Пневмоторакс — це патологічний стан, при якому повітря накопичується в плевральній порожнині, що призводить до колапсу легені (часткового або повного).

1. Визначення та класифікація

Пневмоторакс — це присутність повітря в плевральній порожнині, просторі між вісцеральною та парієтальною плеврою, що порушує негативний тиск, необхідний для розправлення легені. Це може призвести до часткового або повного колапсу легені, що впливає на газообмін і дихальну функцію.

Класифікація пневмотораксу:

• За етіологією:
• Спонтанний:
  • Первинний (без явних легеневих захворювань, часто у молодих осіб із субплевральними буллами).
  • Вторинний (на тлі хронічних легеневих захворювань, таких як ХОЗЛ, туберкульоз, рак легені, кістозний фіброз).
• Травматичний: спричинений тупою або проникаючою травмою грудної клітки.
• Ятрогенний: внаслідок медичних процедур (пункція плеври, біопсія легені, постановка центрального венозного катетера).
• Напружений: повітря накопичується під тиском, зміщуючи середостіння та викликаючи компресію здорової легені та судин.
• За обсягом:
• Малий (<15% об’єму гемотораксу).
• Помірний (15–50%).
• Великий (>50%).
• За локалізацією: односторонній або двосторонній.
• За типом сполучення з атмосферним повітрям:
• Закритий (без сполучення з зовнішнім середовищем).
• Відкритий (через дефект у грудній стінці).
• Клапанний (повітря надходить у плевральну порожнину під час вдиху, але не виходить на видиху, що призводить до напруженого пневмотораксу).

2. Етиологія та фактори ризику

• Первинний спонтанний пневмоторакс: найчастіше виникає у молодих, високих, худорлявих чоловіків (20–40 років), особливо курців. Основна причина — розрив субплевральних булл або блебів (повітряних кіст) у верхівках легень.
• Вторинний спонтанний пневмоторакс: асоціюється з:
• Хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ).
• Інфекційними процесами (туберкульоз, пневмонія, абсцес легені).
• Інтерстиціальними захворюваннями легень (саркоїдоз, ідіопатичний легеневий фіброз).
• Онкологічними процесами (рак легені, метастази).
• Системними захворюваннями сполучної тканини (синдром Марфана, Елерса-Данлоса).
• Травматичний пневмоторакс: переломи ребер, проникаючі поранення, баротравма (наприклад, при зануренні з аквалангом).
• Ятрогенний пневмоторакс: після бронхоскопії, трансторакальної біопсії, механічної вентиляції легень (особливо при високому тиску).
• Фактори ризику: куріння, високий зріст, низька маса тіла, попередні епізоди пневмотораксу, генетична схильність.

3. Патогенез

Плевральна порожнина в нормі містить мінімальну кількість рідини та підтримує негативний тиск (приблизно -5 мм рт. ст. у спокої). При пневмотораксі повітря потрапляє в цю порожнину через:

• Розрив вісцеральної плеври (наприклад, при буллах).
• Дефект парієтальної плеври (при травмі).
• Ятрогенне пошкодження.

Це призводить до втрати негативного тиску, що викликає колапс легені. У випадку напруженого пневмотораксу повітря накопичується односторонньо, підвищуючи тиск у плевральній порожнині, що зміщує середостіння, стискає протилежну легеню та великі судини, викликаючи гемодинамічну нестабільність.

4. Клінічна картина

Симптоми залежать від розміру пневмотораксу, швидкості його розвитку та загального стану пацієнта.

• Типові симптоми:
• Раптовий гострий біль у грудях, часто односторонній, що посилюється при глибокому вдиху, кашлі чи русі.
• Задишка (від легкої до вираженої, залежно від обсягу колапсу).
• Сухий кашель.
• Тахікардія, тривожність, пітливість.
• При напруженому пневмотораксі:
• Виражена задишка, ціаноз.
• Гіпотензія, шок.
• Зміщення трахеї в протилежний бік (девіація трахеї).
• Набрякання шийних вен.
• Асиметрія грудної клітки, розширення ураженої сторони.
• Фізикальні дані:
• Ослаблене або відсутнє дихання на ураженій стороні при аускультації.
• Гіперрезонанс при перкусії.
• Асиметрія рухів грудної клітки (ураженая сторона відстає при диханні).
• При напруженому пневмотораксі — підшкірна емфізема (крепітація при пальпації).

