Хвороба Потта, відома також як туберкульоз хребта або туберкульозний спондиліт. Це класична форма позалегеневого туберкульозу, названа на честь британського хірурга Персівалла Потта, який описав її у XVIII столітті. Хоча в сучасному світі туберкульоз асоціюється переважно з країнами, що розвиваються, останнім часом спостерігається відродження цієї хвороби навіть у розвинених країнах через міграцію, імуносупресію (наприклад, у пацієнтів з ВІЛ) та резистентність до ліків.

Етиологія та патогенез

Хвороба Потта спричиняється бактерією Mycobacterium tuberculosis, яка є основним збудником туберкульозу. Інфекція зазвичай поширюється гематогенним шляхом (через кровотік) з первинного осередку, найчастіше з легень, хоча може бути й з інших органів, як-от лімфатичні вузли чи нирки. У хребті бактерія осідає переважно в передніх частинах хребців (тілах хребців), викликаючи остеомієліт (запалення кістки) та спондилодисцит (запалення міжхребцевих дисків). Це призводить до руйнування кісткової тканини, утворення гранульом (казеозних вогнищ) та абсцесів, відомих як “холодні абсцеси” через відсутність вираженого запалення. Найчастіше уражається поперековий або грудний відділ хребта, рідше — шийний.

Патогенез включає імунну відповідь організму: макрофаги намагаються знищити бактерію, але в імуноскомпрометованих пацієнтів це призводить до хронічного процесу. Без лікування хвороба прогресує, викликаючи колапс хребців, кутову кіфозну деформацію (горб Потта) та можливе стиснення спинного мозку.

Клінічна картина

Симптоми розвиваються повільно, часто протягом місяців чи років, що робить діагностику викликом. Основні прояви:

• Біль у спині: Хронічний, ниючий, посилюється при русі чи навантаженні. Може іррадіювати в кінцівки.
• Системні симптоми туберкульозу: Лихоманка (часто субфебрильна), нічна пітливість, втрата ваги, втома та анемія.
• Деформації: Кіфоз (горб), сколіоз або лордоз у запущених випадках.
• Неврологічні ускладнення: Парестезії, слабкість у ногах, парапарез або параплегія через стиснення спинного мозку абсцесом чи зруйнованими хребцями. Це найнебезпечніше ускладнення, яке може призвести до інвалідності.
• Абсцеси: “Холодні” паравертебральні абсцеси можуть дренуватися в м’які тканини, утворюючи свищі, або поширюватися в черевну порожнину (наприклад, абсцес поперекового м’яза).

У дітей хвороба може проявлятися швидше через активний ріст кісток, тоді як у дорослих — повільніше.

Діагностика

Діагностика базується на комбінації клінічних даних, лабораторних та інструментальних методів:

• Лабораторні тести: Підвищення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів), позитивна реакція Манту або IGRA-тести (наприклад, QuantiFERON), але вони не специфічні. Культура мокротиння чи біоптату на M. tuberculosis — золотий стандарт, але займає тижні.
• Візуалізація: Рентген хребта показує руйнування хребців (клиноподібна деформація), МРТ — найкращий метод для виявлення абсцесів, ураження м’яких тканин та стиснення спинного мозку. КТ корисна для планування біопсії.
• Біопсія: Перкутанна або відкрита біопсія хребця для гістології (виявлення гранульом) та ПЛР на ДНК мікобактерій для швидкої діагностики.

Диференціальна діагностика включає пухлини хребта, піогенний спондиліт, остеопороз чи травми.

Лікування

Лікування консервативне в більшості випадків, але вимагає дисципліни:

• Антитуберкульозна терапія: Стандартна схема WHO — комбінація препаратів (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол) протягом 6–12 місяців, залежно від чутливості. У резистентних випадках — друга лінія (фторхінолони, аміноглікозиди).
• Хірургічне втручання: Показане при неврологічних дефіцитах, нестабільності хребта чи великих абсцесах. Включає декомпресію, дренування абсцесів, фіксацію хребта (наприклад, імплантами) та корекцію деформацій.
• Підтримуюча терапія: Іммобілізація (корсети), фізіотерапія для запобігання атрофії м’язів, харчування та контроль супутніх станів (ВІЛ, діабет).

Прогноз добрий при ранній діагностиці: повне одужання можливе, але в запущених випадках залишаються деформації чи параліч.

Профілактика та висновки

Профілактика зводиться до вакцинації БЦЖ (ефективна в дітей), скринінгу контактних осіб та лікування латентного туберкульозу. У глобальному контексті важливо боротися з бідністю, переповненістю та імунодефіцитами.