Отже, почнемо. Минулого разу ми почали говорити про червоні кров’яні клітини (еритроцити). Вони є без’ядерними клітинами, чи не так? Вони виштовхують ядро назовні в процесі свого дозрівання. Звісно, вони містять білок гемоглобін, і, по суті, все, чим вони є, – це маленькими мішечками з гемоглобіном, які циркулюють у вашій крові. Функція гемоглобіну – це зв’язування з киснем і збільшення його розчинності, тобто ми можемо отримати більше кисню на мілілітр або на іншу одиницю об’єму крові. Концентрація червоних кров’яних клітин становить близько п’яти мільйонів на кубічний міліметр.

Останнє, про що я хочу розповісти: якщо взяти кров, зробити мазок на предметному склі (ви знаєте, як це роблять: беруть предметне скло, наносять на нього краплю крові, потім беруть ще одне таке ж скло, прикладають до краплі під кутом 45 градусів і розмазують краплю по поверхні першого скла, утворюючи шар крові товщиною в одну клітину – мазок крові), потім занурити його в барвник (барвники, якими фарбують різні тканини, по суті, ті самі, що використовуються для фарбування одягу, зробленого з біологічних матеріалів – бавовни чи вовни; коли ми фарбуємо ці волокна, ми прикріплюємо молекулу барвника до клітин цих волокон; різні барвники прикріплюються до різних компонентів клітин, що дозволяє нам чіткіше їх бачити та розрізняти), то ми побачимо безліч клітин.

Ми побачимо певну кількість червоних кров’яних клітин, і в цитоплазмі деяких із них ми можемо помітити такі дивні ниткоподібні утворення. Такі клітини називають ретикулоцитами. «Ретикула» означає «сітка». Йдеться про сітку з ниткоподібних ліній, яку видно саме під час дослідження. Як з’ясувалося, ці вигнуті маленькі лінії – це сітка з ліній – ніщо інше, як ендоплазматичний ретикулум (особливо шорсткий ендоплазматичний ретикулум). Ендоплазматичний ретикулум – це місце, де в клітині синтезуються білки. Це «машина» для синтезу білків. Суть у тому, що ця органела, цей компонент клітини, ще не встиг розпастися. Коли ми виробляємо червоні кров’яні клітини в кістковому мозку, під час їх дозрівання перше, що вони роблять, – це «викидають» своє ядро. Оскільки у клітини немає ядра, вона більше не здатна нічого виробляти, у неї немає РНК, щоб зчитувати її для створення нових білків. Тож ця клітина більше нічого синтезувати не може, і в результаті всі її органели, які повинні постійно ремонтуватися та оновлюватися, починають розпадатися: мітохондрії, ендоплазматичний ретикулум, рибосоми – всі органели клітини розпадаються, і все, що залишається, – це гемоглобін. Тобто червоні кров’яні клітини стають лише циркулюючим мішком із гемоглобіном. Але й Гемоглобін з часом також розпадається, і замінити його буде нічим. Саме тому життєвий цикл червоних кров’яних клітин обмежений і в середньому становить близько 120 днів. Але якщо це нова, свіжа клітина, то не всі її органели встигли розпастися, тому ми бачимо ендоплазматичний ретикулум у таких клітинах. Тобто ретикулоцити – це незрілі або дуже молоді червоні кров’яні клітини. І зазвичай, коли ми дивимося на мазок крові, пофарбований барвником, якщо ми виявляємо ендоплазматичний ретикулум, його наявність допомагає нам визначити, який відсоток клітин молоді, і, як правило, це близько 1–2% від загальної кількості еритроцитів.

