Добре. Минулого разу ми з вами обговорювали нирки і зупинилися на загальних структурних аспектах нирок. Ми сказали, що нирки беруть свій початок у вигляді окремих пірамідальних структур. Під час ембріонального розвитку, коли у ембріона розвиваються нирки, перша ниркова тканина з’являється у формі пірамідок. Уявіть: плоске дно, як правило, чотирикутна основа і верхівка. Легше зобразити їх двовимірними, ніж тривимірними. Так от, якщо уявити форму цієї структури, то вона схожа на піраміду. І виходить, що ці пірамідки сходяться і зростаються разом, у результаті чого формується одна суцільна нирка чашоподібної форми. Знову ж таки, уявіть тривимірний чашоподібний об’єкт. Я показую на малюнку поздовжній розріз, щоб було легше побачити структуру. Отже, ці пірамідки зливаються разом і в результаті формують якусь своєрідну структуру.

Так, не те ж саме відбувається по краях. Ось ми бачимо пірамідки по краях. Я сьогодні не взяв атлас доктора Неттера, де це найкраще видно. Ну, гаразд. Значить, у нас формуються ці піраміди рідної маси тканини. І ви вловлюєте суть, чи не так? Вони зростаються разом, формуючи знайому нам структуру нирки. Далі, наступним кроком у цьому процесі буде виділення сечі з цих пірамідок. І сеча буде капати з верхівок кожної такої пірамідки. Так, давайте подивимося на малюнок у книзі, яку я не забув. Це підручник доктора Фокса, і ми дивимося на ілюстрацію 17.2 у розділі про нирки. Тут ми в поздовжньому розрізі бачимо ці зрослі пірамідки, що формують тіло нирки. І ось тут одразу можна уявити, як ці пірамідальні дольки, ці пірамідки виглядають у трьох вимірах. І як вони зливаються разом, так. І, як я вже казав, нирка в центрі порожниста, що наочно видно на малюнку. Зрозуміло, що ця порожнина заповнена різними компонентами, але вони не є нирковою тканиною, правильно. Тобто ми розміщуємо інші структури в цю безформну чашу, але вони складаються не з тканини нирки. Це важливий момент. Я детальніше розповім про це за хвилину.

Так от, виходить, що коли формується сеча, вона буде стікати з верхівки кожної з цих ниркових пірамідок. Отже, зупинимося на сечоводах. Як змінити дизайн сечової системи – залишає бажати кращого, але вибирати не доводиться. Ось що ми маємо. Починає формуватися сечовий міхур. Тобто ми формуємо цю більш-менш сферичну структуру, що називається сечовим міхуром. І сечоводи виходять зі стінки цього міхура. Уявіть, якщо уявити сечовий міхур, намалювати схематичний малюнок, щось на кшталт цього, то тут, угорі міхура, почнуть формуватися два такі вип’ячування. Потім вони почнуть подовжуватися все далі й далі. Ну, і сам міхур, зрозуміло, теж буде рости. Потім ці дві трубочки підуть угору і в якийсь момент почнуть гілкуватися, ділитися на дрібніші. Повторюся, сечоводи ростуть від стінки міхура до нирок. І в міру росту вони почнуть гілкуватися. І ці гілочки називаються нирковими чашечками. Тобто сечоводи гілкуються в чашечки, кожна з яких потім гілкується ще раз. Уявіть. Таким чином, у нас формується одна або кілька великих чашечок, а потім від них відходять малі ниркові чашечки. Розумієте, про що я?

Давайте я намалюю ще раз, сподіваюся, місця вистачить. Ось вона, велика чашечка, і ось вона росте далі, ділиться на дрібніші. Тобто від великої чашечки відходять кілька дрібніших трубочок, які називаються малими чашечками. Добре. Якщо ми ще раз подивимося на малюнок у книзі доктора Фокса, то тут ми бачимо сечовід. Так от, він ділиться один раз – ці гілки ми називаємо великими чашечками. А потім ці гілки діляться ще раз – це малі чашечки. І вся ця структура, вся ця гілляста структура всередині ниркової чаші називається нирковою мисочкою. Отже, ниркова мисочка – це розширення сечоводу, яке ми бачимо одразу на вході в нирку. Потім мисочка гілкується на великі й малі чашечки. Якщо нам потрібно порахувати, скільки у дорослої людини пірамідальних долек, пірамідок, що зрослися в ланцюжок, то все, що нам потрібно, – це порахувати кількість малих чашечок. Тобто кожна пірамідка частково вклинюється своєю верхівкою всередину малої чашечки.

