Ішемія — це патологічний стан, що характеризується недостатнім кровопостачанням тканин або органів, що призводить до дефіциту кисню, поживних речовин і порушення виведення метаболітів, необхідних для нормального функціонування клітин.

1. Визначення та класифікація

Ішемія (від грец. ischaimos — затримка крові) — це стан, при якому кровопостачання до певного органу чи тканини знижується або припиняється, що призводить до гіпоксії (дефіциту кисню) та метаболічних порушень. Вона може бути:

• Гострою: раптове припинення або значне зниження кровотоку (наприклад, при тромбозі або емболії).
• Хронічною: поступове зменшення кровопостачання через прогресуюче звуження судин (наприклад, при атеросклерозі).
• Локальною: обмежується певною ділянкою (наприклад, ішемія міокарда).
• Системною: зачіпає весь організм (наприклад, при шоку або серцевій недостатності).

2. Етіологія

Ішемія виникає через дисбаланс між потребою тканин у кисні та його доставкою. Основні причини включають:

• Обструктивні: звуження або закупорка судин (атеросклеротичні бляшки, тромби, емболи, спазм судин).
• Компресійні: зовнішнє здавлення судин (пухлини, травми, набряк).
• Функціональні: зниження кровотоку через недостатність серцево-судинної системи (серцева недостатність, гіпотензія).
• Вазоспастичні: рефлекторний спазм судин (наприклад, при синдромі Рейно).
• Гіповолемічні: зменшення об’єму циркулюючої крові (крововтрата, дегідратація).

3. Патофізіологія

Ішемія викликає каскад метаболічних і структурних змін у тканинах:

1. Гіпоксія та дефіцит АТФ: Кисневе голодування порушує аеробний метаболізм, знижуючи синтез аденозинтрифосфату (АТФ). Клітини переходять на анаеробний гліколіз, що призводить до накопичення лактату та ацидозу.
2. Порушення іонного гомеостазу: Накопичення натрію та кальцію в клітинах через дисфункцію Na+/K+-АТФази та інших іонних насосів викликає набряк клітин і порушення мембранного потенціалу.
3. Окислювальний стрес: При відновленні кровотоку (реперфузія) утворюються реактивні форми кисню, які пошкоджують клітинні мембрани, білки та ДНК.
4. Запалення: Ішемія активує запальні медіатори (цитокіни, хемокіни), що залучають нейтрофіли та посилюють ушкодження тканин.
5. Некроз або апоптоз: Тривалий дефіцит кисню призводить до незворотних змін — некрозу (при гострій ішемії) або апоптозу (при хронічній).

4. Клінічні прояви

Прояви ішемії залежать від ураженого органу та ступеня порушення кровотоку:

• Міокард: стенокардія (біль за грудиною), інфаркт міокарда.
• Мозок: транзиторна ішемічна атака, ішемічний інсульт.
• Кінцівки: переміжна кульгавість, критична ішемія кінцівок.
• Кишечник: мезентеріальна ішемія, що проявляється сильним болем у животі.
• Нирки: гостра ниркова недостатність.
  Симптоми зазвичай включають біль (через накопичення метаболітів), дисфункцію органу та системні прояви (наприклад, лихоманка при запальних реакціях).

5. Діагностика

Діагностика ішемії базується на:

• Клінічній картині: оцінка симптомів (біль, слабкість, дисфункція органу).
• Інструментальних методах:
• ЕКГ (для серця): зміни сегмента ST, зубця T.
• УЗД із допплерографією: оцінка кровотоку в судинах.
• КТ/МРТ: виявлення зон ішемії в мозку, кишечнику чи інших органах.
• Ангіографія: візуалізація звужень або закупорок судин.
• Лабораторних маркерах: підвищення рівня тропонінів (при інфаркті міокарда), лактату, креатинкінази.

6. Лікування

Лікування спрямоване на відновлення кровотоку та профілактику ускладнень:

• Медикаментозна терапія:
• Антикоагулянти (гепарин) та антиагреганти (аспірин) для профілактики тромбозу.
• Вазодилататори (нітрогліцерин) для зменшення спазму.
• Тромболітики (альтеплаза) при гострій ішемії.
• Хірургічні методи:
• Ангіопластика та стентування.
• Шунтування (наприклад, аортокоронарне шунтування).
• Емболектомія при гострій закупорці.
• Підтримуюча терапія: киснева терапія, корекція артеріального тиску, лікування супутніх станів (цукровий діабет, гіперліпідемія).
• Реперфузійна терапія: відновлення кровотоку, але з контролем для уникнення реперфузійного ушкодження.

7. Ускладнення

• Інфаркт: некроз тканин через тривалу ішемію.
• Реперфузійне ушкодження: парадоксальне погіршення стану після відновлення кровотоку.
• Хронічна дисфункція органу: наприклад, серцева недостатність або хронічна ниркова недостатність.
• Смерть: при критичній ішемії життєво важливих органів (серце, мозок).

8. Профілактика

• Контроль факторів ризику: артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, паління, діабету.
• Здоровий спосіб життя: фізична активність, збалансоване харчування.
• Регулярні медичні обстеження для раннього виявлення судинних змін.

9. Особливості в різних органах

• Серце: Ішемічна хвороба серця є провідною причиною смертності у світі. Гостра ішемія міокарда може призвести до інфаркту, а хронічна — до серцевої недостатності.
• Мозок: Ішемічний інсульт становить до 80% усіх інсультів, спричинених тромбозом або емболією церебральних артерій.
• Кінцівки: Хронічна ішемія нижніх кінцівок часто пов’язана з атеросклерозом і може призвести до ампутації при критичному перебігу.

10. Сучасні дослідження та перспективи

Сучасна медицина активно досліджує молекулярні механізми ішемії, зокрема роль мікроРНК, запальних цитокінів і сигнальних шляхів у розвитку ушкодження. Нові методи лікування, такі як генна терапія, використання стовбурових клітин і нанотехнології, спрямовані на відновлення кровотоку та регенерацію тканин, перебувають на стадії розробки.

Висновок

Ішемія — це критичний стан, який вимагає швидкої діагностики та комплексного підходу до лікування. Її наслідки залежать від тривалості, локалізації та своєчасності терапії. Розуміння патофізіології та сучасних методів діагностики й лікування дозволяє значно покращити прогноз для пацієнтів із ішемічними ураженнями.