Фіброз — це патологічний процес, що характеризується надмірним утворенням і накопиченням сполучної тканини (переважно колагену) в органах або тканинах, що призводить до порушення їхньої структури та функції.

---

1. Визначення

Фіброз — це патологічний стан, при якому нормальна тканина органу заміщується сполучною тканиною внаслідок хронічного запалення, травми або інших ушкоджувальних факторів. Це призводить до втрати функціональних елементів органу (паренхіми) та порушення його фізіологічної функції. Фіброз є кінцевим етапом багатьох хронічних захворювань і може прогресувати до органної недостатності, наприклад, цирозу печінки або легеневого фіброзу.

2. Класифікація

Фіброз класифікують за:

• Локалізацією:
• Печінковий фіброз (наприклад, при хронічних гепатитах, цирозі).
• Легеневий фіброз (ідіопатичний легеневий фіброз, пневмофіброз).
• Кардіальний фіброз (постінфарктне ремоделювання міокарда).
• Нирковий фіброз (хронічна хвороба нирок).
• Системний фіброз (наприклад, при системному склерозі).
• Етіологією:
• Запальний: спричинений хронічним запаленням (гепатит, панкреатит).
• Ішемічний: через хронічну ішемію тканин.
• Токсичний: викликаний хімічними агентами (алкоголь, ліки).
• Ідіопатичний: без чіткої причини (ідіопатичний легеневий фіброз).
• Стадією:
• Початковий: мінімальне накопичення сполучної тканини.
• Прогресуючий: виражене ремоделювання тканин.
• Термінальний: цироз, фіброзна дегенерація органу.

3. Етиологія

Фіброз розвивається внаслідок хронічного ушкодження тканин, що запускає патологічний репаративний процес. Основні причини:

• Запальні захворювання:
• Хронічні вірусні гепатити (B, C).
• Аутоімунні захворювання (аутоімунний гепатит, первинний біліарний цироз, склерозуючий холангіт).
• Хронічні інфекції (туберкульоз, саркоїдоз).
• Токсичні фактори:
• Алкоголь (алкогольний цироз печінки).
• Медикаменти (метотрексат, аміодарон).
• Хімічні речовини (вуглеводні, азбест).
• Метаболічні порушення:
• Нецукровий діабет, гемохроматоз, хвороба Вільсона.
• Ожиріння, неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП).
• Ішемія та травми:
• Постінфарктний кардіосклероз.
• Хронічна венозна недостатність.
• Генетичні та ідіопатичні фактори:
• Ідіопатичний легеневий фіброз.
• Муковісцидоз (фіброз підшлункової залози).
• Системні захворювання:
• Системний склероз, ревматоїдний артрит, вовчак.

4. Патофізіологія

Фіброз є результатом дисбалансу між синтезом і деградацією позаклітинного матриксу (ПКМ). Основні етапи:

1. Хронічне ушкодження:

• Травма, запалення або окислювальний стрес викликають ушкодження клітин паренхіми (гепатоцитів, альвеолоцитів, кардіоміоцитів).

2. Запальна реакція:

• Активація макрофагів, нейтрофілів, Т-лімфоцитів із вивільненням прозапальних цитокінів (TNF-α, IL-1, IL-6) і факторів росту (TGF-β, PDGF).

3. Активація міофібробластів:

• Трансформуючий фактор росту β (TGF-β) є ключовим медіатором, що активує фібробласти в міофібробласти, які продукують колаген I, III типів і фібронектин.
• Міофібробласти також секретують матриксні металопротеїнази (ММП), але їхня активність пригнічується інгібіторами (TIMP), що сприяє накопиченню ПКМ.

4. Накопичення позаклітинного матриксу:

• Надмірне відкладення колагену та інших компонентів ПКМ призводить до заміщення функціональної тканини фіброзною.

5. Ремоделювання тканин:

• Порушення архітектури органу, втрата еластичності, зниження функції.
• У печінці: формування фіброзних септ, цироз.
• У легенях: потовщення альвеолярних стінок, зниження дифузійної здатності.
• У серці: жорсткість міокарда, серцева недостатність.

5. Клінічні прояви

Симптоми залежать від ураженого органу:

• Печінковий фіброз/цироз:
• Слабкість, втрата апетиту, нудота, жовтяниця.
• Асцит, портальна гіпертензія, варикозне розширення вен стравоходу, кровотечі.
• Печінкова енцефалопатія.
• Легеневий фіброз:
• Задишка (спочатку при фізичному навантаженні, потім у спокої).
• Сухий кашель, ціаноз, симптом «барабанних паличок».
• Дихальна недостатність.
• Кардіальний фіброз:
• Серцева недостатність (задишка, набряки, втома).
• Аритмії, зниження скоротливої функції серця.
• Нирковий фіброз:
• Артеріальна гіпертензія, протеїнурія, набряки.
• Прогресування до хронічної ниркової недостатності.
• Системний фіброз (системний склероз):
• Ущільнення шкіри, феномен Рейно, ураження суглобів, ШКТ, легень.

6. Діагностика

Діагностика фіброзу спрямована на виявлення ураженого органу, оцінку ступеня фіброзу та визначення причини.

1. Клінічна оцінка:

• Анамнез: хронічні захворювання, вплив токсинів, тютюнопаління, сімейний анамнез.
• Огляд: пожовтіння шкіри (печінка), ціаноз, «барабанні палички» (легні), набряки (серце, нирки).

