Так… подивимося. Минулого разу ми обговорювали захисну систему, і ми дійшли до висновку, що якщо розглядати захисну систему організму з точки зору видалення чужорідних матеріалів, то вона поділяється на два аспекти: фагоцитоз і імунітет.

Зокрема, ми говорили про імунітет, і ми сказали, що імунітет — це результат роботи лімфоцитів, так? Лімфоцити — це клітини, які створюють тип захисту, або аспект захисту, який ми називаємо імунітетом. Так. Ми говорили про два види лімфоцитів. Ми також говорили, що лімфоцити створюють так званий гуморальний імунітет, один із аспектів імунітету.

А про ті клітини ми тоді не говорили, але я зараз згадаю: ті лімфоцити створюють так званий клітинний імунітет, який є другим видом імунітету, що класифікується як клітинний. Ми в деталях обговорили гуморальний імунітет, так? І сказали, що він виникає внаслідок виробництва бета-клітинами спеціальних білків, які називаються антитілами. Тобто бета-клітини виробляють і виділяють специфічний тип білка у позаклітинну рідину, і цей тип білка називається антитілами.

Антитіла мають дві основні функції. Перша — це здатність розпізнавання чужорідних частинок. Ідея досить проста, головне пам’ятати, що ми відрізняємо своє від чужого, використовуючи так звані антигени, так? Антиген — це просто молекули, які дозволяють відрізнити своє від чужого. Яскравим прикладом є клітини. У клітин є мембрана, і в цій мембрані є білки. І ці білки стирчать назовні, у бік позаклітинної рідини, і вони, по суті, формують специфічні за формою горбки і виступи ззовні клітини.

Отже, уявіть клітину з мембраною, з якої в позаклітинній рідині стирчать білки. І ці самі білки, принаймні частина з них, є антигенами. Вони є факторами розпізнавання. Унікальний рельєф вашого тіла створює вашу індивідуальність. Те ж саме і з клітинами. Один зі способів розпізнати ці виступи, цей рельєф на клітинах — це антитіла. Антитіла — це теж білки, а білки — це молекули, здатні набувати специфічних форм.

Тобто, за допомогою антитіл ми можемо… уявіть клітину з білками на поверхні. Ось один із багатьох мембранних білків випирає в позаклітинній рідині. І ось тут вільно плаває інший білок, який є антитілом, і він за формою комплементарний цьому антигену в мембрані, цій молекулі розпізнавання. Так, і це дозволяє антитілу з’єднатися з ним. Бо, повторюся, у нього комплементарна форма, не тільки форма, а й заряд, та інші характеристики, які дозволяють цим молекулам щільно з’єднатися, як ключ і замок. Уявили?

Отже, антитіла мають цю здатність відрізняти своє від чужого. Як правило, вони з’єднуються з чужорідними молекулами, які їм знайомі. І в результаті це дозволяє нам видалити дану чужорідну частинку. Добре.

Потім ми з вами обговорили результат цього дії. Іншими словами, як же відбувається видалення чужорідних частинок? А досягти цього дозволяють специфічні властивості антитіл. Розумієте, про що я? Ось антиген — чужорідна молекула, чужорідна частинка. Вона має якусь форму. Лімфоцит виробляє антитіла, строго специфічні для цієї частинки, і вони защіплюються на ній, як ключ у замку, тим самим розпізнаючи її. І яка від цього користь?

Перше, про що ми коротко згадали, — це аглютинація, так? І як я вже сказав, аглютинація просто означає скупчення. Відбувається наступне: ми беремо цю чужорідну частинку, і це може бути що завгодно — вільно плаваючі в біологічній рідині білки, якийсь чужорідний білок, або несправний білок, або ж цей білок є частиною клітинної мембрани залітної бактерії, або частиною вірусної оболонки, або просто зіпсований білок, якому не місце у вашому тілі. Тобто, якщо взяти нормальний, скажімо, біологічний молекулу гемоглобіну і зламати її, тепер вона вже не розпізнається як своя, має дивну форму, так? Значить, чужорідна.

Отже, тепер у нас плаває чужорідна частинка, неважливо якого типу. І тоді ми виробляємо антитіла. Як я казав, антитіла мають своєрідну форму і, відповідно, два ділянки розпізнавання, так? Тобто одна гілочка цієї літери “ігрек” розпізнає або кріпиться до чужорідного білка, а потім друга гілочка кріпиться до іншої молекули, іншого чужорідного білка чи клітини. Потім друге тіло кріпиться до неї, потім чіпляють іншу молекулу і так далі.