Питання: навіщо нам це знати? Чому корисно знати, скільки незрілих або не повністю зрілих червоних кров’яних клітин знаходиться в крові? Про що це говорить? Наприклад, якщо я подивлюся на кров і замість 1–2% ретикулоцитів виявлю 10% ретикулоцитів, про що це говорить? Це говорить про високу щільність виробництва червоних кров’яних клітин. Якщо молодих еритроцитів набагато більше, ніж належить, це означає, що ви їх виробляєте з великою швидкістю. А чому ви виробляєте їх з великою швидкістю? Тому що десь у вас є кровотеча, десь відбувається витік червоних кров’яних клітин, і в результаті ви змушені збільшити їхнє виробництво. Тож за цим показником я можу дізнатися, що або ваші червоні кров’яні клітини знищуються передчасно з тієї чи іншої причини (наприклад, надто швидко гинуть), або ж ви втрачаєте їх за межами кровоносної системи, тобто у вас є кровотеча, можливо, внутрішня, наприклад, у травному тракті або в іншому місці, де ми не можемо її побачити. Отже, показник молодих еритроцитів вказує на швидкість їх виробництва.

Коли мова йде про кількість ретикулоцитів, це свідчить про швидкість виробництва червоних кров’яних клітин. Наприклад, високий темп виробництва може бути викликаний кровотечею.

Це досить зручний і нескладний лабораторний аналіз, і його проводять, коли є підозра на втрату еритроцитів понад норму. І повторю, це може бути кровотеча або, рідше, аутоімунне захворювання, коли ваша імунна система атакує ваші власні клітини, зокрема еритроцити, внаслідок чого вони руйнуються. Ця патологія має назву Гемолітична анемія. «Літичний» (лізис) означає «переварювати» або «розщеплювати». «Гема» означає «кров». Анемія означає дефіцит червоних кров’яних клітин або недостатню здатність переносити кисень. Отже, гемолітична анемія – це патологія, при якій червоні кров’яні клітини руйнуються швидше за норму, внаслідок чого вони не можуть переносити достатньо кисню.

Знання окремих частин складових слів та інших моментів, добре подумавши, ви самі можете здогадатися, про що йдеться. У вас більш ніж достатньо фундаментальних знань, ви знаєте базу і щодня її поповнюєте, і робиться це саме для того, щоб ви могли самостійно розібратися в нових поняттях без підказок. Отже, ретикулоцити. Є питання?

Добре. Сподіваюся, ви не забули, про що ми говоримо. Ми говоримо про кров. Отже, кров складається з двох частин: рідка частина, тобто плазма, і клітинна частина, тобто клітини. Ми з вами саме говоримо про клітини. Це червоні кров’яні клітини (еритроцити) з концентрацією п’ять мільйонів на один кубічний міліметр. Далі, другий тип клітин – це, звісно, білі кров’яні клітини (лейкоцити). Ці клітини, на відміну від еритроцитів, мають ядро, і вони поділяються на кілька типів, про які я розповім через хвилину. І в основному їхньою головною функцією є захист організму, що саме по собі є дуже широким розділом анатомії. Ми обов’язково розберемо основні моменти захисної системи по ходу справи.

Отже, білі кров’яні клітини. Розрізняють дві основні категорії цих клітин: гранулоцити або зернисті лейкоцити та агранулоцити. Мабуть, я відійду від плану лекції і розповім в зворотному порядку. Давайте поговоримо спершу про гранулоцити. Коли йдеться про гранулоцити, маються на увазі гранули, вірно? Суть у тому, що колись під мікроскопом біологи побачили в цитоплазмі цих клітин дрібні утворення, які вони назвали гранулами. Вони побачили маленькі пухирці, тобто везикули, які по суті є лише маленькими мембранними мішечками, оточеними клітинною мембраною, так само як і сама клітина. Раніше, коли тільки почали фарбувати клітини, під мікроскопом ці везикули виглядали як суцільна темна маса в цитоплазмі клітини і вважали, що це якийсь жорсткий, твердий компонент клітини. Але насправді це лише резервуар з хімічними речовинами, це мембранний мішок, маленький пухирець, оточений мембраною і містить рідину, що містить специфічні молекули. І ці пухирці назвали гранулами, але більш наукова назва – везикули. Ви повинні уявляти, як це виглядало б у трьох вимірах. Ми маємо сферичну клітину, і всередині неї всюди знаходяться ці дрібні кулькоподібні пухирці.