Уявіть. Подивимося, чи зможу я це намалювати ще раз. Ось, якщо уявити цю пірамідальну дольку, уявіть тривимірну піраміду. І виходить, що кінчик пірамідки, який називається сосочком, вклинюється в чашечку, в малу чашечку. Тобто кожна пірамідка вклинюється в окрему малу чашечку. І, як я коротко згадав хвилину тому, коли ви виділяєте сечу, вона буде стікати з кінчиків цих пірамідок прямо в малі чашечки. І вже звідти – в ниркову миску, так. Тож нирка і гілки сечоводу є окремими структурами. Я знаю, що, якщо подивитися на дорослу нирку, особливо на старий препарат нирки, то все виглядає інакше. Нам здається, що мала чашечка є прямим відростком пірамідки. Але насправді пірамідка частково вростає, вона вклинюється туди, формуючи, здавалося б, цілісну одиницю. Але, тим не менш, вони складаються з абсолютно різних тканин. Тканина нирки – це пірамідки. Мисочка і чашечки є гілками сечоводів, які є відростками стінки сечового міхура. Ну, як вам, зрозумілий сенс? Вловлюєте, про що я говорю?

Якщо взяти дорослу нирку, я можу порахувати, скільки там малих чашечок. І, звичайно ж, кожна мала чашечка накриває кінчик пірамідки, що відповідно дозволяє мені дізнатися, зі скількох пірамідок складається нирка. Добре. Є питання по цих моментах? Відмінно. Тоді поговоримо про сечовий міхур. І мені варто було написати, напишу зараз, що, коли ми кажемо «міхур», то маємо на увазі саме сечовий міхур. Бо в нас є й інші міхури, так? У нас є, наприклад, жовчний міхур. Тому, коли ви кажете «міхур», людям важко зрозуміти без контексту, що ви маєте на увазі. Якщо маєте на увазі сечовий міхур, то потрібно так і казати.

Отже, сечовий міхур. Стінка сечового міхура в основному складається з гладкої мускулатури. І, звичайно, якщо ми подивимося на стінку сечового міхура, на поверхні в неї буде капітальне покриття – і всередині, і зовні, так. Адже всі поверхні покриті епітелієм, не забувайте. Але головна структура, основний матеріал сечового міхура – це, безумовно, гладка мускулатура. Ну, і, само собою, сполучна тканина, щоб усе склеювати разом. І сечоводи разом із нирковою мисочкою є подовженнями стінки сечового міхура, а тому й складаються з тих самих компонентів. Сечоводи також складаються з гладкої мускулатури. І важливість цього ви зрозумієте трохи згодом. Знову ж таки, саме тому я хочу, щоб ви думали про сечоводи як про відростки сечового міхура.

Відмінно. Тепер питання в тому, навіщо нам робити стінку сечового міхура з гладкої мускулатури. І я здогадуюся, про що ви думаєте, принаймні я сам довгий час так вважав. Раніше я думав, що логічно зробити його зі скелетних м’язів, щоб за бажання спорожнитися ми могли б просто стиснути його і видавити сечу назовні. Але насправді все не так, у реальності все працює інакше. Причина використання гладкої мускулатури в тому, що гладка мускулатура розслабляється в міру накопичення сечі. У міру того, як сеча капає з ниркових пірамідок, уявіть, сеча потихеньку стікає по сечоводах у сечовий міхур і наповнює його. І гладка мускулатура стінок міхура розслабляється. Сам міхур стає дедалі більшим. Тобто фокус у тому, що ми регулюємо розмір або об’єм міхура відповідно до кількості накопиченої сечі. Розумієте?

Цей процес ми називаємо акомодацією. Іншими словами, сечовий міхур акомодує, збільшується в міру накопичення сечі. І найцікавіше в тому, що при накопиченні сечі тиск у сечовому міхурі не зростає, тиск залишається тим самим. А тепер уявіть, якщо взяти повітряну кульку, натягнути її на змішувач і ввімкнути воду, то в міру наповнення водою і розтягнення кульки тиск буде поступово зростати, правильно. Але я вам кажу, що, коли сеча набирається в сечовому міхурі, тиск не зростає. А суть у тому, що гладком’язові клітини розслабляються, іншими словами, подовжуються, і сечовий міхур збільшується. Тобто це процес акомодації. Він акомодує, він підлаштовується під об’єм накопиченої сечі. Ще раз: він розслабляється в міру накопичення сечі.

