Інтоксикація це не просто стан “отруєння”, а комплексний патологічний процес, що впливає на весь організм. Її перебіг залежить від багатьох факторів, таких як доза, шлях надходження та індивідуальна чутливість організму.

1. Визначення та класифікація інтоксикації

Інтоксикація (від лат. intoxicatio — отруєння) — це патологічний стан, спричинений впливом токсичних речовин (токсинів) на організм, що призводить до порушення функцій клітин, тканин, органів і систем. Токсини можуть бути екзогенними (зовнішніми, наприклад, хімічні речовини, ліки, отрути) або ендогенними (внутрішніми, продукованими самим організмом, як у разі сепсису чи уремії).

Класифікація інтоксикацій є ключовою для розуміння. Ми поділяємо їх за кількома критеріями:

• За перебігом:
• Гостра інтоксикація: Розвивається швидко (від хвилин до годин) після одноразового надходження великої дози токсину. Приклад: отруєння чадним газом або передозування парацетамолу.
• Хронічна інтоксикація: Виникає при тривалому впливі малих доз. Наприклад, кумулятивне отруєння свинцем у робітників промисловості.
• За етіологією:
• Хімічна: Отруєння пестицидами, важкими металами (ртуть, миш’як), органічними розчинниками.
• Біологічна: Токсини бактерій (ботулотоксин), грибів (афлатоксини), рослин (атропін з беладони) чи тварин (зміїна отрута).
• Лікарська: Ятрогенна інтоксикація від передозування медикаментів, наприклад, антикоагулянтів чи опіоїдів.
• Алкогольна та наркотична: Етанол, опіати, амфетаміни — поширені причини в клінічній практиці.
• За шляхом надходження:
• Інгаляційний (через дихальні шляхи: гази, аерозолі).
• Пероральний (через шлунково-кишковий тракт: їжа, ліки).
• Шкірний (контактний: отруйні речовини на шкірі).
• Парентеральний (ін’єкційний: укуси, ін’єкції).

Важливо пам’ятати принцип “доза робить отруту” (Paracelsus): будь-яка речовина може бути токсичною при перевищенні порогу.

2. Патогенез:

На клітинному рівні інтоксикація — це порушення гомеостазу. Токсини взаємодіють з біологічними структурами, викликаючи каскад реакцій. Розглянемо ключові механізми:

• Пряма цитотоксичність: Токсин пошкоджує клітинні мембрани, мітохондрії чи ДНК. Наприклад, ціанід блокує цитохромоксидазу в ланцюзі електронного транспорту, призводячи до гіпоксії тканин.
• Імунологічні реакції: Алергічні або аутоімунні відповіді, як при отруєнні пеніциліном (анафілактичний шок).
• Метаболічні порушення: Токсини інгібують ферменти. Ацетамінофен (парацетамол) у надмірних дозах виснажує глутатіон, викликаючи некроз гепатоцитів.
• Нейротоксичність: Вплив на ЦНС, наприклад, алкоголь пригнічує ГАМК-рецептори, викликаючи ейфорію, а потім депресію.
• Системні ефекти: Кумуляція в органах-мішенях. Свинець накопичується в кістках і нирках, викликаючи анемію та нефропатію.

Фази патогенезу:

1. Абсорбція та розподіл токсину.
2. Метаболізм (біотрансформація в печінці).
3. Екскреція (нирки, легені, кишечник).
4. Токсична дія на органи.

Індивідуальні фактори: генетика (наприклад, дефіцит G6PD робить чутливим до деяких ліків), вік (діти та літні — вразливіші), супутні захворювання (цироз печінки уповільнює детоксикацію).

3. Клінічні прояви:

Клініка інтоксикації поліморфна і залежить від токсину. Загальні симптоми: нудота, блювота, головний біль, запаморочення, судоми, кома. Розглянемо типові синдроми:

• Гостра інтоксикація:
• Кардіотоксична: Аритмії від дигоксину чи кокаїну.
• Гепатотоксична: Жовтяниця від парацетамолу.
• Нейротоксична: Делірій від алкоголю чи бензодіазепінів.
• Респіраторна: Задишка від чадного газу (карбоксигемоглобінемія).
• Хронічна:
• Неврологічні: Полінейропатія від свинцю.
• Гематологічні: Анемія від миш’яку.
• Канцерогенна: Рак легень від азбесту.

Специфічні приклади:

• Отруєння опіоїдами: Міоз, брадикардія, респіраторна депресія.
• Холінергічна криза (від інсектицидів): SLUDGE-синдром (Salivation, Lacrimation, Urination, Defecation, GI upset, Emesis).

У важких випадках — множинна органна недостатність (МОДН).

4. Діагностика:

Інструментальні та лабораторні методи:

• Токсикологічний скринінг: Аналіз крові, сечі на токсини (наприклад, рівень алкоголю, наркотиків).
• Біохімічні тести: Ферменти печінки (АЛТ, АСТ), креатинін, гази крові.
• Інструментальні: ЕКГ (для кардіотоксикантів), КТ/МРТ (при нейротоксичності), ЕЕГ.
• Специфічні: Вимірювання карбоксигемоглобіну при отруєнні CO.

Диференційна діагностика: Відрізняйте від інфекцій, травм чи психічних розладів.

5. Лікування: Принципи та тактика

Лікування базується на принципах: “видалити, нейтралізувати, підтримати”.

• Дезінтоксикація:
• Промивання шлунка (якщо <1-2 год після перорального надходження).
• Активоване вугілля для адсорбції.
• Форсований діурез, гемодіаліз для екскреції.
• Антидоти:
• Налоксон для опіоїдів.
• Атропін для холінергічних токсинів.
• Димеркапрол для важких металів.
• Симптоматична терапія:
• Підтримка дихання (ШВЛ), серцево-судинної системи (інфузії).
• Корекція електролітів, кислотно-лужного балансу.

У хронічних випадках — реабілітація, моніторинг.

6. Профілактика та висновки

Профілактика — найкраща стратегія: освіта, контроль за хімікатами, безпечне використання ліків. У промисловості — засоби захисту, моніторинг.