І, звичайно ж, хитрість полягає саме в цій особливості “ігрек”-подібної форми антитіл. І крім усього іншого, таке склеювання в грудки полегшує завдання для макрофага, для фагоцитарних клітин, допомагає їм підібратися і проковтнути цю грудку чужорідного матеріалу, прибираючи його з нашої системи. Це властивість антитіл номер один. Питання з цього моменту? Ви вловлюєте загальний сенс роботи цього захисного механізму? Розумієте суть дії гуморального імунітету? Питання до нього? Може, помітили якісь нестиковки? Добре.

Другий ефект антитіл — це так звана преципитація, або ж реакція осадження. Отже, головна ідея в тому, що чужорідні частинки є розчинними. Знову ж таки, це може бути вірус, бактерія, молекула чужорідного білка, зіпсований білок — усе, що розчиняється. І, зрозуміло, у нашому випадку мається на увазі розчинність у воді. Іншими словами, щось, здатне плавати в товщі води, здатне бути завислим у воді.

Так от, ми беремо і чіпляємо антитіла до цієї частинки, і щойно антитіла причепилися, частинка втрачає свою розчинність і осідає, так? Це і є преципитація. Ми кажемо, що частинка випадає в осадок. І яка від цього користь? Уявіть, наприклад, молекули гемоглобіну, які вийшли назовні з мертвих еритроцитів. І тепер усі ці молекули гемоглобіну плавають навколо. І ви пам’ятаєте, що складні молекули швидко розпадаються, так? Ці молекули гемоглобіну тепер плавають у позаклітинній рідині, починають ламатися і перетворюються на чужорідні.

Тоді до них чіпляються антитіла, і вони осідають, тому що в комбінації з антитілом вони втрачають свою розчинність. Те, що робило їх розчинними, тепер заблоковано прикріпленими антитілами, і тепер вони нерозчинні, і в результаті випадають в осадок. Але що це дає? Те ж саме, що і з аглютинацією, так? Це запобігає поширенню. Частинка застрягає на одному місці.

Уявіть, якби ця аудиторія була повна води, і в ній плавала б купа всякої всячини. І щойно ми додамо в воду антитіла, весь цей розчинений мотлох осяде на дно, так? І тепер, крім усього іншого, макрофагу набагато легше просканувати і пропилососити його від цього шлаку, від усіх цих непотрібних частинок. Йому було б набагато складніше плавати в товщі води і виловлювати частинки в розчиненому вигляді. Отже, преципитація знову ж таки полегшує видалення, запобігає поширенню і блокує подальший рух по організму, чим полегшує роботу фагоцитів, так?

Третій специфічний ефект антитіл — це так звана опсонізація. Опсонізація означає активацію макрофагів і полегшення фагоцитозу. Тобто в даному випадку знову ж таки у нас є чужорідна частинка, і до неї кріпиться антитіло. І, звичайно, в результаті виникає комплекс антиген-антитіло, так? Відтепер, коли ми будемо говорити про комплекс антиген-антитіло, я просто писатиму абревіатуру АГАТ — велика А, маленька г, велика А, маленька т. Там, де АГАТ означає антиген-антитіло, це скорочення є загальноприйнятим і означає комплекс антиген-антитіло, тобто специфічні частинки, зчеплені зі специфічним антитілом. Розумієте?

** Загальноприйняте скорочення Ag-Ab (antigen–antibody complex) . А скорочення AgAt є прийнятним локально, для україно- чи російськомовних джерел. (прим. редактора)

Це є наш комплекс. І цей комплекс, у першу чергу, спровокує нестримне обжирання макрофагів. Ось уявіть для початку: коли думаєте про макрофаги, пам’ятайте, що вони схожі на амеб, такі безформні істоти, що повзають у вашій біологічній рідині в пошуках їжі. І вони не надто активні. Це такі повільні клітини, які неспішно повзають по різних тканинах і розшукують чужорідні частинки, або, простіше кажучи, їжу. В принципі, вони пожирають усе, що можуть з’їсти.

