DSM-5 (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, 5th Edition) є ключовим інструментом у сучасній психіатрії, розробленим Американською психіатричною асоціацією (APA) для стандартизації діагностики психічних розладів. Ця система забезпечує єдиний підхід до класифікації психічних розладів, що полегшує спілкування між фахівцями, дослідження та розробку лікувальних стратегій. Описано історію, структуру, принципи, ключові категорії, критерії діагностики, переваги, обмеження та сучасне значення DSM-5, спираючись на дані станом на 1 вересня 2025 року. Мета — надати читачам всебічне розуміння цього інструменту для сприяння кращому розумінню психіатричної діагностики.

Визначення та Історія

DSM-5 — це п’ята редакція Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів, опублікована APA у 2013 році, з оновленнями тексту в DSM-5-TR (Text Revision) у 2022 році. Це стандартизована система класифікації психічних розладів, яка використовується для діагностики, досліджень і планування лікування. DSM-5 ґрунтується на клінічних критеріях, що описують симптоми, тривалість, тяжкість і вплив розладів на функціонування.

Історія DSM почалася з DSM-I (1952), який містив 106 діагнозів і базувався на психоаналітичних концепціях. DSM-II (1968) розширив класифікацію, але залишався обмеженим. DSM-III (1980) став революційним, запровадивши емпіричні критерії та мультиаксіальну оцінку. DSM-IV (1994) і DSM-IV-TR (2000) уточнили діагностичні категорії. DSM-5, опублікований після 14 років розробки, відійшов від аксіальної системи, ввів спектральний підхід і врахував культурні та нейробіологічні аспекти. DSM-5-TR додав уточнення, зокрема новий діагноз — тривалий розлад горя.

Структура та Принципи DSM-5

DSM-5 організовано за категоріями розладів, кожна з яких включає специфічні діагностичні критерії. Основні принципи:

• Симптомоцентричність: Діагнози базуються на спостережуваних симптомах, а не на припущеннях про етіологію.
• Категоричний і спектральний підхід: Розлади класифікуються як окремі, але враховується їх континуум (наприклад, розлади аутистичного спектра).
• Культурна чутливість: Критерії враховують культурні відмінності в прояві симптомів.
• Клінічна значущість: Симптоми повинні викликати дистрес або порушення функціонування.

DSM-5 включає 20 основних категорій розладів, кожна з яких містить підтипи та специфікатори (наприклад, тяжкість, перебіг). Структура: вступ, діагностичні критерії, інструменти оцінки, додатки (культурні аспекти, глосарій).

Основні Категорії Розладів у DSM-5

DSM-5 охоплює широкий спектр психічних розладів. Основні категорії включають:

1. Нейророзвиткові розлади: Розлад аутистичного спектра, СДУГ, розлади навчання.
2. Шизофренія та інші психотичні розлади: Шизофренія, шизоафективний розлад, короткий психотичний розлад.
3. Біполярні та пов’язані розлади: Біполярний розлад I, II, циклотимія.
4. Депресивні розлади: Великий депресивний розлад, персистуючий депресивний розлад (дистимія).
5. Тривожні розлади: Генералізований тривожний розлад, панічний розлад, фобії.
6. Обсесивно-компульсивні та пов’язані розлади: ОКР, дисморфофобія.
7. Розлади, пов’язані з травмами та стресом: ПТСР, гострий стресовий розлад.
8. Дисоціативні розлади: Дисоціативний розлад ідентичності.
9. Соматичні та пов’язані розлади: Соматоформний розлад, конверсійний розлад.
10. Розлади харчування: Анорексія, булімія.
11. Розлади сну: Безсоння, апное сну.
12. Розлади особистості: Пограничний, нарцисичний, антисоціальний.
13. Розлади, пов’язані з речовинами: Залежність від алкоголю, опіоїдів, канабісу.
14. Нейрокогнітивні розлади: Деменція, делірій.
15. Парафілії та інші розлади.

