Права клубова ямка (fossa iliaca dextra) — це анатомічна область у нижній правій частині живота, яка має важливе клінічне значення через розташування в ній апендикса та інших структур.

Анатомічне визначення

Права клубова ямка є топографічною зоною в правій клубовій ділянці (regio iliaca dextra), яка входить до дев’яти анатомічних регіонів живота. Її межі:

• Зверху: Умовна горизонтальна лінія через пупок або трохи нижче (приблизно на рівні міжхребцевого диска L3–L4).
• Знизу та збоку: Передня верхня клубова ость (spina iliaca anterior superior) і клубовий гребінь (crista iliaca) тазової кістки.
• Медіально: Серединна лінія живота (linea mediana anterior), що проходить через прямий м’яз живота (m. rectus abdominis).

Ця ямка утворюється природним заглибленням між кістковими структурами таза та м’язами передньої черевної стінки (зовнішній і внутрішній косі м’язи, поперечний м’яз живота). Її глибина варіює залежно від товщини підшкірної жирової клітковини та м’язового тонусу.

Анатомічний вміст

У fossa iliaca dextra розташовані або проектуються такі структури:

1. Апендикс (appendix vermiformis):

• Відходить від сліпої кишки (caecum) приблизно в 2–3 см нижче ілеоцекального клапана.
• Його положення варіабельне: переднє (найчастіше), ретроцекальне (позаду сліпої кишки), тазове (в малому тазу) чи субпечінкове (вгору до печінки).
• Є ключовим об’єктом при апендициті.

2. Сліпа кишка (caecum):

• Початкова частина товстої кишки, розташована в ямці, але її рухливість залежить від довжини брижі.
• У нормі пальпується як м’яка, рухома структура при глибокій пальпації.

3. Термінальний відділ клубової кишки (ileum terminale):

• Впадає в сліпу кишку через ілеоцекальний клапан (valva ileocaecalis), розташований дещо медіальніше ямки.

4. Клубові судини (a. et v. iliaca externa et interna):

• Проходять глибше, уздовж медіальної межі ямки, прямуючи до тазу; пальпація можлива лише при патології (наприклад, аневризмі).

5. Лімфатичні вузли:

• Клубові лімфовузли дренують нижні кінцівки, таз і частину кишківника; можуть збільшуватися при запаленні чи метастазах.

6. Сечовід (ureter dexter):

• Проектується глибше, перетинаючи ямку на шляху від нирки до сечового міхура; патології (наприклад, камені) можуть викликати біль у цій зоні.

7. Нерви:

• Гілки попереково-клубового сплетення (n. ilioinguinalis, n. iliohypogastricus) іннервують шкіру та м’язи ямки; їх подразнення може імітувати біль.

У жінок у правій клубовій ямці також можуть проектуватися патології правого яєчника чи маткової труби (кіста, позаматкова вагітність), що потребує диференціації.

Клінічне значення

Права клубова ямка є ключовою зоною для діагностики завдяки частим патологіям, пов’язаним із апендиксом:

• Пальпація:
• У нормі ямка м’яка, безболісна, іноді відчувається перистальтика сліпої кишки чи клубової кишки.
• При патології (апендицит, пухлина) виникає болючість, ущільнення чи захисне напруження м’язів (defence musculaire).
• Точка Мак-Бернея:
• Локалізована на третині відстані від передньої верхньої клубової ості до пупка; є маркером максимальної болючості при апендициті.
• Типові патології:
• Гострий апендицит: Біль, що мігрує з епігастрію в праву клубову ямку, позитивні симптоми (Щоткіна-Блюмберга, Ровзінга, Образцова, Сітковського).
• Периапендикулярний абсцес: Пальпується інфільтрат, біль тупий, лихоманка.
• Пухлини сліпої кишки: Об’ємне утворення при раку чи поліпах.
• Мезентеріальний аденіт: Болючість без вираженого напруження, частіше в дітей.
• Коліки сечоводу: Іррадіація болю в пах чи ногу.
• Гінекологічні стани: У жінок — перекрут яєчника, розрив кісти.

Топографічна проекція

Права клубова ямка охоплює правий нижній квадрант живота, але її межі можуть зсуватися через рухливість сліпої кишки та апендикса. У худорлявих людей ямка більш виражена візуально, а в осіб із ожирінням чи здуттям живота (метеоризм) її контури згладжуються. Глибше в ямці лежить клубово-поперековий м’яз (m. iliopsoas), який може бути залучений при ретроцекальному апендициті чи абсцесі.

Практичне застосування

1. Діагностика:

• Використовується для фізикального обстеження при підозрі на апендицит чи інші гострі стани (КТ/УЗД підтверджують знахідки).
• Оцінка симптомів подразнення очеревини чи інфільтрату.

2. Хірургія:

• Орієнтир для розрізу при апендектомії за Мак-Бернеєм (косий розріз у правій клубовій ямці).
• Доступ до сліпої кишки чи клубових судин при операціях.

3. Диференціація:

• Біль у ямці може бути вісцеральним (кишківник, апендикс), соматичним (очеревина) чи відображеним (сечовід, яєчник), що вимагає аналізу супутніх симптомів.

Висновок

Права клубова ямка — це анатомічно й клінічно значуща зона, що є “епіцентром” для діагностики апендициту та пов’язаних ускладнень (периапендикулярний абсцес, пілефлебіт). Її топографія, вміст і реакція на патологічні процеси роблять її незамінною для фізикального обстеження. Розуміння її анатомії дозволяє лікарю точно локалізувати патологію, інтерпретувати симптоми та планувати подальші дії, будь то консервативне спостереження чи невідкладна операція.