Можна порівняти їх із акулами. Ось акула плаває у воді, якщо нічого не відбувається, вона не поспішаючи пливе собі куди заманеться. Але якщо раптом вона відчує присутність крові у воді, то впадає в шаленство і готова кинутися на все, що попадеться на шляху. Така риба може атакувати людей, що плавають, або навіть човен, так? Якщо з’являється хоча б натяк на те, що десь поблизу є їжа, вона переходить у режим люті, кидаючись на все підряд.

Та ж сама історія і з макрофагами. Тобто, повторюся, макрофаги — це великі, поважні й повільні клітини, які в основному не дуже-то активні. Але якщо підкинути їм стимулятор, якщо дати їм закуску, буквально одразу ж вони активуються і готові кинутися на все підряд. І, звичайно ж, у цьому випадку вони пожирають комплекс антиген-антитіло.

Але важливо розуміти, що так само, як акула може атакувати човен, хоча він і несмачний, і акула не може його з’їсти, ваші макрофаги теж можуть у пориві шаленства атакувати нормальні клітини. Іншими словами, вони просто розчистять весь прилеглий участок, поки не наситяться, поки не наїдяться, або ж поки не зникне стимул. Тоді вони заспокояться.

Уявімо, що я порізався. В рану проникають бактерії, і тепер я починаю виробляти антитіла, які розпізнають і кріпляться до цих бактерій. І тепер ці бактерії з приклеєними антитілами виступають у ролі приманки, у ролі закуски для макрофагів, від чого вони шаленіють і починають активно поглинати всі бактерії в окрузі. І в процесі вони будуть пожирати не тільки комплекс антиген-антитіло і вільні бактерії, але під гарячу руку знищать ще й купу найближчих нормальних клітин. І така жорстка тактика дозволяє ґрунтовно зачистити участок від чужорідних матеріалів. Розумієте? Добре.

Отже, антитіла забезпечують апсонізацію, вони активують атакуючий режим макрофагів. Тепер другий момент апсонізації пов’язаний із тим, що часто макрофагу складно проковтнути вторгшийся організм, наприклад, туберкульозну бактерію. І знову ж таки, деталі нас не дуже цікавлять. Нам достатньо, що організм, який викликає туберкульоз, називається мікобактерія туберкульозу. Вона проникає у ваші дихальні шляхи, ви вдихаєте, і вона осідає в альвеолярних мішечках. І вона не дуже активна, але не в цьому суть. Вона облаштовується в цій новій середі, починає ділитися, і у вас розвивається туберкульозна інфекція певного ступеня в залежності від поширення цих бактерій.

Тоді підоспіють макрофаги і спробують проковтнути їх. Фішка в тому, що всередині альвеолярних мішечків у вас знаходяться макрофаги, які чистять їх від сміття, вибирають весь вдихуваний вами мотлох і так далі — частинки диму, пил, бактерії і все інше, що при вдиху потрапляє у вашу дихальну систему. І макрофаги постійно повзають всередині ваших альвеолярних мішечків, видаляючи все непотрібне, так.

І ось макрофаг добирається до однієї з туберкульозних бактерій і намагається її проковтнути. Але проблема в тому, що ця бактерія слизька. У неї зовні формується тонка жирна оболонка, і макрофагу важко за неї вчепитися. І щоразу, коли він намагається оточити її фагосомами, бактерія вислизає. І щоб вирішити цю проблему, ми виробляємо антитіла. Антитіла — це білки, так? Ці антитіла покриють всю поверхню чужого організму, роблячи цю поверхню липкою, тому що білки липкі, правда?

І тепер макрофаг може вчепитися за цю бактерію, проковтнути і перетравити її. Тобто ми полегшили процес фагоцитозу, так? Це один із ефектів апсонызації, коли формується білкова оболонка на поверхні частинки, полегшуючи її захоплення і поглинання макрофагом. Таким чином, ми, по-перше, стимулюємо шалене обжирання макрофагів, по-друге, формуємо клейку оболонку з антитіл навколо частинки, що дозволяє макрофагу без зусиль проковтнути її. Ці два ефекти в комплексі формують те, що ми називаємо апсонізацією. Зрозуміло?

Тобто ми кажемо, що антитіла забезпечують апсонізацію розпізнавання чужорідних частинок макрофагами, їх активацію і формування білкового покриття для швидкого поглинання цієї частинки. І це третя функція антитіл.