Другий момент – це відсутність підвищення тиску при накопиченні сечі. Гаразд, тепер подумайте, як це все відбувається у вас. Чи можете ви в будь-який момент, у будь-який конкретний момент сказати, скільки сечі у вас у сечовому міхурі? Чи можете ви відчувати, скільки сечі у вас кожну хвилину? Ні. І причина якраз у тому, що стінка міхура не натягується. Вона збільшується, так, вона буквально збільшується в міру розслаблення гладком’язових клітин. Тому тиск не зростає. Якщо показати це на графіку, якщо на горизонтальній осі у нас буде об’єм, а на вертикальній – тиск при накопиченні сечі, то буде майже горизонтальна пряма з дуже невеликим нахилом. Тобто тиск може піднятися зовсім-зовсім трохи.

Але хіба незрозуміло, що станеться далі? Як тільки ми досягнемо меж акомодації. І уявіть, гладка мускулатура може розслабитися лише до певної межі, правильно. І коли ми досягаємо меж акомодації, у цей момент тиск почне зростати дуже швидко. Тобто десь у цій точці будуть межі акомодації. Гладка мускулатура розслабиться лише до цього моменту, і тоді тиск буквально підскочить. Це треба записати: коли ми досягаємо меж акомодації, виникає різкий підйом тиску і разом із ним відчуття бажання сечовипускання. Тобто з’являється бажання спорожнити сечовий міхур.

Я знаю, що в звичайному житті ви думаєте щось на кшталт: «Я давно не був у туалеті, а мені зараз іти на пару і сидіти там більше години, мабуть, варто сходити в туалет на перерві». Все тому, що ви не хочете в найневідповідніший момент досягти цього самого межі акомодації. Вам же знайоме це відчуття, коли ви досягаєте межі наповненості, межі акомодації. Я завжди уявляю ситуацію, коли друг обіцяє заїхати за мною перед поїздкою в Міннеаполіс. Я сиджу вдома, чекаю його і думаю: «Може, варто сходити в туалет зараз?» І в цей момент він уже під’їжджає, сигналить, і, звісно, я швидко збираюся, і ми від’їжджаємо. І ось ми під’їжджаємо до виїзду на швидкісну автостраду, їдемо там кілька кілометрів, доїжджаємо десь до району Томпсон Хілл, і ось уже починається незручне відчуття. Треба було сходити в туалет! І ось ми їдемо далі, проїжджаємо Мус Лейк, і відчуття дедалі сильніші. Мені терміново потрібно сходити в туалет, і тоді я вже починаю стогнати: «Швидше зупинись десь!» А на шляху, як на зло, на узбіччі немає майданчиків для відпочинку аж до самого Форест Лейк. Раніше зупинитися не вийде. І коли машина нарешті доїде до Форест Лейк, ти вже танцюєш, соваєшся і не можеш сидіти на місці, тому що межі акомодації були досягнуті вже давно, правильно.

Знайоме відчуття, чи не так? Це відчуття виникає різко і швидко, і ви думаєте: «Мені треба терміново сходити, просто зараз!» І ось вона, рятівна зупинка на Форест Лейк, якщо, звісно, ще не пізно. Так от, загальний сенс: сечовий міхур підлаштовує свій розмір під кількість сечі, поки нарешті не досягне межі. У результаті у вас виникає сильна потреба сечовипускання.

Далі ми переходимо до наступної структури – уретри, або сечівника. Як ви зрозуміли, уретра – це шлях від сечового міхура назовні. Уретра має два сфінктери. Є так званий верхній сечовий сфінктер, він же внутрішній сфінктер, і цей сфінктер складається з гладкої мускулатури. І одразу, коли я кажу «гладка мускулатура», що спадає вам на думку? Чи можете ви контролювати скорочення гладкої мускулатури? Чи можете ви розширювати свої зіниці, коли захочете? Чи можете ви довільно розширювати чи стискати кровоносні судини? Чи можете ви підняти своє волосся дибки в будь-який момент? Зрозуміло, ви не можете свідомо контролювати гладкі м’язи, правильно? Тому верхній сечовий сфінктер, який складається з гладкої мускулатури, розслабляється при максимальному тиску в сечовому міхурі. Тобто, іншими словами, коли ви досягаєте межі акомодації і ваш міхур розслабився на максимум, починають надсилатися імпульси в нервову систему, сигналізуючи, що необхідно спорожнити сечовий міхур. І цей сигнал автоматично розслабляє цей верхній сечовий сфінктер. Таким чином, ви втрачаєте ще один бар’єр, що утримує сечу від виходу назовні. Розумієте?

