаються з епітеліальних клітин, є маркером дозрівання тимусу.

Структура

Діаметр: 30–150 мкм.
Центр: Кератин, некроз, кальцифікація.
Периферія: Шари епітелію, макрофагів.
Фарбування: Еозінофільне (H&E).

Розвиток

З’являються на 15–16 тижні ембріогенезу.
Зростає кількість з віком: Рідкі у дітей, багато у дорослих.
Інволюція тимусу: Заміна лімфоїдної тканини.

Функції

Негативна селекція тимоцітів (аутоантигени, AIRE).
Толерантність: Продукція TSLP, Treg-клітини.
Очищення: Апоптоз, фагоцитоз.

Клінічні аспекти

Норма: Збільшення з віком.
Патологія: Гіперплазія при міастенії, відсутність при дигеоргівському синдромі.
Значимість: Біопсія для діагностики тимом.

Діагностика

Гістологія: Концентричні утворення в медулі.
Імуногістохімія: Цитокератин +.
МРТ/КТ: Не візуалізуються безпосередньо.

Прогноз

Залежить від захворювання: Гірший при дефіциті AIRE (APECED).
Ускладнення: Імунодефіцит при відсутності.

Перспективи

AIRE для аутоімунітету.
Treg-терапія.
AI для біопсій.
Регенерація тимусу.