Адамс-Стокс атаки (Adams-Stokes attacks), також відомі як синдром Адамс-Стокс або Стокс-Адамс синдром. Це класичний клінічний прояв серйозного порушення серцевої провідності, що може призводити до раптової втрати свідомості та навіть летальних наслідків, якщо не лікувати. Синдром був названий на честь ірландських лікарів Роберта Адамса (1791–1875) та Вільяма Стокса (1804–1878), хоча перші описи датуються ще 1717 роком словенським лікарем Марко Гербецем.

Визначення

Адамс-Стокс атаки — це епізоди раптової втрати свідомості (синкопе), спричинені різким зниженням серцевого викиду через транзиторні аритмії, переважно повний атріовентрикулярний (АВ) блок або інші високостадійні брадиаритмії. Це не самостійне захворювання, а синдром, що характеризується короткочасним порушенням кровотоку до мозку, що призводить до гіпоксії та втрати свідомості. Атаки можуть тривати від кількох секунд до хвилин і часто повторюються без попередження.

Етиологія

Етиологія Адамс-Стокс атак переважно пов’язана з порушеннями системи провідності серця. Найпоширеніша причина — повний (третього ступеня) АВ-блок, коли електричні імпульси від передсердь не досягають шлуночків, що призводить до брадикардії або асистолії. Інші причини включають:

• Серцеві захворювання: Ішемічна хвороба серця (з або без інфаркту міокарда), кардіоміопатії, запалення серцевого м’яза (міокардит), вади клапанів або дегенеративні зміни (наприклад, хвороба Ленегра або Лева).
• Вроджені фактори: Конгенітальний серцевий блок, часто асоційований з аутоімунними захворюваннями матері (наприклад, системний червоний вовчак з антитілами SSA/Ro та SSB/La).
• Придбані фактори: Гіпокаліємія, гіпомагніємія, токсини (наприклад, лікарські препарати як бета-блокатори або антиаритміки), інфекції або травми.
• Рідкі причини: Пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія або фібриляція передсердь (до 5% випадків), torsade de pointes або інші високостадійні аритмії.

Ризик підвищується з віком, особливо після 65 років, і частіше зустрічається у пацієнтів з супутніми серцевими патологіями.

Патогенез

Патогенез Адамс-Стокс атак базується на раптовому порушенні серцевого викиду через аритмію. Основний механізм — транзиторний АВ-блок, що викликає брадикардію (частота серцевих скорочень <40 уд/хв) або короткочасну асистолію. Це призводить до зниження церебральної перфузії: мозок не отримує достатньо кисню, що викликає гіпоксію. Через 15–20 секунд після початку атаки може виникнути гіпоксія стовбура мозку, що проявляється судомними рухами (без епілептичного розряду). Серцевий викид відновлюється спонтанно, але під час атаки судини розширюються через гіпоксію, що викликає гіперемію (почервоніння шкіри) при відновленні. У деяких випадках атака еволюціонує з torsade de pointes (поліморфна шлуночкова тахікардія) або інших аритмій, посилюючи нестабільність гемодинаміки.

Клінічні прояви

Клініка Адамс-Стокс атак є драматичною і включає:

• Раптова втрата свідомості: Атака виникає без провісників, у будь-якому положенні тіла (навіть лежачи), триває секунди-хвилини. Пацієнт падає, може травмуватися.
• Продромальні симптоми: Блідість шкіри, запаморочення, серцебиття (пальпітації), задишка або нудота (не завжди присутні).
• Під час атаки: Нормальне дихання зберігається, але через 15–20 секунд можуть з’явитися судомні рухи (тремор, конвульсії), що нагадують епілепсію.
• Після атаки: Швидке відновлення свідомості з дезорієнтацією, гіперемією шкіри (почервоніння, відчуття жару), можлива амнезія події.
• Інші симптоми: У хронічних випадках — втома, серцева недостатність, задишка або біль у грудях.

Атаки можуть траплятися під час сну, проявляючись як відчуття жару при пробудженні. Диференціація з епілепсією важлива, оскільки судоми є гіпоксичними, а не кортикальними.

Діагностика

Діагностика базується на анамнезі (характерні епізоди з блідістю та гіперемією) та інструментальних методах:

• Електрокардіографія (ЕКГ): Виявляє повний АВ-блок, високостадійні блокади, брадикардію або torsade de pointes під час атаки.
• Холтерівське моніторування: Для фіксації транзиторних аритмій.
• Фізикальне обстеження: Брадикардія, нерегулярний пульс, перевірка артеріального тиску.
• Лабораторні тести: Електроліти (каліій, магній), маркери запалення, холестерин.
• Додаткові: Ехокардіографія для виключення структурних вад, електрофізіологічне дослідження для оцінки провідності.

Диференціальна діагностика: васкулярне синкопе, епілепсія, гіпоглікемія або ортостатична гіпотензія.

Лікування

Лікування спрямоване на усунення аритмії та запобігання рецидивам:

• Гостра допомога: Реанімаційні заходи (CPR при асистолії), тимчасовий кардіостимулятор, препарати як ізопреналін (ізопротеренол) або адреналін для підвищення частоти серцевих скорочень.
• Етіотропне: Корекція електролітів, лікування основного захворювання (наприклад, антибіотики при міокардиті).
• Радикальне: Імплантація постійного кардіостимулятора (пейсмейкера) — золотий стандарт, що стабілізує ритм і запобігає атакам у >95% випадків.
• Моніторинг: Регулярні перевірки пейсмейкера, уникнення тригерів (деякі ліки).

Ускладнення лікування: інфекції, несправність пристрою, але ризик низький.

Прогноз

Без лікування прогноз несприятливий: летальність 20–30%, ризик раптової смерті через аритмію. З пейсмейкером — сприятливий, рецидиви <5%, нормальна тривалість життя. Фактори ризику: похилий вік, супутні захворювання. Раннє втручання значно покращує виживання та якість життя.

У висновку, Адамс-Стокс атаки — це потенційно летальний, але добре керований стан, що вимагає швидкої діагностики та імплантації пейсмейкера.