Ну, і логічно, що там, де є верхній сфінктер, буде й нижній, він же зовнішній сечовий сфінктер. І ось він уже складається зі скелетної, тобто довільної мускулатури. Тепер, коли я кажу «довільні м’язи», що мається на увазі? Це скелетна мускулатура, яку ви можете свідомо контролювати за допомогою нервової системи, так. І ця довільна мускулатура розслабляється інгібіторними, тобто пригнічувальними імпульсами з центральної нервової системи. Тобто, коли ви перебуваєте в соціально прийнятній ситуації, щоб спорожнити сечовий міхур, через імпульси з центральної нервової системи ви пригнічуєте скорочення цієї довільної мускулатури, і сеча вільно витікає з вас.

Тепер варто зазначити ще один момент. Ви видавлюєте сечу з себе? Ні, вона просто стікає під дією гравітації. Гладка мускулатура не виконує рефлексивних скорочень чи ще чогось, вона розслабляється. Ви просто розслабляєте сфінктери, і сеча пасивно витікає з вас. Є ще одна скелетна мускулатура, яка прикріплюється до сечового міхура, я не хочу витрачати на неї час. Це лише невелика смужка скелетних м’язів, яка з’єднується з сечовим міхуром і передньою черевною стінкою. Ви можете навмисно її скорочувати, і вона чинить тиск на міхур. Тобто вона тисне на міхур ззовні. Так ви можете створити певний тиск на нього і видавити невеликий об’єм сечі з міхура. І зазвичай ви це робите, коли сечовий міхур уже майже порожній. Тобто це додатковий механізм, який забезпечує більш повне спорожнення. Але загалом сечовий міхур спорожняється за допомогою гравітації.

І, звісно, коли гравітація спускає сечу з міхура, гладка мускулатура стінки повертається в скорочений стан, і сечовий міхур знову зменшується. Зрозуміло? Ще одна важлива деталь, яку варто пам’ятати: сечовий міхур ніколи не буває порожнім. Це не так, що у вас є великий сечовий міхур, а потім буль-буль-буль-буль – він наповнюється сечею, розумієте. Це так не працює. Він завжди наповнений залежно від об’єму рідини. Тобто він завжди наповнений сечею, і при надходженні нової сечі гладка мускулатура стінки розслабляється, і сам міхур збільшується. А потім, коли ви виливаєте сечу назовні, гладка мускулатура переходить у режим скорочення, і сечовий міхур зменшується.

І, як зазвичай, причина, чому я намагаюся це донести, полягає в тому, що у людей виникають різні проблеми зі спорожненням сечового міхура. Перше, що спадає на думку, – найпоширеніша ситуація – це та чи інша форма аденоми простати, тобто збільшення передміхурової залози. Справа в тому, що у чоловіків навколо уретри розташована передміхурова залоза, приблизно розміром із волоський горіх. Вона повністю оточує вхід в уретру. Тобто в тому місці, де уретра відходить від сечового міхура, розташована простата. Якщо виникають різні захворювання, що викликають аденому простати, наприклад, доброякісну аденому передміхурової залози, то клітини залози збільшуються, у результаті чого уретра стискається. І тоді у чоловіків ускладнюється сечовипускання. Або іншою причиною може бути якийсь тип раку передміхурової залози, коли вона збільшується через ріст пухлини, що знову ж стискає уретру. У результаті людина не може нормально спорожнити сечовий міхур.