Далі. Четверта функція антитіл — це детоксикація. Я не дарма про це говорю, тому що цей аспект має важливе значення в нашому житті. Припустімо, я кажу вам, що ця субстанція є токсином. Що ви уявляєте в цей момент? Що я маю на увазі, коли кажу, що це токсин? Токсин — це синонім слова отрута, так? Це просто отрута певного типу.

Класичний приклад такої отрути — це ціанід. Якщо ви вдихнете ціанід, ви помрете через п’ятнадцять секунд. Ось вам і токсин — дуже крайній приклад токсинів. І, звичайно, існує багато інших видів отрути, так? Ви всі бачили пляшечки з етикеткою з черепом і кістками червоного кольору, так? Засоби для туалету та інші подібні матеріали токсичні. Але більшість матеріалів усе ж нетоксичні. Це не означає, що їх можна їсти, але принаймні ви не помрете, якщо їх з’їсте. Якщо вас нагодувати піском, він же не вб’є вас, так? Це виглядатиме дивно, адже пісок не входить у ваш нормальний раціон, але він не токсичний.

Але деякі речі токсичні. Вони здатні отруїти вас. Наступне логічне питання: що ж це означає, коли ми кажемо, що щось є отрутою чи токсином? Очевидно, токсином називається речовина, яка проникає в біохімічний механізм ваших клітин і блокує цей механізм. Це варто записати. Отже, токсин — це отрута, яка блокує біохімічний процес ваших клітин.

І мені це нагадує аналогію з автоматичною коробкою передач в автомобілі. Не знаю, як ви уявляєте трансмісію, я уявляю купу різних шестерень із зубчиками, які крутять одна одну, щось таке. Я візьму і насиплю пісок у механізм трансмісії вашого автомобіля. Ви засмутитеся? Думаєте, це завадить нормальній роботі трансмісії? Звісно, весь пісок потрапить у пази між зубчиками шестерень і заблокує їх обертання. Вони взагалі не зможуть рухатися. Тобто ми можемо сказати, що пісок токсичний або отруйний для вашої трансмісії, так?

А якщо я закину туди кульки для пінг-понгу, ви засмутитеся? Ці кульки занадто великі. Вони просто не влізуть між зубчиками шестерень і не зможуть нічого заклинити. Тому жодних проблем не виникне. Кульки будуть просто плавати в трансмісійній оливі, так? Тобто тільки ті речовини, які здатні пролізти між шестернями, між біохімічними шестернями ваших клітин, тільки вони блокують механізм і викликають проблеми.

Як ціанід, як я вже сказав, це жахливо отруйна річ. Його використовували для вбивств у газових камерах. Тільки подумайте, людей навмисне змушували дихати ціанідом. Яке звірство! І вони вмирали за лічені секунди. Ефект ціаніду в тому, що він блокує шляхи енергетичного метаболізму ваших мітохондрій. Мітохондрія, як ви пам’ятаєте, спалює паливо і виробляє енергію для роботи всієї вашої клітинної машини. І ціанід заклинює цей механізм виробництва енергії. А без енергії ваші клітини вимикаються одразу ж, так само, як вимкнеться ваш автомобіль, якщо перекрити доступ палива, так?

Тобто цей токсин миттєво вимикає енерговиробництво у ваших клітинах. Ось як працює токсин. А тепер дивіться, припустімо, у мене є якийсь токсин. Ось ця частинка, і вона проникає у ваш біохімічний механізм і якимось чином блокує його, так? Але якщо до цієї частинки причепити антитіла, якщо з’єднати її з антитілом, то тепер ця частинка має вже іншу форму, інший розмір і інші властивості. Тому вона вже не зможе проникнути у ваш клітинний механізм. Розумієте?

Тобто комплекс антиген-антитіло не влазить у ваш механізм, ваш біохімічний механізм. Дослідники, ми знешкодили токсин, ми його детоксифікували. Тепер ця речовина більше не отруйна. І це заслуга антитіл. Я навів вам цей грубий приклад із кульками для пінг-понгу в трансмісії, тому пропоную розглянути реальний приклад. Ви чули про правець?

Цікаво, що ви про нього знаєте? Усі робили щеплення від правця, чи принаймні ви знаєте, що є щеплення від правця і що його потрібно робити в певних ситуаціях, так? Отже, правець — це стан, про який вам варто хвилюватися, до речі. Коли вам потрібно бити на сполох щодо правця? Якщо наступили на цвях, так? Зазвичай повний опис — це наступити на іржавий цвях. Де? Знаєте, хтось знає? Що мама в дитинстві казала? Дивись, не наступи на іржавий цвях у курнику чи в свинарнику, коли влітку відпочиваєш у селі в бабусі. Загалом, у будь-якому місці, де є екскременти тварин, так.

