Обмороження — це пошкодження тканин через вплив низьких температур, що призводить до замерзання шкіри та підлеглих структур. Обмороження може варіювати від легкого (поверхневого) до глибокого, що загрожує втратою тканин.

1. Професійна допомога

Професійне лікування обмороження проводиться медичними працівниками в умовах швидкої допомоги або стаціонару. Воно включає швидке зігрівання, медикаментозну терапію та профілактику ускладнень, таких як інфекція чи некроз тканин.

Кроки професійної допомоги:

1. Оцінка стану:

• Огляд уражених ділянок для визначення ступеня обмороження (I-IV):
  • I: Поверхневе, з почервонінням і набряком.
  • II: Пухирі з прозорою рідиною.
  • III: Глибоке ураження з кров’яними пухирями та синюшною шкірою.
  • IV: Некроз тканин, ураження м’язів і кісток.
• Вимірювання температури тіла для виключення системного переохолодження.
• Збір анамнезу: тривалість впливу холоду, супутні захворювання, медикаменти.

2. Швидке зігрівання:

• Занурення уражених ділянок у ванну з водою 38-40°C із контролем температури. Процедура триває 15-30 хвилин до відновлення нормального кольору шкіри.
• Використання циркуляційних систем зігрівання в стаціонарі, якщо доступно.
• Уникнення надмірного нагрівання, щоб запобігти опікам.

3. Медикаментозна терапія:

• Знеболювальні препарати (наприклад, ібупрофен або опіоїди) для зменшення болю під час зігрівання.
• Протиправцева вакцинація або імуноглобулін, якщо є відкриті рани чи пухирі.
• Антибіотики (за показаннями) для профілактики або лікування інфекцій.
• У важких випадках (III-IV ступінь): введення тромболітиків (наприклад, тканинного активатора плазміногену) протягом перших 24 годин для відновлення кровотоку, якщо немає протипоказань.
• Внутрішньовенні рідини (0,9% розчин натрію хлориду) для корекції дегідратації та підтримки кровообігу.

4. Хірургічне втручання:

• Дренування пухирів (якщо необхідно) з дотриманням стерильності.
• У разі некрозу — відстрочена ампутація (проводиться через тижні, після демаркації мертвих тканин).
• Фасціотомія при синдромі компресії, якщо є набряк і порушення кровообігу.

5. Діагностика та моніторинг:

• Рентген, МРТ або сцинтиграфія кісток для оцінки глибини ураження.
• Аналізи крові (креатинкіназа, електроліти) для виявлення системних ускладнень, таких як рабдоміоліз.
• ЕКГ для виключення аритмій, спричинених переохолодженням.

6. Госпіталізація та реабілітація:

• Переведення до хірургічного або опікового відділення для тривалого нагляду.
• Фізіотерапія для відновлення функції уражених кінцівок.
• Психологічна підтримка, якщо є ризик посттравматичного стресового розладу.

7. Довгостроковий нагляд:

• Регулярні огляди для оцінки загоєння та профілактики хронічного болю чи чутливості до холоду.
• Рекомендації щодо захисту від холоду (теплий одяг, уникнення тривалого перебування на морозі).

Важливі зауваження:

• Професійне лікування критично важливе для глибокого обмороження (III-IV ступінь), оскільки воно може призвести до втрати кінцівок або системних ускладнень.
• Тромболітична терапія ефективна лише в спеціалізованих центрах і за раннього застосування.
• Відстрочена оцінка ураження (через 1-2 тижні) необхідна, оскільки межа некрозу стає чіткою лише з часом.

Загальні рекомендації

• Терміновість: І базова, і професійна допомога мають бути надані якомога швидше, щоб мінімізувати пошкодження тканин.
• Профілактика: Носіть багатошаровий теплий одяг, захищайте відкриті ділянки шкіри, уникайте алкоголю в холодну погоду, оскільки він сприяє втраті тепла.
• Навчання: Особи, які працюють або перебувають у холодних умовах (альпіністи, рятувальники), повинні знати ознаки обмороження та основи першої допомоги.