Кожна категорія включає чіткі критерії: перелік симптомів, тривалість, виключення інших причин, вплив на функціонування.

Ключові Критерії Діагностики (на прикладі кількох розладів)

Для ілюстрації розглянемо критерії для кількох поширених розладів:

• Шизофренія (F20.9):
• Два або більше симптомів протягом 1 місяця (один із них — галюцинації, марення або дезорганізована мова): марення, галюцинації, дезорганізоване мислення, дезорганізована/кататонічна поведінка, негативні симптоми.
• Порушення соціального/професійного функціонування.
• Симптоми тривають ≥6 місяців (включаючи продромальну/резидуальну фази).
• Виключення шизоафективного розладу, речовин, медичних станів.
• Великий депресивний розлад (F32):
• П’ять або більше симптомів протягом 2 тижнів (один із них — депресивний настрій або втрата інтересу): депресивний настрій, анегедонія, зміна ваги/апетиту, порушення сну, психомоторні зміни, втома, почуття провини, зниження концентрації, суїцидальні думки.
• Значний дистрес або порушення функціонування.
• Виключення біполярного розладу, речовин, медичних причин.
• Розлад аутистичного спектра (F84.0):
• Постійні дефіцити в соціальній комунікації та взаємодії (наприклад, відсутність взаємності, невербальні порушення).
• Обмежені, повторювані патерни поведінки, інтересів чи діяльності.
• Симптоми з раннього дитинства, що обмежують функціонування.
• Виключення інших нейророзвиткових розладів.
• Делірій (F05):
• Гостре порушення уваги та когнітивних функцій.
• Флуктуація симптомів, швидкий початок.
• Спричинений медичним станом, речовинами чи їх відміною.
• Виключення деменції, якщо немає супутньої причини.

Критерії чітко структуровані, включають основні симптоми, тривалість, виключення інших причин і вплив на життя.

Переваги DSM-5

• Стандартизація: Єдина мова для клініцистів і дослідників.
• Надійність: Чіткі критерії підвищують узгодженість діагнозів.
• Культурна чутливість: Враховує культурні особливості проявів.
• Доказова база: Ґрунтується на емпіричних дослідженнях.
• Практичність: Використовується в клініці, страховій медицині, судовій практиці.

Обмеження DSM-5

• Категоричний підхід: Ігнорує континуум психічних станів, що ускладнює діагностику субклінічних форм.
• Стигматизація: Діагностичні ярлики можуть посилювати стигму.
• Культурні обмеження: Незважаючи на зусилля, деякі критерії менш застосовні в не-західних культурах.
• Надмірна діагностика: Ризик діагностувати нормальні реакції як розлади (наприклад, горе).
• Відсутність етіології: Фокус на симптомах, а не причинах, обмежує біологічну точність.

Сучасне Значення та Перспективи

DSM-5 є стандартом у психіатрії, але зазнає критики за брак біомаркерів і надмірну залежність від суб’єктивних даних. У 2025 році тривають дискусії про інтеграцію нейробіологічних даних (наприклад, нейровізуалізації, генетичних маркерів) у діагностику, що може призвести до DSM-6. Альтернативи, як RDoC (Research Domain Criteria), пропонують біологічно орієнтований підхід, але DSM-5 залишається домінуючим через практичність. DSM-5-TR додав діагноз тривалого горя та уточнив культурні аспекти, що відображає адаптацію до сучасних викликів.

Висновок

DSM-5 є незамінним інструментом для стандартизації психіатричної діагностики, що забезпечує надійність і послідовність у клінічній практиці. Для точного діагнозу необхідна співпраця між фахівцями, а для пацієнтів — раннє звернення при появі симптомів, таких як тривога, депресія чи порушення мислення. Якщо ви помітили психічні труднощі, зверніться до психіатра чи психолога. Майбутні дослідження обіцяють інтегрувати біомаркери, що зробить діагностику ще точнішою.