Класифікація за Kellgren-Lawrence (KL) є широко визнаною системою для оцінки ступеня тяжкості остеоартрозу (ОА) на основі рентгенографічних змін у суглобах, зокрема в колінних, тазостегнових, суглобах рук і хребта. Розроблена в 1957 році Джоном Келлгреном і Дж. С. Лоуренсом, вона залишається золотим стандартом у клінічній практиці та дослідженнях завдяки своїй простоті та відтворюваності. Класифікація базується на оцінці чотирьох ключових рентгенографічних ознак: звуження суглобової щілини, остеофіти, субхондральний склероз і деформація кісткових кінців. Вона широко застосовується для діагностики, прогнозування прогресії ОА та оцінки ефективності терапії.

Історичний контекст та розробка

Класифікація KL була вперше представлена в статті 1957 року в Annals of the Rheumatic Diseases для стандартизації діагностики ОА в епідеміологічних дослідженнях. Вона була створена для забезпечення об’єктивної оцінки рентгенографічних змін, що дозволяє порівнювати результати між різними популяціями та дослідниками. Система базується на якісному та напівкількісному аналізі рентгенограм, що робить її доступною навіть у ресурсозалежних умовах. З часом класифікація була адаптована для різних суглобів, зокрема колінного, тазостегнового та суглобів кисті, і залишається основою для сучасних діагностичних протоколів.

Структура класифікації за Kellgren-Lawrence

Класифікація KL поділяє остеоартроз на п’ять градацій (0–4), де кожна відповідає певному ступеню тяжкості рентгенографічних змін. Оцінка проводиться шляхом аналізу стандартних рентгенограм у передньо-задній та бічній проєкціях. Основні ознаки включають:

• Звуження суглобової щілини: Втрата хряща, що проявляється зменшенням відстані між кістками.
• Остеофіти: Кісткові розростання на краях суглоба.
• Субхондральний склероз: Потовщення кісткової тканини під хрящем.
• Деформація кісткових кінців: Зміни форми суглобових поверхонь.

Нижче наведено детальний опис градацій:

• Ступінь 0 (норма): Відсутність рентгенографічних ознак ОА. Суглобова щілина нормальна, без остеофітів, склерозу чи деформацій.
• Ступінь 1 (сумнівний ОА): Незначні остеофіти або легке звуження суглобової щілини, які не відповідають діагностичним критеріям ОА. Зміни часто субклінічні.
• Ступінь 2 (легкий ОА): Чіткі остеофіти та можливе звуження суглобової щілини, але без значного склерозу чи деформації. Це мінімальний діагностичний поріг для ОА.
• Ступінь 3 (помірний ОА): Помірне звуження суглобової щілини, виражені остеофіти, субхондральний склероз і можливі деформації кісткових кінців.
• Ступінь 4 (тяжкий ОА): Значне звуження суглобової щілини, великі остеофіти, виражений субхондральний склероз, деформація кісток і можливі субхондральні кісти.

Кожна градація оцінюється кваліфікованим радіологом або клініцистом, часто з використанням атласів рентгенограм для забезпечення стандартизації.

Застосування в клінічній практиці та дослідженнях

Класифікація KL використовується для:

1. Діагностики ОА: Ступінь 2 і вище вважається діагностичним порогом для підтвердження ОА, особливо в колінних і тазостегнових суглобах.
2. Оцінки прогресії захворювання: Повторні рентгенограми дозволяють відстежувати зміни в суглобах, зокрема звуження щілини.
3. Епідеміологічних досліджень: KL забезпечує стандартизовану оцінку для порівняння поширеності ОА в різних популяціях.
4. Клінічних випробувань: Використовується для стратифікації учасників і оцінки ефективності терапій, таких як хондропротектори чи фізіотерапія.

У клінічній практиці класифікація допомагає визначити показання до консервативного (НПЗЗ, фізіотерапія) або хірургічного (ендопротезування) лікування, особливо при ступенях 3–4.

Обмеження класифікації

Незважаючи на широке використання, класифікація KL має обмеження:

• Суб’єктивність: Оцінка залежить від досвіду радіолога, що може призводити до варіабельності між спостерігачами.
• Обмежена чутливість до ранніх змін: Ступінь 1 часто не відображає клінічних симптомів, а МРТ може виявляти хрящові зміни раніше.
• Відсутність оцінки м’яких тканин: Класифікація не враховує синовіт або ураження меніска, які краще видно на МРТ.
• Некореляція з симптомами: Пацієнти з високим ступенем KL можуть бути безсимптомними, і навпаки.
• Обмеження в оцінці прогресії: Зміни між ступенями можуть бути нелінійними, що ускладнює моніторинг.

Сучасні дослідження пропонують комбінувати KL з МРТ та біомаркерами для кращої оцінки.

Клінічне значення та сучасні перспективи

Класифікація KL залишається основним інструментом для діагностики ОА завдяки своїй простоті та доступності. Вона є стандартом у рекомендаціях ACR та EULAR для управління ОА. Проте її інтеграція з сучасними методами, такими як кількісна МРТ, ультразвук та аналіз біомаркерів (наприклад, COMP, CTX-II), підвищує точність діагностики та прогнозування. Нові технології, включаючи штучний інтелект для автоматизованої оцінки рентгенограм, обіцяють зменшити суб’єктивність і покращити відтворюваність.

Висновок

Класифікація за Kellgren-Lawrence є фундаментальним інструментом для оцінки остеоартрозу, забезпечуючи стандартизований підхід до діагностики та моніторингу. Незважаючи на обмеження, її простота та надійність роблять її незамінною в клінічній практиці.