Гематокрит – це показник, який відображає частку об’єму крові, зайняту форменими елементами (переважно еритроцитами), відносно загального об’єму крові. Він виражається у відсотках (%) або як частка одиниці (наприклад, 0,45). Гематокрит є важливим параметром у клінічній діагностиці, оскільки він характеризує здатність крові переносити кисень, а також може вказувати на порушення кровотворення, гідратацію чи патологічні стани.
Визначення та склад
- Формені елементи: до гематокриту входять:
- Еритроцити (99% об’єму формених елементів).
- Лейкоцити та тромбоцити (менше 1%, тому їхній внесок зазвичай ігнорують).
- Плазма: рідка частина крові (55–60% об’єму), що не входить до гематокриту.
- Формула зв’язку:
$ \text{Гематокрит} = \frac{\text{Об’єм еритроцитів}}{\text{Загальний об’єм крові}} \times 100 $
Методи вимірювання
1. Центрифугування (класичний метод):
- Кров у капілярній трубці (гепаринізованій) центрифугують при 10 000–15 000 об/хв протягом 5 хвилин.
- Утворюються три шари:
- Нижній – еритроцити (червоний).
- Середній – лейкоцити й тромбоцити («білий шар», <1 мм).
- Верхній – плазма (жовтувата).
- Гематокрит вимірюють як відсоток висоти стовпчика еритроцитів відносно загальної висоти.
2. Автоматизовані аналізатори:
- Сучасні гематологічні аналізатори (наприклад, Sysmex, Beckman Coulter) розраховують гематокрит за середнім об’ємом еритроцитів (MCV) і їхньою кількістю:
$ \text{Гематокрит} = \text{MCV} \times \text{Кількість еритроцитів} $ - Одиниці: літри/літр (л/л), переведені у % (наприклад, 0,45 л/л = 45%).
Нормальні значення
- Дорослі:
- Чоловіки: 40–50% (0,40–0,50 л/л).
- Жінки: 36–46% (0,36–0,46 л/л).
- Діти:
- Новонароджені: 44–62% (вище через фізіологічну поліцитемію).
- 1 рік: 32–40% (знижується через фізіологічну анемію).
- Зміни залежать від віку, статі, фізичного стану, висоти проживання (на висоті гематокрит вищий через гіпоксію).
Фактори, що впливають
- Кількість еритроцитів: основний фактор – їхня концентрація (4–5 млн/мкл у нормі).
- Розмір еритроцитів (MCV): більші клітини (макроцити) підвищують гематокрит.
- Об’єм плазми: зневоднення підвищує гематокрит, надмірна гідратація – знижує.
- Метод забору: венозна кров має вищий гематокрит, ніж капілярна (на 2–3%).
Клінічне значення
- Підвищений гематокрит (поліцитемія):
- Причини:
- Первинна: поліцитемія vera (надлишкове утворення еритроцитів у кістковому мозку).
- Вторинна: хронічна гіпоксія (захворювання легень, висотна адаптація), надлишок еритропоетину (пухлини).
- Відносна: зневоднення, опіки, блювання.
- Наслідки: підвищена в’язкість крові, ризик тромбозів, гіпертензія.
- Знижений гематокрит (анемія):
- Причини:
- Крововтрата (гостра чи хронічна).
- Гемоліз (руйнування еритроцитів).
- Дефіцит заліза, B12, фолієвої кислоти.
- Пригнічення кісткового мозку (апластична анемія).
- Наслідки: зниження кисневої ємності крові, слабкість, задишка.
Зв’язок із іншими показниками
- Гемоглобін: приблизне співвідношення – гематокрит ≈ 3 × Hb. Наприклад, [Hb] = 15 г/дл → гематокрит ≈ 45%.
- MCV і MCHC: дозволяють уточнити тип анемії:
- Мікроцитарна (MCV <80 фл): низький гематокрит при залізодефіциті.
- Нормоцитарна: крововтрата.
- Макроцитарна (MCV >100 фл): дефіцит B12.
Діагностика
- Загальний аналіз крові (ЗАК): гематокрит вимірюють разом із еритроцитами, гемоглобіном.
- Помилки:
- Неправильне змішування крові з антикоагулянтом завищує результат.
- Холодові аглютиніни можуть занижувати показник.
Фізіологічна роль
- Гематокрит визначає густину крові та її здатність транспортувати кисень. Оптимальний рівень (40–45%) балансує кисневу ємність і в’язкість.
- При адаптації до гіпоксії (наприклад, у горах) гематокрит зростає за рахунок еритропоетину.
Цікаві факти
- У спортсменів гематокрит може бути вищим через тренування (до 50–55%).
- У вагітних він знижується (до 30–35%) через розведення крові плазмою.
- У тварин норми різні: у коней – до 60%, у птахів – до 55%.
Гематокрит – це простий, але інформативний показник, який відображає стан кровотворної системи й гідратації.