Деякі білі кров’яні клітини містять ці гранули, ці везикули, і ми класифікуємо їх як гранулоцити. В інших цих гранул немає, їх називають агранулоцитами. Спершу детальніше розглянемо гранулоцити. Гранулоцити поділяються на три типи. Перший у моєму списку – нейтрофіли. Нейтрофіли, про яких ми обов’язково поговоримо детальніше трохи пізніше, є найбільш поширеним видом білих кров’яних клітин. Зазвичай вважається, що вони складають близько 40–60% від загальної кількості білих кров’яних клітин. Повторюю, уявіть, що більше половини всіх білих кров’яних клітин складають нейтрофіли. І особливо важливо пам’ятати, що це дуже активні фагоцитарні клітини. Фагоцити можуть поглинати чужорідні частинки. Коли йдеться про чужорідні частинки в тілі, мається на увазі все, чому там не місце, все, чого там не повинно бути. Це може бути частинка ззовні, як, наприклад, бактерія чи вірус, або щось подібне, але найчастіше це частинки мертвих клітин, нефункціональні білки, так звані денатуровані білки, згустки білків, від яких потрібно позбутися, загалом весь сміття, що накопичується в результаті роботи клітинних механізмів. Фагоцити поглинають усі ці чужорідні частинки, потім розщеплюють їх, тобто змішують їх з ферментами в лізосомах, розщеплюють ці частинки на базові компоненти, тим самим очищаючи середовище навколо ваших клітин. Нейтрофіли – це дуже активні фагоцити. Якщо ви чуєте слово «нейтрофіл», автоматично згадуйте про фагоцитів. І, звісно ж, нейтрофіли містять гранули всередині, які містять хімічні речовини, корисні для захисту. Одна з таких речовин, незамінних для захисту, про яку ми поговоримо іншим разом, називається пірогеном. «Піро» зазвичай означає «вогонь» (наприклад, піротехніка). Пирогени викликають жар, викликають лихоманку, вони переключають ваш внутрішній термостат, тим самим підвищуючи температуру тіла. Отже, нейтрофіли містять хімічні речовини, які викликають лихоманку. Тому, якщо у вас лихоманка, то зазвичай це основна причина.

Номер два в нашому списку — еозинофіли. Слово «філ» в буквальному сенсі означає «любити», а еозин — червоний барвник, тобто еозинофіли «люблять» червоний барвник. Суть у тому, що гранули всередині еозинофілів дуже ефективно фарбуються в червоний колір. Отже, це вид гранулоцитів з червоними гранулами. У крові їх зовсім мало, кілька відсотків, дуже мала кількість, тобто вони не дуже поширені. Якщо раптом у людини підвищена концентрація еозинофілів, то, як правило, це пов’язано з паразитами (в основному з глистами, наприклад, кишечними глистами) або з алергією (під час алергічного нападу концентрація еозинофілів також зростає). Еозинофіли складають всього кілька відсотків від загальної кількості білих кров’яних клітин.

Далі третій тип гранулоцитів називається базофілами. Подібно до еозинофілів,базофіли відносяться до основних або лужних барвників, тобто слово «основне» стосується поняття «луг». Основними барвниками є сині, тому гранули базофілів фарбуються в синій колір. Базофіли наповнені цими синіми гранулами, і коли ці гранули виділяють свої хімічні речовини, вони викликають запалення. Коли у вас запалення, то або базофіли, або інші подібні клітини викликають його, виділяючи певні компоненти. Коли ви думаєте про запалений ділянку тіла, що ви уявляєте? Почервоніння, набряк, болючість. Тобто при запаленні ділянки шкіри, наприклад, або суглоба, або іншої частини тіла, відбувається почервоніння, набрякання, виникають болючі відчуття. Зазвичай це супроводжується підвищеною температурою. Це все ознаки запалення, і воно викликане хімічними речовинами, що виділяються базофілами та деякими іншими клітинами. Ось стисло про три види гранулоцитів.