2. Лабораторні тести:

• Печінкові проби: Підвищення АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, зниження альбуміну (при цирозі).
• Маркери запалення: С-реактивний білок, ШОЕ.
• Специфічні тести: Вірусні маркери (гепатити B, C), церулоплазмін (хвороба Вільсона), феритин (гемохроматоз).
• Фіброзні маркери: FibroTest, ELF-тест, гіалуронова кислота, проколаген III.

3. Інструментальні методи:

• УЗД: Гепатомегалія, вузли цирозу, спленомегалія.
• Еластографія (FibroScan): Оцінка жорсткості печінки для визначення ступеня фіброзу (F0–F4).
• КТ/МРТ: Виявлення фіброзних змін у легенях, печінці, нирках.
• Біопсія: Золотий стандарт для підтвердження фіброзу (наприклад, печінки чи легень), оцінка колагенового відкладення.
• Ехокардіографія: Оцінка фіброзу міокарда, функції серця.

4. Функціональні тести:

• Спирометрія: зниження ЖЄЛ при легеневому фіброзі.
• Тест із 6-хвилинною ходьбою: оцінка дихальної недостатності.

5. Диференціальна діагностика:

• Атеросклероз (для кардіального фіброзу).
• Ідіопатичний легеневий фіброз проти саркоїдозу чи пневмоконіозу.
• Цироз проти первинного біліарного цирозу чи гемохроматозу.

7. Лікування

Лікування фіброзу спрямоване на усунення причини, уповільнення прогресування та симптоматичну терапію.

1. Етіотропна терапія:

• Гепатит: Противірусні препарати (софосбувір для гепатиту C, ентекавір для гепатиту B).
• Алкогольний фіброз: Повна відмова від алкоголю.
• Токсичний фіброз: Усунення токсину (наприклад, відміна метотрексату).
• Аутоімунні захворювання: Імуносупресанти (кортикостероїди, азатіоприн).

2. Антифібротична терапія:

• Легеневий фіброз: Пірфенідон, нінтеданіб для уповільнення прогресування ідіопатичного легеневого фіброзу.
• Печінковий фіброз: Експериментальні препарати (антагоністи TGF-β, інгібітори ММП).

3. Симптоматична терапія:

• Печінковий фіброз: Діуретики (спіронолактон) при асциті, бета-блокатори (пропранолол) для профілактики кровотеч із вен стравоходу.
• Легеневий фіброз: Киснева терапія, бронходилататори.
• Кардіальний фіброз: Інгібітори АПФ, бета-блокатори для лікування серцевої недостатності.

4. Хірургічне лікування:

• Трансплантація печінки при цирозі.
• Трансплантація легень при термінальному легеневому фіброзі.
• Хірургічна корекція при портальній гіпертензії (TIPS).

5. Підтримуюча терапія:

• Дієта: обмеження солі (при асциті), низький вміст міді чи заліза при спадкових хворобах.
• Фізична реабілітація для підтримки функції легень або серця.

8. Ускладнення

• Печінковий фіброз: Цироз, гепатоцелюлярна карцинома, портальна гіпертензія, печінкова енцефалопатія.
• Легеневий фіброз: Дихальна недостатність, легенева гіпертензія, правошлуночкова недостатність.
• Кардіальний фіброз: Серцева недостатність, аритмії, раптова серцева смерть.
• Нирковий фіброз: Хронічна ниркова недостатність, потреба в діалізі.
• Системний фіброз: Мультиорганна дисфункція.

9. Прогноз

Прогноз залежить від:

• Причини та стадії фіброзу: ранні стадії (F1–F2) можуть бути оборотними при усуненні причини (наприклад, гепатиту C).
• Органу: печінковий і легеневий фіброз мають гірший прогноз у термінальних стадіях.
• Своєчасності терапії: раннє лікування уповільнює прогресування.
  Термінальний фіброз (цироз, легеневий фіброз) асоціюється з високою летальністю без трансплантації.

10. Профілактика

• Первинна:
• Вакцинація проти гепатиту B.
• Уникнення алкоголю, гепатотоксичних ліків, азбесту.
• Контроль метаболічних факторів (ожиріння, діабет).
• Вторинна:
• Скринінг на гепатити, НАЖХП, спадкові хвороби (хвороба Вільсона, гемохроматоз).
• Раннє виявлення фіброзу за допомогою еластографії або біомаркерів.
• Третинна:
• Регулярний моніторинг хворих із хронічними захворюваннями.
• Дотримання терапевтичних рекомендацій для уповільнення прогресування.

11. Сучасні дослідження

• Антифібротичні препарати: інгібітори TGF-β, антагоністи рецепторів до PDGF, галунсертіб.
• Генна терапія: корекція генетичних дефектів при спадкових формах.
• Біомаркери: вдосконалення неінвазивних методів (FibroTest, еластографія).
• Регенеративна медицина: використання стовбурових клітин для відновлення паренхіми.
• Штучний інтелект: прогнозування прогресування фіброзу на основі даних КТ/МРТ.

Висновок

Фіброз є універсальним патологічним процесом, що виникає внаслідок хронічного ушкодження та призводить до втрати функції органу. Його діагностика базується на клінічних, лабораторних і інструментальних методах, а лікування спрямоване на усунення причини та уповільнення прогресування. Сучасні дослідження зосереджені на розробці антифібротичних препаратів і неінвазивних методів діагностики, що дає надію на покращення прогнозу для хворих із фіброзними захворюваннями.