Ви завжди намагаєтеся максимально спорожнити сечовий міхур, тому що проблема в тому, що там є бактерії. Якщо ви ефективно спорожняєте його, то максимально позбуваєтеся цих бактерій. І коли нова сеча надходить у міхур, вона розбавляє залишки бактерій, і це дозволяє тримати їхню популяцію в сечовивідних шляхах під контролем. Розумієте? Але якщо з тієї чи іншої причини ви не можете ефективно спорожнити сечовий міхур, то щоразу при повторному наповненні у вас залишаються не змиті зайві бактерії. І раз за разом це дає накопичувальний ефект. Ситуація стає дедалі гіршою. Ці бактерії починають накопичуватися, і у вас розвивається інфекція сечовивідних шляхів або інфекція сечового міхура.

Тож це дуже хороша ідея – максимально спорожняти свій сечовий міхур. Але, як ви розумієте, люди з аденомою простати з певних причин не можуть створити достатній тиск, щоб ефективно спорожнити сечовий міхур. Це може призвести до розвитку інфекції сечового міхура. Поганий аспект інфекції сечового міхура полягає в тому, що бактерії можуть урешті-решт піти вгору по сечоводах. Не забувайте, що всі ці судини постійно наповнені рідиною, так. Тому бактерії можуть мігрувати вгору по сечоводах і викликати ниркову інфекцію. А це вже реально серйозна проблема. Про це варто говорити на лабораторних заняттях, не тут, але все ж, якби у вас був знайомий із постійною інфекцією сечового міхура, що б ви йому порадили? Крім поради максимально спорожняти сечовий міхур, яка була б ваша порада? Пити багато води, правильно. Тому що це дозволить розбавити популяцію бактерій і частіше вимивати їх, зменшуючи тим самим їхню концентрацію в міхурі.

Але не забувайте, що у всіх у сечовому міхурі є бактерії. Я не знаю, чому в лікарнях часто просять зібрати стерильний зразок сечі. Чули таке, коли вам кажуть при зборі аналізів? Так от, знайте, що немає такого поняття, як стерильна сеча. У нас у сечовому міхурі є своя флора. Просто якщо кількість бактерій починає зашкалювати, це переростає в інфекцію. Головна проблема зі спорожненням сечового міхура у жінок у тому, що анатомічна будова органів порушується таким чином, що сфінктери перестають працювати. Іноді виникає підвищений черевний тиск, сечовий міхур стискається, і відбувається мимовільне сечовипускання. І це особливо часто трапляється через зміни в сполучній тканині з віком, а також через постійне розтягнення черевних і тазових структур у процесі виношування і пологів, і тому подібних речей. Тобто при такій частій деформації сечовий міхур зміщується і розтягує уретру, і тоді сфінктери, регулятори, працюють слабше. У результаті цього відбувається витік сечі.

Так от, це приклад основних проблем, які можуть виникнути в цих структурах. Поки зрозуміло? Гаразд, ми ще повернемося до цього. Є питання по цих моментах, перш ніж ми продовжимо? Добре. Наступне, що я хотів би обговорити, – це мікроскопічна структура нирки. Отже, коли ми говоримо про мікроскопічну будову нирки, ми маємо на увазі так званий нефрон. Нефрон – це не зовсім окрема структура, а радше набір із кількох частин. Це так звана функціональна одиниця нирки. Що означає це поняття «функціональна одиниця»? Не пам’ятаю, чи використовували ми цей термін раніше, чи ні. Функція означає дію або роботу, так.

Тобто функціональна одиниця – це мінімальний набір частин, який виконує ту чи іншу функцію. У даному випадку – функцію нирок. Тобто, коли ми говоримо «нефрон», ми маємо на увазі мінімальний набір частин, іншими словами, що нам потрібно скласти разом, щоб зробити нирку, так? І таким чином виробляти сечу. І по великому рахунку ми особливо не говорили про функціональні одиниці, тому дозвольте запитати вас наступне: яка функціональна одиниця у центральній нервовій системі? Ось наша ЦНС, і ми дуже докладно її обговорили. Який потрібен мінімальний набір частин, щоб виконувати функцію центральної нервової системи? Ну, відповіддю буде рефлекторна дуга: чутливий нейрон, який приймає інформацію, проміжний або вставний нейрон, який передає сигнал у ЦНС, і потім руховий нейрон, який передає відповідну реакцію до потрібного місця. Ще раз: рефлекторна дуга – це чутливий нейрон, проміжний нейрон і руховий нейрон. Ми просто копіюємо цю структуру багато-багато разів і отримуємо нашу нервову систему.