Тепер обговоримо агранулоцити. Перший у списку — це лімфоцити. Лімфоцити також досить поширені. Зазвичай це 20–30% від загальної кількості білих кров’яних клітин. Нейтрофілів у вас більше 50%, візьмемо 60%, і додамо 30% лімфоцитів — тільки ці два типи клітин уже разом займають 90% і більше від загальної кількості білих кров’яних клітин. Тому всі інші види клітин присутні лише в дуже малих кількостях. Лімфоцити — це другі за чисельністю білі кров’яні клітини. Коли говорять про лімфоцити, завжди думайте про імунітет. Саме ці клітини відповідають за той вид захисту, який ми називаємо імунітетом. Тому, якщо у когось виникає імунна реакція, тобто якщо ви реагуєте на чужорідний подразник, що по суті є імунною реакцією, — це результат дії лімфоцитів.

Другий вид агранулоцитів — це моноцити. Моноцити — це ті самі макрофаги, тільки в кровоносній системі, циркулюючі макрофаги. Вони складають лише пару відсотків від загальної кількості білих кров’яних клітин. Загальна концентрація білих кров’яних клітин — десь близько п’яти тисяч на кубічний міліметр. Це дуже важливий показник. Іноді у людей виникає підвищена концентрація білих кров’яних клітин. Важливо розглянути їх співвідношення з концентрацією червоних кров’яних клітин. На один кубічний міліметр припадає близько п’яти мільйонів червоних кров’яних клітин і п’ять тисяч білих кров’яних клітин. Уявіть капіляр, по якому червоні кров’яні клітини ледь проскакують по одній. Скільки еритроцитів пройде повз, перш ніж з’явиться один лейкоцит? Тисяча. На кожну білу кров’яну клітину припадає тисяча червоних. Червоних кров’яних клітин у нас в тисячу разів більше, ніж білих. Це дуже важливо пам’ятати, тому що це вказує на нормальне співвідношення білих і червоних кров’яних клітин у вашому тілі. Білих клітин не так уже й багато.

Далі, про що я хотів би поговорити, — це деякі поширені види лабораторних аналізів. Коли у вас беруть пробу крові і проводять клінічний аналіз, які показники зазвичай вимірюють? Вимірюють концентрацію різних видів білих кров’яних клітин, щоб визначити, чи є у вас захворювання в результаті накопичення чужорідних матеріалів (наприклад, інфекція або кровотеча), чи якщо ваші червоні кров’яні клітини руйнуються швидше за норму, або якщо у вас паразитарні інфекції, ну, або ще багато чого, що може вплинути на концентрацію червоних і білих кров’яних клітин.

Якщо зайти в лабораторію в лікарні, то ви побачите, що вона розділена на два відділи: біохімія крові, де беруть біохімічний аналіз крові, і гематологічний відділ, де робиться акцент на дослідження клітинних компонентів крові, проводиться підрахунок червоних і білих кров’яних тілець. Також там ваші дані вводяться в загальну базу і проводиться перехресний аналіз крові для переливання та інших процедур. У біохімічному відділі аналізують компоненти рідкої частини крові.