І іржа тут абсолютно ні до чого. Гострі цвяхи — це важлива деталь, так, іржа — це так, чисто для додаткового залякування, щоб прикрасити опис, справа не в іржі. Небезпека полягає в проникаючій рані. І прокол може бути як від цвяха, так і від іншого предмета. Усе, що здатне проколоти вашу шкіру, так, і на чому можуть бути бактерії, що викликають правець.

Отже, правцевий організм живе, вірніше, активний за строго визначеного вмісту кисню. Якщо вміст кисню занадто великий, організм не метаболізує, він нічого не робить. Якщо концентрація кисню занадто низька, він теж нічого не робить. Він стає активним лише за певної концентрації кисню. Якщо проколоти вашу шкіру, розумієте, то зовні кисню забагато, глибоко всередині його замало, але на певній глибині є прошарок, де концентрація кисню якраз підходяща. І тоді організм починає процвітати. Вловлюєте?

Тому потрібна саме колота рана, щоб занести організм туди, де потрібно, за градієнтом концентрації кисню. І коли він активізується, то починає виробляти нейротоксин. Він виробляє молекулу, яка токсична, тому що вона заважає вашій біохімії, так, нейротоксин. І цей нейротоксин заважає механізму нейром’язового синапсу, в ділянці, де руховий нерв з’єднується зі скелетними м’язами, так. Він бере і кріпиться до рецепторів ацетилхолінових нейром’язових синапсів, тим самим стимулюючи м’язове скорочення.

Правець, саме назва “правець”, передбачає безперервне м’язове скорочення, розумієте? Тобто організм створює цей токсин, випускає його у вашу біологічну рідину, він розноситься по тілу, досягає ваших скелетних м’язів, потрапляє в нейром’язовий синапс і кріпиться до його рецепторів, тим самим викликаючи постійну стимуляцію ваших м’язів. А як іще по-іншому, по-старому, називають правець? Окоченіння. Як правило, воно проявляється в судомах щелепи, це ще називають тризм.

І причина в тому, що щелепні м’язи є одними з найсхильніших до судом, до так званих титанічних скорочень. Тоді щелепні м’язи скорочуються, і ви не можете відкрити рот, їх просто заклинює, і ви нічого не можете зробити. Усе це результат дії нейротоксину, розумієте? І в чому ж його небезпека? Що станеться з такою людиною? Поступово все більші й більші м’язи почне зводити, досить скоро людина не зможе дихати, тому що м’язи грудної клітки, діафрагма і міжреберні м’язи впадають у стан титанічної судороги, їх заклинює, людина не може дихати і задихається. Це відбувається приблизно через три дні. І повірте мені, це будуть найдовші три дні у вашому житті. І, як правило, тут уже нічим не допомогти. Отже, це фатальна ситуація.

І тому заздалегідь роблять щеплення від правця. І ключове слово тут — заздалегідь, тому що його пізно робити вже по факту. Ми вже колись обговорювали вакцинацію, так? Що, на вашу думку, міститься в цій вакцині? Очевидно, що це молекула. Активним компонентом вакцини є молекула, схожа на токсин, який виробляє правцевий організм. Тобто вам вводять дезактивований нейротоксин, і ваші В-лімфоцити виробляють проти нього антитіла.

Потім, через деякий час, коли вас усе ж спіткає наступити на цвях і заразитися цим організмом, уже наявні у вашому арсеналі антитіла приєднаються до цих нейротоксинів, і він більше не зможе поміститися в рецептори нейром’язового синапсу. Ось як у мене на малюнку: якщо антитіла з’єднуються з нейротоксином, то він уже не може влізти в пази рецептора в нейром’язовому синапсі і, відповідно, не викличе титанічні судороги. Розумієте, про що я?

Ось для чого робиться щеплення від правця. Вводячи вам дезактивовану версію нейротоксину, ми стимулюємо ваші лімфоцити виробляти антитіла, які перебувають у вашій біологічній рідині і за потреби одразу ж з’єднуються з нейротоксином і знешкоджують його. Зрозуміло? Так працює активний імунітет.