Так що знання функціональної одиниці дуже полегшує розуміння роботи і будови різних систем нашого тіла. Все, що нам потрібно, – це скопіювати функціональну одиницю, у даному випадку нефрон, і в результаті отримаємо орган, так? Тобто я намагаюся донести до вас, що нирки – це, по суті, безліч нефронів, зібраних разом. Усі ці нефрони, кожен із цих нефронів, має здатність виробляти сечу. Тому ми склеюємо їх усіх воєдино і отримуємо нирку, правильно? Нирка виробляє сечу. Чисто для статистики: в одній нирці в середньому міститься близько одного мільйона нефронів. Але чи так важливі всі ці цифри? Ну, це допомагає вам сформувати уявлення, яка структура нирки на найдрібнішому рівні. І в міру обговорення нефрона, якому ми приділимо достатньо часу, ви почнете розуміти, що насправді являє собою нирка.

Ну що ж, давайте приступимо. Давайте поговоримо про компоненти нефронів. Отже, перший у моєму списку – це так зване ниркове тільце. І в старі часи, коли мікроскопія тільки зароджувалася, часто люди не знали, на що вони дивляться. Вони побачили якусь структуру і за браком кращого поняття назвали її тільцем. Часто, і ви вже знайомі з терміном, наприклад, червоні кров’яні тільця. У книгах дуже часто пишуть саме «тільця» замість «клітини». І в минулому вони просто не знали, що таке клітина, тим більше не знали, що таке червона кров’яна клітина. Вони дивилися на тканини і бачили ці округлі штуки, які назвали тільцями. Так от, у нашому випадку йдеться про ниркові тільця. Ниркові тільця розташовані в корковій речовині нирки.

Ось ще одна анатомічна структура, про яку варто сказати. Давайте глянемо на нирку ще раз, візьмемо знову малюнок із книги доктора Фокса. Якщо зробити поздовжній розріз нирки, як ми бачимо, розріз іде прямо через пірамідки. Ми бачимо досить товстий зовнішній шар тканини під оболонкою, який відрізняється від тканин усередині, тканин ближче до центру. Тобто ми бачимо, що він трохи світліший. І ці прошарки називаються корковою речовиною. Мозкова речовина, відповідно, знаходиться в середині, її ще називають серцевиною, так. Тобто йдеться про коркову речовину ближче до поверхні і мозкову речовину ближче до центру. І, звісно, усі ці тканини, які ми бачимо в нирці, включають у себе частини нефрона. Виходить, що деякі компоненти нефрона знаходяться в корковій речовині, а деякі – в мозковій речовині. Це і створює характерні відмінності в кольорі між цими двома ділянками нирки. Розумієте?

Отже, ниркові тільця розташовані в корковій речовині. Далі, вони складаються, вірніше, їхніми компонентами є, по-перше, клубочок. Клубочок являє собою скупчення паралельних капілярів. Його ще називають гломерулою. Тобто це невеликий набір паралельних капілярів. Добре. І надалі я хочу, щоб ви уявляли клубочок, вірніше, як би я хотів вам його описати, яку аналогію хотів би навести. Якщо взяти і з’єднати разом кінчики пальців на двох руках, ось так, то виходить, що одна моя рука – це більший судин, артеріола, і ця артеріола гілкується в дрібніші судини – капіляри, тобто пальці. І потім ці капіляри на іншій руці сходяться разом і утворюють венулу. Тобто мої п’ять пальців на обох руках формують паралельні капіляри клубочка. Тому, коли уявляєте собі клубочок нефрона, думайте про скупчення капілярів, паралельних один одному.

Гаразд, давайте подивимося, як це показано на малюнку. Але сперва гляньте на попередній малюнок, це малюнок 17.2, зображення за буквицею. Цей компонент зображений жовтим кольором. І це лише частина нефрона. Це так звана трубчаста частина нефрона, але неважливо. Бачили цю круглу штуку ось тут? Ниркове тільце. І ми бачимо, як у нього заходять два крихітні червоні судини. І всередині нього знаходяться ті самі капіляри, про які ми говоримо. Зараз, через хвилину, покажу малюнок краще. Ось від тільця ми йдемо по трубці, трубка петляє, іде вниз, робить таку дугоподібну петлю і знову піднімається вгору. Потім робить ще кілька дрібних петель, а потім гілкується в нові трубки. І всі вони разом є частиною нефрона. Тобто це не всі його компоненти, а лише частина.