Основні показники, які вимірюються в лікарні під час аналізу, включають в себе наступний список:

Осмолярність крові. Вимірюється в осмолях або міліосмолях на літр. Осмолярність — це загальна концентрація часток, тобто скільки часток припадає на одиницю об’єму крові. Ведеться підрахунок загальної кількості молекул білків, іонів натрію, хлору, кальцію, всіх часток, що містяться у вашій плазмі. Склали все це разом, отримаємо показник осмолярності, тобто концентрацію, те, наскільки концентрована ваша плазма. Якщо я візьму пробу вашої плазми і розведу її водою, загальна концентрація часток знизиться. Або якщо я випарую частину води з вашої плазми, загальна концентрація часток збільшиться, це зробить плазму більш насиченою. Якщо ви зневоднені, якщо ви не п’єте достатньо води, концентрація часток у плазмі буде вищою. Або ж якщо ваші нирки погано працюють, концентрація часток у плазмі буде аномальною, тобто вище або нижче норми. Є безліч факторів, що вказують на рівень вашої гідратації. Ось що таке осмолярність або загальна концентрація часток.

Звісно, є різні прийоми для таких аналізів, і зрозуміло, ніхто не буде рахувати кожну частку у вашій плазмі крові. Все, що потрібно, — це визначити, чи є загальна концентрація часток у плазмі нормальною або аномальною.

Другий вимірюваний показник — це показник кислотності, або pH, іншими словами, наскільки кислий ваш організм. В ідеалі ви повинні бути трохи на лужному боці. Якщо я вимірюю кислотність, подивіться, ось типовий приклад: чи насправді мені потрібно знати кислотність крові? Якщо мені є справа до кислотності, взагалі, ні. Ось до чого мені є справа — до вашої позаклітинної рідини, всієї вашої позаклітинної рідини. А пробу крові беруть, тому що її легше взяти. Мене ж цікавить кислотність рідин навколо ваших клітин, ось що важливо. І нормальний показник pH становить в районі 7,35–7,4. Це трохи лужний бік. Нейтральний розчин має pH 7. Більше 7 — лужний, менше 7 — кислотний. І зазвичай ваша біологічна рідина, ваша позаклітинна рідина, вона трохи лужна.

Існує безліч факторів, здатних порушити цей баланс. Наприклад, якщо я затримаю дихання, почнеться накопичення вуглекислого газу, вірно? Вуглекислий газ почне реагувати з водою, утворюючи вугільну кислоту. Тому, якщо я не буду нормально дихати, якщо не буде забезпечуватися достатня вентиляція, моє тіло стане занадто кислотним. Або ще один приклад: якщо я буду спалювати занадто багато жирів (при жировому обміні або метаболізмі жирів), то вироблю певні кислоти як відходи.

Розглянемо приклад діабетика. В чому проблема діабетика? Концентрація глюкози в його позаклітинній рідині занадто висока, таких людей називають гіперглікемічними. Чому вони гіперглікемічні? Тому що вони не спалюють достатньо глюкози для енергії, так що вуглеводи починають накопичуватися, і концентрація глюкози в крові стає занадто високою. Тому, якщо вони не можуть спалювати достатньо вуглеводів через відсутність інсуліну, що тоді вони спалюють? Жири. А якщо вони спалюють занадто багато жирів, в результаті виробляються певні кислоти, що робить їх більш кислотними. Це називається діабетичний кетоацидоз. Так що діабетики мають занадто високу кислотність.

Я лише хочу проілюструвати, що є ціла купа причин, через які ваш показник pH буде аномальним, може вплинути на цей показник. Усі аналізи, про які я вам розповідаю, носять чисто перевірочний, скринінговий характер. Вони не визначають, що саме не так з пацієнтом, вони лише вказують, що щось не так. А потім потрібно провести ще цілу низку тестів і інших аналізів, щоб з більшою точністю виявити саму проблему. Таким чином, головна мета аналізу на рівень pH — це визначити рівень вашої кислотності або рівень лужності, іншими словами, визначається порушення нормального рівня кислотності вашої біологічної рідини.

