Невідкладні заходи за ABCD-підходом

Від | 06.08.2025

Невідкладні заходи за ABCD-підходом (A – Airway, B – Breathing, C – Circulation, D – Disability) є основою первинної оцінки та надання екстреної медичної допомоги в критичних ситуаціях. Цей підхід, відомий також як первинний огляд за протоколами BLS (Basic Life Support) і ACLS (Advanced Cardiac Life Support), використовується лікарями-реаніматологами для швидкого виявлення та усунення загроз життю.


A – Airway (Дихальні шляхи)

Мета: Забезпечити прохідність дихальних шляхів, щоб кисень міг потрапляти до легень.

  1. Оцінка прохідності дихальних шляхів:
  • Перевірте, чи дихальні шляхи вільні. Ознаки обструкції включають хрипи, свистяче дихання, відсутність дихальних рухів або парадоксальні рухи грудної клітки.
  • Запитайте у свідомого пацієнта: «Ви можете дихати?» або «Ви вдавилися?». Якщо пацієнт не відповідає або видає неадекватні звуки, це може свідчити про порушення прохідності.
  • У несвідомих пацієнтів оцінюється наявність сторонніх тіл, слизу, блювотних мас або набряку в ротовій порожнині чи глотці.

2. Дії:

    • Маневри для відновлення прохідності:
      • Закидання голови назад і підняття підборіддя (Head-tilt, Chin-lift): Використовується у свідомих або несвідомих пацієнтів без підозри на травму шийного відділу хребта.
      • Висунення нижньої щелепи (Jaw-thrust): Застосовується при підозрі на травму шиї, щоб уникнути додаткового ушкодження хребта.
    • Очищення дихальних шляхів:
      • Видаліть сторонні тіла пальцем (з обережністю), аспіратором або вакуумним відсмоктувачем.
      • У разі блювотних мас поверніть голову пацієнта набік (якщо це безпечно) для профілактики аспірації.
    • Допоміжні пристрої:
      • Ротоглотковий повітропровід (для несвідомих пацієнтів): Запобігає западанню язика.
      • Назофарингеальний повітропровід: Використовується у свідомих або напівсвідомих пацієнтів, якщо ротоглотковий неможливо встановити.
      • Ендотрахеальна інтубація: Проводиться у разі неможливості забезпечити прохідність іншими методами або при тривалій необхідності вентиляції. Інтубацію виконують лише підготовлені фахівці з використанням ларингоскопа та відповідних трубок.
      • Надгортанні пристрої (наприклад, ларингеальна маска або Combitube): Альтернатива інтубації в екстрених умовах, якщо інтубація неможлива.

    3. Особливості:

      • У разі повної обструкції дихальних шляхів (наприклад, стороннім тілом) застосовується маневр Геймліха (для свідомих) або компресії грудної клітки (для несвідомих).
      • При підозрі на набряк гортані (наприклад, анафілаксія) вводять адреналін (0,3–0,5 мг внутрішньом’язово) і готуються до крікотиреотомії або трахеостомії.
      • У дітей дихальні шляхи вужчі, тому обструкція розвивається швидше. Потрібна особлива обережність при виборі розміру повітропроводів чи трубок.

      B – Breathing (Дихання)

      Мета: Забезпечити адекватну вентиляцію легень і оксигенацію тканин.

      1. Оцінка дихання:
      • Перевірте наявність дихальних рухів: подивіться на грудну клітку, послухайте дихальні шуми, відчуйте потік повітря.
      • Оцініть частоту (норма для дорослих: 12–20 за хвилину), глибину та ритм дихання.
      • Використовуйте пульсоксиметрію для оцінки сатурації (SpO₂). Норма: >94%. Значення <90% вказує на гіпоксію, що потребує негайного втручання.

      2. Дії:

        • Оксигенотерапія:
          • При SpO₂ <94% або клінічних ознаках гіпоксії (ціаноз, задишка) подавайте кисень через носові канюлі (2–6 л/хв) або маску (10–15 л/хв).
          • У критичних станах використовуйте маску з резервуаром (non-rebreather mask) для подачі 100% кисню.
        • Штучна вентиляція легень (ШВЛ):
          • Якщо дихання відсутнє або недостатнє, розпочніть вентиляцію мішком Амбу (bag-valve-mask) з частотою 10–12 вдихів за хвилину для дорослих.
          • Уникайте надмірної вентиляції, щоб запобігти баротравмі легень або алкалозу.
        • Діагностика причин:
          • Пневмоторакс: Огляньте на асиметрію грудної клітки, відсутність дихальних шумів на ураженій стороні. При напруженому пневмотораксі негайно проведіть декомпресію (голкою в другому міжребер’ї по середньоключичній лінії).
          • Гіповентиляція: Може бути спричинена депресією дихального центру (опіоїди, травма мозку). Вводять налоксон (0,4–2 мг) при підозрі на передозування опіоїдів.
          • Бронхоспазм: Вводять бронхолітики (сальбутамол через небулайзер, 2,5–5 мг).

        3. Особливості:

          • У дітей частота дихання вища (20–30 за хвилину у немовлят), тому оцінка потребує врахування вікових норм.
          • Уникайте гіпервентиляції, оскільки це може знизити церебральний кровотік через гіпокапнію.

          C – Circulation (Кровообіг)

          Мета: Забезпечити адекватну перфузію тканин і стабілізувати гемодинаміку.