Але припустімо, ви все ж наступили на цвях і одразу ж біжите до відділення швидкої допомоги, кажете: “Чорт, я боюся, що заразився цим організмом, і мені не робили щеплення від правця”. Чи можуть вам тоді зробити щеплення? Тоді вже буде запізно. Можливо, у вашому тілі вже плаває нейротоксин, який і так простимулює вашу імунну систему, але буде пізно. Безглуздо буде стимулювати імунну систему щепленням, тому що вона вже стимулюється справжніми молекулами нейротоксину. Тому щеплення вже не спрацює.

То що ж робити? Є пропозиції, як вирішити проблему? Вам введуть антитіла, вироблені кимось іншим. Добре. І звідки вони беруть ці антитіла? Коли ви востаннє ходили до центру крові і продавали свою плазму, для чого, на вашу думку, вони беруть вашу плазму? Тільки не кажіть, що ви жертвуєте свою плазму. Ви не жертвуєте її. Ви не приходите туди, щоб зробити благо для суспільства. Ви приходите туди за грошима, якщо чесно.

Формально ви жертвуєте кров, ви здаєте кров, тому що тканини не можна купувати, у Штатах це протизаконно — продавати чи купувати тканини. Тому кров жертвують. Але якщо потрібна плазма, а її беруть із крові, то технічно плазма не є тканиною, що дозволяє обійти закон і продавати її, так. Звичайно, якщо ви захочете прийти і здати її безкоштовно — не питання. Не думаю, що хтось так робить. Ви приходите, щоб продати її.

Що ж вони роблять із вашою плазмою? Для чого вона їм потрібна? Щоб ізолювати з неї білки, хіба не ясно? Вони хімічно її обробляють і виділяють різні види білків. Вони виділяють білки згортання і продають їх хворим на гемофілію. Вони виділяють усілякі різні види білків і використовують їх у лікувальних цілях. Один із таких ізольованих білків — це антитіла. Зараз можна виділяти цілий ряд різних антитіл.

Отже, вони виділяють протиправцеві антитіла і використовують їх, коли хтось необачний прийде з колотою раною і хто не був щеплений, так. Припустімо, що сталася така ситуація, скажімо, ви наступили на цвях і прийшли до швидкої, вам ввели антитіла іншої людини, так? Чи забезпечить це вам імунітет у майбутньому? Ні. Тому що ці пересаджені антитіла заблокують усі токсини, але ваша імунна система так і не встигне їх розпізнати і не навчиться виробляти свої антитіла.

Тому вам усе одно потрібно зробити щеплення трохи пізніше, щоб виробити свій імунітет проти правця. Є питання? Він питає, якщо ви продасте частину своєї плазми, чи означає це, що ви втратили частину імунітету? Ні. Антитіла, які виробляють В-клітини, — це білки, а білки, як ви розумієте, служать недовго. Тож вони і так не затримуються у вашій плазмі.

Тому ваші В-лімфоцити змушені постійно виробляти ці антитіла протягом усього життя. І тому вам іноді потрібно робити так звану бустерну дозу або повторну імунізацію від певних хвороб. Тому що з часом ваші лімфоцити наче забувають. Може статися, що всі В-клітини, які знали, як виробляти конкретні антитіла, зникли, їхній життєвий цикл закінчився, а заміни немає. Виявляється, що у вас узагалі не залишилося клітин, які вміють виробляти потрібні антитіла.

Тому періодично потрібно робити бустерну дозу. Якщо не помиляюся, повторну імунізацію від правця роблять кожні сім років чи близько того. Вони постійно змінюють періодичність, то кажуть кожні сім років, то я чув, що кожні десять років. Але в цілому десь у цьому діапазоні. Суть у тому, що з часом ви можете втратити частину імунітету, так. Хоч я розповів вам один приклад із правцем, але повірте, усі інші щеплення діють за тим же принципом. Є ще питання? Вам зрозумілий цей процес? Сподіваюся, що так, адже це, безумовно, найважливіший аспект, так? Добре.

Це що стосується детоксикації. І нарешті, п’ятий і останній ефект у нашому списку функцій антитіл нечасто на слуху, але тим не менш є критично важливою частиною захисту. Це так звана активація системи комплементу. Я напишу “комплемент” у лапках, тому що саме слово вам ні про що не говорить. Комплементом називають ряд взаємодіючих білків плазми, які використовуються для захисту. Це не антитіла, це білки в плазмі. І як більшість білків, вони виробляються в печінці.

