Нейтрофіли – це найчисленніший тип лейкоцитів у периферичній крові людини, який становить 50–70% від загальної кількості білих кров’яних тілець (у нормі 2,5–7,5 тисяч на мікролітр). Вони належать до гранулоцитів – клітин із зернистою цитоплазмою – і відіграють ключову роль у вродженій імунній відповіді, особливо в боротьбі з бактеріальними та грибковими інфекціями. Нейтрофіли є першими, хто прибуває до вогнища інфекції чи запалення, тому їх називають «першою лінією оборони».

Будова

• Розмір: 10–15 мкм у діаметрі.
• Ядро: багатолопатеве (2–5 часток, з’єднаних тонкими перемичками), тому їх називають поліморфноядерними лейкоцитами (ПЯЛ). Чим більше часток, тим старша клітина.
• Цитоплазма: містить безліч гранул, які забарвлюються нейтральними барвниками (звідси назва «нейтрофіли»). Гранули поділяються на:
• Первинні (азурофільні): містять мієлопероксидазу, лізоцим, кислі гідролази – для знищення мікроорганізмів.
• Вторинні (специфічні): містять лактоферин, колагеназу, лужну фосфатазу – для антибактеріальної дії та модуляції запалення.
• Третинні: включають ферменти для деградації тканин (наприклад, желатиназу).

Утворення та життєвий цикл

• Місце утворення: кістковий мозок, із гемопоетичних стовбурових клітин через ряд попередників (мієлобласти → промієлоцити → мієлоцити → метамієлоцити → паличкоядерні нейтрофіли → сегментоядерні нейтрофіли).
• Тривалість дозрівання: близько 7–10 днів у кістковому мозку.
• Час у кровоносному руслі: 6–12 годин (циркулюють у крові, потім мігрують у тканини).
• Тривалість життя: у тканинах – до 1–5 днів, залежно від наявності інфекції. Після виконання функції нейтрофіли гинуть шляхом апоптозу і поглинаються макрофагами.
• Регуляція: стимулюється цитокінами (наприклад, G-CSF – гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор).

Функції

1. Фагоцитоз:

• Нейтрофіли поглинають і знищують бактерії та грибки. Процес включає:
  • Хемотаксис: рух до місця інфекції за градієнтом хемокінів (наприклад, IL-8).
  • Адгезія: прикріплення до ендотелію судин і вихід у тканини (діапедез).
  • Поглинання: утворення фагосоми навколо мікроорганізму.
  • Знищення: злиття фагосоми з гранулами (лізосомами), де ферменти та реактивні форми кисню (ROS) руйнують патоген.

2. Виділення антимікробних речовин:

• Вивільняють вміст гранул (мієлопероксидазу, лактоферин) у позаклітинний простір для боротьби з патогенами, які не піддаються фагоцитозу.

3. Утворення нейтрофільних позаклітинних пасток (NETs):

• Нейтрофіли можуть викидати свою ДНК разом із антимікробними білками (гістонами, еластазою), формуючи сітки, які захоплюють і знищують патогени. Цей процес називається NETosis і є формою програмованої клітинної смерті.

4. Модуляція запалення:

• Виділяють цитокіни (IL-1, TNF-α) і хемокіни, залучаючи інші імунні клітини до вогнища.

Роль у патологіях

• Нейтрофільоз (підвищення рівня):
  • Гострі бактеріальні інфекції (пневмонія, апендицит).
  • Запалення (ревматоїдний артрит).
  • Стрес, травми, опіки.
  • Лейкози (наприклад, хронічний мієлоїдний лейкоз).
  • Зсув формули вліво: поява незрілих форм (паличкоядерних нейтрофілів) при важких інфекціях.
• Нейтропенія (зниження рівня):
  • Вірусні інфекції (грип, ВІЛ).
  • Хіміотерапія, радіація.
  • Аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак).
  • Дефіцит вітаміну B12 або фолієвої кислоти.
  • Наслідок: підвищений ризик інфекцій.

Діагностика

• Загальний аналіз крові (ЗАК): визначає загальну кількість лейкоцитів і відсоток нейтрофілів у лейкоцитарній формулі.
• Мазок периферичної крові: оцінка морфології (сегментоядерні чи паличкоядерні), виявлення аномалій (наприклад, токсична зернистість при сепсисі).
• Абсолютна кількість нейтрофілів (ANC): розраховується як (загальна кількість лейкоцитів × % нейтрофілів) / 100. Норма: 1,8–7,5 × 10⁹/л.

Особливості

• Швидка мобілізація: при інфекції кістковий мозок може збільшити викид нейтрофілів у кров за лічені години.
• Короткий життєвий цикл: нейтрофіли швидко гинуть після активації, що забезпечує контроль запалення.
• Токсичні зміни: при важких інфекціях у нейтрофілах з’являються вакуолі, зернистість або тільця Деле – ознаки стресу.

Клінічне значення

• Гнійні процеси: нейтрофіли є основним компонентом гною, який утворюється при абсцесах чи флегмонах.
• Сепсис: масивна активація нейтрофілів може призвести до системного запалення та пошкодження тканин через надлишок ROS і ферментів.
• Хронічні захворювання: при тривалому запаленні нейтрофіли сприяють ушкодженню тканин (наприклад, при атеросклерозі).

Цікаві факти

• У новонароджених нейтрофілів менше (30–50%), ніж лімфоцитів, але з віком співвідношення змінюється.
• Нейтрофіли можуть «спілкуватися» з іншими клітинами через сигнальні молекули, координуючи імунну відповідь.
• NETosis був відкритий відносно недавно (2004 рік) і вважається унікальним механізмом захисту.

Нейтрофіли – це справжні «солдати» імунної системи, які швидко реагують на загрозу, але їхня надмірна активність може бути шкідливою.