Зверніть увагу на зображення. А якщо глянути на всю нирку в поздовжньому розрізі, то ми бачимо, як усі пірамідки мають смугасту структуру. І ось він нам показує одну з цих клиноподібних пірамідок у збільшенні. І ось цей клиноподібний шматочок, на зображенні зверху, має світліший шар – це коркова речовина. І далі до центру – в цей темний борозенчастий ділянку, це частина зі смугастою структурою, так, це мозкова речовина. Якщо уважно придивитися, то видно, що в корковій речовині знаходяться ниркові тільця. І потім ці трубочки спускаються вниз пліч-о-пліч. Саме вони формують ці борозенки, створюючи таку смугасту структуру, від якої ця внутрішня частина відрізняється від зовнішньої, так. Ось до чого я веду і на що намагаюся звернути вашу увагу.

Так, подивимося, хочу показати вам ще один малюнок. Малюнок 17.8, тут ми бачимо компоненти клубочка. На верхньому зображенні ми бачимо судину, що входить у ниркове тільце, і судину, що виходить. Усередині знаходяться ці паралельні петлі, які покриті якоюсь оболонкою, тому нам не видно самих капілярів, так, ось як іззовні виглядають клубочкові капіляри. І вони формують клубочок. Ось це крихітне скупчення, можливо, п’ять або десять маленьких капілярів, і вони йдуть пліч-о-пліч. І ось тут ми бачимо два судини – вхідний і вихідний, так. Це клубочок, він же клубочкові капіляри.

Тепер ці капіляри виконують дуже специфічну функцію. І специфічна функція клубочкових капілярів полягає у формуванні фільтрату. І цим фільтратом буде плазма. Я хочу зупинитися на фільтраті, тому що вам важливо розуміти, як він працює. Для початку давайте в загальних рисах опишемо, що відбувається. Є крихітна судина, що входить усередину, переносячи кров у капіляри, а також судина, що виходить назовні. І це скупчення капілярів між цими двома судинами, вірніше, структура цих капілярів, а також інші особливості, які ми скоро обговоримо, сприяють дуже високому фільтраційному тиску і низькій силі абсорбції.

Якщо думати про капіляри в тому ж ключі, в якому ми їх вивчали, то, говорячи про капілярну гемодинаміку, сила фільтрації і сила абсорбції практично рівні, як ми сказали при обговоренні лімфатичної системи. Сила фільтрації трохи вища, ніж сила абсорбції, тобто ми фільтруємо більше, ніж абсорбуємо. І, само собою, цю різницю компенсує лімфотік. Тож, по великому рахунку, фільтрація і абсорбція більш-менш збалансовані. Але тепер я вам кажу, що в цих клубочкових капілярах тиск не збалансований. Що в них буде висока сила фільтрації і низька сила абсорбції. І це призведе до того, що через капілярні стінки буде фільтруватися багато плазми. Фільтрат почне накопичуватися в просторі навколо цих клубочкових капілярів.

Знову ж таки, ми обговоримо все в деталях, але ось тут видно шар тканини навколо цих клубочкових капілярів, тобто вони укладені в капсулу. Вони знаходяться всередині цього пухирця. Добре. Отже, коли ми створюємо цей фільтрат, цей фільтрат від плазми, він почне накопичуватися всередині цієї капсули, всередині цього закритого простору, так. І надалі я буду говорити просто «фільтрація», і по суті це так і є, правильно. Продукт фільтрації – це фільтрат. Уявіть, якщо подивитися на цю структуру, то в міру накопичення фільтрату всередині капсули, всередині цієї порожнистої сфери навколо клубочкового капіляра, як виглядатиме цей процес? Я до того, що ви вже цілком розбираєтеся в капілярній гемодинаміці і цілком можете це проаналізувати. Якщо я чинить тиск на плазму всередині судини і видавлю її через стінку, і отримую фільтрат, як це відбуватиметься? Як ви це собі уявляєте? Слухаю.

