Лейкоцити (білі кров’яні тільця) – це клітини крові, які відіграють ключову роль в імунній системі організму. Вони відповідають за захист від інфекцій, алергій, запальних процесів і беруть участь у реакціях на чужорідні агенти, такі як бактерії, віруси, грибки, паразити, а також у видаленні пошкоджених або мертвих клітин. Лейкоцити утворюються в кістковому мозку, а деякі дозрівають у лімфатичних органах (наприклад, у тимусі чи лімфовузлах). Їхня кількість у периферичній крові в нормі коливається від 4 до 9 тисяч на мікролітр у дорослих, але може значно змінюватися залежно від стану організму.

Види лейкоцитів

Лейкоцити поділяються на дві основні групи за морфологією: гранулоцити (зернисті) та агранулоцити (незернисті). Усі вони мають ядро, на відміну від еритроцитів, і класифікуються за функціями та зовнішнім виглядом під мікроскопом.

1. Гранулоцити (містять гранули в цитоплазмі):

• Нейтрофіли (50–70% від загальної кількості лейкоцитів):
  • Найчисленніші лейкоцити. Основна функція – фагоцитоз (поглинання та знищення бактерій і грибків).
  • Мають багатолопатеве ядро (2–5 часток), тому називаються поліморфноядерними.
  • Активуються при бактеріальних інфекціях, утворюючи гній при запаленні.
  • Живуть кілька годин у крові, до кількох днів у тканинах.
  • Підвищення (нейтрофільоз) – при гострих інфекціях, зниження (нейтропенія) – при вірусних інфекціях чи апластичній анемії.
• Еозинофіли (1–5%):
  • Ядро зазвичай дволопатеве, цитоплазма містить оранжево-червоні гранули.
  • Борються з паразитами (гельмінтами) і беруть участь в алергічних реакціях.
  • Виділяють ферменти, що руйнують оболонки паразитів, і гістамін, що модулює запалення.
  • Підвищення (еозинофілія) – при алергіях, астмі, паразитарних інфекціях.
• Базофіли (0–1%):
  • Найменш численні. Ядро погано видно через великі темно-фіолетові гранули.
  • Виділяють гістамін і гепарин, беруть участь у алергічних і запальних реакціях.
  • Пов’язані з активацією тучних клітин у тканинах.
  • Підвищення (базофілія) – рідкісне, може бути при хронічних алергіях чи лейкозах.

2. Агранулоцити (без гранул у цитоплазмі):

• Лімфоцити (20–40%):
  • Мають велике кругле ядро з тонким обідком цитоплазми.
  • Поділяються на:
  • Т-лімфоцити: відповідають за клітинний імунітет (знищення заражених клітин, регуляція імунітету).
  • В-лімфоцити: синтезують антитіла (гуморальний імунітет).
  • NK-клітини (природні кілери): атакують вірусні та пухлинні клітини.
  • Підвищення (лімфоцитоз) – при вірусних інфекціях, зниження (лімфопенія) – при імунодефіцитах (наприклад, ВІЛ).
• Моноцити (2–8%):
  • Найбільші лейкоцити з бобоподібним або овальним ядром.
  • У крові циркулюють короткий час (10–20 годин), потім мігрують у тканини, де стають макрофагами або дендритними клітинами.
  • Функція: фагоцитоз, презентація антигенів Т-лімфоцитам, синтез цитокінів.
  • Підвищення (моноцитоз) – при хронічних інфекціях (туберкульоз), аутоімунних захворюваннях.

Функції лейкоцитів

• Захист від інфекцій: нейтрофіли та моноцити поглинають мікроорганізми, лімфоцити виробляють антитіла або знищують заражені клітини.
• Регуляція запалення: базофіли та еозинофіли модулюють алергічні реакції, моноцити виділяють прозапальні речовини.
• Очищення тканин: макрофаги (похідні моноцитів) видаляють мертві клітини та уламки.
• Імунна пам’ять: Т- і В-лімфоцити зберігають інформацію про попередні інфекції для швидшої реакції в майбутньому.

Життєвий цикл

• Утворюються в кістковому мозку з гемопоетичних стовбурових клітин.
• Гранулоцити дозрівають у кістковому мозку, лімфоцити – у тимусі (Т-клітини) або кістковому мозку (В-клітини).
• Тривалість життя варіює: нейтрофіли живуть кілька годин-днів, лімфоцити – від тижнів до років (особливо клітини пам’яті).

Аналіз лейкоцитів

У клінічній практиці лейкоцити досліджують за допомогою загального аналізу крові (ЗАК) із лейкоцитарною формулою:

• Лейкоцитоз (підвищення кількості) – при інфекціях, запаленні, лейкозах, стресі.
• Лейкопенія (зниження) – при вірусних інфекціях, хіміотерапії, апластичній анемії.
• Мазок крові дозволяє оцінити морфологію та співвідношення типів лейкоцитів.

Патології, пов’язані з лейкоцитами

• Лейкози: злоякісне розростання лейкоцитів (гострий або хронічний лейкоз).
• Нейтропенія: зменшення нейтрофілів, що підвищує ризик інфекцій.
• Лімфоми: пухлини лімфатичної системи, що впливають на лімфоцити.
• Алергії та автоімунні хвороби: надмірна активність еозинофілів, базофілів чи лімфоцитів.

Цікаві факти

• Лейкоцити здатні рухатися самостійно (амебоподібний рух) і проникати через стінки судин у тканини (діапедез).
• У 1 мл крові їх у тисячі разів менше, ніж еритроцитів (4–9 тис. проти 4–5 млн).
• При інфекції їхня кількість може зрости до 20–30 тис. за лічені години.

Лейкоцити – це складна й різноманітна система, що забезпечує виживання організму в умовах постійних загроз.