Пілороспазм

Від | 24.02.2025
0 Коментарів

Пілороспазм — це функціональний розлад, що характеризується спазмом пілоричного сфінктера (кругового м’яза на межі шлунку й дванадцятипалої кишки), який перешкоджає нормальному проходженню вмісту шлунку в кишечник. На відміну від гіпертрофічного пілоричного стенозу, пілороспазм не пов’язаний із органічним потовщенням м’яза, а є тимчасовим або рецидивуючим станом, зумовленим дисрегуляцією нервової чи гормональної систем. З точки зору лікаря, це захворювання потребує уважного аналізу, оскільки воно може імітувати серйозніші патології. Ось докладний опис.

Визначення та патогенез

Пілороспазм — це підвищений тонус або спастичне скорочення пілоричного сфінктера, що ускладнює евакуацію вмісту шлунку. Це функціональний, а не структурний розлад.

Механізм розвитку

1. Нервова дисрегуляція:

  • Порушення балансу між парасимпатичною (блукаючий нерв, збудження) і симпатичною (гальмування) нервовими системами.
  • Зниження синтезу інгібіторних нейротрансмітерів (нітроксид, VIP) у сплетінні Ауербаха, що регулює розслаблення м’яза.

2. Гормональні фактори:

  • Надлишок гастрину чи холецистокініну (CCK), які стимулюють скорочення пілоруса.
  • Зниження мотиліну (розслаблює сфінктер).

3. Рефлекторний спазм:

  • Подразнення шлунку чи дванадцятипалої кишки (гастрит, виразка, рефлюкс).

4. Результат: Тимчасова затримка вмісту в шлунку, що може викликати нудоту, блювання чи відчуття переповнення.

Етіологія

  • У немовлят:
  • Незрілість нервової регуляції травлення (функціональний пілороспазм).
  • Надмірне годування чи швидке введення прикорму.
  • У дорослих:
  • Стрес, неврози (вегетативна дисфункція).
  • Гастродуоденіт, виразкова хвороба.
  • Побічна дія медикаментів (опіоїди, антихолінергіки).
  • Ранній післяопераційний період (наприклад, після холецистектомії).

Клінічна картина

Симптоми залежать від віку та причини, але пілороспазм зазвичай має перехідний характер.

У немовлят

  • Симптоми:
  • Часте зригування або блювання невеликими порціями після годування (жовч відсутня).
  • Неспокій, плач через дискомфорт.
  • Збереження апетиту (на відміну від пілоричного стенозу).
  • Фізикальні ознаки:
  • Пальпується м’який живіт, “оливка” відсутня.
  • Перистальтика шлунку може бути видимою, але менш виражена.

У дорослих

  • Симптоми:
  • Нудота, епізодичне блювання (особливо після їжі).
  • Відчуття тяжкості чи розпирання в епігастрії.
  • Біль у верхній частині живота (при супутньому гастриті чи виразці).
  • Полегшення після блювання.
  • Фізикальні ознаки:
  • Напруження в епігастрії при пальпації.
  • Шум “плескоту” в шлунку при затримці вмісту.

Ускладнення

  • Зневоднення чи електролітний дисбаланс (рідко, при частому блюванні).
  • Хронічний гастрит (через застій вмісту).
  • Психосоматичне погіршення при стресі.

Діагностика

Діагноз пілороспазму встановлюється шляхом виключення органічних причин (стеноз, пухлини).

1. Анамнез:

  • Епізодичність симптомів, зв’язок із їжею чи стресом.
  • У немовлят: відсутність прогресуючої втрати ваги.

2. Інструментальні методи:

  • УЗД черевної порожнини:
    • Нормальна товщина м’яза пілоруса (<3 мм), але можлива затримка евакуації.
    • Виключає гіпертрофічний стеноз (немовлята).
  • Рентген з барієм:
    • Уповільнена евакуація контрасту зі шлунку, але без стійкого звуження (“симптом струни” відсутній).
  • Ендоскопія (ЕГДС):
    • Нормальний пілорус, але може бути спазмованим під час огляду.
    • Виключення виразок, гастриту, раку (у дорослих).
  • Манометрія (рідко)**:
    • Підвищений тиск у зоні пілоруса без органічної обструкції.

3. Лабораторні тести:

  • Нормальні електроліти (Na, K, Cl), якщо блювання нечасте.
  • Виключення метаболічного алкалозу (на відміну від стенозу).

Диференційна діагностика

  • Вроджений пілоричний стеноз: Постійне блювання, “оливка”, УЗД-підтвердження.
  • ГЕРХ: Регургітація з кислим присмаком.
  • Гастрит/виразка: Біль, ендоскопічні зміни.
  • Механічна обструкція: Пухлина, рубці (стійке звуження).

Лікування

Лікування фокусується на усуненні спазму та причини, є переважно консервативним.

У немовлят

  • Консервативне:
  • Корекція годування: менші порції, частіше годування, вертикальне положення після їжі.
  • Спазмолітики (рідко): дротаверин (но-шпа) у низьких дозах за призначенням педіатра.
  • Заспокоєння: теплі ванни, масаж живота.
  • Прогноз: Самообмежується до 3-6 місяців із дозріванням нервової системи.

У дорослих

  • Консервативне:
  • Дієта: Дробне харчування, уникнення гострого, жирного, кофеїну.
  • Медикаменти:
    • Спазмолітики: дротаверин (40 мг 2-3 рази/день), мебеверин (135 мг перед їжею).
    • Прокінетики: домперидон (10 мг 3 рази/день) для покращення евакуації.
    • Інгібітори протонної помпи (омепразол 20 мг) при супутньому гастриті.
    • Седативні (при стресі): валеріана, легкі транквілізатори.
  • Лікування основної причини: ерадикація H. pylori, терапія неврозу.
  • Ендоскопічне (рідко):
  • Ін’єкція ботулотоксину в пілорус при стійкому спазмі.

Хірургічне

  • Не застосовується, оскільки немає органічної обструкції.

Прогноз

  • Немовлята: Повне одужання з віком, ускладнення рідкісні.
  • Дорослі: Залежить від причини. При функціональному характері — сприятливий, при органічній патології — залежить від її тяжкості.

Епідеміологія

  • Немовлята: Часто (до 10% у перші місяці), але точна частота невідома через самообмеження.
  • Дорослі: Рідше, асоціюється зі стресом чи ШКТ-захворюваннями.

Пілороспазм — це “доброякісний” стан, який легко сплутати з пілоричним стенозом у немовлят чи виразкою у дорослих. Ключ до діагностики — виключення органічних змін (УЗД, ЕГДС) і спостереження за динамікою. Лікування просте, але вимагає терпіння.

Переглядів: 17