Звісно. Очевидно, що рідина почне накопичуватися в цьому пухирці, в цій капсулі, і вона буде постійно заповнена рідиною. І як виглядатиме ця рідина? Які характеристики матиме цей фільтрат? Якого він буде кольору, наприклад? Якого кольору плазма? Жовта, правильно. Вона жовта. І тому фільтрат буде жовтим. А ви уявляєте його більш водянистим чи в’язким і липким? Якщо перефразувати моє запитання, то я питаю, що робить плазму липкою? Наявність у ній білків. А чи можуть білки відфільтруватися через капілярну стінку? Коли ми створюємо фільтрат тканинної рідини, хіба білки йдуть у комплекті? Ні, зазвичай ні, правильно. Тому тут у нас буде водяниста жовтувата рідина.

Як що, наприклад? Коли ви уявляєте водянисту жовту рідину у своєму тілі, що першим спадає на думку? Сеча. Фільтрат буде схожий на сечу. І зазначу, що на цьому етапі це ще не сеча. Тому що цей фільтрат спершу має пройти обробку, під час якої ми витягуємо з нього і повертаємо в систему ті речовини, які нам потрібні, і залишаємо ті речовини, від яких ми хочемо позбутися, так. Розумієте, про що я говорю? Починає у вас потихеньку вимальовуватися, як працюють нирки?

Виходить, що цей фільтрат пройде по всіх цих трубках, і в міру руху по трубках ми будемо з цього фільтрату всмоктувати, реабсорбувати речі, які ми хочемо залишити, наприклад, глюкозу та інші поживні речовини, залишаючи там при цьому все, від чого ми хочемо позбутися. Вловлюєте суть, чи не так? Усе, чим є сеча, – це оброблений фільтрат плазми. Ми беремо плазму, уявіть, беремо кров, заливаємо її в лійку з фільтрувального паперу. З іншого боку фільтрувального паперу будуть капати не червоні кров’яні клітини, не білі кров’яні клітини, ми залишимо клітини всередині фільтра. А через фільтр буде капати плазма, залишаючи позаду не лише клітини, а й білки. Тобто наш фільтр залишає білки позаду. Тому фільтрат буде таким водянистим розчином із різними розчиненими речовинами.

Якщо точніше, це всі поживні речовини, які містяться в плазмі, усі продукти життєдіяльності плазми, усі іони або електроліти плазми, тобто всі компоненти плазми, крім білків, будуть у цьому фільтраті. І потім цей фільтрат пройде по трубчастій мережі, яку ми бачимо на малюнку. І якимось певним чином ми витягнемо з нього потрібні нам речі, повернемо їх назад у кров і залишимо при цьому інші непотрібні компоненти. І все, що залишиться в кінці кінців, буде капати з верхівки пірамідки в ниркову миску, а потім стікати вниз по сечоводах у сечовий міхур. І потім назовні. Вловлюєте?

Тобто я хочу, щоб ви зрозуміли, що сеча – це не щось погане. Це всього лише перероблена плазма, правильно. Ми утримуємо ті елементи плазми, які хочемо залишити, а все інше спрямовуємо до виходу. І це стане сечею, так. Слухаю. Він питає, чи погано, коли в сечі є білки? Однозначно, якщо є білки – це дуже цінний товар, розумієте. Тож у нормальній ситуації білки не витікають у сечу. А якщо є витік білків, то це означає, що з нирками щось не так. Це означає, що з фільтратом є проблеми.

Якраз із цієї теми у нас буде лабораторна через пару тижнів. І коли сечу беруть на аналізи, то практично у всіх виявляється мала частка білка. У реальності це лише шматочки старих зламаних білків, які й роблять аналіз позитивним, тож тут нічого зайвого з вас не виходить. Але якщо в сечі виявляється багато білка, це вірна ознака, що десь є витік. Тобто десь ваш фільтр протікає. Уявіть, усе рівно так і відбувається. Ми беремо кров, заливаємо її в лійку з фільтрувального паперу. Фільтр має пропускати плазму, але утримувати всі клітини, утримувати всі білки, так. Тобто виходить, що фільтрується лише водяниста рідина з усіма розчиненими речовинами.

Ні, при подагрі відбувається накопичення сечової кислоти. І це призводить до формування кристалів. І, само собою, хворі на подагру можуть мати підвищений вміст білків у сечі. Тому що кристали із сечової кислоти можуть пошкодити їхні нирки. Тобто витік білків відбуватиметься саме через пошкодження цими кристалами, розумієте. Гаразд, наш час на сьогодні закінчився. Продовжимо наступного разу, тож до скорої зустрічі.