5. Діагностика

Діагноз пневмотораксу базується на клінічній картині, фізикальному огляді та інструментальних методах.

• Рентгенографія грудної клітки:
• Золотий стандарт для підтвердження діагнозу.
• Характерні ознаки: лінія вісцеральної плеври (чітка межа між колапсованою легенею та повітрям у плевральній порожнині), відсутність легеневих малюнків на периферії, колапс легені.
• При напруженому пневмотораксі — зміщення середостіння в протилежний бік.
• Комп’ютерна томографія (КТ):
• Використовується для уточнення діагнозу, оцінки розміру пневмотораксу, виявлення булл або супутньої патології (наприклад, при вторинному пневмотораксі).
• Особливо корисна при малих пневмотораксах, які важко виявити на рентгені.
• УЗД грудної клітки:
• Використовується в ургентних ситуаціях (наприклад, у травматології).
• Ознаки: відсутність «ковзання легені» (lung sliding), наявність «штрих-коду» в режимі M-mode, «легeнева точка» (lung point).
• Лабораторні дослідження:
• Зазвичай не специфічні, але можуть виявляти гіпоксемію (при газометрії артеріальної крові) або ознаки запалення (при вторинному пневмотораксі).

6. Лікування

Лікування залежить від типу, розміру пневмотораксу та клінічного стану пацієнта.

• Малий первинний спонтанний пневмоторакс (<15–20%):
• Консервативне лікування: спостереження, киснева терапія (прискорює резорбцію повітря), обмеження фізичної активності.
• Повторні рентгенограми для контролю розправлення легені.
• Помірний або великий пневмоторакс:
• Аспірація голкою: перкутанна пункція з видаленням повітря (ефективна при первинному пневмотораксі).
• Дренування плевральної порожнини: встановлення плеврального дренажу з підключенням до системи з водяним затвором або активною аспірацією.
• Напружений пневмоторакс:
• Невідкладна декомпресія: пункція товстою голкою (14–16G) у другому міжребер’ї по середньоключичній лінії.
• Після стабілізації — встановлення дренажу.
• Хірургічне лікування:
• Показання: рецидивуючий пневмоторакс, стійкий витік повітря (>5–7 днів), двосторонній пневмоторакс, наявність великих булл.
• Методи:
  • Відеоторакоскопічна хірургія (VATS): резекція булл, плевродез (хімічний або механічний).
  • Відкрита торакотомія (рідше).
• Лікування основного захворювання (при вторинному пневмотораксі): антибіотики при інфекціях, бронхолітики при ХОЗЛ, хіміотерапія при онкології.

7. Ускладнення

• Рецидив пневмотораксу (особливо при первинному, до 50% без хірургічного втручання).
• Гемоторакс (при травматичному пневмотораксі).
• Інфікування плевральної порожнини (емпієма).
• Хронічний пневмоторакс (при стійкому витоку повітря).
• Серцево-дихальна недостатність (при напруженому пневмотораксі).

8. Прогноз

• При первинному пневмотораксі прогноз сприятливий за умови адекватного лікування.
• При вторинному пневмотораксі прогноз залежить від основного захворювання.
• Напружений пневмоторакс без своєчасної декомпресії може бути летальним.

9. Профілактика

• Відмова від куріння.
• Контроль хронічних легеневих захворювань.
• Уникнення травм грудної клітки.
• Регулярне спостереження після першого епізоду пневмотораксу.

Висновок

Пневмоторакс — це серйозний стан, що вимагає швидкої діагностики та адекватного лікування. Ключовим є раннє розпізнавання, особливо напруженого пневмотораксу, який є невідкладним станом. Сучасні методи діагностики (рентген, КТ, УЗД) та лікування (аспірація, дренування, VATS) дозволяють ефективно управляти цим станом, мінімізуючи ризик ускладнень і рецидивів. Для вторинного пневмотораксу важливим є лікування основного захворювання, що його спричинило.