          1. Оцінка кровообігу:
          • Перевірте пульс на великих артеріях (сонна або стегнова у дорослих, плечова у немовлят). Відсутність пульсу протягом 10 секунд свідчить про зупинку серця.
          • Оцініть артеріальний тиск (АТ), частоту серцевих скорочень (ЧСС), колір шкіри, температуру кінцівок і час наповнення капілярів (<2 секунд у нормі).
          • Використовуйте моніторинг (ЕКГ, неінвазивний АТ, капнографію) для оцінки стану.

          2. Дії:

            • Серцево-легенева реанімація (СЛР):
              • Якщо пульс відсутній, негайно розпочніть компресії грудної клітки: глибина 5–6 см у дорослих, частота 100–120 за хвилину, дозволяючи грудній клітці повністю розправлятися між компресіями.
              • У дітей глибина компресій становить 1/3 діаметра грудної клітки.
            • Контроль кровотеч:
              • При зовнішній кровотечі накладіть джгут (при артеріальній) або тиснучу пов’язку. Джгут фіксуйте з позначкою часу.
              • При внутрішній кровотечі (наприклад, шок при травмі живота) забезпечте венозний доступ і розпочніть інфузію кристалоїдів (0,9% NaCl, 500–1000 мл).
            • Лікування шоку:
              • Гіповолемічний шок: Інфузія кристалоїдів (20 мл/кг болюсно), при необхідності – переливання крові.
              • Кардіогенний шок: Вводять інотропи (допамін, норадреналін) після оцінки ЕКГ і ехокардіографії.
              • Анафілактичний шок: Адреналін (0,3–0,5 мг в/м) і рідини.
            • Дефібриляція:
              • При фібриляції шлуночків або шлуночковій тахікардії без пульсу використовуйте дефібрилятор (200 Дж для біфазного дефібрилятора, 360 Дж для монофазного).

            3. Особливості:

              • Уникайте надмірної інфузії рідин у пацієнтів із серцевою недостатністю, щоб запобігти набряку легень.
              • У новонароджених СЛР починають із вентиляції, а не компресій, якщо причина зупинки серця – гіпоксія.

              D – Disability (Неврологічний статус)

              Мета: Оцінити неврологічний стан і запобігти вторинному ушкодженню мозку.

              1. Оцінка:
              • Використовуйте шкалу AVPU (Alert, Voice, Pain, Unresponsive) для швидкої оцінки рівня свідомості:
                • A (Alert): Пацієнт притомний, орієнтований.
                • V (Voice): Реагує на голосові команди.
                • P (Pain): Реагує лише на больові стимули.
                • U (Unresponsive): Не реагує.
              • Для детальнішої оцінки використовуйте шкалу Глазго (GCS, від 3 до 15 балів).
              • Перевірте розмір і реакцію зіниць на світло, симетричність рухів кінцівок.

              2. Дії:

                • Гіпоксія та гіпоглікемія: Перевірте рівень глюкози в крові (норма: 4–8 ммоль/л). При гіпоглікемії (<3 ммоль/л) введіть 40% глюкозу (50 мл в/в у дорослих).
                • Судоми: Введіть бензодіазепіни (діазепам 10 мг в/в або лоразепам 4 мг в/в). При епілептичному статусі – фенітоїн або леветирацетам.
                • Підозра на інсульт або травму мозку: Забезпечте іммобілізацію шийного відділу хребта, уникайте гіпотензії (підтримуйте АТ >90 мм рт. ст.). Плануйте термінову КТ.
                • Депресія ЦНС: При підозрі на отруєння опіоїдами введіть налоксон (0,4–2 мг в/в).

                3. Особливості:

                  • У дітей неврологічний статус може погіршуватися швидше через гіпоксію, тому контроль дихання та кровообігу є пріоритетним.
                  • Зміни зіниць (анізокорія, мідріаз) можуть вказувати на набряк мозку або внутрішньочерепну гематому.

                  Загальні принципи та практичні поради від реаніматолога

                  1. Командна робота: У реанімаційних умовах ABCD-підхід виконується паралельно кількома фахівцями. Один оцінює дихальні шляхи, інший – дихання, третій забезпечує венозний доступ тощо.
                  2. Час – критичний фактор: Кожна секунда затримки в оцінці чи дії знижує шанси на виживання. Наприклад, при зупинці серця кожна хвилина без СЛР знижує виживаність на 7–10%.
                  3. Моніторинг: Постійно контролюйте життєві показники (ЕКГ, SpO₂, EtCO₂, АТ) для динамічної оцінки стану.
                  4. Документація: Фіксуйте всі дії, дози ліків і час їх введення для подальшого аналізу та передачі інформації.
                  5. Адаптація до умов: У польових умовах (наприклад, на місці ДТП) використовуйте мінімальний набір обладнання, але дотримуйтесь ABCD-послідовності.
                  6. Навчання та симуляції: Регулярне відпрацювання ABCD-підходу на манекенах підвищує ефективність дій у реальних умовах.

                  Висновок

                  ABCD-підхід – це структурована, універсальна стратегія, яка дозволяє реаніматологу швидко оцінити стан пацієнта і вжити заходів для порятунку життя. Кожен етап (A, B, C, D) має чіткі алгоритми, які базуються на сучасних рекомендаціях AHA/ERC (American Heart Association/European Resuscitation Council). Успіх залежить від швидкості, точності та скоординованості дій команди. Реаніматолог завжди має бути готовим до нестандартних ситуацій, адаптуючи підхід до клінічної картини, віку пацієнта та доступних ресурсів.