Гіперглікемія — це стан підвищеного рівня глюкози (цукру) в крові, коли організм не може ефективно використовувати або виробляти інсулін, гормон, відповідальний за транспортування глюкози в клітини для енергії. Нормальний рівень глюкози натщесерце становить 70-99 мг/дл (3,9-5,5 ммоль/л), а після їжі — до 140 мг/дл (7,8 ммоль/л). Гіперглікемія діагностується, коли рівень перевищує 180-200 мг/дл (10-11,1 ммоль/л) після їжі, або понад 125 мг/дл натщесерце. Цей стан найчастіше асоціюється з цукровим діабетом, але може виникати і в інших ситуаціях. Якщо не лікувати, хронічна гіперглікемія призводить до серйозних ускладнень, таких як пошкодження нервів, очей та нирок.

Гіперглікемія не завжди проявляється одразу — симптоми розвиваються поступово, і пацієнти часто ігнорують їх на ранніх стадіях, думаючи, що це просто втома чи стрес.

Причини гіперглікемії

Гіперглікемія виникає, коли в крові накопичується глюкоза через недостатнє вироблення інсуліну або резистентність до нього. Основні причини:

1. Цукровий діабет типу 1: Автоімунне захворювання, де імунна система атакує бета-клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Без інсуліну глюкоза не може потрапити в клітини, і її рівень у крові зростає. Це часто діагностується в дитинстві чи молодому віці, але може виникнути в будь-якому.
2. Цукровий діабет типу 2: Найпоширеніша форма (близько 90% випадків діабету), де клітини стають резистентними до інсуліну, а підшлункова залоза не може виробляти достатньо, щоб компенсувати. Фактори ризику включають ожиріння (особливо абдомінальне), малорухливий спосіб життя, дієту з високим вмістом оброблених вуглеводів та насичених жирів.
3. Інші форми діабету: Наприклад, гестаційний діабет у вагітних, діабет типу 3c (через хронічний панкреатит), або пов’язаний з кістозним фіброзом. Також генетичні синдроми, як синдром Рабсона-Менденхолла чи Вернера, можуть спричиняти резистентність до інсуліну.
4. Тимчасові фактори:

• Інфекції, хвороби, травми чи операції — вони викликають викид гормонів стресу (кортизол, адреналін), які підвищують рівень цукру.
• Емоційний стрес.
• Певні ліки: кортикостероїди (наприклад, преднізолон), деякі антигіпертензивні препарати, ліки від ВІЛ чи психіатричні медикаменти.
• Неправильне лікування діабету: пропуск доз інсуліну, використання простроченого інсуліну, невідповідність дозування до споживання вуглеводів, знижена фізична активність.
• “Феномен світанку”: Ранкове підвищення цукру через гормональні зміни.

1. Інші захворювання: Хронічний панкреатит, рак підшлункової залози (гіперглікемія може бути раннім симптомом у 25% випадків), гормональні розлади (синдром Кушинга, акромегалія, полікістоз яєчників).

Пацієнти з діабетом типу 2 недооцінюють вплив стресу чи інфекцій — наприклад, звичайна ГРВІ може підняти цукор на 100-200 мг/дл. Варто коригувати дозування ліків у таких ситуаціях.

Симптоми гіперглікемії

Симптоми розвиваються повільно, протягом днів чи тижнів, і залежать від рівня цукру. Ранні ознаки з’являються при рівні понад 180-200 мг/дл:

• Поліурія (часте сечовипускання): Нирки намагаються вивести зайву глюкозу, що призводить до дегідратації.
• Полідипсія (підвищена спрага): Організм намагається компенсувати втрату рідини.
• Поліфагія (підвищений апетит): Клітини “голодують” без глюкози, попри її надлишок у крові.
• Втома та слабкість: Енергетичний дефіцит у клітинах.
• Затуманений зір: Глюкоза викликає набряк кришталика ока.
• Головний біль, дратівливість.

Пізніші симптоми, якщо не лікувати:

• Сухість у роті, свербіж шкіри, повільне загоєння ран.
• Інфекції: вагінальні, шкірні, сечовивідних шляхів.
• Втрата ваги (при типі 1, через розпад жирів).

При важкій гіперглікемії (понад 250-300 мг/дл) може розвинутися кетоацидоз: фруктовий запах з рота (від кетонів), нудота, блювота, біль у животі, задишка, сплутаність свідомості, кома. Це екстрена ситуація! У пацієнтів з типом 2 може бути гіперосмолярний синдром: сильна дегідратація без кетонів.

Деякі пацієнти з хронічним діабетом не відчувають симптомів навіть при високому цукрі — це “гіпоглікемічна нечутливість”, і вони дізнаються про проблему тільки з аналізів.

Фактори ризику

• Ожиріння, особливо в області живота.
• Сімейна історія діабету.
• Вік понад 45 років.
• Малорухливість.
• Неправильне харчування.
• Куріння, високий тиск, дисліпідемія.
• Вагітність (гестаційний діабет).
• Прийом певних ліків чи стрес.

Діагностика

Діагностика проста, але вимагає регулярності:

• Аналіз крові натщесерце: >125 мг/дл — діабет, 100-125 — предіабет.
• Глюкозотолерантний тест: Після навантаження глюкозою.
• HbA1c: Відображає середній рівень за 2-3 місяці (>6,5% — діабет).
• Самоконтроль: Глюкометри, безперервні монітори (CGM) для пацієнтів з діабетом.
• Тест на кетони: У сечі чи крові при підозрі на кетоацидоз.

Лікування

Лікування залежить від причини та тяжкості:

• Інсулін: Для типу 1 — обов’язково; для типу 2 — при декомпенсації. Ін’єкції чи помпи.
• Пероральні препарати: Метформін (знижує вироблення глюкози в печінці), сульфонілсечовина (стимулює інсулін), інгібітори SGLT2 (виводять глюкозу з сечею), GLP-1 агоністи (сповільнюють всмоктування).
• Корекція способу життя: Дієта з низьким глікемічним індексом (овочі, цільні зерна, білки), фізична активність (150 хв/тиждень), контроль ваги.
• При гострих станах: Госпіталізація, внутрішньовенне введення рідин, інсуліну, електролітів.
• Під час хвороб: Збільшити дозу ліків, частіше моніторити.

Лікування — це партнерство. Регулярні візити до лікаря дозволяють коригувати план.

Ускладнення

Хронічна гіперглікемія пошкоджує судини та органи:

• Серцево-судинні: Інфаркт, інсульт.
• Нейропатія: Біль, оніміння в кінцівках.
• Нефропатія: Пошкодження нирок, аж до діалізу.
• Ретинопатія: Сліпота.
• Проблеми з ногами: Виразки, ампутації.
• Гострі: Кетоацидоз (кома), гіперосмолярний синдром (дегідратація, кома).

Профілактика та поради

• Регулярний моніторинг цукру.
• Збалансована дієта, фізична активність.
• Контроль ваги, уникнення стресу.
• Своєчасне лікування інфекцій.
• Для діабетиків: дотримання плану.

З профілактикою гіперглікемія стає керованою, і пацієнти живуть повноцінно.