Вони є у всіх і завжди, для цього не потрібне попереднє введення чужорідних частинок чи щось подібне. Ці білки і система комплементу постійно присутні у вашій крові. Давайте запишемо: отже, комплемент активується комплексом антиген-антитіло. І як я вже казав, він посилює захисну реакцію. По суті, ці комплементи виконують ті ж функції, про які ми говорили: вони викликають аглютинацію, вони викликають преципитацію чужорідних матеріалів і тому подібне.

Але вони не специфічні, розумієте? Антитіла є специфічними, вони спеціалізовані. Антитіла розпізнають антиген. А система комплементу після активації утворює оболонку навколо частинок, щоб макрофагам було легше їх поїдати. Давайте скажу зараз, а то потім забуду: ці білки системи комплементу становлять десять відсотків від загальної кількості білків плазми. Пропоную уявити це так: якщо взяти плазму, рідку частину вашої крові, там буде повно білків.

Я вже не раз про це говорив, але все ж сподіваюся, що хоч частина цих понять з часом міцно осяде у вас в голові. Коли я говорю про білки, розчинені в плазмі, ви в принципі уявляєте картину, так? Якщо подивитися з повсякденної точки зору, то, взявши склянку плазми, ви помітите, що вона густа. Звісно, не така густа, як фруктовий сироп, але однозначно густіша за воду, так? Якщо змочити в ній пальці, вони стануть липкими, так. І ці властивості виникають завдяки її природі.

Ця густота, підвищена в’язкість, усі ці властивості з’являються через білки, що плавають у ній. Тобто там розчинена велика кількість білка. І не просто один вид білка, а цілий ряд різних видів білків, так. Наприклад, білок, що забезпечує згортання крові, — фібриноген, або альбумін, якого найбільше і який по суті формує колоїдно-осмотичний тиск плазми, так. Отже, у плазмі міститься купа білків.

Концентрація білка, я впевнений, що сотні разів про це говорив, просто проблема в тому, що це не одразу доходить. З часом дійде, не хвилюйтеся. Концентрація білка в плазмі становить сім грамів відсоток, що означає сім грамів на сто мілілітрів плазми. І сім грамів — це багато, це як чотирнадцять аспіринових таблеток на сто мілілітрів рідини, тобто на третину банки газованки, так? Тож це дуже багато білка. Наша плазма набита білками.

І ось я кажу вам, що десять відсотків із усіх цих білків — це білки системи комплементу. Знову ж таки, це не якийсь там несуттєвий аспект, це значна частина вашої фізіології, зокрема вашого захисту. Частина цих білків є білками системи комплементу. І як я вже сказав, комплекс антиген-антитіло забезпечує розпізнавання. Потім комплекс антиген-антитіло взаємодіє з цими білками комплементу, активує ці білки, після чого вони допомагають антитілам, склеюючи частинки разом, викликаючи аглютинацію, преципитацію і детоксикацію, виконуючи всі ті ж завдання, так. Тобто це щось на кшталт посилення нашого захисту.

Я це запишу, тому що це крута ідея. Система комплементу посилює наші захисні механізми.

Гаразд, давайте знову повернемося до продажу плазми. Це, до речі, гарна ідея. Як часто можна здавати плазму? Двічі на тиждень, раз на тиждень? І скільки плазми у вас беруть за раз? Вони беруть так звану одиницю, що означає п’ятсот мілілітрів. Півлітра, так. Скільки всього у вас плазми? У вас у середньому п’ять літрів крові, і кров приблизно наполовину складається з клітин, в основному еритроцитів, і наполовину з плазми, співвідношення десь п’ятдесят п’ять на сорок п’ять відсотків. Округлимо до половини. Тож у вас виходить близько двох із половиною літрів плазми.

І за один раз ви здаєте півлітра. Це двадцять відсотків. Тобто ви продаєте двадцять відсотків вашої плазми за один раз. І який буде моментальний ефект? Якщо з вашої крові витягти п’ятсот мілілітрів плазми, що станеться? У вас моментально відбудеться переміщення рідин із тканинного відділу в судинний, і ви по суті знову поповните відсутню рідину. Потім ви вип’єте пару склянок води, вберете її, тож об’єм крові відновиться дуже швидко, так? Що після здачі крові, що після здачі плазми, ваш об’єм крові відновиться майже моментально.