Добре. Третій вимірюваний показник, про який ми говорили раніше, — це ферменти. Тут також аналізується нормальність внутрішніх процесів. Якщо в нашій плазмі знаходиться багато ферментів, то виникає підозра на розпад або деградацію клітин. Якщо якісь клітини розпадаються, відбувається витік ферментів назовні, і тепер усі вони знаходяться у вашій позаклітинній рідині. Це називається клітинною смертю. Я розповідав вам про інфаркт міокарда, про серцеві ферменти. Якщо у когось стався інфаркт, серцеві м’язові клітини відмирають, і ферменти витікають назовні. Ферменти, які повинні бути всередині клітини, просочуються в позаклітинну рідину, і ми можемо виміряти їхню концентрацію.

Номер чотири в списку вимірюваних показників — це так званий гематокрит. В лікарнях його, до речі, рідко так називають, зазвичай називають гематокритним числом або осадженим об’ємом клітин. В скороченій формі можна зустріти латинське позначення Hct. Гематокрит — це скорочена форма аналізу гематокриту, він означає відсотковий вміст кров’яних клітин у вашій крові. Якщо я візьму пробу крові і дам їй постояти, клітини осядуть на дно, вони випадуть в осад, а плазма підніметься на поверхню. Ось звідки береться термін «осаджений об’єм клітин». Як правило, пробірку з кров’ю поміщають у центрифугу, обертають її, і клітини осідають на дно, плазма піднімається до поверхні. Чи є різниця, якщо я поміщу кров у пробірку і прокручу в центрифузі або ж просто залишу її стояти в пробірці? Чи буде результат іншим? Ні. Коли поміщають речовини в центрифугу і обертають, основна перевага — це прискорення процесу. Усі клітини осідають набагато швидше, ніж у спокої, але загальний принцип той самий: більш щільні, більш важкі частки осідають на дно, а більш легкі прагнуть до поверхні. Тож різниці немає. Цей аналіз називають осадженим об’ємом клітин, тому що центрифуга осаджує їх на дно, вона пакує їх.

Вам слід пам’ятати, що нормальний відсотковий вміст клітин у крові — десь 45%, ну, і плазма складає решту 55%. Отже, ось картину, яку ви повинні собі уявити: якщо я дам клітинам крові осісти, то отримаю червоні та білі кров’яні клітини. Маса білих кров’яних клітин не має суттєвого впливу на осаджений об’єм клітин. Білі кров’яні клітини менш щільні, ніж червоні, на одиницю об’єму їхня маса буде меншою. Коли йдеться про щільність, то мається на увазі, яка маса предмета на одиницю об’єму або на величину цього самого предмета. Тож білі кров’яні тільця трохи менш щільні, ніж червоні. Коли ви дозволите їм осісти, то червоні кров’яні тільця всі підуть на дно, білі сформують шар на поверхні. Його нескладно побачити. Білі кров’яні тільця називаються так, тому що вони білі, тож вони формують тонкий білий шар на поверхні шару з червоних кров’яних клітин. Наскільки товстим буде шар білих кров’яних клітин? Він буде в тисячу разів тонший за шар червоних кров’яних клітин, співвідношення — тисяча до одного. Тож шар червоних кров’яних клітин буде складати 99,9%, а білих — 0,1% від загальної кількості осаджених клітин.

Отже, в результаті отримаємо дуже тонкий шар білих кров’яних тілець на поверхні. Тепер можете уявити ситуацію, коли гематокритне число буде відрізнятися від норми. Скажімо, у вас кровотеча, і ви не встигаєте виробляти достатньо червоних кров’яних клітин, тобто ви втрачаєте еритроцити швидше, ніж ваш кістковий мозок може їх виробляти. У такому випадку цей аналіз показує більш низький відсоток червоних кров’яних клітин. А що, якщо ви виробляєте еритроцити занадто швидко? Тоді кров буде більш густа, більш в’язка. А що, якщо ви зневоднені, якщо ви пітнієте? Що таке піт? Це позаклітинна рідина. Тобто якщо ви втрачаєте позаклітинну рідину швидше, ніж поповнюєте її питтям води, тоді концентрація води в тілі буде нижчою, гематокритне число відповідно буде вище норми. Зустрічаються показники до 85%, і все це через зневоднення. Уявіть, що ваша кров містить 85% клітин замість належних 45. Вона буде набагато гуще. Тоді ваше серце буде важко перекачувати цей густий сироп по вашому тілу. І ось ви вже лежите на підлозі холодні, тому що не можете перекачувати кров достатньо швидко через таку високу в’язкість. Загалом, вимірювання гематокритного числа — це скринінговий тест. Якщо результати відрізняються від норми, це вказує, що щось не в порядку, але необов’язково що саме. Для цього необхідно провести інші тести і визначити, що сталося.

