Верхня та нижня порожнисті вени (vena cava superior (верхня) та vena cava inferior (нижня) ). Ці структури є ключовими елементами венозної системи, які забезпечують повернення венозної крові з усього тіла до правого передсердя серця. Вони представляють собою магістральні венозні стовбури, що збирають кров від верхньої та нижньої половин тіла відповідно. Використана термінологія з Міжнародної анатомічної номенклатури (Terminologia Anatomica), щоб забезпечити точність.

Порожнисті вени є частиною системного венозного кола, де венозна кров, насичена вуглекислим газом і продуктами метаболізму, транспортується назад до серця для подальшого збагачення киснем у легенях. Вони не мають клапанів (на відміну від периферичних вен), оскільки тиск у них підтримується за рахунок гравітації, м’язових скорочень та дихальних рухів. Тепер перейдемо до детального аналізу кожної з них.

Верхня порожниста вена (Vena Cava Superior)

Верхня порожниста вена (ВПВ) – це коротка, але потужна венозна магістраль, яка збирає венозну кров від голови, шиї, верхніх кінцівок та частини грудної стінки. Вона є продовженням венозної системи, що розвивається з кардинальних вен ембріона.

Ембріологічне походження

ВПВ формується на ранніх стадіях ембріогенезу (приблизно на 4-8 тижні розвитку) з правої передньої кардинальної вени та частини спільної кардинальної вени. Ліві аналоги регресують, утворюючи асиметричну систему. Аномалії, такі як персистуюча ліва верхня порожниста вена (приблизно 0,3-0,5% населення), виникають через неповну регресію лівої кардинальної вени і часто асоціюються з вадами серця.

Топографія та шлях

• Довжина та діаметр: ВПВ має довжину близько 6-8 см і діаметр 2-2,5 см. Вона є відносно короткою, що робить її вразливою до компресії.
• Початок: Формується злиттям правої та лівої брахіоцефальних вен (venae brachiocephalicae dextra et sinistra) на рівні нижнього краю першого правого реберного хряща, позаду груднини.
• Шлях: Проходить вертикально вниз у верхньому середостінні (superior mediastinum), праворуч від висхідної аорти. Вона розташована в правій половині грудної порожнини, прилягаючи до правої плевральної оболонки та трахеї.
• Кінець: Вливається в праве передсердя серця на рівні третього реберного хряща (приблизно на рівні хребця T4-T5). У місці впадіння є невелике розширення – sinus venosus, залишок ембріональної структури.

Притоки

ВПВ отримує кров від кількох основних приток:

1. Непарна вена (vena azygos): Вливається в ВПВ на рівні T4, збираючи кров від міжреберних вен, вен стравоходу, бронхів та перикарду. Це ключовий анастомоз між верхньою та нижньою порожнистими венами.
2. Внутрішня грудна вена (vena thoracica interna): Іноді впадає безпосередньо, збираючи кров від передньої грудної стінки.
3. Верхні міжреберні вени: Дрібні притоки від грудної стінки.
4. Перикардіальні та медіастинальні вени: Дрібні судини від оточуючих тканин.

Брахіоцефальні вени, що формують ВПВ, збирають кров від:

• Підключичних вен (верхні кінцівки).
• Внутрішніх яремних вен (голова та шия).
• Зовнішніх яремних вен (поверхневі структури шиї).

Відносини з оточуючими структурами

• Передня поверхня: Прилягає до груднини та тимуса (у дорослих – жирової клітковини).
• Задня поверхня: Контактує з трахеєю, правим блукаючим нервом та правою легеневою артерією.
• Латерально: Праворуч – права плевра, ліворуч – висхідна аорта.
• Медіально: Аорта та дуга аорти.

ВПВ оточена щільною сполучною тканиною середостіння, що захищає її, але також може спричиняти компресію при пухлинах (наприклад, тимоми).

Варіації та аномалії

• Подвоєння ВПВ (рідко, <0,1%).
• Персистуюча ліва ВПВ: Кров від лівої сторони впадає в вінцеву пазуху серця через ліву брахіоцефальну вену.
• Аневризми або стенози: Вроджені чи набуті.

Клінічне значення

ВПВ чутлива до обструкції, що призводить до синдрому верхньої порожнистої вени (SVC syndrome): набряк обличчя, шиї, верхніх кінцівок, ціаноз, задишка. Причини – рак легень (70% випадків), лімфоми, тромбози (від катетерів). Діагностика: КТ, МРТ. Лікування: стенти, хіміотерапія. У хірургії – важлива при кардіохірургічних втручаннях, оскільки пошкодження може спричинити масивну кровотечу.

