Гематокрит – це показник, який відображає частку об’єму крові, зайняту форменими елементами (переважно еритроцитами), відносно загального об’єму крові. Він виражається у відсотках (%) або як частка одиниці (наприклад, 0,45). Гематокрит є важливим параметром у клінічній діагностиці, оскільки він характеризує здатність крові переносити кисень, а також може вказувати на порушення кровотворення, гідратацію чи патологічні стани.

Визначення та склад

• Формені елементи: до гематокриту входять:
• Еритроцити (99% об’єму формених елементів).
• Лейкоцити та тромбоцити (менше 1%, тому їхній внесок зазвичай ігнорують).
• Плазма: рідка частина крові (55–60% об’єму), що не входить до гематокриту.
• Формула зв’язку:
  $ \text{Гематокрит} = \frac{\text{Об’єм еритроцитів}}{\text{Загальний об’єм крові}} \times 100 $

Методи вимірювання

1. Центрифугування (класичний метод):

• Кров у капілярній трубці (гепаринізованій) центрифугують при 10 000–15 000 об/хв протягом 5 хвилин.
• Утворюються три шари:
  • Нижній – еритроцити (червоний).
  • Середній – лейкоцити й тромбоцити («білий шар», <1 мм).
  • Верхній – плазма (жовтувата).
• Гематокрит вимірюють як відсоток висоти стовпчика еритроцитів відносно загальної висоти.

2. Автоматизовані аналізатори:

• Сучасні гематологічні аналізатори (наприклад, Sysmex, Beckman Coulter) розраховують гематокрит за середнім об’ємом еритроцитів (MCV) і їхньою кількістю:
  $ \text{Гематокрит} = \text{MCV} \times \text{Кількість еритроцитів} $
• Одиниці: літри/літр (л/л), переведені у % (наприклад, 0,45 л/л = 45%).

Нормальні значення

• Дорослі:
• Чоловіки: 40–50% (0,40–0,50 л/л).
• Жінки: 36–46% (0,36–0,46 л/л).
• Діти:
• Новонароджені: 44–62% (вище через фізіологічну поліцитемію).
• 1 рік: 32–40% (знижується через фізіологічну анемію).
• Зміни залежать від віку, статі, фізичного стану, висоти проживання (на висоті гематокрит вищий через гіпоксію).

Фактори, що впливають

1. Кількість еритроцитів: основний фактор – їхня концентрація (4–5 млн/мкл у нормі).
2. Розмір еритроцитів (MCV): більші клітини (макроцити) підвищують гематокрит.
3. Об’єм плазми: зневоднення підвищує гематокрит, надмірна гідратація – знижує.
4. Метод забору: венозна кров має вищий гематокрит, ніж капілярна (на 2–3%).

Клінічне значення

• Підвищений гематокрит (поліцитемія):
• Причини:
  • Первинна: поліцитемія vera (надлишкове утворення еритроцитів у кістковому мозку).
  • Вторинна: хронічна гіпоксія (захворювання легень, висотна адаптація), надлишок еритропоетину (пухлини).
  • Відносна: зневоднення, опіки, блювання.
• Наслідки: підвищена в’язкість крові, ризик тромбозів, гіпертензія.
• Знижений гематокрит (анемія):
• Причини:
  • Крововтрата (гостра чи хронічна).
  • Гемоліз (руйнування еритроцитів).
  • Дефіцит заліза, B12, фолієвої кислоти.
  • Пригнічення кісткового мозку (апластична анемія).
• Наслідки: зниження кисневої ємності крові, слабкість, задишка.

Зв’язок із іншими показниками

• Гемоглобін: приблизне співвідношення – гематокрит ≈ 3 × Hb. Наприклад, [Hb] = 15 г/дл → гематокрит ≈ 45%.
• MCV і MCHC: дозволяють уточнити тип анемії:
• Мікроцитарна (MCV <80 фл): низький гематокрит при залізодефіциті.
• Нормоцитарна: крововтрата.
• Макроцитарна (MCV >100 фл): дефіцит B12.

Діагностика

• Загальний аналіз крові (ЗАК): гематокрит вимірюють разом із еритроцитами, гемоглобіном.
• Помилки:
• Неправильне змішування крові з антикоагулянтом завищує результат.
• Холодові аглютиніни можуть занижувати показник.

Фізіологічна роль

• Гематокрит визначає густину крові та її здатність транспортувати кисень. Оптимальний рівень (40–45%) балансує кисневу ємність і в’язкість.
• При адаптації до гіпоксії (наприклад, у горах) гематокрит зростає за рахунок еритропоетину.

Цікаві факти

• У спортсменів гематокрит може бути вищим через тренування (до 50–55%).
• У вагітних він знижується (до 30–35%) через розведення крові плазмою.
• У тварин норми різні: у коней – до 60%, у птахів – до 55%.

Гематокрит – це простий, але інформативний показник, який відображає стан кровотворної системи й гідратації.