Далі. П’ятий показник аналізів — це концентрація гемоглобіну. Вимірюється, скільки гемоглобіну у вас у крові. Як ви пам’ятаєте, гемоглобін — це білок всередині червоних кров’яних тілець, що переносить кисень. Нормальна концентрація гемоглобіну — десь у районі 12–15 грам на децилітр (г/дл) або грамів відсотків (г%). Тобто скільки гемоглобіну міститься на 100 мілілітрів рідини. Якщо у вас міститься 12–13 грамів білка на 100 мілілітрів води — це багато. 12 грамів — це те ж саме, що 25 таблеток аспірину, розтертих у порошок і розведених на 100 мілілітрів води (на одну третину банки содової). Отже, у вашій плазмі дуже багато білка гемоглобіну. Зустрічаються люди з концентрацією гемоглобіну 7 г/дл. Такі люди не здатні переносити кисень достатньо швидко, і це буде ознакою анемії. Якщо знизити ваш гемоглобін до 7 г/дл, ви б лежали на підлозі і не могли встати. Швидше за все, ви б були без свідомості. Але навіть якщо концентрація знижується достатньо повільно, ви б дихали дуже часто, намагаючись отримати достатньо кисню, і виглядали б блідими, адже гемоглобін робить кров червоною, він робить еритроцити червоними. Знову ж, якщо у вас аномальна концентрація гемоглобіну, це допоможе вам визначити проблему? Ні, це лише вказує, що вона є. Може, ваш кістковий мозок не здатний виробляти достатньо червоних кров’яних тілець, а може, у вас сильне кровотечення, і ви не встигаєте поповнити втрачені еритроцити, або, може, у вашій дієті недостатньо заліза, і ви не можете виробити достатньо гемоглобіну. Отже, проблема може бути де завгодно.

Далі, наступні показники в аналізах — це різні гормони. Зараз можуть виміряти багато різних гормонів, ну і один із найголовніших — це, звичайно, інсулін, якщо є підозра на діабет. Ще вимірюють так званий адренокортикотропний гормон (АКТГ). «Адрена» означає «надниркові залози», «кортико» означає «кора», слово «троп» означає «поживні речовини». Таким чином, адренокортикотропний гормон стимулює вашу кору надниркових залоз, а кора надниркових залоз виробляє гормони зі словом «корт» у їхніх назвах, наприклад, гідрокортизон. Їх називають кортикальними або корковими стероїдами. Також вимірюють гормон тироксин. Слово «тира» походить від слова «тиреоїдний», що означає «щитовидний». У багатьох виникають проблеми з тироксином, який виробляється в щитовидній залозі. Є люди з гіпертиреозом і гіпотиреозом. Тому цей гормон також вимірюють. Ще вимірюють різні гормони росту, які відповідають за нормальний розвиток і ріст.

Далі наступний показник — це іони. Вимірюють безліч різних іонів, наприклад, натрій, хлор, калій, кальцій та багато інших. Знову ж, усе це з метою визначити, чи складається ваша позаклітинна рідина в межах норми. Тобто всі ці аналізи, які я перерахував (звісно, це лише маленький набір аналізів з усіх, які можливі), показують, яка концентрація речовин у вашій позаклітинній рідині та чи відхиляється вона від норми. Вимірюють ще цілу низку інших показників плазми або крові в цілому.