Нижня порожниста вена (Vena Cava Inferior)

Нижня порожниста вена (НПВ) – це найдовша та найбільша вена в тілі людини, яка збирає венозну кров від нижніх кінцівок, тазу, черевної порожнини та частини грудної. Вона є основним шляхом для венозного відтоку нижньої половини тіла.

Ембріологічне походження

Топографія та шлях

• Довжина та діаметр: Довжина близько 20-25 см, діаметр до 3-3,5 см. Вона ширша за ВПВ через більший об’єм крові.
• Початок: Формується злиттям правої та лівої загальних клубових вен (venae iliacae communes) на рівні хребця L5, праворуч від черевної аорти.
• Шлях: Проходить ретроперитонеально (поза очеревиною) вздовж правої сторони хребта, праворуч від аорти. Перетинає черевну порожнину, проходить через сухожильний центр діафрагми (foramen venae cavae) на рівні хребця T8, входить у грудну порожнину та середостіння.
• Кінець: Вливається в праве передсердя на рівні T6-T7, де є клапан Eustachii (рудиментарний, у дорослих часто атрофований).

НПВ поділяється на черевну (абдомінальну) та грудну (торакальну) частини.

Притоки

НПВ має численні притоки, що відображають її роль у дренажі органів:

1. Парієтальні притоки:

• Поперекові вени (venae lumbales, 3-4 пари): Дренаж спинних м’язів, хребта.
• Діафрагмальні вени (venae phrenicae inferiores): Від нижньої поверхні діафрагми.

2. Вісцеральні притоки:

• Ниркові вени (venae renales): Права коротша, ліва довша і перетинає аорту.
• Надниркові вени (venae suprarenales): Права впадає безпосередньо, ліва – в ниркову.
• Яєчкові/яєчникові вени (venae testicularis/ovaricae): Права впадає в НПВ, ліва – в ниркову.
• Печінкові вени (venae hepaticae): 3-4 великі вени від печінки, впадають у НПВ безпосередньо перед діафрагмою.

3. Інші: Загальні клубові вени збирають кров від нижніх кінцівок (зовнішні та внутрішні клубові вени).

Анастомози: Через непарну та напівнепарну вени з ВПВ, що важливо при обструкції.

Відносини з оточуючими структурами

• Передня поверхня: В черевній частині – печінка, підшлункова залоза, дванадцятипала кишка, корінь брижі.
• Задня поверхня: Хребет, права нирка, наднирник, симпатичні ганглії.
• Латерально: Права нирка, сечовід.
• Медіально: Черевна аорта (НПВ праворуч від неї).

У діафрагмі НПВ проходить через власний отвір, оточений м’язовими волокнами, що допомагає венозному поверненню під час дихання.

Варіації та аномалії

• Подвоєння НПВ: Дві вени, що зливаються на рівні нирок.
• Лівостороння НПВ: Продовжується як непарна вена.
• Агенезія сегментів: Може призводити до колатерального дренажу через поверхневі вени.

Клінічне значення

НПВ вразлива до тромбозів (глибокий венозний тромбоз нижніх кінцівок може поширюватися), що призводить до легеневої емболії. Синдром нижньої порожнистої вени: компресія у вагітних (за рахунок матки) або при пухлинах, з набряками ніг, варикозом. Діагностика: УЗД, КТ-ангіографія. Хірургія: Фільтри НПВ для профілактики емболії, резекція при травмах. Важлива в трансплантології (наприклад, пересадка печінки включає анастомоз НПВ).

Порівняння верхньої та нижньої порожнистих вен

Для кращого розуміння, ось таблиця порівняння:

Аспект	Верхня порожниста вена (ВПВ)	Нижня порожниста вена (НПВ)
Довжина	6-8 см	20-25 см
Початок	Злиття брахіоцефальних вен (T1)	Злиття клубових вен (L5)
Кінець	Праве передсердя (T4-T5)	Праве передсердя (T6-T7)
Дренаж	Голова, шия, верхні кінцівки	Нижні кінцівки, таз, живіт
Основні притоки	Непарна вена, брахіоцефальні	Ниркові, печінкові, поперекові
Ембріональне походження	Передня кардинальна вена	Задня та субкардинальна вени
Клінічні синдроми	SVC syndrome (обструкція)	IVC syndrome (тромбоз, компресія)

Висновок

Верхня та нижня порожнисті вени – це фундаментальні структури, розуміння яких є критичним для анатомії, фізіології та клінічної практики. Їх асиметрія, притоки та відносини пояснюють багато патологій.