Але по суті ви лише заміщаєте плазму водою. І, звичайно ж, як я казав буквально хвилину тому, головним компонентом плазми є білки. І, звісно, більшість цих білків — альбумін, білки згортання, транспортні білки — виробляються в печінці. Тож печінка швидко їх поповнює. Антитіла виробляються лімфоцитами, тому лімфоцити також у кінцевому підсумку поповнять втрачений запас антитіл.

Тож як ви уявляєте весь цей процес здачі плазми? Це буде гарною ідеєю? Як ви думаєте? Адже знадобиться час, щоб поповнити запаси всіх цих білків. Але до того часу вам бракуватиме десяти або двадцяти відсотків антитіл, або десяти-двадцяти відсотків білків згортання, або десяти-двадцяти відсотків усіх інших білків плазми. Якщо за цей час із вами нічого не станеться, то життя прекрасне, так?

Але якщо ви потрапите в ДТП, або підхопите серйозну хворобу, або ще щось, вам бракуватиме всіх цих критично важливих білків плазми. Тож якщо ви потрапили в аварію і у вас серйозна кровотеча, процес відновлення у вас знизиться. Ну, або, якщо взяти крайній випадок, ви можете не вижити, тоді як при нормальному вмісті білків змогли б, розумієте? Тому що у вас буде менше білків згортання, менше захисних антитіл, і по суті ви будете в дефіциті, що, очевидно, знижує ваші шанси на відновлення.

Але чи знижуються ваші шанси суттєво? Ну, якщо ви не в аварії, якщо ваше життя не на межі, то ні, адже вам просто достатньо купити білок у продуктовому магазині, потім ваш шлунково-кишковий тракт розщепить його на амінокислоти, із них ваш організм виробить потрібні вам білки. А якщо купувати білкові продукти в магазині, вони дорогі. Білок дорожчий за цукор, дорожчий за вуглеводи, дорожчий за жири. Так, це і їжу зрозуміло. Білки дорогі. Чому? Бо вони дорого обходяться вашим клітинам. Важко добути потрібну сировину, потрібно багато енергії і багато часу, так.

І звідки ви берете більшість білків? Із м’яса, так. Адже кілограм стейка явно дорожчий за кілограм цукру, набагато дорожчий. Вловлюєте, до чого я веду? Тож коли ви продаєте свою плазму і білки, вам самим за це доведеться заплатити, купивши м’ясо і витративши енергію тіла на поповнення втрачених білків. Вас чекають пристойні витрати, щоб знову виробити ці білки.

Тож, як на мене, це невигідна угода. Не знаю, скільки зараз платять за плазму, але впевнений, що в кінцевому підсумку, якщо все порахувати, ви витратите більше на заміщення цих білків, ніж отримаєте від компанії, яка купує вашу плазму. Наскільки привабливішою тепер вам здається ця ідея?

Я хочу сказати, що в медицині щоразу, коли вигадують нове ліки, або нову хірургічну процедуру, чи ще щось, завжди підраховують співвідношення користі і ризику. Яку користь принесе людям ця нова вакцина порівняно з ризиком її введення? Наприклад, адже коли вам роблять щеплення, вам по суті вводять чужорідні компоненти, і це завдає шкоди деяким людям. Але, звісно, користь від цього буде в рази вищою.

Тому завжди ставиться питання: яке співвідношення користі і ризику у цієї процедури чи ліків? І цей підрахунок проводять постійно. І вам теж доведеться навчитися постійно оцінювати ризики. Наприклад, яке співвідношення користі і ризиків при продажу плазми? Користь становить п’ятнадцять, двадцять, двадцять п’ять доларів чи скільки там платять за пінту плазми. А тепер подумайте, чи варті цих грошей ризик потрапити в аварію і не вижити чи серйозно постраждати?

Не зрозумійте неправильно, я лише хочу, щоб ви тверезо оцінювали подібні ситуації. І це знадобиться не тільки в медицині, а в житті загалом. Тому що прийняття правильних рішень якраз залежить від цієї здатності розуміти співвідношення користі і ризику.

Гаразд, у вас є питання щодо аспектів сьогоднішньої теми? Добре. Тоді на сьогодні все. Побачимося наступного разу.